«Наша Парафія»

Юрій Михайлович Котермак з Дрогобича, більш відомий як Юрій Дрогобич — лат. Georgius Drohobicz de Russia, Magister Georgius Drohobicz de Russia (бл. 1450 у Дрогобичі; †4 липня 1494 у Кракові) — руський філософ, астроном, астролог, перший український доктор медицини. Він є першим українським автором друкованого твору (латинською мовою). Діяч східноєвропейського Відродження. Професор, ректор Болонського університету (Італія), професор Краківського університету.

Cьогоднішня передача1 — про одного з видатних українців у світовій науці Юрія Котермака, видатного вченого-енциклопедиста, філософа, астронома, медика XV століття, ректора Болонського університету. Чи багато відомостей про нього знайдемо в наших українських енциклопедіях та довідниках?

На щастя, маємо заборонену раніше «Енциклопедію Українознавства» Володимира Кубійовича. Заглянемо в неї.

«Дрогобич (Дрогобицький) Юрій (1450–1494) перший доктор медицини на Україні, родом з Дрогобича, магістр Краківського університету, доктор університету в Падуї (1476). В 1481–82 роках ректор університету в Болоньї, з 1484 року професор університету в Кракові. Видав у Римі книгу «Indicium prenosticon Magistri Georgi Drohobicz de Russia» (1483) («Прогностична оцінка поточного 1483 року майстра Ю. Дрогобича з Русі, доктора мистецтва і медицини Болонського університету»), відому лише в одному примірнику; це була перша книга, видана українцем за кордоном».

«Саме в цій книзі вперше в історії друкарства названо Вільну, Кафу (Феодосію), Москву, а також рідні міста Дрогобича — Львів і Дрогобич», — віднаходимо це вже в УРЕ, том 3 за 1979 рік. А найповніше висвітлено постать Юрія Дрогобича у книзі Ярослава Ісаєвича, що вийшла в Києві 1972 року у серії «Життя славетних».

До речі, Ярослав Ісаєвич у цій книзі зазначив, що перше наукове дослідження творчої спадщини Юрія Дрогобича здійснив західноукраїнський історик і бібліограф Іван Кривуцький. 1932 року він написав ґрунтовну працю «Прогностик Юрія Дрогобича — наша перша печатна книга». Але чи багато хто з дослідників нашого недавнього минулого міг прочитати її. Ми будемо послуговуватися сьогодні в передачі книгою Ярослава Ісаєвича, аби розповісти слухачам про цього славетного співвітчизника, який прагнув жити ДЛЯ людей, для науки і якого вже в кінці дороги точили сумніви, чи не завинив він перед Батьківщиною, працюючи майже весь вік на чужині, чи зрозуміють земляки, що так склалися життєві обставини, чи знають вони, що Юрій, де б не був, завжди прагнув бути корисним рідному краєві, бо «dulce ed de corum est pro patria mori», як казали латиняни: «Солодко й почесно вмерти за Батьківщину».

Цього Юрій Дрогобич навчав сам своїх учнів.

***

Отже, Юрій Котермак-Дрогобич. Хто він у нашій і світовій історії науки? Спершу дещо з історії. Місто Дрогобич розташоване над річкою Тисменицею на Підкарпатті. Відоме за Київської Руси в XI-XII століттях добуванням і торгівлею сіллю. Найбільшого розквіту Дрогобич досягнув в останні десятиріччя існування Галицько-Волинського князівства. За часів перебування міста під владою Польщі рада міста і суд були у руках багатих купців. Саме тоді в середині XV-ro століття у родині вбогого дрогобицького ремісника Михайла Котермака народився хлопчик. Назвали його Юрієм. Дитячі роки хлопця проходили серед простих людей, часто він бачив несправедливість міських патриціїв, що засіли в магістраті. Рано померла його мама, і малий Юрко ріс з батьком і старшою сестрою Оленою. Навчався грамоти у дяка церкви Юра. Навчився не тільки читати Псалтир та Часословець, Житіє Києво-Печерських угодників, а й писати. Дізнався Юрій від монаха Євтимія, який багато часу приділяв складанню пасхально-календарних таблиць, про рух небесних світил. Ще ретельніше почав вивчати латинську мову, яка тоді вживалася в усіх вищих школах Європи. Від італійських купців, які зачастили до Дрогобича, малий Котермак швидко навчився італійської мови. Від родича жупника дрогобицького Айнольфа Тедальді, пана Ніколло Джустіні Юрко довідався про знаменитий Болонський університет і поклав за мету навчатися в ньому.

«Болонський університет — один з найстаріших університетів Європи, заснований в XI столітті як юридичний навчальний заклад. У XIV столітті відкрито філософський, медичний, теологічний факультети. В університеті навчалися й жінки, а в XIV-XV століттях з’явилися й жінки-професори. В наступні віки університет поступово втрачає автономію, підпадає під вплив католицької церкви. В XX столітті Болонський університет є важливим навчально-культурним центром Італії… У бібліотеці університету понад 750 тисяч томів», — читаємо в довіднику. Але шлях до цього знаменитого закладу для Юрія був довгим.

Батько любив свого сина, але незабаром, після весілля сестри Олени, батька не стало. Урядник Нікколо запропонував хлопцеві, якому йшов вже шістнадцятий рік, найнятися писарчуком до львівської контори пана Айнольфа.

«Що ж, синку, їдь, — сказав старенький отець Євтимій, — у Львові вправлятимешся в латинській мові. А це велике діло. Знатимеш добре латину — пізнаєш висоти науки, зможеш стати магістром, доктором. Немає в нас таких людей, а вони ой як потрібні… їдь, і куди б тебе не закинула доля, не забувай про рідний край. І чужинцям про землю своїх отців розповідай. Хай знають, що й ми маємо чим пишатися, що й наш край колись був славний. І ще може бути, як візьмемося за науку». Прекрасні слова, і як би хотілося, щоби їх чула наша молодь сьогодні!

Отож, хлопець відправився до Львова. Тут він опанував ще й польську та німецьку. Пан Айнольф відправляє хлопця разом з купецькими караванами до Сучави, Білгорода й до Кафи (тепер Феодосія). Він довідався в мандрах і про Геродота з Галікарнасу, «батька історії», і про знаменитого поета Овідія, і про історію міста-порту Кафи. На зворотньому шляху побував у Черкасах, Києві, захоплювався Успенським собором Києво-Печерської лаври, фресками Михайлівського монастиря… У Львові Юрій мав змогу навчатися в кафедральній школі, але його мрією був університет. Найближчим до України був університет в Кракові…

Краківський, або ще Ягеллонський, університет — один з найстаріших університетів у Польщі. Заснований 1364 року, у 1400-му році реорганізований Ягайлом на зразок Паризького. У XV-XVI століттях називався Краківською академією. Тут свого часу працювали видатні польські вчені Мікулай Коперник, Ян Снядецький, Гуго Коллонтай; навчалися першодрукар-білорус Франциск Скорина, українські письменники Василь Стефаник, Ярослав Галан, польсько-українська письменниця Ванда Василевська, багато інших відомих діячів. Ягеллонська бібліотека налічує понад 995 тисяч томів, 310 тисяч примірників періодичних видань, майже 15 тисяч манускриптів…

Певно серед цих тисяч томів книг бібліотеки в Кракові є немала частина книг, подарованих Ягеллонському університетові великим вченим, математиком-феноменом, доктором філософії, деканом філософського факультету Празького університету, ректором університету в Ґрацу Яковом Пилипом Куликом. Про цього українця зі Львова у нас була одна з передач. Між тим, вже у 20-му столітті у Краківському університеті на філософському факультеті навчався мій покійний тесть Ярослав Гайдукевич, професор гімназії. З 1970 року він був у складі авторського колективу з опрацювання українською мовою за ініціативою Академії наук тритомового видання творів Теофана Прокоповича…

Але повернімося до нашого героя, Юрія Котермака. 1469 року він залишає Львів і вирушає до столиці Польського Королівства — Кракова. Коли черга дійшла до Юрія, щоби записатися до списку студентів, хлопець не мав змоги заплатити відповідної суми грошей. Маґістер взяв від Котермака лише один грош: певно сам походив з убогих міщан.

Сьогодні можна тільки уявити, яким все-таки тяжким було життя студента Юрія Дрогобича. Юрій мріяв стати вченим, і тому відвідував всі лекції, а щосуботи — публічні диспути магістрів. І ось 1470-го року Юрій Котермак стає бакалавром вільних мистецтв.

Щоб отримати звання магістра в Краківському університеті, бакалаврам необхідно було прослухати обов’язково всі лекції, на яких чільне місце займало коментування творів Арістотеля — «Метафізики», «Етики», «Політики», «Економіки» та «Фізики». Важливе місце в навчанні займали арифметика, музика, теорія планет, геометрія, астрологічні спостереження, а це означало відвідування лекцій з астрономії. Термін навчання складав два роки після бакалаврського екзамену.

І знову настав урочистий момент. Успішний диспут завершено, і промотор оголосив про присвоєння бакалаврові Юрію Дрогобичу, синові Михайла Доната, титулу магістра мистецтв і право читати і пояснювати одну з книг фізики Арістотеля.

Але мріялось про далеку Італію, де він зміг би стати доктором медицини. Назбиравши трохи грошей, разом зі своїм старшим колегою Миколою Водкою з Квідзина, вирушає пішки, отримавши відпустку від факультету, до Італії з наміром знову повернутися до Краківського університету. Спочатку була Угорщина, а потім Венеція, Падуя і нарешті Болонья.

Болонья — місто на Півночі Італії.. З кінця VI-го століття до нашої ери це столиця етрусків, у XIII-XVI століттях це важливий торговельно-економічний центр Південної Європи. З 1506 року — папське місто… Окрім одного з найстаріших університетів у Болоньї, двох похилених в різні боки веж — Асінеллі й Карісенди, є ще славна Академія мистецтв, в якій навчався, а згодом був її членом український композитор Максим Березовський. Це його ім’я сяє золотом поруч з іменем Моцарта на стіні Болонської академії..

Університет медиків і артистів був головним чином осередком гуманістичної науки. І Юрій Котермак стає членом ультрамонтанської нації (так називалося земляцтво, що складалося з гостей з-за меж Італії). Писар записав його як Джордано да Леополі — оскільки він ніколи не чув про місто Дрогобич, що було недалеко від Львова.

Слухачі платили викладачам за лекції. Найколоритнішою фігурою серед викладачів був Галеотто Марціо з Нарні, що читав риторику й поезію. А ще викладач філософії, а згодом медицини Манфреді, що здійснив разом з Марціо латинський переклад «Космографії» Птолемея. Саме Манфреді познайомив Юрія Котермака з німецьким астрономом Йоганном Мюлером.

Але життя студентське було сутужним. Він просить допомоги про працевлаштування у познанського міщанина Миколи Чепеля, що поселився у Римі. Ось цитата з цього листа: «Я прибув до Болоньї, маючи зовсім мало грошей. Багато міг би я осягнути в науці, коли б не мусів турбуватися про найнеобхідніше. Прошу Вас, будьте мені батьком і матір“ю. Нехай хоч порада Ваша підбадьорить мене в боротьбі з суворістю долі і дасть надію дочекатися такого щасливого дня, коли зможу сказати: тепер споживаю свій хліб насущний без сліз, забувши голод і спрагу. Що з того, що людина знає всі науки, коли вона бідна і знедолена».

У цей час Юрій Котермак готує прогностик — оцінку стану небесних світил протягом березня — грудня 1478 року. В цій праці на основі докладних спостережень було визначено час двох місячних затемнень, подано дні з’яви і повні місяців на весь рік, приділено увагу подіям, що відбувалися у європейських країнах, Єгипті, Туреччині, Індії. На працю звернули увагу науковці Італії, Франції, Німеччини. Її переписав для себе відомий німецький вчений-гуманіст Гартман Шедель.

А наступна праця-трактат присвячена сонячному затемненню 29 липня 1478 року. На додаток він розрахував час місячних затемнень — 15 липня 1478, 8 січня і 4 липня наступного року. Чимало місця в цьому трактаті присвячено географії, впливу астрономічних явищ на земні події, здоров’я людей.

По закінченні курсів навчання йому присвоїли звання доктора філософії. Його запрошують читати астрономію. Це тривало два наступні роки. Паралельно Юрій Котермак розпочав вивчення медицини, адже на той час вважалося, що медицина нерозривно пов’язана з усіма філософсько-філологічними науками. Лекції читалися видатними вченими того часу: Гарцоні, який любив повторювати слова Гіпократа: «Кожна хвороба має свою причину, все відбувається згідно з природою». Анатом Дзербі завважував, що саме в Болоньї вперше запроваджено розтини для учнів. Але життєві умови змусили Юрія переїхати до міста Насале — столиці невеликої північно-італійської держави Монферрату — посівши посаду придворного астролога. Через рік він повертається до Болоньї, і 24 березня 1481 року його обирають ректором університету медицини і вільних мистецтв. Цікаво знати, як це було. Прочитаємо про це у книзі Ярослава Ісаєвича: «Студенти голосували, вкидаючи до урни чорні або білі кульки. Коли урну відкрили, то чорних кульок майже не було. Більшість студентів проголосувала за дрогобичанина, гостя з далекої країни, який за кілька років життя в Болоньї встиг завоювати собі неабиякий авторитет».

Через вісім місяців після обрання на посаду ректора Юрій Котермак склав екзамен на звання доктора медицини. Відтепер його титулували «маестро».

За роки навчання Юрій Дрогобич зібрав собі велику бібліотеку. Як на той час, — це був скарб. В нього були книги Ібн-Сіни, Гіпократа, Птолемея, Арістотеля, Ціцерона, Вергілія, Овідія і багатьох інших визначних вчених.

Після завершення ректорського терміну (а це був один рік), Юрій Котермак отримав право пожиттєво бути громадянином Болоньї. Він 1483 року видає свою знамениту книгу «Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича з Руси, доктора філософії і медицини Болонського університету». Книгу надрукував римський друкар Евхаріус Зільбер. У віршованій передмові до книжки читаємо: «Хоч і далекі від очей простори неба, та не такі віддалені для розуму людського. Ми знаємо із наслідків про їх причини, а з цих останніх — наслідок ми пізнаєм…»

Проголошення таких засадничих істин — це безперечна заслуга автора першої української друкованої книжки. Він працював над нею з однією метою — «прагнучи допомогти людям…» До нас дійшли лише два її примірники. Один з них у бібліотеці Чарторийських у Кракові, другий належить Штудґартській бібліотеці, але зберігається у бібліотеці Тюбінгенського університету в Німеччині.

Наступні кілька років Юрій Дрогобич вирішив присвятити подорожам, щоби більше пізнати світ науки. Він переїздить до Риму, знайомиться з римським друкарем Евхаріусом Зільбером, той друкує його працю, і нарешті приймає рішення повернутися до Кракова, щоби допомагати землякам отримувати освіту.

Тут він, провівши диспут, увійшов до складу медичного факультету…

«… В давнину приписували створення медицини богам. Але правдиві перекази свідчать, що мистецтво лікування започаткували пастухи і рільники. Займались медициною греки та інші народи.

Ескулапа за те, що розвинув цю галузь науки, було зараховано до богів. Такої почести не удостоївся у свого народу жоден полководець, що керував найбільшим військом, жоден монарх, що мав найбільшу владу», — це витяг з промови професора Юрія Дрогобича.

Знайомство з королем Казимиром, лікування його, сприяло отриманню титулів крушвіцького схоластика і пароха Зимної Води, що давало йому можливість отримувати певні прибутки.

Ректор університету 21 травня 1488 року на загальних зборах оголосив про надання Юрію Дрогобичу під будівництво помешкання порожню ділянку, де невдовзі було збудовано будинок, в якому і оселився вчений. Він викладає в університеті медицину, філософію, допомагає у видавничих справах Фіолеві Швайпольту, який менше ніж за рік надрукував чотири книжки: «Осьмогласник», «Часословець», «Тріодь пісну» і «Тріодь цвітну», а ще лекції. Серед студентів факультету мистецтв восени 1491 року з’явився вісімнадцятирічний Мікулай Коперник з Влацлавка.

Мікулай Коперник — польський астроном, основоположник геліоцентричної системи світу… Найвідоміші праці Коперника в галузі астрономії… Правдоподібно, що саме Котермак посіяв у душі майбутнього автора трактату «Про обертання небесних сфер» (1543) перше зерня думки про геліоцентричність нашої планетарної системи. В 1616 році католицька інквізиція внесла працю Коперника у список заборонених книг, в якому вона значилась до 1828 року. Вчення Коперника підтримувалось передовими мислителями того часу, розвивалось далі у працях Галілея, Кеплера і Ньютона… в Україні Єпіфанієм Славинецьким, Теофаном Прокоповичем, Григорієм Сковородою… Як переплітаються шляхи відомих людей!

Здавалось, можна було радіти Юрію Котермаку. Він обіймає посаду декана медичного факультету, навчає студентів. Не склалося лише сімейне життя, хоча будучи у Львові і думав побратися зі вдовою з підльвівського села Зимні Води Катериною Вайсганушовою. Але сирітське життя, постійний брак коштів підірвало здоров’я. І 4 лютого 1494 року перестало битися серце вченого. Юрія Котермака поховано на одному з цвинтарів у Кракові.

Рано залишив життя великий вчений, патріот, який жив і творив для Батьківщини. Він був у розквіті творчих здібностей, завжди прагнув бути корисним своєму народові. Доля так вирішила, що йому довелося спочити вічним сном не на своїй землі, а під чужим небом. Але пам’ятаймо вірного сина землі української, його діяння, творчість, славу — то наша слава, то наша гордість.

Література:

1. Ісаєвич Я. Юрій Дрогобич. — K.: Молодь. — 1972. — 122 с.
2. Енциклопедія Українознавства. / Гол. ред. проф. д-р Володимир Кубійович. — Молоде життя. — 1957. — Т. 2. — С. 1150 (597).
3. Ісаєвич Я. Д. Юрій з Дрогобича // Аксіоми для нащадків. Упорядник О. Романчук. — Львів: Меморіал. — 1992. — 544 с.
4. Козирський В., Лень А., Шендеровський В. Пролегомени української фізики // Фізика. — 1999. — №13 (25). — С. 5-8.
5. Радевич-Винницький Я. Кому належить Юрій Дрогобич. // Українці від мови до нації. — Дрогобич: Відродження. — 1977. — С. 296-299.

1. Передача прозвучала в ефірі 15 квітня 2001 року. [↩]