Святий Костянтин Політанський
Святий Костянтин Політанський народився в Козельці — сотенному місті Київського полку на початку XVIII ст. Здобув освіту в Чернігівському колегіумі. З 1724 р. юнак навчався в класах філософії та богослов’я Києво-Могилянської академії. Не закінчивши повного курсу богослов’я, приблизно в 1730 р., він висвятився і поступив на службу духовником російського посольства в Стамбулі (тоді — Константинополі).
Під час своїх подорожей Костянтин Політанський добре вивчив грецьку мову та здійснив численні «подвиги благочестя». У 1735 р. він вирішив не повертатися в Російську імперію з усім складом дипломатичного представниці тва через війну з Туреччиною, а втік на Афон, ймовірно, до монастиря Св. Пантелеймона, у якому традиційно проживали українські ченці. У 1740 р. святий Костянтин повернувся до Стамбула, де його прийняли, оскільки він отримав добрі відгуки про своє благочестиве життя на Афоні. Служачи в посольській церкві, святий Костянтин відзначився благочестям, змістовними проповідями та цінними науковими працями. Про нього тепло відгукнувся відомий український мандрівник В. Григорович-Барський, який тоді проживав у Стамбулі. До речі, його брат збудував Свято-Микільський собор у Києві на набережній.
У 1742 р. після 12-річної служби в Стамбулі його відкликали до Росії, але 8 липня 1742 р. він несподівано для всіх зрікся православної віри і прийняв іслам. Проте через кілька днів (29 серпня 1742) святитель публічно прокляв Магомета, і знову навернувся до православ’я, щиро каючись за свій гріх відступництва. 23 жовтня 1742 р. в Стамбулі турки відрубали йому голову. Грецька церква причислила святого Костянтина до лику святих мучеників. В українському календарі його ім’я не згадується.
