Святитель Лаврентій, затворник Печерський, єпископ Туровський
Преподобний Лаврентій прийшов до Києво-Печерського монастиря в молодому віці, хотів жити в затворі, щоб набратися сили в боротьбі з дияволом. Печерські отці відраджували Лаврентія з огляду на його молодість, навівши приклад Ісакія й Микити, які ледве не загинули від витівок диявола. Побувши трохи звичайним ченцем, прийшов у затвор у монастирі св. великомученика Димитрія, побудованого князем Ізяславом, який знаходився недалеко від Печерського монастиря. Лаврентій посвятив себе молитві в строгому затворі, твердо вірячи, що тільки в затворницькому житті Господь говорить словами: «Ти ж, коли молишся, увійди в кімнату твою, зачини двері й помолись Отцю Твоєму таємно, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мт. 6, 6). Життя в монастирі було строгим, подвижницьким. Маючи велику турботу про своє спасіння, блаженний Лаврентій прикладав для цього багато зусиль. Усі свої страсті умертвляв голодом і багато молився. За це він отримав зцілення і дар вигнання бісів.
Одного разу до нього привели біснуватого з Києва. Сила біса була такою великою, що болящий міг легко підняти колоду, яка була не під силу десятьом чоловікам. Блаженний хотів прославити Печерський монастир і звелів вести хворого туди. Біснуватий ніколи в ньому не був. Коли його запитали, яких чорноризців він боїться, то біснуватий із 180 монахів назвав ЗО по іменах, сказавши: «Лише ці тридцять можуть вигнати з мене біса». З останніми біс сказав, що може вступити в боротьбу. Потім біс почав показувати силу; біснуватий розмовляв різними мовами. Але ще не встигли вони прийти в монастир, як нечистий дух залишив біснуватого і він зцілився. Ті, хто з ним був, зраділи і разом ввійшли у святу чудотворну Печерську церкву, щоб віддати хвалу Богові. Ігумен запитав чоловіка про те, хто його зцілив. Він подивився на чудотворну ікону Пресвятої Богородиці і сказав: «Із цією іконою зустріли нас 30 святих отців, і я зцілився. Імена всіх їх пам’ятаю, а в обличчя ніколи не бачив». Тоді всі разом віддали хвалу Богу, і Його Пресвятій Матері, і блаженним угодникам Божим.
Так прославилося святе місце через блаженного затворника Лаврентія.
Пізніше преподобний Лаврентій повернувся до Печерського монастиря. Деякі історики припускають, що преподобний Лаврентій у 1182 р. був висвячений на єпископа Туровського (Туров — місто в Білорусії). Він упокоївся в 1194 р. і був похований в Печерському монастирі в Ближніх печерах.
В акафісті всім преподобним Печерським про нього сказано: «Радуйся, Лаврентію, бо суєти мирської ти уникав; радуйся, бо життя зі світом ангельським ти удостоївся». Пам’ять святителя Лаврентія вшановується 11 лютого (29 січня за ст. ст.).
