Кафизма №19
134 псалом
Алилуя.
1 Хваліть ім’я Господнє, хваліть, раби Господні,
2 що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого.
3 Хваліть Господа, бо Господь благий; співайте імені Його, бо це добре.
4 Господь обрав Собі Якова, — обрав Ізраїля у насліддя Собі.
5 Я пізнав, що Господь великий, і що Бог наш над усіма богами.
6 Все, що хоче, Господь творить на небесах і на землі, в морях і у всіх безоднях;
7 підносить хмари від країв землі, сяє блискавкою серед дощу, виводить вітри зі сховищ Своїх.
8 Він умертвив первістків у Єгипті від людей до тварин,
9 явив знамення й чудеса посеред тебе, Єгипте, над фараоном і над усіма рабами його,
10 уразив багато народів і знищив могутніх царів:
11 Сигона, царя Аморрейського, і Ога, царя Васанського, і всі царства ханаанські;
12 і віддав землю їх у насліддя Ізраїлю, в насліддя людям Своїм.
13 Господи, ім’я Твоє навіки, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
14 Бо Господь буде судити народ Свій і змилосердиться над рабами Своїми.
15 Ідоли язичників — срібло й золото, творіння рук людських.
16 Мають уста і не говорять, мають очі і не бачать,
17 мають вуха і не чують, і нема дихання в устах їх.
18 Подібні до них будуть і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.
19 Доме Ізраїлів! Благословляйте Господа. Доме Ааронів, благословляйте Господа!
20 Доме Левія, благословляйте Господа. Всі, хто боїться Господа, благословляйте Господа.
21 Благословен Господь від Сиона, що живе в Єрусалимі. Алилуя!
135 псалом
[Алилуя.]
1 Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2 Прославляйте Бога богів, бо повіки милість Його.
3 Прославляйте Господа володарів, бо повіки милість Його.
4 Він Один творить чудеса великі, бо повіки милість Його.
5 Він створив небеса премудро, бо повіки милість Його;
6 утвердив землю на водах, бо повіки милість Його.
7 Він створив великі світила, бо повіки милість Його;
8 сонце, щоб творило день, бо повіки милість Його;
9 місяць і зорі, щоб світили вночі, бо повіки милість Його;
10 покарав Єгипет у первістках його, бо повіки милість Його;
11 і вивів з нього Ізраїля, бо повіки милість Його;
12 рукою кріпкою і силою могутньою, бо повіки милість Його;
13 Він розділив море Червоне, бо повіки милість Його;
14 і провів Ізраїля посеред нього, бо повіки милість Його;
15 і потопив фараона й військо його у морі, бо повіки милість Його;
16 Він провів народ Свій через пустелю, бо повіки милість Його;
17 і покарав царів великих, бо повіки милість Його;
18 знищив царів сильних, бо повіки милість Його;
19 Сигона, царя аморреїв, бо повіки милість Його;
20 і Ога, царя Васанського, бо повіки милість Його;
21 і віддав землю їх у насліддя, бо повіки милість Його;
22 в насліддя Ізраїлю, рабу Своєму, бо повіки милість Його;
23 Він пом’янув нас у смиренні нашому, бо повіки милість Його;
24 і визволив нас від ворогів наших, бо повіки милість Його;
25 Він дає поживу всім творінням, бо повіки милість Його.
26 Прославляйте Бога Небесного, бо повіки милість Його.
136 псалом
[Давида.] Пісня перед Богом про неволю (прор. Єремії).
1 На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш.
2 На вербах посеред нього повісили ми арфи наші.
3 Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сионських».
4 Як же нам співати пісню Господню на землі чужій?
5 Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя.
6 Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї.
7 Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку».
8 Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам.
9 Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь.
Слава…
137 псалом
Давида. (Аггея й Захарії).
1 Прославляю Тебе, Господи, від усього серця мого. Перед ангелами співатиму похвалу Тобі за те, [що Ти почув усі слова уст моїх].
2 Буду поклонятися перед святим храмом Твоїм і славити ім’я Твоє за милість Твою і правду Твою, бо Ти звеличив слово Твоє вище від усякого імені Твого.
3 В день, коли я взивав до Тебе, Ти почув мене і вселив у душу мою силу.
4 Будуть прославляти Тебе, Господи, всі царі землі, коли почують слова уст Твоїх.
5 Будуть у піснях прославляти путі Господні, бо велика слава Господня.
6 Високий Господь: смиренного бачить і гордого пізнає здалека.
7 Якщо я піду серед напастей, Ти оживиш мене, простягнеш руку Твою на ворогів моїх, і спасе мене правиця Твоя.
8 Господь воздасть за мене; Господи, милість Твоя повік. Не покидай творіння рук Твоїх.
138 псалом
Начальнику хору.
Псалом Давида. (Захарії).
1 Господи, Ти випробував мене і знаєш мене.
2 Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої.
3 Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі.
4 Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш.
5 Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою.
6 Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його.
7 Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу?
8 Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти.
9 Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря,
10 і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене.
11 Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою.
12 Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло.
13 Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї.
14 Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає.
15 Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє.
16 Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було.
17 О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх!
18 Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою.
19 О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні!
20 Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої.
21 Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе?
22 Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони.
23 Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої.
24 Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну.
139 псалом
Начальнику хору.
Псалом Давида.
1-2 Спаси мене, Господи, від людей лукавих; захисти мене від гнобителів:
3 вони замишляють неправду в серці; щодня готуються до битви,
4 гострять язики свої, як змія, отрута аспида в устах їхніх.
5 Збережи мене, Господи, від руки беззаконника; захисти від гнобителів, що задумали спинити кроки життя мого.
6 Горді розставили таємно сіті на мене при дорозі; приготували для мене яму.
7 Я сказав Господу: Ти — Бог мій! Почуй, Господи, голос моління мого!
8 Господи, Господи! Сило спасіння мого! Ти покрив голову мою в день битви.
9 Не допусти, Господи, здійснитися наміру нечестивого; не дай успіху замислам його, щоб вони не загордилися.
10 Голови тих, що оточили мене, нехай покриє зло уст їхніх.
11 Нехай впаде на них гаряче вугілля; нехай впадуть вони у вогонь і у безодню, так щоб не встали.
12 Людина злоязична не утвердиться на землі; злоба приведе гнобителя до загибелі.
13 Знаю, що Господь учинить суд пригнобленим і справедливість бідним.
14 І будуть праведні прославляти ім’я Твоє; непорочні оселяться перед лицем Твоїм.
Слава…
140 псалом
Псалом Давида.
1 Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе.
2 Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня.
3 Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх.
4 Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх.
5 Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї.
6 І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх.
7 Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом.
8 На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї.
9 Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні.
10 У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду.
141 псалом
Повчання Давида.
Молитва його, коли він був у печері.
1 Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся.
2 Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу.
3 Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене.
4 Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою.
5 Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих.
6 Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене.
7 Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.
142 псалом
Псалом Давида, [коли його переслідував син — Авессалом.]
1 Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй.
2 І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих.
3 Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих.
4 І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє.
5 Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся.
6 До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна, перед Тобою.
7 Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу.
8 Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою.
9 Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся,
10 навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди;
11 імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою
12 і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є.
Слава…
Тропарі
Після 19-ї кафізми Трисвяте…
І тропарі, глас 7.
Дякуючи, славлю Тебе, Боже мій, що Ти всім грішникам даєш покаяння. Не осором же мене, Спасителю, коли прийдеш судити нас за недобрі діла наші.
Слава…
Без ліку нагрішив я перед Тобою, Боже мій, і страшної кари сподіваюся, але змилосердься наді мною і спаси мене.
І нині…
Пресвята Богородице! Я вдаюся до Твоєї безмежної милості: розірви кайдани гріхів моїх.
Господи, помилуй (40 разів).
Владико Господи Ісусе Христе! Ти стражданнями Своїми мої страждання зцілив і ранами Своїми мої сльози вилікував. Дай мені грішному сльози покаяння; освяти тіло моє пахощами Твого животворчого Тіла і насити душу мою Твоєю чесною Кров’ю — від гіркоти, що нею мене супротивник напоїв. Піднеси мій розум до Тебе, бо він прилип до землі, і виведи мене з ями погибелі, бо я не маю покаяння, не маю душевного жалю за гріхи. Не маю сльози втішно, що приводить дітей Твоїх до їх насліддя. Я затьмарив свій розум у життєвих пристрастях і, як хворий, не можу звести очей моїх до Тебе; не можу зігріти себе покаянними до Тебе сльозами. Але, Владико, Господи Ісусе Христе, подателю блага, даруй мені всеціле покаяння, дай і серце невтомне, щоб знайти Тебе; пошли мені благодать Твою та онови в мені подобу Твого образу. Я відхилився від Тебе, але Ти не покинь мене, прийди та знайди мене; приведи мене до стада Твого та приєднай до вибраних овець святої Твоєї отари. Підкріпи мене поживою святих Твоїх Таїн, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх Твоїх святих. Амінь.
Що означає фраза речення молитви «не маю сльози втішно»?
«не маю сльози втішної»