Якою мовою молилася давня Україна: Правила української транслітерації церковнослов’янських текстів
опубліковано у форматі PDF на умовах ліцензії CC BY-ND.
При цьому будь-які електронні публікації
а) можливі лише за умови публікації оригінального PDF, частини оригінального PDF чи посилання на нього;
б) мають зазначати автора, Ганну Куземську;
в) мають містити посилання на цю сторінку.
ББК 81.2Укр-8К89
К89 Куземська Ганна. Якою мовою молилася давня Україна: Правила української транслітерації церковнослов’янських текстів. Вид. 2-ге, доопрацьоване i значно доповнене. — К.: КЖД «Софiя», 2012. — 112 с., 165 iл.
Рецензенти:
Архiєпископ Епiфанiй (Думенко) — доктор богословських наук, професор, ректор Київської православної богословської академiї Української Православної Церкви Київського Патрiархату;
Григорiй Пiвторак — доктор фiлологiчних наук, професор, академiк Нацiональної академiї наук України, завiдувач вiддiлу загальнославiстичної проблематики i схiднослов’янських мов Iнституту мовознавства iм. О. О. Потебнi НАН України.
Анотація
У книжці стисло висвітлено різницю між давньою богослужбовою мовою України та новітньою церковнослов’янською в її російській редакції. Подано докладні правила української транслітерації церковнослов’янських текстів, призначені для практичного застосування — читання, співу та цитування. У правилах зафіксовано багатовікову традицію вимови й написання української богослужбової мови.
Видання оздоблено унікальним ілюстративним матеріалом: фрагментами десятків богослужбових книг України ХІ–ХХ ст., ірмологіонів та ікон, які незаперечно стверджують українську вимову церковнослов’янських текстів.
Для викладачів і студентів духовних і гуманітарних навчальних закладів, священиків, диригентів, письменників, науковців і всіх, хто вболіває за рідну культуру.
Звантажити «Якою мовою молилася давня Україна» (повна PDF-версія, ~44Мб)
md5sum: 4f2775b759b0fd1f7ad64997f70845ea
Продивитися книжку:
Відгуки до попереднього видання
Чудова книга, вкрай потрібна не лише для істориків мови. Дуже зручно мати її в електронному варіанті. Я б хотіла її придбати. У книгарнях, в церквах немає. А де є? Підкажіть, будьте такі ласкаві.
Див. вище: «Придбати книжку можна звернувшись за тел. 067–119–09–73, 095–388–29–16 чи за адресою contact@parafia.org.ua». А ще в нашій церкві на території Музею просто неба в Пирогові.
Прекрасна праця! От тільки у мене кілька питань.
Якщо ПЦУ так бореться за «правду Божу» і історичну справедливість:
1) Чому в церковному обіході ПЦУ використовують не відновлений київський ізвод ЦСМ, а сучасну укр. мову? Чому з молитовною мовою наших предків боряться, розповсюджуючи брехну що УПЦ молиться російською?
2) Чому використовують переклади акафістів/богослужіння з ЦСМ аналогів прийнятих в УПЦ, більшість яких створені росіянами (навіть чисто російські вставки в літургії – згадайте про тропар третього часу на евх.каноні)?
3) Чому «митрополит» Епіфаній поминає ворожого патріарха за богослужінням, в той самий час як УПЦ за це клеймлять «московським» ярликом?
(Пропаганду вирізав (–admin))
Лише хочу спитати:
При всій такій ерудованості, як можна не бачити всієї страшної брехні, яку чинять у ПЦУ стосовно власних братів по вірі? Хіба такою має бути Церква Христова, яка бреше і насилує людей з одного народу?
Дякую за обʼєктивність! — праця справді прекрасна)
Відповідаю:
1. Ми використовуємо і сучасну українську, і київський ізвод (ні, не московський суржик), погортайте хоча б ноти у нашій медіатеці. До речі, зустрічне питання: на іконі Андрія Рубльова «Спас Вседержитель» (1411-й рік) перші слова такі: «Прїидѣте къ Мнѣ», — чому ви ці дві «ѣ» читаєте по-різному?
2. Усьому свій час, ми й календар відновили не одразу. Чому не користуватися надбаннями церкви, яку теж творили українці. Але ще ми співаємо твори композиторів багатьох і багатьох країн, звідки у вас така російськоцентричність?
3. Якщо якийсь митрополит чи патріарх поминає усіх патріархів — це не те саме, що поминати Алєксѣя (до речі, тут «ѣ» теж має читатися як «і», таки почитайте Алєксандра Сумарокова) і добровільно бути підлеглим Алєксію. Тобто, «його клеймлять» за підлеглість. Точніше, московський ярлик він узяв на себе добровільно.
До речі, знайдіть себе серед автокефальних Церков: https://ec-patr.org/aytokefales-ekklisies/. Знайшли? — ні, бо немає такої автокефальної церкви, просто немає. Тобто, УПЦ МП — або якась громадська організація, або невіддільна частина РПЦ.
«При всій моїй ерудованості» я таки *бачу* всю брехню московської церкви.
І… цей сайт не для політичних «дискусій» зі сліпцями, які не бачать очевидного лукавства РПЦ і підлеглої їй РПЦ(У).
Чому ж в УПЦ користуються московським ізводом цсм а не київським?
УПЦ велика, і не варто так казати за всі парафії. Багато парафій завжди послуговувалися київським.
А якщо відповідати на питання, то — від неграмотності й байдужості. Моя приватна думка.
Денис частково можна з вами погодитися у тому що церковнослов’янську мову не слід ототожнювати з російською але тут є свої нюанси: зараз УПЦ користується за богослужінням русифіковано церковнослов’янською мовою і якщо наприклад греко католики подекуди прийняли цю редакцію то не пізнішу сімнадцятого століття століття ваша ж Церква використовує значно пізніші книги які вже можна назвати церковним стилем російської мови. Грубо кажучи коли ми беремо ту ж таки Єлизаветинську Біблію то це ще церковнослов’янська мова а все що після неї то вже російська. І тому абсолютний фейк стверджувати що буцімто мова ваших богослужінь то мова Кирила і Мефодія чи мова Требника Петра Могили. Ні те ні інше!По друге тексти ви продовжуєте читати на російський манір хоча добре знаєте який це тригер для багатьох віруючих і не лише з ПЦУ але й з УПЦ також!