Преподобний Єфрем Печерський, єпископ Переяславський
Преподобний Єфрем був виходцем із боярського роду. Спочатку служив при дворі великого князя київського Ізяслава (1054-1078), у якого користувався великою повагою. Життя при княжому дворі його гнітило і тому він, залишивши все, звернувся до преподобного Антонія Печерського, щоб той прийняв його у свою печеру. Антоній доручив Никону постригти його в монахи. Ставши ченцем, він служив Богові молитвою й постом. Але ворог-диявол зробив усе, щоб розгнівати серце князя проти Печерських іноків-подвижників. Незважаючи на те, що монахи були змушені на деякий час залишити свої печери, але за милістю Божою і заступництвом Пресвятої Богородиці повернувся в Печерський монастир. Це місце поповнилося монахами і слава його поширилася далеко за межі Києва. Єфрем ще більше молився і постив, щоб остаточно перемогти витівки диявола. Отримавши благословення преподобного Антонія, вирушив у подорож до Константинополя, де на прохання преподобного Феодосія, ігумена Печерського мав списати статут Студійського монастиря. Єфрем відвідав Константинополь і Палестину, обійшов міста східних подвижників, ознайомився з їхнім життям і, повертаючись на батьківщину, переписав статут життя монахів у святому Студійському монастирі. Цей статут преподобний Феодосій запровадив у Києво-Печерському монастирі.
Після повернення з подорожі по святих місцях Єфрем не довго був у монастирі. В скорому часі помер блаженний Петро, єпископ Переяславський, і волею Божою, і за бажанням великого князя Всеволода Ярославича, преосвященним митрополитом Київським Іоанном на вільну єпископську кафедру був призначений преподобний Єфрем, слава про великі подвиги якого розійшлася далеко за межі монастиря.
Як Переяславський епископ преподобний Єфрем відзначився ділами християнського благочестя, будівництвом церков і влаштуванням шпиталів. Його трудами й турботами був побудований камінний храм на честь святого Архістратига Михаїла, який став кафедральним єпархіальним собором, а також храм на честь святого апостола Андрія Первозванного і багато інших храмів. Мав дар чудотворення. В 1081 р. був присутній на відкритті мощей преподобного Феодосія.
Дехто вважає, що він був Київським митрополитом, бо в літописі згадується як митрополит Єфрем. Як стверджував Е. Голубинський (История русской церкви. — Т. 1, част. 2. — С. 287; прим. 2 і С. 685-686), він не був Київським митрополитом, а лише мав титул митрополита на тій підставі, що в Переяславі спочатку мали осідок київські митрополити й тому цей титул ще деякий час залишався за переяславськими єпископами.
Святий Єфрем упокоївся наприкінці XI ст. (ймовірно, у 1098 р.).
В акафісті всім преподобним Печерським про нього сказано: «Радуйся, святителю Єфреме, бо як у бджоли сота солодкі, так ти студійський статут до обителі Печерської приніс».
Пам’ять преподобного Єфрема вшановується 10 лютого (28 січня за ст. ст.).
