Псалтир (церковнослов’янський московської редакції в українській транслітерації)
Що таке московська редакція церковнослов’янських текстів див.: «Якою мовою молилася давня Україна: Правила української транслітерації церковнослов’янських текстiв». Для чого ми подаємо саме цей московський варіант церковнослов’янської мови? Тому що протягом майже 300 років, відколи в Україні заборонили традиційні богослужбові цсл. книги та нав’язали нові московські тексти, українські митці мусили саме їх використовувати в церковних піснеспівах чи літературних творах. Отже, цей псалтир потрібно мати нині диригентам, історикам, письменникам, мистецтвознавцям і всім, хто досліджує українських митців цього періоду і мусить цитувати цсл. тексти московської редакції, щоб цитувати їх за мовними правилами нашої землі.
Варто знати, що цсл. тексти московської редакції вперше масово заполонили українські церкви тільки з 1720 р. (за указом Петра І), але українці однак читали їх по-українські, а не по-московськи, і тільки з кінця ХVІІІ ст. введено суворий наказ правити службу Божу «голосом, свойственным российскому наречию». Отже, російська вимова цсл. текстів зовсім нетрадиційна для України й увійшла в ужиток тільки через жорстокі репресивні заходи й замовчування правди про наші споконвічні церковні традиції.
Зауважимо, що наголоси у традиційних цсл. текстах України також дуже відрізнялися від московських (див. у тій самій книжці розділ «Наголоси»; також доповідь Г. Куземської на презентації книжки «Якою мовою…»). В українських цсл. богослужбових книжках завжди писали: ім’я́, сини́, даси́, вече́ря, че́стний, долги́, дару́й, защити́тель, утіши́тель, твоє́му, моє́му. А в російських — íм’я, си́ни, да́си, ве́черя, честни́й, до́лги, да́руй, защи́титель, утíшитель, твоєму́, моєму́. І таких наголосів, що розрізняють українську й російську редакції цсл. мови, сотні й сотні! У болгарській і сербській редакціях, а також в інших слов’янських народів була своя неповторна система наголосів, яка теж наближала сакральну мову до їхньої мовної культури.
Цей псалтир ми подали частково з давньоукраїнськими наголосами — за правилами української транслітерації цсл. текстів (див. розділ «Правила української транслітерації…» у книжці «Якою мовою…»).
Єдине слово, яке ми залишили без наголосу — Господеві. Видатний мовознавець І. Огієнко (митрополит Іларіон) стверджував, що на теренах як Західної, так і Центральної та Східної України вживали наголос Господе́ві (а Го́сподеві — форма московська), проте ми не змогли переконатися в цьому, бо це слово в усіх давньоукраїнських цсл. текстах писали двома літерами під титлом. Отже, поки ми не дослідили цього питання, залишаємо вимову слова Господеві на розсуд читачів, а правильними, напевно, поки допустимо вважати обидві форми.
- Вступні молитви
- Кафизма 1 (псалми 1—8)
- Кафизма 2 (псалми 9—16)
- Кафизма 3 (псалми 17—23)
- Кафизма 4 (псалми 24—31)
- Кафизма 5 (псалми 32—36)
- Кафизма 6 (псалми 37—45)
- Кафизма 7 (псалми 46—54)
- Кафизма 8 (псалми 55—63)
- Кафизма 9 (псалми 64—69)
- Кафизма 10 (псалми 70—76)
- Кафизма 11 (псалми 77—84)
- Кафизма 12 (псалми 85—90)
- Кафизма 13 (псалми 91—100)
- Кафизма 14 (псалми 101—104)
- Кафизма 15 (псалми 105—108)
- Кафизма 16 (псалми 109—117)
- Кафизма 17 (псалом 118)
- Кафизма 18 (псалми 119—133)
- Кафизма 19 (псалми 134—142)
- Кафизма 20 (псалми 143—150, окремий 151)
- Кінцеві молитви
Над транслітерацією Псалтиря працювали
Анна Лимаренко, Наталя Лимаренко, Ольга Савинська
Редактор
Дякую за чудовий Псалтир. Але починаючи з 7-ої кафізми і далі до кінця у тексті посередині слів відображаються символи у вигляді квадратів. Чи можливо видалити ці символи, вони трохи заважають читанню. Я користуюсь хромом для перегляду. Дякую.
Зараз зрозумів що в мене проблема з шрифтами — це не відображається наголос над словами. Вибачте що потурбував.
Дякуємо! Нам потрібні зауваги, ми ж це робимо для людей! Добре, що все з’ясувалося.
Дуже потрібна робота! Дякую! У нас Господеви кажуть (казали старі священники, які ще за Польщі чи за Австрії вчилися) двояко, хоча, напевно, частіше «е» наголошують. Але з «ы» в кінци, а не з «і».
На Правобережній Україні наголос «Го́сподеві» почав з’являтися, певно, тільки під потужним московським впливом. Як і «íм’я» замість споконвічного «ім’я́» та деякі інші. Огієнко пише, що московський вплив на Галичину почався з кінця 18 ст., але ще на початку 19 ст. у Львівських богослужбових книжках майже скрізь давньоукраїнські наголоси. Дуже ймовірно, що раніше по всій Україні казали «Господе́ві» (Огієнко чув цей наголос саме з вуст людей саме на Київщині!). Однак ми поки не змогли перевірити, як це слово вимовляли у східних областях України. На жаль, нині дуже в’їлося скрізь, крім Західної України, «Го́сподеві». Але нічого, що в’їлося: коли маєш любов до своєї мови й історії, то швидко можна відучитися від нав’язаних чужих впливів.
Щодо кінцевого «и» у словах «жизни, земли» тощо — це вимовляли саме так (ми пишемо про це у книжці «Якою мовою…» в розділі: Особливості української транслітерації). Нинішнє правило написання цих слів з кінцевим «і» — нововведене (не нами, а стихійно, під впливом живої української мови, як це і має бути).
Так, про кінцеве «и»-«і» дійсно виглядає на сучасний укризм. Старі люди на Галичині, більшість з них вже повмирало, нажаль, ще в 80-х – 90-х говорили в живій мові з «и». Ну, але то не відповідає нормам сучасної «літературної» мови. Так, в книжці бачив.
У гр-кат. Требнику, виданому в 1800-х роках в Перемишлі, наголоси частково московські, а частково — наші.
До речі, у мене є гр.-кат. молитовник «Корм душі» на ЦСМ, виданий Ставропігією на початку 20 ст. з розкритими титлами (тобто без титлів взагалі). Не впевнений, що там є наголоси. Вдома гляну.
Отче В. (о. В.) у Вашому відгуку (Листопад 12.2013 о 15:29) Ви написали: …молитовник «Корм душі» на ЦСМ.Хочу зауважити, що зворот на (якійсь) мові це російський зворот. В українській мові існують три відповідники цієї форми: українською мовою, по-українськи, по-укаїнському. В НІЯКОМУ РАЗІ «НА (якійсь) МОВІ! Ваша мова, як священика, повинна бути зразковою.
Анатоль
В тим Требнику написано «Господу помолІмся» («і» наголошене), але «твоєгО» (останнє «о»), «твоЇх» («ї»).
Ми підготували перелік традиційних наголосів української і російської редакцій цсл. мови — їх сотні (у книжці подано лише кілька десятків), і це вражає: зовсім змінюється цсл. мова — стає або українською, або московською. Тому наголоси Петро І замінив в Україні в першу чергу. Сподіваємося невдовзі опублікувати цей перелік.
Також підготували унікальний матеріал: які споконвічні цсл. словосполучення, слова й окремі літери (що були типовими 8—9 століть поспіль в усіх слов’янських народів) змінили в московській редакції 17—18 ст. Цей матеріал майже ніхто не досліджував, тому ніхто й не знає, що саме позмінювала Москва. Сподіваємося й це опублікувати, але трохи пізніше, бо зараз багато роботи.
Буде дуже цікаво почитати.
Дякую Вам за Вашу роботу!
А у Вас немає скан-(або фото)копії цього видання?
(щось на зразок: http://www.parafia.org.ua/plain/PervopechBiblia-1663.pdf)
Цікаво було б почитати… Все ж таки унікальне видання!
Якого саме видання? На цій сторінці — «перше інтернет-видання церковнослов’янського (далі — цсл.) псалтиря згідно з тисячолітньою традицією української вимови цсл. текстів» — тобто, автори цієї транслітерації узяли звичайний сучасний церковнослов’янський псалтир, який можна знайти, напевно, у кожній церкві. І транслітерували його згідно із нашими давніми традиціями вимови.
Миколо! Можете читати Псалтиря із цього оригінала. Але текст транслітерували не з нього. Це — унікальне й рідкісне видання! Сама церковнослов’янська вимова тексту цього стародруку відрізняється від сучасної церковнослов’янської вимови
http://old.stsl.ru/manuscripts/staropechatnye-knigi/1740
Тепер вже туди не порапити.
Друзі, коли буде опублікований на сайті давньоукраїнський цсл. псалтир?
Дуже вчасне запитання :-) Вже почали його викладати. Але потім побачили ще пропущені помилки і повторно редагували. Отже, щойно закінчили редакцію — і вже от-от виставимо решту. До речі, буде аудіозапис цього Псалтиря.
Дуже тішусь, що кінець-кінцем Україна дистутує на тему української вимови церковнослов’янської мови. Як диригент і академічний вчитель навчаю, що існують загально три вимови (пронунції) СЦС-у: російська, болгарська та українська (аналогічно латина має італійську та німецьку вимови).
При виконуванні творів Д. Бортнянського, М. Березовського і інших укр. композиторів дуже важливо зберегти якусь логіку вимови. В Польщі, за російським зразком, просто більшість безглуздо русифікує СЦС. Я не проти російської вимови, але проти «акання», «цьокання» і «євотання» ;)
Проте наклонюю на українську вимову з огляду на національність Бортнянського, чи Веделя.
Я дуже цікавий Вашої опінії. Як член Гр.-Кат. Церкви в Польщі дуже радію, що Материк – Україна підняла дискурс про СЦС і вимову. Ваші зауваги найцінніші. Діаспора тут малодостовірна.
з пошаною й молитвою,
роман
Дякуємо Вам, вельмишановний пане Романе! Так, це надзвичайно важлива тема, бо за нею стоїть понад тисячолітня культура нашої землі, яку московити жорстоко зруйнували й намагалися викоренити, аби підмінити поняття, назвавши свою вимову єдино правильною, священною тощо. У нас уже багато транслітерованих текстів і наукових досліджень на цю тему. На нашу думку, українці мають співати цсл твори зі своєю вимовою, навіть московські. Бо москвини ж не співають по-нашому, приміром, Дилецького, хоч той писав і вимовляв лише українською вимовою цсл тексти – і правильно: кожен народ має вимовляти згідно зі своєю традицією. А Польщі ближче наша вимова, ніж московська.
Псалтир у московській його редакції як і багато інших богослужбових книг друкували у Почаївській Лаврі(уніатський період) Отці- Василіани тому некоректно пишете що то для дослідників виставляється на сайт! Московський ізвод( чи радше дещо змінений київський) це таки наше культурне надбання а не московське!Єдине що мусите культивувати це правильне транслітерування тексту! Поступово це викорінить усталений серед вірних стереотип що церковнослов’янська мова то російська мова окупантів! Я вірний УГКЦ точно знаю що зараз у нашій Свято Успенській Учнівській Лаврі користуються так званим московським ізводом якого за великим рахунком не існує! Це просто вкрадений і підправлений наш київський! Зрештою хто б сумнівався!:)
Псалтир у московській його редакції як і багато інших богослужбових книг друкували у Почаївській Лаврі(уніатський період) Отці- Василіани тому некоректно пишете що то для дослідників виставляється на сайт! Московський ізвод( чи радше дещо змінений київський) це таки наше культурне надбання а не московське!Єдине що мусите культивувати це правильне транслітерування тексту! Поступово це викорінить усталений серед вірних стереотип що церковнослов’янська мова то російська мова окупантів! Я вірний УГКЦ точно знаю що зараз у нашій Свято Успенській Унівській Лаврі користуються так званим московським ізводом якого за великим рахунком не існує! Це просто вкрадений і підправлений наш київський! Зрештою хто б сумнівався!:)
Дякуємо отцям-василіянам за високу оцінку нашого Псалтиря. Ми не заперечуємо, щоб вони і надалі служили за допомогою цього ізводу.