«Наша Парафія»

Кара́зін (Каразин) Васи́ль Наза́рович (30 січня (10 лютого) 1773, Кручик, тепер Харківська область — † 4 (16) листопада 1842 , Миколаїв) — український вчений, винахідник, громадський діяч. Засновник першого у східній Україні Харківського університету (1805), ініціатор створення одного з перших у Європі Міністерства народної освіти, автор ліберальних проектів реформування державного устрою і народного господарства. Праці з агрономії, конструювання сільськогосподарських машин. Зробив численні відкриття в галузі органічної і неорганічної хімії, першим запропонував створення мережі метеорологічних станцій по всій державі.

Дани́ло Кири́лович Заболо́тний (1866, Чоботарка Ольгопільського повіту Подільскої губернії (нині — Заболотне Крижопільського району Вінницької області) — †1929) — український мікробіолог, епідеміолог, Президент ВУАН (1928—1929), засновник Інституту мікробіології та епідеміології в Києві.

Володимир Джус1895–1964 — Український промисловець у США. Винахідник нового типу кріплення для використання в авіації, власник фабрики Dzus Fastener Co. Inc., і фабрик в Англії, Франції та Канаді; засновник і президент Українського Інституту Америки.

Мико́ла Микола́йович Гришко́ (6 січня 1901 — †3 січня 1964) — український ботанік, дійсний член АН УРСР з 22 лютого 1939 року.

Понад 50 праць з генетики, селекції, акліматизації та інтродукції рослин, проблем статі вищих рослин. У 1925 році, з відзнакою закінчивши Полтавський сільськогосподарський інститут, Микола Миколайович як один із найбільш талановитих випускників направляється для продовження навчання на педагогічний факультет Київського сільськогосподарського інституту. Здобувши і педагогічну освіту, в подальшому Микола Миколайович поєднує наукову і педагогічну діяльність. Спочатку в Майнівському сільськогосподарському технікумі на Чернігівщині, згодом у Сумському педагогічному, Чернігівському, Глухівському та Київському сільськогосподарських інститутах. З 1944 року – у Київському університеті, де він викладав курс генетики з селекції рослин.

За період викладання у вищій школі М.М. Гришко опублікував підручник «Курс загальної генетики» (1933 р.), а в співавторстві з професором Л.М. Делоне «Курс генетики», який у 1948 році був перевиданий у Югославії. Після створення у 1931 році в м. Глухові Всесоюзного науково-дослідного інституту конопель, в якому М.М. Гришко очолив відділ генетики і селекції, де працює над розв’язанням проблеми коноплярства – виведенням нових сортів конопель, придатних для механізованого збирання. Виведений ним сорт конопель «ОСО-72» за виходом волокна (35-40%) перевищував культивовані тоді сорти, давав можливість механізувати збирання конопель. За ці роботи у 1936 році М.М. Гришка було нагороджено орденом Леніна і без захисту дисертації присуджено науковий ступінь доктора сільськогосподарських наук, а у 1937 році – наукове звання професора.

Грабовський Борис Павлович (26 травня 1901, Тобольськ — 1966) — вітчизняний фізик, син видатного українського поета-демократа Павла Арсенійовича Грабовського, творець електронної системи передачі на відстань рухомого зображення.

Іван (Ян) Якович Горбачевський (5 травня 1854, Зарубинці (Збаразький район) — †24 травня 1942, Прага) — український хімік, біохімік, гігієніст та епідеміолог, громадсько-політичний діяч. Академік АН УРСР. Народився 5 травня 1854 року у селі Зарубинці нинішньої Тернопільської області.

Глушко́ Валенти́н Петро́вич (2 вересня 1908, Одеса—10 січня 1989, Москва) — академік АН УРСР (1958) та АН СРСР, творець багаторазового ракетно-космічного комплексу «Енергія» — «Буран». 1938 року засуджений до 8 років за «шкідництво». Його двигуни підіймали в повітря літаки (Як-3РД, Су-5, Су-7), космічні кораблі «Восток», ракети-носії «Протон». 1994 року його ім’я отримав кратер на видимому боці Місяця.

Вороний Георгій Феодосійович (28 квітня 1868 — 20 листопада 1908) — український математик. Народився в селі Журавка, нині Варвинського району Чернігівської області.

Навчався у Санкт-Петербурзький університеті у Андрія Маркова. У 1894 році захистив магістерську дисертацію на тему «Про цілі числа, залежні від кореня рівняння третього ступеня». У тому ж році був вибраний професором Варшавському університеті, де вивчав ланцюгові дроби. У 1897 році захистив докторську дисертацію на тему «Про одне узагальнення алгоритму безперервних дробів», удостоєну премії імені Буняковського. У Варшаві у Вороного навчався Вацлав Серпінський.

Помер в рідному селі від жовчекам’яної хвороби.

Знаменита теорема Вороного про паралелоедри: всякий примітивний паралелоедр аффінно еквівалентний DV-області деяких ґраток. На честь Вороного названі діаграми Вороного, що застосовуються у інформатиці.

Вернадський Володимир Іванович (12.03.1863, Петербург — †6.01.1945, Москва). Український філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму. Академік Петербурзької АН (з 1912), професор Московського університету. Один із засновників і перший президент Української Академії наук (з 1919). Засновник першої наукової бібліотеки в Україні (нині названої його ім’ям). Ідеї Вернадського лягли в основу нових провідних напрямків сучасної мінералогії, геології, гідрогеології, визначив роль організмів у геохімічних процесах. Організатор і директор Радієвого інституту, Біохімічної лабораторії (зараз Інститут геохімії та аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського Російської АН). Дійсний член НТШ та низки інших академій (Паризької, Чеської).