Святитель Іларіон, митрополит Київський і всієї Русі Феоктист, чернець Києво-Печерський, єпископ Чернігівський
Святитель Іларіон був першим українцем, який став митрополитом Київським. Спочатку він був священиком у резиденції князя Ярослава Мудрого в селі Берестові біля Києва (недалеко від місця, де незабаром побудували Печерський монастир). Характеризуючи Іларіона, літописець написав, що він був людиною доброю, ученою й постником. За пропозицією Ярослава Мудрого був обраний і поставлений на Київську митрополичу кафедру Собором українських єпископів у 1051 р. Пробув на митрополичій кафедрі недовго, бо в 1055 р. в літописах вже згадується ім’я митрополита Єфрема — грека. Час смерті митрополита Іларіона невідомий, бо деякий час, перебуваючи священиком у Берестові, відбував подвиг у печері.
Митрополит Іларіон під час напружених відносин між Київською державою й Візантією був виразником змагань усамостійнення Київської митрополії від Константинополя. Вчені М. Приселков і А. Шахматов висунули гіпотезу, що після смерті Ярослава Мудрого і примирення його наступника князя Ізяслава Ярославича з Візантією митрополит Іларіон пішов до Печерського монастиря й прийняв схиму під ім’ям Никон (Великий Никон), продовживши боротьбу за націоналізацію церкви. Це знайшло свій вияв в особливому національному напрямі літописного зводу, який написали 1073 р. в Печерському монастирі. Тобто митрополит Іларіон ототожнюється з ігуменом Никоном, редактором літописного зводу. Якщо ця гіпотеза має слушність, то тоді смерть митрополита Іларіона припадала би на 1088 р.
Про канонізацію Іларіона нічого не відомо. У деяких рукописних святцях його називають святим і вшановують у день святкування пам’яті Печерських угодників, які спочивають у Феодосієвих печерах (див. «Краткія житія святых на весь год». — Варшава, 1929. — С. 182).
Митрополит Іларіон був знаменитим проповідником. Його єдина проповідь, яка збереглася, «О законі Мойсеєм данном, о благодаті й істині Иисусом Христом бившим», містить наприкінці «Похвалу кагану (князю) нашему Володимиру», свідчить не тільки про його добру освіту й начитаність, а й про великий талант і патріотизм. Іларіону ще належить «Визнання (виклад) віри», виголошений ним перед собором єпископів під час поставлення його на митрополита.
Визнання віри
Вірую в одного Бога, що славиться в Трійці: Отця — неродженого, без початку, без кінця; Сина — родженого, але рівно ж без початку й без кінця; Духа Святого, який походить від Отця і проявляє себе через Сина, котрий також без початку та рівний з Отцем і Сином; у Трійцю односущну, що поділяється на особи, Трійцю по іменах, але одного ж Бога. Не злучую того, що поділене, й не розділяю того, що одне. Вони (особи) з’єднуються, не зливаючись в одне, вони розрізняються, будучи нероздільними. Отцем тому називається, бо нероджений; Сином тому, що роджений; Духом Святим, бо вийшов від (Отця), не відлучаючись. Бо Отець не є Сином, ані Син Отцем, ні Святий Дух Сином, лише в кожного з них своя сутня окремішність. Бо немає Божества, окрім Божества, що в Трійці: одне Господство, одне царство, спільне Трисвяте від херувимів, спільний поклін від ангелів і людей, одна слава й благодарення від усього світу.
Цього одного Бога я визнаю і в нього вірую, в Його ім’я я і хрестився: в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. І як прийняв я від святих отців, так навчився. І вірую, і визнаю, що Син, за волею Отця і хотінням Святого Духа, зійшов на землю спасти людський рід, не покинувши небес і Отця, і за благословенням Святого Духа вселився в утробу Діви Марії і був зачатий. Як? Сам Він один знає. І родився без сімені чоловічого, захоронивши матір дівицею, як і належить Богові, і в часі народження, і перед народженням, і після народження.
Вітцівства не зрікся, і на небесах Він без Матері, а на землі без Отця. Вирощений і вихований як чоловік, Він був правдивим чоловіком, не привидом, але правдиво в нашому тілі. Досконалий Бог і досконалий чоловік у двох істотах і хотіннях волі, котрий не зрікся того, чим був, а чим не був — прийняв. Потерпів тілом як чоловік за мене, але Божеством остався без терпінь як Бог. Помер безсмертний, щоб оживити мене мертвого. Зійшов у пекло, щоб воскресити праотця мого Адама й приблизити його до Бога, а диявола скувати. Встав як Бог. Воскрес із мертвих на третій день як переможець, Христос — Цар мій. І після того, як явився багато разів своїм учням, вознісся на небеса до Отця, від Якого не відлучався, і сів по правиці Його. Очікую, що Він знову зійде з небес, але не тайно, як перед тим, а у вітцівській славі, з небесним воїнством. І мертві на голос (труби) архангела вийдуть Йому назустріч. І Він судитиме живих, і мертвих, і кожного нагородить по ділах його.
Вірую також у сім соборів правовірних святих отців. І кого вони відкинули, того й я відкидаю; кого вони прокляли, того й я проклинаю; а це, що вони передали нам через свої писання, я приймаю. Святу Преславну Діву Марію називаю Богородицею і шаную її та з вірою їй поклоняюся. А на святій Її іконі бачу Господа дитям на лоні Її і радуюся. Бачу Його розп’ятого й радуюся. Коли дивлюся на Нього Воскреслого, як возноситься на небеса, возношу руки й поклоняюсь Йому. Так само, коли дивлюсь на ікони святих Його угодників, прославляю Того, Хто їх спас. З любов’ю і вірою цілую їхні мощі й проповідую їхні чудеса та приймаю від них виздоровлення.
Звертаюся до Соборної апостольської церкви; з вірою входжу, з вірою молюся, з вірою виходжу. Так, я вірую, і не стидаюся, і визнаю перед народами, і ради визнання (цього) і душу свою покладу.
Слава ж Богові за все, що творить задля мене, що понад силу мою. І молітеся за мене, чесні учителі й владики Руської землі. Амінь!
Крім цього, він написав «Слово про Закон і Благодать», у якому відтворив історію руського народу, переконуючи читача в тому, що руський народ ніколи не був рабом чужинців. Митрополит Іларіон у «Слові…» створив «нову теорію всесвітньої історії як поступового і рівного приєднання всіх народів до культурного християнства». Йому приписують авторство ще кількох богословсько-догматичних творів, серед яких: «Молитва», «Слово до брата-стовпника», Києво-Печерський літопис. Митрополит Іларіон помер приблизно в 1053 р. Про нього згадується в списку Печерських ченців Ближніх печерах. В акафісті всім Печерським преподобним про нього сказано: «Радуйся, Іларіоне, ієрарше, бо стадо овець словесних Христових на полях православ’я добре пасеш». Пам’ять святителя Іларіона вшановується 11 жовтня (28 вересня за ст. ст.).
