Преподобний Косма Яхромський, Києво-Печерський чернець
Преподобний Косма жив у XV ст. Немає даних як звали його в миру або як звали його батьків. Відомо лише, що вони були благочестивими й богобоязливими збіднілими боярами. Жили недалеко від міст Володимира й Юр“єва-Польського.
Матеріальні статки не дали змоги батькам Косми дати йому належну освіту. Тому юнак змушений був залишити їх і перейти на службу до сусіда — поміщика Северина, що жив за 40 верств від Володимира. Поміщик полюбив покірного й трудолюбивого юнака. Він наполегливо вчив хлопця грамоти, особливо турбувався про його духовне виховання.
Северин мав серйозне захворювання шлунка. Він надіявся на Божу допомогу, але не нехтував і людською поміччю. Отож із цією метою і відправився з блаженним отроком у подорож по Володимирщині. Вони ходили від міста до міста. Косма був постійно із Северином, доглядав за ним, як син за батьком.
Якось подорожуючі зупинилися біля джерела, із якого витікала річка Яхрома. Хворий, змучений довгою дорогою, зразу ж заснув. А юнак у цей час побачив дивне видіння: усе місце, де вони знаходились, осяяло яскраве світло, і Косма почув таємничий голос: «Слухай, Космо, і розумій слова життя, покажи його богоугодним, побажай радості праведним, щоб знати насолоди вічних благ!»
Уважно обдивившись навкруги, хлопець запримітив, що промені чудесного світла йдуть від ікони Успіння Пресвятої Богородиці. Ікона знаходилася на дереві, і Косма насмілився підійти і взяти її. Потім він приклав ікону до хворого місця своєму стражденному хазяїну і той прокинувся абсолютно здоровим, неначе й не було в нього тяжкої недуги.
Однак скоро прийшов час завершувати Космі служити своєму хазяїнові. Той самий таємничий голос прикликав його залишити світське життя, щоб служити Господу. Він зрозумів, що треба йти в монастир. Тоді й постало питання: яку ж вибрати обитель?
Безумовно, у XV ст. на володимирській землі було відомо про Києво-Печерських сподвижників. Як і тепер, так і тоді, Києво-Печерський монастир стояв на першому місці за числом православних святих.
Немає сумнівів, що блаженний Косма знав про подвиги першого єпископа Володимирського святителя Симеона, який прийшов туди ще на початку ХIII ст. із Києво-Печерської обителі, завершивши там своє земне життя в 1226 р. На цій же землі завершував свої подвиги в XIV ст. інший Києво-Печерський постриженик — преподобний Стефан Махрищський.
Тому, приймаючи рішення, блаженний Косма довго не задумувався — узявши знайдену ікону, він рушив до Києва. Але коли він зайшов до головної Печерської церкви, то зрозумів, що в нього — копія ікони, а її оригінал знаходиться тут.
Свою ікону він віддав у Лавру преподобних Антонія та Феодосія і став наполегливо просити ігумена постригти його в ченці. Ігумен засумнівався: чи зможе юнак перенести всі труднощі чернечого життя? Проте Косма був наполегливим й ігумен виконав його прохання.
Прийнявши чернечий постриг, Косма відразу ж став дивувати досвідчену печерську братію своїм життям: безперестанною молитвою до Господа, самовідданою працею та суворим постом.
Блаженний Косма багато років провів у чернечих подвигах у Києво-Печерському монастирі. Та коли він виріс до самостійних духовних подвигів, то Господь благословив обрати його на особливе служіння Своїй Пречистій Матері.
На Печерських горах Космі постало нове видіння: світлоносний юнак від імені Божого повелів йому повертатися на землю володимирську на річку Яхрому, туди, де колись явилася свята ікона. Було вказано будувати на тому місці церкву на честь Успіння Божої Матері.
Києво-Печерські ченці віддали Космі ікону, і він вирушив у рідний край. Там Господь уже вдруге показав вірному рабу Своєму знамення Своєї милості й благовоління до нього.
Прийшовши на Яхрому, десь приблизно на половині шляху між Володимиром і Юр“євим-Польським, Косма приступив до будівництва храму. Невелика дерев’яна церква на честь Успіння Пресвятої Богородиці була споруджена Космою досить швидко. Богослужіння в ній розпочалося десь у 1482 чи 1483 р.
Блага вість про подвиги преподобного Косми, який прибув із святого міста Києва, почала поширюватися по навколишніх землях і стала збирати біля нього благочестивих Божих людей. За прикладом Києво-Печерського чорноризця Стефана Махрищського, Косма почав створювати чернечу обитель — Свято-Успенський чоловічий монастир. З великою радістю він приймав до себе нових чорноризців і пам’ятав, що, приймаючи їх, він приймає самого Ісуса Христа. На власному прикладі Косма навчав своїх учнів і послідовників правилам чернечого життя, оберігав святу обитель від ворогів видимих і невидимих. Своїми гарячими молитвами до Господа і Його Пречистої Матері преподобний Косма зцілював хворих і немічних, допомагав бідним і знедоленим. Господь наділив його благодатними дарами: покаянням, сльозами і вмінням навертати грішників до спасіння.
Свято-Успенська обитель перетворилася на «благодатний острів, звідки засяяло Божественне світло християнської віри.
Та прийшов час завершення земних подвигів преподобного Косми Яхромського, який був уже в досить поважному віці. Перед кончиною, яка сталася 18 лютого 1492 р., Божий угодник Косма прийняв святі Христові тайни і тихо відійшов до Господа.
Святі мощі преподобного поховані під спудом у Свято-Успенському Косминому монастирі, який знаходиться у Володимирській області, Юр“єво-Польського району, у селі Нєбилоє. Там же, у соборному храмі, зберігається і чудотворна Яхромська ікона.
У XVII ст. протягом майже десяти років цим монастирем управляв ігумен Митрофан, майбутній святитель, єпископ Воронезький. При ньому був побудований новий кам’яний соборний храм і придбано коштовно прикрашене Євангеліє, яке збереглося до наших днів. На ньому є власноручний надпис ігумена Митрофана. Пам’ять преподобного Косми вшановується 3 березня (18 лютого за ст. ст.).
