Про терпіння, кінець цього віку і друге пришестя; про безперервне царювання праведних і нескінченну кару грішників; про основу сповідання; умовляння займатися Божественним Писанням; якими є хитрощі ворога і яка користь від безмовності
Життя праведних сяюче, але як воно стає сяючим, як не через терпіння? Отримавши його, полюби, брате, як матір мужності, бо й псалом заповідає, кажучи: «Надійся на Господа і тримайся шляхів Його» (Пс. 36, 34), і Павло говорить, як воно примножує благочестя: «Від скорботи походить терпіння» (Рим. 5, 3). Звертаючись до нього, знайдеш джерело благ, надію, «а надія не посоромить» (Рим. 5, 5). Отже, «підкорись Господу і надійся на Нього», і побачиш, що «Він дасть тобі бажання серця твого» (Пс. 36, 7-4). Що більш блаженне від цього — придбати собі милостиву увагу такого Царя? Хто не побажає, щоб увага судді була звернена до нього і підкорялася йому? Брате, ти трудівник благочестя. Христос найняв тебе у Свій виноградник. Поки у тебе принагідний час, чини добро. Послухай Павла, який каже: «Що посіє людина, те й пожне» (Гал. 6, 7). Посій духовне, щоби міг зібрати для вічного життя, бо, «хто сіє для плоті своєї, — каже (Апостол), — від плоті пожне тління» (Гал. 6, 8). Слухай прекрасного наставника, який каже: «Сійте собі у правду, і пожнете милість» (Ос. 10, 12). Бачачи попереду себе надію, не нехтуй працею.
Де подвиги, там і нагороди, де війни, там і почесті, де боротьба, там і вінець. Дивлячись на це, готуй себе через терпіння, постійно волай самому собі, виголошуючи зі святими: «Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє» (Пс. 26, 14). «Зверши справи твої поза домом, закінчи їх на полі твоєму» (Притч. 24, 27), бо це життя є полем. Візьми Старий Завіт: «Дивись, обгороди володіння твоє терням» (Сир. 28, 27). Яким? Постом, молитвою, повчанням. Коли в тебе буде огорожа, то звір не ввійде, — розумію диявола. Обробляй свою душу, наче прекрасну виноградну лозу. І як ті, що стережуть виноградник, хлопають руками, кричать і галасом не допускають зловмисників, так і ти: вигукуй молитви, піднімай крик співом псалмів, — і відженеш підступного звіра, лисицю, якою є диявол. Про нього говорило Писання: «Ловіть нам лисиць, лисенят» (Пісн. 2, 15). Завжди пильнуй за ворогом. Коли він прийде, щоби пронизати твоє серце стрілою негідного бажання, коли він прийде кинути твою душу в брудні помисли, ти вистав проти нього щит віри, одягнися в шолом надії, оголи меч Духа, яким є слово Боже, і, так озброюючись проти ворога, терпи і не будь неуважним у боротьбі, але пильнуй у всьому.
Ворог подає то волю, то скорботу. Він випробовує, куди спрямований внутрішній стан людини, і туди сам виступає, щоби боротися за допомогою своєї підступності. Тому, брате мій, безупинно пильнуй і завжди будь уважним у старанному читанні, щоб навчитися, як потрібно уникати сітей ворога й досягти вічного життя. Читання Божественного Писання обмежує блукання думок і дарує знання про Бога, бо написано: «Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог» (Пс. 45, 11). Чи чуєш, брате, що той, хто щиро займається Божественним Писанням, отримує знання про Бога? Тому, брате мій, не нехтуй своєю душею, а займайся читанням і молитвою, щоби твій розум просвітився, щоб ти був цілим і неушкодженим, без будь-якої вади. Деякі хваляться спілкуванням із вельможами, начальниками і царями, а ти хвалися перед ангелами Божими, розмовляючи через Божественне Писання зі Святим Духом, оскільки Дух Святий говорить через нього. Прагни читати Божественне Писання і постійно перебувати у святій молитві. Скільки разів будеш з Богом через нього, стільки разів освячуються твої тіло, душа і дух.
Отже, брате мій, знаючи, що коли будеш читати його, то будеш освячуватися, тому частіше постарайся читати. А коли руки твої будуть зайняті, молися в думці. Так молилася Анна, мати пророка Самуїла: рухала своїми вустами, і молитва її дійшла до слуху Господа Саваофа, і те, чого просила, було дано їй. Тому, брате мій, коли твої руки навіть вільні, все ж таки молися розумом, бо Господь слухає і безмовних. А коли не вмієш читати, то приходь туди, де зможеш слухати й отримувати користь, бо написано: «Якщо побачиш розумного, ходи до нього з раннього ранку, і нехай нога твоя стирає пороги дверей його» (Сир. 6, 36). Це допомагає, брате мій, не тільки тим, що не вміють читати, але й тим, котрі вміють. Багато хто читає і не розуміє того, що читає. Тож гляди, брате, не нехтуй милістю, даною тобі за даром Христа, а роздумуй і досліджуй, як можеш догодити Богові, щоб отримати блаженство, адже написано: «Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його» (Пс. 118, 2). Коли будеш читати, гляди, щоб тебе не відвернув ворог, завдаючи тобі кривду, наражаючи тебе на випробування і кажучи: спочатку зроби ось цю справу, бо вона невелика, а тоді безтурботно читай. Коли він це підказує і заохочує до цієї справи, то все це вселяє для того, щоб заняттям утримати тебе від читання і придбання користі. Коли диявол побачить людину, яка уважно читає і з користю, тоді нападає цими засобами й багатьма іншими, вишукуючи, як би перешкоджати їй. Отож не довіряйся йому, а будь, наче спраглий олень, що спішить до джерела води, тобто до Божественного Писання, щоби з нього пити, і воно втамує твою спрагу, яка палить тебе сильним бажанням.
Крім того, пий звідси і користь для себе. Це кажу для того, щоб, коли Господь подасть тобі розуміння слова з нього, ти не поспішав мимо, а обдумував його у своїй свідомості, написав його у своєму серці й постійно зберігав його в пам’яті, бо написано: «Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого»; і ще: «Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою»; і ще: «Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх» (Пс. 118, 16.11.9). Чи бачиш, брате, що людина виправляє свій шлях тоді, коли пам’ятає слова Божі? Хто пам’ятає слово Боже і не виправляє (свій шлях), як не той, хто нещасний і нічого не вартує, хто зовсім нічого не пам’ятає і навіть забуває те, про що мав би пам’ятати? Такій людині Бог говорить: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої? Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе» (Пс. 49, 16-17). Отже, Він наказав, щоби забрали від нього і те, що, на його думку, у нього є (Мф. 25, 29). А в нього, на його думку, є віра, він називає самого себе християнином, а насправді відмовляється і є гіршим за невірного. Тому Він і звелів, щоби віднятий був від нього Дух Святий, Якого він отримав у день відкуплення, Якого, на його думку, він має. І буває така людина подібною до винного горщика з тріщиною, який через неї втрачає вино. І всі, що бачать його, не помітивши того, що відбулося, думають, що він повний, а коли поглянуть, тоді стає явним для всіх, що він був порожній. Такою виявиться і така людина того судного дня, і тоді стане очевидним для всіх усе, що стосується її. Вони, будучи такими, якщо й скажуть того дня Цареві: «Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? А Цар у відповідь скаже їм: «Я ніколи не знав вас (Мф. 7, 22-23). Чи бачиш, брате, що такий не отримає жодної милості.
Отже, пам’ятай слова, які слухаєш, і виправляй свій шлях. Гляди, не дозволяй появитися забуттю і викрасти його (слово) з твого серця. Гляди, не дозволяй налетіти птахам і клювати насіння Боже, — адже Він сам сказав, що насіння, — це слово, яке ви почули. Заховай насіння глибоко в землі, тобто заховай слово у своєму серці, щоби воно принесло в страху плід Господу. А коли будеш читати, то читай уважно й старанно, читаючи вірш з належним усвідомленням, і не спіши тільки перегортати, але, коли потрібно, то не лінуйся перечитати вірш двічі, тричі й багато разів, щоби зрозуміти його силу. І коли маєш намір сісти читати чи, знову ж таки, послухати іншого, що читає, то насамперед помолися Богові, промовляючи: «Господи, Ісусе Христе, Боже наш, відкрий вуха й очі мого серця, щоб я, Господи, слухав Твоє слово, розумів і чинив Твою волю, бо «я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Тво’іх. Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого» (Пс. 118, 19.18). Боже, на Тебе я надіюся, щоб Ти просвітив моє серце» 1. Дуже прошу, брате мій, так завжди молися Богові, щоби Він просвітив твій розум і зробив для тебе зрозумілою силу Його слів. Багато є таких, що заблукали, надто понадіявшись на те, що розумють їх, і, «називаючи себе мудрими, збожеволіли» (Рим. 1, 22), впали в богохульство, не розуміючи написаного, і загинули.
Отже, коли, читаючи, знайдеш незрозуміле слово, то гляди, щоб лукавий не навчив тебе говорити самому собі дещо не так, як говорить це слово, бо хіба так може бути? Але коли віриш Богові, то вір і словам Його і скажи лукавому: «Відійди від мене, сатано, бо я знаю, що «слова Господні — слова чисті, срібло, очищене від землі, сім разів переплавлене» (Пс. 11, 7), і в них немає нічого вигаданого, ані заплутаного, а все добре для тих, що розуміють, а я безтолковий, і не розумію, знаю, що вони написані духовно, бо й Апостол говорить, що «закон духовний» (Рим. 7, 14). Потім подивися на небо і скажи: «Господи, вірю Твоїм словам, не заперечую, а сміливо довіряюся словам Святого Духа. Ти, Господи, спаси мене, щоб я знайшов благодать перед Тобою. Не шукаю чогось іншого, крім свого спасіння, щоб отримати, Милосердний, Твою милість, бо Твоє є Царство і влада навіки. Амінь».
Водночас володій, брате, безмовністю, наче міцною стіною, бо безмовність робить тебе вищим за пристрасті — ти воюєш згори, а вони знизу. Володій безмовністю заради страху Божого, і всі стріли ворога не зашкодять тобі. Безмовність поєднана зі страхом Божим — це вогненна колісниця. Нехай переконає тебе (в цьому) і пророк Ілля, Ілля, який полюбив безмовність і страх Божий, тому й узятий на небо. О безмовність, доля ченців; о безмовність, сходи до неба; о безмовність, шлях до Небесного Царства; о безмовність, мати покаяння; о безмовність, дзеркало гріхів, що вказує людині на її гріхи; о безмовність, яка не затримує сліз; о безмовність, родичка лагідності; о безмовність, співмешканка смирення; о безмовність, поєднана зі страхом Божим, просвітителем розуму; о безмовність, охорона роздумів і помічниця в сумнівах; о безмовність, родичка всякого блага, основа посту і перешкода для ненаситності; о безмовність, сприятливий час для молитви і читання; о безмовність, ясна пристань і тиша для роздумів; о безмовність, безтурботність душі; о безмовність, корисне ярмо і легкий тягар, що дає відпочинок і носить того, хто носить тебе; о безмовність, радість душі і серця; о безмовність, узда для очей, слуху та язика; о безмовність, викорінення хвалькуватості й ворог безсоромності; о безмовність, темниця для пристрастей; о безмовність, помічниця всякої чесноти, захисниця бідності, країна Божа, що приносить добрі плоди; о безмовність, стіна й фортеця тих, хто хоче трудитися для Небесного Царства! Так, брате, володій цією прекрасною частиною, яку вибрала для себе Марія. Ця Марія, яка сіла біля ніг Господа і, тільки прихилившись до Нього, була зразком безмовності. Тому й похвалив її Господь, кажучи: «Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї» (Лк. 10, 42).
Чи бачиш, брате, якою є безмовність? (Вона є такою), що Сам Владика, наш Бог, хвалить того, хто володіє нею. Володій нею, брате мій, і насолодишся від Свого Господа, сидячи біля Його ніг і прихиляючись тільки до Нього, щоб і ти відкрито сказав: «Припала душа моя до Тебе, і правиця Твоя підтримує мене» (Пс. 62, 9), тому, «як ситтю та єлеєм, наповнюється душа моя» (Пс. 62, 6). Так, брате мій, володій нею -(вона) солодша за мед. Краще шматочок із сіллю безмовності та безтурботності, ніж запас дорогоцінних страв у спокусах і турботах. Слухай Владику Бога, Який говорить: «Прийдіть до Мене, всі струджені й обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11, 28). Господь хоче дати тобі відпочинок від турбот, люті, від спокус і скорбот цього віку, хоче, щоб ти був вільний від єгипетської роботи з цеглою, хоче повести тебе в пустелю, тобто в безмовність, щоб освітити твій шлях стовпом хмари, щоб годувати тебе манною, тобто саме хлібом безмовності й безтурботності, щоб дати тобі у спадок добру землю, тобто Небесний Єрусалим. Так, улюблений, полюби її, володій нею, щоб насолодитися Божими свідченнями під час твого шляху, наче всяким багатством. Так, брате, володій безмовністю зі страхом Божим, і Бог миру буде з тобою, Йому належить слава навіки. Амінь.
Отже, улюблені, благаю вас Господом: щодня пригадувати собі це, тобто надію, віру, любов, смирення, постійний захист молитвами Божими, роздумами про Божественне Писання у безмовності. Коли це є і примножується у вас, то ви не станете байдужими, ані безплідними в пізнанні Господа нашого Ісуса Христа. Християнин, який не володіє цим, є сліпим, короткозорим, забуває про свої попередні гріхи і з ним насправді відбувається за притчею: «Пес повертається до своєї блювотини і помита свиня йде валятися в багно» (2 Петр. 2, 22). Тому, хто віддалився від скверни світу, як написано, і відрікся від цього у святій купелі, і, пізнавши Господа нашого Ісуса Христа, потім знову в це вплутується, для такого останнє гірше, ніж перше. Краще було б йому не знати шляху істини, ніж, пізнавши, повертатися знову назад. Отже, улюблені, вірні раби і вибрані воїни Божі, християни, озброймо наші серця раніше сказаним і невідкладно щодня будемо пам’ятати це, щоб ми змогли трудитися прекрасним подвигом і знехтувати всяку силу ворога, щоб ми звільнилися від гніву, який приходить на синів непокори, і знайшли милість і благодать у страшний день перед праведним Суддею, Який віддає кожному за його ділами. Йому належить слава із Вседержителем Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
На святу П’ятдесятницю | Зміст | Слово про святого Григорія Великого, Просвітителя, первосвященика Бога нашого
- Ця молитва подана окремо після тексту Літургії на стор. 506. [↩]
