«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаСвятоотцівські твориСлова

Слово 44

На неділю нову, на весну і на пам’ять мученика Маманта

Святитель Григорій Богослов Архієпископ Константинопольський

1. Давній і з доброю метою встановлений закон шанувати день Оновлення, краще ж сказати, із днем Оновлення шанувати нові благодіяння і шанувати не раз, а багаторазово, щоразу як з новим обігом року повертається той же день, щоб дароване благо згодом не згладилося в пам’яті і не зникло, загубившись у глибині забуття. Обновлюються, як читаємо в Ісаї, «острови до Бога» (Іс. 41, 1); хай що належало розуміти під цими островами, а на мою думку, розуміти треба Церкви, недавно влаштовані з язичників, які виникають із гіркого невір’я і отримують твердість, зручну для сходження до Бога. Обновляються в іншого пророка (див.: Єр. 1, 18), мідна стіна, тобто, як думаю, душа тверда і золотовидна, новоутверджена в благочесті. Ми маємо повеління «співати Господу пісню нову!» (Пс. 149, 1), чи були ми захоплені гріхом у Вавилон, у цю лукаву злитість, і потім щасливо повернулися в Єрусалим, і як там, будучи на землі далекій, не могли співати божественних пісень, так тут склали і нову пісню, і новий спосіб життя, або постійно перебували і зростали в добрі, й інше вже зробили, а інше ще робимо за допомогою Святого і оновлюючого Духа. Обновлюється, і притім досить дивно, скинія свідчення, яку Бог показав, Веселиїл зробив, а Мойсей встановив. 2. Обновлюється і царство Давидове, навіть не раз, але вперше при помазанні, а іншого разу — при проголошенні Давида царем. Настало ж тоді свято відновлення в Єрусалимі, і була зима (Ін. 10, 22), тобто зима невір’я. І прийшов Ісус — Бог і храм, Бог вічний, храм новий за один день зруйнований, за три дні відновлений, який і перебуває навіки, щоб я був спасенний, покликаний від прадавнього падіння і зробився новим творінням, відтворений таким людинолюбством. Божественний Давид бажає серця чистого, у ньому створеного, і духа правого, оновленого в утробі його, не тому, щоб не мав (кому ж і мати, як не великому Давиду?), але тому, що визнає новим теперішнє, що безперестанно прикладається до минулого. Але яка мені потреба говорити про велику кількість оновлень? Можу пояснювати теперішнє Оновлення, яке нині святкуємо — від смерті переходячи до життя. Оновлення, оновлення — наше свято, браття; нехай повторюється це неодноразово від задоволення. І яке ще оновлення? Хто знає, нехай навчить цього, а не знаючий нехай оновить слух!

3. Бог є світло неприступне. Він безперервний, не починався, не припиниться; Він незмінний, вічносяючий і трисяючий; деякі (думаю же, навряд чи й небагато) споглядають Його у всій повноті. Сили, які оточують Бога і службові духи, — є другі світила, відблиски Світла першого. А світло, яке в нас, не тільки почалося згодом, але припиняється вночі і само рівномірно припиняє ніч. Воно ввірене зору, розлите в повітрі і само приймає те, що віддає; тому що дає зору можливість бачити, і перше буває бачимо за допомогою зору, розлите ж навколо видимих предметів повідомляє їм видимість. Бог, Який побажав влаштувати цей світ, який складається з видимого і невидимого й служить великим і чудовим проповідником Його величі, цей Бог для істот вічносущих Сам є Світло, а не інший хто (тому що чи потрібне світло вторинне для тих, які мають Світло найвище?). А істоти земні, і які нас оточують, насамперед осяює Він цим видимим світлом. Бо великому Світлу пристойно було почати світобудову створенням світла, яким Він знищує темряву і невлаштованість, і безладдя, які були доти. 4. І, як думаю, спочатку Бог створив не це органічне і сонячне світло, а не те, що знаходиться в тілі і у сонці, а потім вже дане сонцю освітлювати весь всесвіт. Коли для інших творінь Він створив спочатку матерію, а згодом надав форму, давши кожній істоті влаштування частин, окреслення і величину, тоді, щоб зробити ще більше чудо, здійснив тут форму раніше за речовини (тому що форма сонця — світло), а потім уже приєднує речовину, створивши око дня, тобто сонце. Тому до днів зараховується щось перше, друге, третє і так далі до дня сьомого, який споживає від діл, і цими днями розділяється все створене, що приводиться у впорядкування за невимовними законами, а не миттєво вироблене Всемогутнім Словом, для Якого помислити або сказати значить уже зробити діло. Якщо ж останньою явилася в світ людина, вшанована Божим рукотворінням і образом, то це ніскільки не дивно, тому що для неї, як для царя, належало приготувати царську обитель і потім уже ввести в неї царя в супроводі всіх творінь.

Отже, якби ми були тим, чим були, і зберегли заповідь, то зробилися б тим, чим не були, і прийшли б до дерева життя від дерева пізнання. Чим же ми б зробилися? Безсмертними і близькими до Бога. Але «поскільки заздрістю диявола ввійшла у світ смерть» (Прем. 2, 24) і оволоділа людиною через звабу, то Бог, ставши людиною, страждає як людина і убожіє до прийняття плоті, щоб ми збагатилися Його убогістю. Звідси смерть, і гріб, і воскресіння. Звідси нове творіння і після свята свято; і я знову засновник торжества, святкую оновлення мого спасіння. 5. «Що ж? — скажеш. — Хіба не оновлення день був і перший день воскресіння, що йшов за тією священною і світлоносною ніччю? Для чого даєш цю назву нинішньому дню, о любителю свят, придумуючи багато веселощів?» То був день спасіння, а це день спогаду спасіння. Той день розмежовує собою поховання і воскресіння, а цей є чисто день нового народження, щоб, як перше творіння починається днем недільним (а це видно з того, що сьомий від нього день робиться суботою, тому що він день упокоєння від діл), так і друге творіння починалося знову тим же днем; бо він є перший серед наступних за ним, і восьмий серед тих, що попереду нього, — день із високих високий, із чудових чудовий, тому що веде до небесного стану. Про цей день, мені здається, нагадує і божественний Соломон, наказуючи давати «частку семи», тобто теперішньому життю, і восьми (Еккл. 11, 2), тобто життю майбутньому, як від тутешнього благотворіння, так і від тамтешнього відновлення. Але і великий Давид на честь цього ж дня співає свої псалми про восьмий (див.: Пс. 6 і 11), тому що цей же день оновлень оспівує інший псалом (29), називаючи якесь оновлення дому, а цей дім — ми, які удостоїлися бути, називатися і робитися храмом Божим.

6. Ось вам слово про день Оновлення! Але й самі оновіться і, скинувши стару людину, «в оновленому житті» (Рим. 6, 4) живіть, наклавши вузду на все, від чого буває смерть, навчивши всі члени зненавидіти або виблювати всяку негідну їжу дерева і для того тільки пам’ятати прадавнє, щоб уникати його. Прекрасний на вигляд і гарний для їжі був той плід, який умертвив мене. Будемо уникати прекрасного на вигляд, станемо дивитися самі на себе. «Не пожадай краси її в серці твоєму, і нехай не захопить вона тебе віями своїми» (Притч. 6, 25), якщо можна, навіть і короткого погляду, пам’ятаючи Єву, цю солодку принаду, дорогоцінну отруту. Чи спасе того чужа, кого погубила своя? Нехай не насолоджується твоя гортань, в якій поглинається все, що дають їй, і багатоцінне, раніше ніж нею прийняте, робиться нічого не вартим після прийняття. Тебе розніжив нюх? Уникай пахощів. Розслабив дотик? Відмовся від усього, що гладке і м’яке. Переконав слух? Зачини двері для всякої звабливої й дозвільної бесіди. Відкривай вуста твої слову Божому (Притч. 31, 8), щоб залучити Дух, а не вкрасти собі смерті. Якщо зваблює тебе що-небудь заборонене, згадай, хто ти був і від чого загинув. Якщо хоча трохи ти ухилився від здорового глузду, увійди в себе, поки не зовсім збожеволів і піддався смерті, зі старого стань новим і святкуй оновлення душі. 7. Гнів мій тільки на одного змія, через якого ти впав. Усю жадаючу силу твою спрямуй до Бога, а не до чого-небудь іншого підступного і оманливого. У всьому нехай начальствує розум, і те, що краще в тобі, нехай не захоплюється гіршим. Не май ненависті, і притім без причини, до свого брата, за якого Христос помер і, будучи Богом і Владикою, став твоїм братом. Не заздри благоуспішному ти, який сам викликав до себе заздрість, повірив, що тобі заздрять, і через те переможений. Не нехтуй слізьми ти, який сам перетерпів гідне багатьох сліз, і потім помилуваний. Не відштовхуй від себе бідного ти, який збагачений Божеством; а якщо ні, то, принаймні, не збагачуйся на шкоду бідному, бо й це вже багато значить при нашій ненаситності. Не нехтуй подорожнім, за якого Христос був подорожнім (а у Христі ми всі подорожні і прибульці), щоб ти не був, як і раніше, вигнаний із раю. Нужденному в домі, їжі і одягу дай це ти, який користувався цим, і ще понад потребу. Не люби багатства, якщо воно не допомагає бідним. Вибачай — ти, який отримав прощення, милуй — будучи помилуваним. Людинолюбством здобувай людинолюбство, поки є для того час. Нехай оновиться в тебе все життя, нехай оновляться шляхи твоєї діяльності. 8. Ті, які живуть під ярмом шлюбу! Дайте щось і Богові, тому що ви зв’язані. Діви! Віддайте Богові все, тому що ви свобідні. Не будьте хижачками рабського сластолюбства ті, які уникаєте свободи тим, що живете із чоловіками, хоча вони вам не чоловіки. Не терплю, щоб ви безперестанно страждали хтивими спогадами. Ненавиджу знайомства через повітря. Сильні, бійтеся Найсильнішого; ті, що сидять на високих престолах, страшіться Вишнього! Не дивуйся тому, що мінливе. Не нехтуй тим, що постійне. Не стискай міцно того, що, взяте в руки, розпливається. Не ревнуй про те, що гідне не заздрості, а ненависті. Не підносься високо, щоб не впасти глибше. Не вважай великим те, що здаєшся кращим серед поганих, але засмучуйся, що перевершують тебе добрі. Не смійся над падінням ближнього; сам ходи, скільки можеш, не спотикаючись, але й тому, хто лежить на землі, подавай руку. В біді не втрачай надії на благоденство і при успішному плині справ чекай печалі. В один рік бувають чотири пори року; одна мить робить багато переворотів. Задоволення нехай припиняється в тебе турботою, а скорбота — кращою надією. Так оновлюється людина, так вшановується день оновлення, такою насолодою, такими стравами. Нехай не явишся, сказано, перед лицем Моїм (κενός) голіруч (Вих. 23, 15), але принеси із собою що-небудь добре. А тепер явися (καινός,) новий, з іншими вдачами, цілком змінений. «Давнє минуло, тепер усе нове» (2 Кор. 5, 17). Цей плід принеси святу, змінися доброю зміною і навіть у такому випадку не думай про себе високо, але скажи з Давидом: «Це зміна правиці Всевишнього» (Пс. 76, 11), від Якого все благоуспішне в людях. Слово Боже хоче, щоб ти не стояв на одному місці, але був вічнорухомий, благорухомий, повністю новостворений, і якщо грішиш, відвертайся від гріха, а зростаєш в добрі, ще більш напружуй сили. 9. Вчора твоя віра була відповідна до обставин часу, нині пізнай віру Божу. «Чи довго кульгати мені на обидва коліна?» (3 Цар. 18, 21). Чи довго будеш готувати потрібне до будови? Займися нарешті самою будівлею. Вчора ти ставив собі за честь здаватися, нині постав собі за велику честь бути тим насправді. Чи довго будуть у тебе тільки мрії? Подбай коли-небудь і про дійсність! Вчора ти був любителем видовищ; виявися нині любителем споглядань. Вчора був ти лихослівний, нахабний, нині говори тільки добре і будь помірним. Вчора ти віддавався пияцтву, нині служи цнотливості. Нині п’єш вино, завтра пий воду. Нині «ти лежиш на ложах зі слонової кістки, намащуєшся найкращими мазями» (Ам. 6, 4-6), завтра лягай на голу землю і пильнуй. З насмішника зробися замисленим, замість франтівського одягу одягнися в руб’я, замість зарозумілого і пихатого вигляду прийми просту зовнішність, зі золотоносця стань любителем убогих, із зарозумілого — приниклим до землі. Якщо так будеш думати й чинити, то буде небо нове і земля нова для тебе, що осягаєш як інше, так і основу цього.

10. Але перейдемо вже й до того, щоб відсвяткувати пристойно до часу. Тому що всі прекрасно збираються на торжество і радіють. Дивися, яке видиме! Цариця пір року виходить назустріч цариці днів і приносить від себе в дар все, що є найпрекраснішого і приємнішого. Нині небо прозоре, нині сонце вище і золотовидніше, нині коло місяця світліше і сонм зірок чистіший. Нині примиряються хвилі з берегами, хмари із сонцем, вітри з повітрям, земля з рослинами, рослини з поглядами. Нині джерела струменіють прозоріше, нині ріки течуть повніше, розв’язавшись від зимових пут, луг пахне, рослина цвіте, трава скошується, і агнці скачуть на зелених полях. Уже корабель виводиться із пристані з вигуками, притім здебільшого богоугодними, й окриляється вітрилом; дельфін, з можливим задоволенням переводячи подих і піднімаючись наверх, грає біля корабля і невтомно супроводжує плавців. Уже хлібороб заглиблює в землю плуг, підносячи погляд до неба і закликаючи на допомогу Подателя плодів; уже він веде під ярмо вола-орача, нарізує пишну борозну і веселиться надіями. Уже ті, що пасуть овець і волів, налаштовують сопілки, награють пастушачу пісню і зустрічають весну під деревами і на стрімчаках, уже садівник доглядає за деревами, птахолов заготовляє клітки, оглядає лучки, помічає політ птахів, рибалка вдивляється в глибини, очищає сітки і сидить на каменях. 11. Уже працьовита бджола, розправивши крила і залишивши вулик, показує свою мудрість, літає по лугах, збирає добичу із квітів, і інша обробляє стільник, переплітаючи шестикутні і одна на одну перекинуті чашечки, і стулюючи їх поперемінно, то прямо, то під кутом, разом для краси і для міцності; а інша складає мед у ці сховища й обробляє для гостя солодкий і без плуга вирощений плід. О якби зробили так і ми, Христова пасіка, ми — які маємо перед собою такий зразок мудрості і працьовитості! Уже птах в’є собі гніздо, один прилітає в нього тимчасово, інший живе в ньому постійно, а інший літає навколо, оголошує ліс і ніби розмовляє з людиною. Усе оспівує Бога і славить Його безсловесними голосами. І через мене за все приноситься подяка Богові. Таким чином, хвалебна їхня пісня стає моєю, від них і я беру привід для піснеспіву. Бо нині висловлює свою радість все живе, і в нас насолоджується всяке почуття. Нині гордий і гарячий кінь, якому набридло стояти під покрівлею, розірвав прив’язь, скаче по полю і красується біля річок.

12. Що ще? Нині мученики просто неба роблять урочистий хід, до світлих вівтарів скликають народ христолюбивий і розповідають про свої подвиги. До них належить і мій вінценосець (він мій, хоча і не в мене; нехай зникне заздрість! Кажу знаючим), славнозвісний Мамант, і пастир, і мученик. Він колись доїв ланей, які одна перед одною поспішали наситити праведника незвичайним молоком, а тепер пасе народ матері міст, і сьогодні, серед багатьох тисяч людей, що звідусіль поспішають, святкує оновлення весни, яка вирізняється як красою чеснот, так і гідна пастирів і врочистих слів.

Скажу ще стисліше: нині весна природня, весна духовна, весна для душ, весна для тіл, весна видима, весна невидима; і о якби ми сподобилися її там, прекрасно змінившись тут, і оновленими прийшовши в нове життя, у Христі Ісусі Господеві нашому, Якому всяка слава і честь, і держава зі Святим Духом, у славу Бога Отця, амінь!


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору