Божестве́нная Літургíя во Святи́х Отца́ на́шего Іоа́на Архієпи́скопа Константи́ня гра́да Златоу́стаго
- О є́же а́ще би те́пл бил святи́й А́гнец
- О є́же а́ще два діа́кона бу́дета служа́ща
- О раздробле́нії свята́го А́гнца
- О моли́твах пред Прича́стієм
- О хотя́щих причасти́тися
БОЖЕСТВЕ́ННАЯ ЛІТУРГІ́Я
І о ізрече́нії от ієре́я отпу́ста, ісхо́дит діа́кон із О́лтаря Сíверними две́рми і восхо́дит на пе́рвий сте́пень Амбо́на пря́мо святи́х Двере́й. І ста́в, покланя́єтся с благоговíнієм три́жди, глаголя́ в себí:
Го́споди, устнí мої́ отверзе́ши, і уста́ моя́ возвíстят хва́лу Твою́.
І возглаша́єт велегла́сно:
Благослови́, Влади́ко.
Ієре́й же начина́єт:
Благослове́нно Ца́рство Отца́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Лик: Амíнь.
Діа́кон: Ми́ром Го́споду помолíмся.
Лик же ко вся́кому діа́конскому моле́нію отвіщава́єт: Го́споди, поми́луй.
Діа́кон: О сви́шнім ми́рі і спасе́нії душ на́ших, Го́споду помолíмся.
О ми́рі всего́ ми́ра, благостоя́нії святи́х Бо́жіїх Церквíй, і соєдине́нії всíх, Го́споду помолíмся.
О свято́м Хра́мі сем і с вíрою, благоговíнієм і стра́хом Бо́жіїм входя́щих в онь, Го́споду помолíмся.
О Преосвяще́нном Архієпи́скопі на́шем, всея́ Ро́ссії, Митрополи́ті, ім’яре́к, че́стном пресвíтерстві, є́же о Христí діа́констві, всем при́чті і лю́дех, Го́споду помолíмся.
О Боголюби́вом Єпи́скопі на́шем, ім’яре́к, і про́чая.
О Святíйшом Архієпи́скопі на́шем, Вселе́нском Патріа́рсі, ім’яре́к, і про́чая.
О Вели́ком Королí на́шем, ім’яре́к, і благочести́вих государе́х, князе́х і панíх на́ших, о все́й Пола́ті і во́єх їх, Го́споду помолíмся.
О є́же пособи́ти і покори́ти под но́зі їх вся́каго вра́га і супоста́та, Го́споду помолíмся.
Ви́жд і сохрани́:
О гра́ді сем, і вся́ком гра́ді, і ве́сі, і вся́кой стра́ні, і вíрою живу́щих в них, Го́споду помолíмся.
О ве́сі сей, і вся́кой ве́сі, і гра́ді, і вся́кой стра́ні, і про́чая:
О свято́й оби́телі сей, і вся́кой оби́телі, і гра́ді сем, і вся́ком гра́ді, і ве́сі, і вся́кой стра́ні і вíрою, і про́чая.
О свято́й оби́телі сей, і вся́кой оби́телі, і гра́ді, і ве́сі, і вся́кой стра́ні, і вíрою живу́щих в них, Го́споду помолíмся.
О благорастворе́нії во́здухов, умноже́нії пло́дов зе́мних і вре́менех ми́рних, Го́споду помолíмся.
О плава́ющих, путьшеству́ющих, недугу́ющих, тружда́ющихся, пліне́нних і о спасе́нії їх, Го́споду помолíмся.
О є́же ізба́витися нам от вся́коя ско́рби, гнíва і ну́жди, Го́споду помолíмся.
Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію.
Пресвяту́ю, Чи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влади́чицу на́шу Богоро́дицу і при́сно Дíву Марíю, со всíми святи́ми пом’яну́вше, са́мі себе́, і друг дру́га, і вес живо́т наш Христу́ Бо́гу предадíм.
Лик: Тебí, Го́споди.
Зри́:Подоба́єт вíдати, я́ко єгда́ глаголе́т діа́кон Єкте́нія по коє́мждо Антифо́ні, тогда́ ієре́й коєму́ждо діа́конству належа́щую моли́тву глаголе́т вта́й. По сконча́нії же діа́конства возглаша́єт; а́ще же нíсть діа́кона, ієре́й сам вслу́х вся діа́конства проче́т, а́біє та́йно чтет моли́тву, і по сконча́нії моли́тви, возглаша́єт.
Го́споди Бо́же наш, Єго́же держа́ва несказа́нна і сла́ва непрело́жна, Єго́же ми́лость безмíрна і человіколю́біє неізрече́нно. Сам, Влади́ко, по благоутро́бію Твоє́му призри́ на́ ни і на святи́й Храм сей, і сотвори́ с на́ми і с моля́щимися с на́ми бога́тия ми́лості Твоя́ і щедроти́ Твоя́.
Я́ко подоба́єт Ти вся́кая сла́ва, че́сть і поклоне́ніє, Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Лик: Амíнь.
І поє́тся пе́рвий Антифо́н от півце́в. Діа́кон же, покло́нься, отступа́єт от мíста своє́го і, ше́д, стої́т пред íконою Христо́вою, зря к За́падом, держа́ і Ора́р трема́ пе́рсти де́сния руки́.
По сконча́нії же пе́рваго Антифо́на, прихо́дит па́ки на оби́чноє мíсто діа́кон і, ста́в на вто́ром сте́пені Амбо́на, тво́рит поклоне́ніє єдино́, і а́біє глаголе́т:
Па́ки і па́ки ми́ром Го́споду помолíмся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту́ю, Чи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влади́чицу на́шу Богоро́дицу і при́сно Дíву Марíю со всíми святи́ми пом’яну́вше, са́мі себе́, і друг дру́га, і вес живо́т наш Христу́ Бо́гу предадíм.
Лик: Тебí, Го́споди.
Єгда́же півци́ пою́т Антифо́н, тогда́ ієре́й глаголе́т моли́тву сíю та́йно:
Го́споди Бо́же наш, спаси́ лю́ди Своя́ і благослови́ достоя́ніє Твоє́, ісполне́ніє Це́ркве Твоє́я сохрани́, освяти́ любя́щия благолíпіє хра́ма Твоє́го. Ти тíх возпрослави́ Божестве́нною Твоє́ю си́лою і не оста́ви нас, упова́ющих на Тя.
Я́ко Твоя́ держа́ва і Твоє́ єст Ца́рство, і си́ла, і сла́ва, Отца́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Лик: Амíнь.
Поє́мому же от півце́в вто́рому Антифо́ну, Діа́кон покло́нься оби́чно, отступа́єт от мíста своє́го, і ше́д, ста́нет пред íконою Богоро́дичною от ліви́я стра́ни врат Ца́рских.
По сконча́нії же Антифо́на, па́ки восхо́дит на тре́тій сте́пень, си́ єст на верх Амбо́на, і покло́нься єдино́щи, глаголе́т:
Па́ки і па́ки ми́ром Го́споду помолíмся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту́ю, Чи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влади́чицу на́шу Богоро́дицу і при́сно Дíву Марíю со всíми святи́ми пом’яну́вше, са́мі себе́, і друг дру́га, і вес живо́т наш Христу́ Бо́гу предадíм.
Лик: Тебí, Го́споди.
Піва́єму же вто́рому Антифо́ну, ієре́й чтет моли́тву сíю та́йно:
О́бщия сíя і согла́сния дарова́вий нам моли́тви, двíма íли трем согласу́ющимся о І́мени Твоє́м, проше́нія подая́ти обіща́вий. Сам і ни́ні раб Твої́х проше́нія к поле́зному ісполни́, подая́ нам в настоя́щом вíці позна́ніє Твоє́я íстинни, і в бу́дущом — живо́т вíчний дару́я.
Я́ко Благ і Человіколю́бец Бог єси́, і Тебí сла́ву возсила́єм, Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Лик: Амíнь.
Сконча́в же діа́кон Єкте́нію тре́тію, покло́нься оби́чно, отхо́дит Сíверними две́рми во святи́й О́лтар, і ста́в о лíвой стра́ні святи́я Трапе́зи, тво́рит благоговíнноє поклоне́ніє к Восто́ком. Тре́тієму же Антифо́ну, íли Блаже́ннам от півце́в піва́ємим, íли что́мим, ієре́й с діа́коном тво́рита поклоне́нія три пред свято́ю Тра́пезою благочи́нно. Наче́ншим же півце́м пíти Сла́ву, взе́млет ієре́й Свято́є Єва́нгеліє і дає́т є діа́кону. Діа́кон же приíм, цілу́єт десни́цу єго́, і обра́щшася на де́сную стра́ну, ісхо́дита, обходя́ща Божестве́нний Престо́л, к мали́м Две́рем.
Ізше́дшима же íма от Сíверния стра́ни, предиду́щима і двíма лампа́дома, тво́рита мали́й Вхо́д. І ста́вшима íма на оби́чном мíсті Амбо́на пред святи́ми две́рми, покланя́ют о́ба гла́ви своя́, і діа́кону ре́кшу ти́хо:
Го́споду помолíмся.
Вку́пі і Ора́р держа́щу тре́ми пе́рсти де́сния руки́. Ієре́й же глаголе́т моли́тву вхо́дную та́йно:
Влади́ко, Го́споди Бо́же наш, поста́вивий на Небесе́х Чи́ни і Во́їнства А́нгелская і Арха́нгелская во служе́ніє Твоє́я сла́ви, сотвори́ со Вхо́дом нашим Вхо́ду святи́х А́нгел би́ти, сослужа́щих нам і сопрославля́ющих Твою́ бла́гость.
Я́ко подоба́єт Ти вся́кая сла́ва, че́сть і поклоне́ніє, Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Діа́кон же ізре́к: Амíнь.
Обраща́єтся к ієре́ю і дає́т єму́ Свято́є Єва́нгеліє лобза́ти. По лобза́нії же, отве́д ма́ло в лíвую себе́ стра́ну Свято́є Єва́нгеліє, прекло́нь гла́ву свою́ к ієре́ю, глаголе́т ти́хим гла́сом:
Благослови́, Влади́ко, святи́й Вхо́д.
Ієре́й же десни́цею Крестао́бразно знамена́в гла́ву єго́, глаголе́т та́йно:
Благослове́н Вхо́д святи́х Твої́х всегда́, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Діа́кон же ізре́к: Амíнь.
Ко Ца́рским вра́том обраща́єтся, і пред пра́гом їх ста́в, сконча́нія тропаре́й Антифо́нних, íли Блаже́нних, от ли́ка поє́мих íли что́мих ожида́єт.
А́ще же прилу́чится Єпи́скопу би́ти в це́ркві íли Архимандри́ту, діа́кон прино́сит к не́му Свято́є Єва́нгеліє і благослове́нія Вхо́да от не́го іспроша́єт. О́н же, лобза́в Свято́є Єва́нгеліє, і Вхо́д благословля́єт. Ієре́ю ні єдино́ сих творя́щу. Но в Олтарí лобза́єт Свято́є Єва́нгеліє пред Вхо́дом.
По сконча́нії же тропаре́й Антифо́нних, íли Блаже́нних, стоя́ діа́кон пред Ца́рскими вра́ти пред ієре́єм, воздви́г ру́ці ма́ло го́рі со Святи́м Єва́нгелієм, возглаша́єт велегла́сно:
Прему́дрость, про́сті.
І се рек, покло́нься, вхо́дит во святи́й О́лтар. Ієре́й же на не́мже мíсті стої́т покло́нься, а́біє по нем іде́т, і в Ца́рская вра́та став, вто́роє благочи́нно нижа́йше покланя́єтся. Вше́дшима же íма, діа́кон полага́єт Свято́є Єва́нгеліє на свято́й Тра́пезі, і о́ба ку́пно пред свято́ю Тра́пезою ни́зко трети́цею покланя́єтася єдино́ю, благоговíнно. Півци́ же пою́т:
Прийдíте, поклонíмся і припадíм ко Христу́. Спаси́ нас, Си́не Бо́жий, ди́вен Сий во святи́х, пою́щих Ти: Алилу́я.
Воскреси́й із ме́ртвих, пою́щих Ти.
Та́же Тропарí і Кондаки́ по оби́чаю пою́тся от ли́ков. Ієре́й же стоя́ пред свято́ю Тра́пезою, і діа́кон ошу́юю єго́, глаголе́т та́йно моли́тву сíю Трисвята́го пíнія:
Бо́же Святи́й, во святи́х почива́яй, трисвяти́м гла́сом от Серафи́мов воспіва́ємий, і от Херуви́мов славослови́мий, і от все́я Небе́сния си́ли покланя́ємий; от неби́тія во є́же би́ти приведи́й вся́ческая, созда́вий человíка по о́бразу Своє́му і по подо́бію, і вся́ким Твої́м дарова́нієм украси́вий. Да́яй прося́щому прему́дрость і ра́зум, і не призира́яй согріша́ющаго, но полага́яй на спасе́ніє пока́яніє. Сподоби́вий нас сміре́нних і недосто́йних раб Твої́х і в ча́с сíй ста́ти пред сла́вою свята́го Твоє́го Жерто́вника, і до́лжноє Тебí поклоне́ніє і славосло́віє приноси́ти. Сам, Влади́ко, прийми́ і от уст нас грíшних Трисвято́є пíніє і посіти́ нас бла́гостію Твоє́ю; прости́ нам вся́коє прегріше́ніє во́лноє і нево́лноє; освяти́ на́ша душа́ і тілеса́. І да́жд нам во преподо́бії служи́ти Тебí вся дні живота́ на́шего. Моли́твами Святи́я Богоро́дица і всіх святи́х от вíка Тебí благоугоди́вших.
Єгда́же усли́шит діа́кон ієре́я скончава́юща моли́тву і глаголю́ща: «Моли́твами Святи́я Богоро́дица, і всіх святи́х от вíка Тебí благоугоди́вших», — обра́щся к ієре́ю і прекло́нь гла́ву, Ора́р оби́чно трема́ пе́рсти де́сния руки́ держа́, глаголе́т:
Благослови́, Влади́ко, вре́м’я Трисвята́го.
Сконча́нним же Тропаре́м, і Кондако́м, і Богоро́дичнам, ієре́й, знамена́я діа́кона десни́цею, зря́ к Восто́ком, глаголе́т велегла́сно:
Я́ко Свят єси́, Бо́же наш, і Тебí сла́ву возсила́єм, Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно.
Діа́кон бли́зу святи́х Двере́й стоя́ і показу́я руко́ю с Ораре́м, пе́рвіє у́бо к І́коні Христо́вой, ти́хим глаголе́т гла́сом:
Го́споди, спаси́ благочести́вих і усли́ши нас.
Та́же наво́дит, глаголя́ ко внí стоя́щим велегла́сно:
І во вíки віко́м.
Лик: Амíнь.
І пою́т Трисвято́є. Поє́му же Трисвято́му от піве́ц, ієре́й і діа́кон глаголю́т і са́мі к себí та́йно Трисвято́є, три́жди. Творя́ще вку́пі і покло́нов три́ пред свято́ю Тра́пезою.
По сконча́нії же Трисвята́го пíнія, глаголе́т діа́кон к ієре́ю:
Повелí, Влади́ко.
І се ре́к, покло́нься єму́, іде́т к го́рнему сіда́лищу, проходя́ ме́жду ієре́єм і свято́ю Тра́пезою в де́сную стра́ну святи́я Тра́пези. Ієре́й же іде́т в стра́ну святи́я Тра́пези шу́юю, Кре́стноє свої́м вопре́чним прохо́дом зна́меніє вообразу́юща, глаголя́ ти́хо:
Благослове́н гряди́й в Ім’я́ Госпо́днє.
Зри́ і внима́й:Єгда́же свяще́нник сам, кро́мі діа́кона, Літурґиса́єт, тогда́ покло́нься по ви́шнему ука́зу три́жди пред свято́ю Тра́пезою, іде́т не в шу́юю стра́ну, но в де́сную к Го́рнему сіда́лищу.
Приходя́щу же Ієре́ю к сіда́лищу, діа́кон покло́нься єму́, глаголе́т:
Благослови́, Влади́ко, Го́рнеє сіда́лище.
Ієре́й же:
Благослове́н єси́ на Престо́лі сла́ви Ца́рствія Твоє́го, сідя́й на Херуви́міх всегда́, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
І покланя́єтася к Го́рнему сіда́лищу о́ба ра́вно, три́жди.
По сконча́нії же Трисвята́го, діа́кон шед пред святи́я Вра́ти, і зря́ к За́падом, глаголе́т велегла́сно:
Во́нмім.
Ієре́й: Ми́р всім.
Чте́ц же: І духо́ві твоє́му.
Діа́кон же па́ки: Прему́дрость во́нмім.
Чте́ц же глаголе́т глас Проки́мена.
Сконча́ну же би́вшу Проки́мену, па́ки діа́кон глаголе́т: Прему́дрость. Чте́ц же надписа́ніє Апо́стола си́це: Дія́ній святи́х Апо́стол чте́ніє.
Собо́рнаго посла́нія ім’яре́к чте́ніє:
К Римля́ном посла́нія свято́го Апо́стола Па́вла чте́ніє:
Діа́кон же па́ки: Во́нмім.
Прочте́ну же би́вшу Апо́столу, глаголе́т ієре́й: Ми́р ти.
Діа́кон: Прему́дрость во́нмім.
І чте́ц: Псало́м Дави́дов. Рек глас Алилу́я.
Півци́ же пою́т: Алилу́я.
Сему́ же начина́ющуся пíти, взем діа́кон кади́лницу і фиміа́м, прихо́дит к ієре́ю, іспраша́єт от не́го благослове́ніє фиміа́ма, оби́чно глаголя́:
Благослови́, Влади́ко, Кади́ло.
Ієре́й же, десни́цею знамена́я, глаголе́т ти́хо Кади́лную моли́тву:
Кади́ло Ти прино́сим…, і про́чая до конца́. Діа́кон же ка́дит святу́ю Тра́пезу от четире́х стра́н наче́н спре́ді к Восто́ком, пото́м і свято́є Предложе́ніє на Жерто́вниці, і О́лтар вес, і ієре́я.
( А́ще же ієре́й кро́мі діа́кона Літурґиса́єт сам, все і глаголе́т, і ка́дит по чи́ну, я́коже указа́ся.) Поє́му же Алилу́я, ієре́й глаголе́т моли́тву сíю, стоя́ на Го́рном сіда́лищі:
Восія́й в се́рдцах на́ших, Человіколю́бче Влади́ко, Твоє́го Богоразу́мія нетлíнний свíт, і ми́сленния на́ша отверзи́ о́чі, в Єва́нгелских Твої́х проповіда́ній разумíніє. Вложи́ в нас і блаже́нних Твої́х за́повідій страх, да пло́тскія по́хоті вся попра́вше, духо́вноє жи́телство про́йдем, вся, я́же к благоугожде́нію Твоє́му, і мудрству́юще, і дíюще. Ти́ бо єси́ Просвіще́ніє душ і тіле́с на́ших, Хри́сте Бо́же, і Тебí сла́ву возсила́єм, со Безнача́лним Ти Отце́м, і Всесвяти́м і Благи́м, і Животворя́щим Ти Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Діа́кон же отло́ж Кади́лницу на оби́чноє мíсто, прихо́дит пред святу́ю Тра́пезу, і сотвори́в поклоне́нія три, взе́млет Свято́є Єва́нгеліє, і держа́ с Єва́нгелієм і Ора́р тре́ма пе́рсти де́сния руки́, на то́мжде мíсті стоя́, ма́ло прекло́нь гла́ву к ієре́ю, глаголе́т ти́хо:
Благослови́, Влади́ко, благовісти́теля свята́го сла́внаго всехва́лнаго Апо́стола і Євангели́ста Христо́ва, ім’яре́к.
Ієре́й же десни́цею благословля́я єго́, глаголе́т моли́тву сíю та́йно:
Бог моли́твами свята́го сла́внаго і всехва́лнаго Апо́стола і Євангели́ста ім’яре́к, да да́сть ти глаго́л благовіству́ющому си́лою мно́гою во ісполне́ніє Єва́нгелія возлюбле́ннаго Си́на Єго́, Го́спода же на́шего Ісу́са Христа́.
Діа́кон же рек: Амíнь.
І покло́нься, ісхо́дит святи́ми Две́рми, предиду́щима єму́ і лампа́дома двíма, і прише́д, ста́нет на Амбо́ні, і поло́ж пре́днюю Ораря́ ча́сть на проуготова́нном Анало́ї, Єва́нгеліє верху́ єя́ полага́єт.
( А́ще же бу́дет в Це́ркві єпи́скоп, не взе́млет от ієре́я благослове́нія діа́кон. Но а́біє взем Свято́є Єва́нгеліє от святи́я Тра́пези, іде́т про́сто к єпи́скопу в Це́ркві стоя́щому, і я́коже преднаписа́ся, іспроша́єт от не́го благослове́нія. Єпи́скоп же сам і моли́тву глаголе́т, і благословля́єт главу́ єго́. )
Ієре́й, стоя́ сза́ді святи́я Тра́пези, зря́ к лю́дем, возглаша́єт:
Прему́дрость, про́сті, усли́шим Свята́го Єва́нгелія.
Діа́кон глаголе́т: От ім’яре́к, Свята́го Єва́нгелія чте́ніє.
Лик: Сла́ва Тебí, Го́споди.
Ієре́й же: Во́нмім.
А́ще же слу́жат два діа́кона, то єди́н да глаголе́т: Прему́дрость, про́сті. Та́ж і: Во́нмім.
Сконча́ну же би́вшу Святу́ю Єва́нгелію, лик поє́т: Сла́ва Тебí, Го́споди.
А́же же єст ту єпи́скоп, а́біє іде́т діа́кон к не́му со Святи́м Єва́нгелієм, і лобза́вшу є єпи́скопу, діа́кон покло́нься єму́, к Ца́рским две́рем отхо́дит. Ієре́й же, прише́д от Го́рнего сіда́лища і ста́в во святи́х Две́рех, приє́млет от не́го Свято́є Єва́нгеліє, ти́хо глаголя́ єму́:
Ми́р ти благовіству́ющому.
І лобза́в є, возвраща́єтся ко свято́й Тра́пезі.
( А́ще же сут і íнії служа́щії, ієре́ї і діа́кони, лобза́ют і тíї всí Свято́є Єва́нгеліє.) Поставля́єт є на свято́й Тра́пезі поза́ді Антими́са ста́вма. А́ще же єст дру́гий діа́кон, он, ізше́д, ста́нет на оби́чном мíсті, пря́мо святи́х Две́рій, і глаголе́т Єкте́нію си́це. А́ще же єди́н єст, он са́м да глаголе́т:
Рцíм всі.
Лик: Го́споди, поми́луй.
От всея́ душа́, і от всего́ помишле́нія на́шего рцíм.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Го́споди Вседержи́телю, Бо́же Оте́ц на́ших, молíм Ти ся, услиши́ і поми́луй.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Поми́луй нас, Бо́же, по вели́цій ми́лости Твоє́й, молíм Ти ся, усли́ши і поми́луй.
Лик: Го́споди, поми́луй, по три́жди.
Єще́ молíмся о вели́ком Королí на́шем ім’яре́к і о благочести́вих і Богохрани́мих государе́х, князíх і панíх на́ших, о держа́ві, побíді, пребива́нії, ми́рі, здра́вії, і спасе́нії, і оставле́нії гріхо́м їх. І о є́же Го́споду Бо́гу на́шему найпа́че поспіши́ти і пособи́ти їм во всем, і покори́ти под но́зі їх вся́каго вра́га і супоста́та.
Ієре́й же глаголе́т моли́тву приле́жнаго моле́нія в та́ї:
Го́споди Бо́же наш, приле́жную сíю мо́льбу прийми́ от Свої́х раб, і поми́луй нас по мно́жеству ми́лости Твоє́я, і щедроти́ Твоя́ низпосли́ на́ ни і на вся́ лю́ди Твоя́, ожида́ющия от Тебе́ бога́тия ми́лості.
Єще́ молíмся о Преосвяще́нном архієпи́скопі на́шем, всея́ Ро́ссії митрополи́ті, ім’яре́к.
Єще́ молíмся, о святíйшом Архієпи́скопі на́шем, Вселе́нском Патріа́рсі, ім’яре́к.
Єще́ молíмся о Боголюбивом єпи́скопі на́шем, ім’яре́к.
Єще́ молíмся о оставле́нії гріхо́в рабу́ Бо́жію отцу́ на́шему Архимандри́ту, íли Іґу́мену, ім’яре́к, і все́й о Христí бра́тії.
Єще́ молíмся, о всíх служа́щих і послужи́вших во свято́й оби́телі сей.
Єще́ молíмся о бра́тіях на́ших ієромона́сех, ієре́єх і всем о Христí бра́тстві на́шем.
Єще́ молíмся о блаже́нних і при́сно помина́ємих кти́торех святи́я оби́телі сея́ і всіх пре́жде почи́вших отце́х і бра́тіях зде лежа́щих і повсю́ду Правосла́вних.
Єще́ молíмся о плодонося́щих і добродíющих во свято́м і всече́стном Хра́мі сем, тружда́ющихся, пою́щих, і предстоя́щих лю́дех, і ча́ющих от Тебе́ вели́кія і бога́тия ми́лості.
Єще́ молíмся за всю́ бра́тію і за вся́ правосла́вния христіа́ни.
Я́ко Ми́лостив і Человіколю́бец Бог єси́, і Тебí сла́ву возсила́єм, Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Лик: Амíнь.
[А́ще ли бу́дет о усо́пших приноше́ніє, діа́кон íли ієре́й глаголе́т Єкте́нію сíю, (я́же в гре́ческом, от не́го же Зво́д се́й ісправи́ся, не обріте́ся, та́кожде і моли́тва за усо́пших.)
Поми́луй нас, Бо́же, по вели́цій ми́лости Твоє́й, молíм Ти ся усли́ши і поми́луй.
Єще́ молíмся о оставле́нії согріше́ній, преста́вльшимся рабо́м Бо́жіїм, ім’яре́к, о ни́хже помина́ніє тво́рим.
Лик: Го́споди, поми́луй, (три́жди).
І є́же прости́тися їм вся́кому согріше́нію во́лному же і нево́лному.
Я́ко да Госпо́дь Бог наш сочи́нет душа́ їх іде́же пра́веднії почива́ют.
Ми́лости Бо́жія, Ца́рствія Небе́снаго і оставле́нія гріхо́в їх у Христа́, Бесме́ртнаго Царя́ і Бо́га на́шего, просíм.
Го́споду помолíмся
Лик: Го́споди, поми́луй.
Бо́же ду́ховом, і вся́коя пло́ти, сме́рть попра́вий, діа́вола же упраздни́вий і живо́т ми́ру Своє́му дарова́вий. Сам, Го́споди, поко́й душа́ преста́вльшихся раб Твої́х, ім’яре́к, в мíсті свíтлі, в мíсті зла́чні, в мíсті прохла́дні, отню́дуже отбіже́ бо́лізнь, печа́ль і воздиха́ніє. Вся́коє согріше́ніє от них содія́нноє сло́вом, íли дíлом, íли помишле́нієм, я́ко Благ і Человіколю́бец Бог прости́. Я́ко нíсть человíка, íже поживе́т і не согріши́т, Ти́ бо Єди́н єси́ кро́мі гріха́, пра́вда Твоя́ — пра́вда во вік, і сло́во Твоє́ — íстинна.
Я́ко Ти́ єси́ Воскресе́ніє, Живо́т і Поко́й усо́пшим рабо́м Твої́м, ім’яре́к, Хри́сте Бо́же наш, і Тебí сла́ву возсила́єм со Безнача́лним Ти Отце́м, і со Пресвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Ти Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.]
Діа́кон:
Помилíтеся, оглаше́ннії, Господеві.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Вíрнії о оглаше́нних помолíмся, да Госпо́дь поми́луєт їх.
Огласи́т їх сло́вом íстинни.
Откри́єт їм Єва́нгеліє пра́вди.
Соєдини́т їх Свято́й Своє́й Собо́рной Апо́столской Це́ркві.
Спаси́, поми́луй, заступи́ і сохрани́ їх, Бо́же, Твоє́ю благода́тію.
Оглаше́ннії, гла́ви ва́ша Господеві преклонíте.
ю́же глаголе́т ієре́й та́йно
Го́споди Бо́же наш, во висо́ких живи́й і сміре́нная призира́яй, спасе́ніє ро́ду человíческому ниспосла́вий Єдиноро́днаго Твоє́го Си́на і Бо́га, Го́спода на́шего Ісу́са Христа́. Призри́ на раби́ Твоя́ оглаше́нния, преклони́вшия Тебí своя́ ви́я, і сподоби́ їх во вре́м’я благополу́чно ба́ня па́ки би́тія, оставле́нія гріхо́в і оде́жди нетлíнія; соєдини́ їх Свято́й Твоє́й Собо́рной і Апо́столской Це́ркві і сопричти́ їх ізбра́нному Твоє́му ста́ду.
Да і тíї с на́ми сла́вят Прече́стноє і Великолíпоє Ім’я́ Твоє́, Отца́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Лик: Амíнь.
По возгла́сі же ієре́й распростира́єт Ілито́н і Антими́с в нем су́щий. А́ще же є́ста діа́кона два íли вя́щше, пе́рвий вну́тр О́лтаря глаголе́т:
Єли́ци оглаше́ннії, ізийдíте.
Вто́рий же по нем:
Оглаше́ннії, ізийдíте.
Тре́тій же:
Єли́ци оглаше́ннії, ізийдíте.
На Амбо́ні же стоя́й, глаголе́т:
Да нікто́ от оглаше́нних, єли́ци вíрнії, па́ки і па́ки ми́ром Го́споду помолíмся.
І про́чая діа́конства.
А́ще же єст єди́н, то сам все да глаголе́т:
О сви́шнім ми́рі і спасе́нії душ на́ших, Го́споду помолíмся.
О ми́рі всего́ ми́ра, благостоя́нії святи́х Бо́жіїх Церквíй і соєдине́нії всіх, Го́споду помолíмся.
О свято́м Хра́мі сем і с вíрою, і благоговíнієм, і стра́хом Бо́жіїм входя́щих в онь, Го́споду помолíмся.
Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію.
Прему́дрость.
А́ще же сам то́чію ієре́й кро́мі діа́кона літурґиса́єт, глаголе́т си́це:
Єли́ци оглаше́ннії, ізийдíте, оглаше́ннії, ізийдíте, єли́ци оглаше́ннії, ізийдíте, да нікто́ от оглаше́нних, єли́ци вíрнії, па́ки і па́ки ми́ром Го́споду помолíмся.
Благодари́м Тебí, Го́споди Бо́же сил, сподоби́вшому нас предста́ти і ни́ні свято́му Твоє́му Жерто́внику, і припа́сти к щедрота́м Твої́м о на́ших согріше́ніїх і о лю́дских невíждествіїх. Прийми́, Бо́же, моле́ніє на́ше, створи́ ни досто́йни би́ти, є́же приноси́ти Тебí моле́нія, і мо́льби, і же́ртви безкро́вния за вся лю́ди Твоя́. І удовли́ нас, ї́хже поста́вил єси́ на служе́ніє Твоє́ сíє, в си́лі Ду́ха Твоє́го Свято́го неосужде́нно і непреткнове́нно, в чи́стом свідíтелстві со́вісти на́шея призива́ти Тебе́ на вся́коє вре́м’я і мíсто, да послуша́я нас, ми́лостив нам бу́деши во множествí Твоє́я бла́гости.
Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію.
Прему́дрость.
Я́ко подаба́єт Ти вся́кая сла́ва, честь і поклоне́ніє, Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Лик: Амíнь.
Діа́кон:
Па́ки і па́ки ми́ром Го́споду помолíмся.
О свято́й оби́тели сей, і вся́ком гра́ді, і стра́ні, і вíрою живу́щих в них, Го́споду помолíмся.
О благорастворе́нії возду́хов, о умноже́нії пло́дов зе́мних, і вре́менех ми́рних, Го́споду помолíмся.
О є́же ізба́витися нам от вся́кія ско́рби, гнíва і ну́жди, Го́споду помолíмся.
Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію.
Прему́дрость.
А́ще же нíсть діа́кона, сам ієре́й да глаголе́т:
Па́ки і па́ки ми́ром Го́споду помолíмся.
Па́ки і многа́жди Тебí припада́єм і Тебí ся моли́м, Бла́же і Человіколю́бче, я́ко да призрíв на моле́ніє на́ше очисти́ши на́ша душа́ і тілеса́ от вся́кія скве́рни пло́ти і ду́ха, і подаси́ нам непови́нноє і неосужде́нноє предстоя́ніє свято́го Твоє́го Жерто́вника. Дару́й же, Бо́же, і моля́щимся с на́ми предспія́ніє жи́тія, і вíри, і ра́зума духо́внаго, да́жд їм всегда́ со стра́хом і любо́вію служа́щим Тебí неповинно і неосужденно причаща́тися Святи́м Твої́м Та́йнам, і Небе́снаго Твоє́го Ца́рствія сподоби́тися.
Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію.
Прему́дрость.
Я́ко да под держа́вою Твоє́ю всегда́ храни́ми, Тебí сла́ву возсила́єм, Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Лик: Амíнь.
Діа́кон же вхо́дит во святи́й О́лтар, і тво́рит три покло́ни пред свято́ю Тра́пезою, і покланя́єтся ієре́ю. Та́же приє́м Кади́ло і фиміа́м, прихо́дит к ієре́ю, і взе́м оби́чноє Кади́лу благослове́ніє, ка́дит святу́ю Тра́пезу, і Свята́я, і О́лтар вес, і ієре́я (я́коже предуказа́ся), глаголя́ псало́м 50. Ієре́й же прекло́нь гла́ву, глаголе́т в себí моли́тву сíю пред свято́ю Тра́пезою, Херуви́мской пíсні піва́ємой.
Нікто́же досто́їн от связа́вшихся пло́тскими по́хотьми і сла́стьми приходи́ти, íли приближи́тися, íли служи́ти Тебí, Ца́рю Сла́ви, є́же бо служи́ти Тебí — вели́ко і стра́шно і самíм Небе́сним си́лам. Но оба́че неізрече́ннаго ра́ди і безмíрнаго Твоє́го человіколю́бія непрело́жно і неізмíнно бил єси́ Человíк, і Архієре́й нам наре́клся єси́, і служе́бния сея́, і безкро́вния Же́ртви священнодíйствіє преда́л єси́ нам, я́ко Влади́ка вся́ческих. Ти бо єди́н, Го́споди Бо́же наш, владичеству́єши Небе́сними і зе́мними, на престо́лі Херуви́мском яздя́й, Серафи́мом Госпо́дь і Цар Ізра́їлев, Єди́н Свят і на святи́х почива́яй. Тебе́ у́бо молю́, Єдина́го Блага́го і благопослушли́ваго: призри́ на́ м’я, грíшнаго і непотре́бнаго раба́ Твоє́го, і очисти́ мою́ ду́шу і се́рдце от со́вісти лука́вия, і удовли́ м’я, си́лою Свята́го Твоє́го Ду́ха, облече́нна Свяще́нства благода́тію, предста́ти свято́й Твоє́й сей Тра́пезі, і священнодійствова́ти Свято́є і Пречи́стоє Твоє́ Тíло і Че́стную Кро́в. К Тебí бо прихожду́, прекло́нь мою́ ви́ю, і молю́ся Тебí: да не отврати́ши лица́ Твоє́го от мене́, нíже да отрине́ши м’я от отро́к Твої́х, но сподоби́ принесе́нном Тебí би́ти от мене́, грíшнаго і недосто́йнаго раба́ Твоє́го, да́ром сим. Ти бо єси́ принося́й і приноси́мий, і приємля́й, і раздава́ємий, Хри́сте Бо́же наш, і Тебí сла́ву возсила́єм, со Безнача́лним Ти Отце́м, і Пресвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Ти Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
А́ще ли нíсть діа́кона, сам ієре́й ка́дит. По кажде́нії же діа́кон ста́нет от лíвия стра́ни святи́я Тра́пези со вся́ким благоговíнієм, ожида́я соверше́нія моли́тві. То́й же соверше́ной, ста́вша вку́пі і гла́ви ни́зу прекло́ньша, воздíтима рука́ма с умиле́нієм в сокруше́нії се́рдца ти́хо глаголе́та псало́м 50. По сконча́нії же псалма́, воздви́гшася і ру́ці воздíвша го́рі, благоговíнно зря́ще, глаголе́та в себí Херуви́мскую піснь.
[І́же] Херуви́ми та́йно образу́ющії і Животворя́щой Тро́йці Трисвяту́ю піснь принося́щії, вся́кую ни́ні жите́йскую отвержíм печа́ль. Я́ко Царя́ всіх под’є́млюще, А́нгелскими невиди́мо дориноси́ма чи́ньми. Алилу́я.
І глаголю́ще сíю три́жди. По коє́мждо сконча́нії ни́зко покланя́єтася по єдино́щи пред свято́ю Тра́пезою і лобза́єта свято́й Крест і святу́ю Тра́пезу. І отхо́дита к Жерто́внику предиду́щу діа́кону с Кади́лом; от не́го же ієре́й Кади́лницу взем, ка́дит Свята́я три кра́ти с трикра́тною моли́твою сею́, і трикра́тним покло́ном:
Бо́же, ми́лостив бу́ди мні грíшному.
І отда́ст Кади́лницу діа́кону. Діа́кон же ієре́я покади́в, глаголе́т к не́му:
Возми́, Влади́ко.
Ієре́й же взе́м Возду́х, возлага́єт на лíвоє ра́мо діа́кону, глаголя́:
В ми́рі воздеждíте ру́ки ва́ша во Свята́я і благословíте Го́спода, і про́чая.
Па́ки діа́кон глаголе́т: Возми́, Влади́ко.
Ієре́й же святи́й Ди́скос покрове́н взем, поставля́єт на ве́рх гла́ви діа́кона. Єму́же приї́мшу со стра́хом, і вся́ким внима́нієм, і благоговíнієм, то́жде глаголе́т:
В ми́рі воздеждíте, і про́чая.
Діа́кон же, подне́с де́сную свою́ ру́ку трема́ єя́ бо́лшими пе́рсти, приде́ржит, імія́й же вку́пі і Кади́лницу от примізи́ннаго тоя́жде руки́ пе́рста в ти́л ла́ктя вися́щу, ісхо́дит Сíверними две́рми, предиду́щима єму́ лампа́дома двíма. Ієре́ю же со свято́ю Ча́шею обíма рука́ма держи́мою посліду́ющу, і та́ко тво́рят Вели́кий Вход. Ісходя́ же діа́кон із две́рій Сíверних, півце́м умо́лкшим, велегла́сно глаголе́т:
Всіх вас, правосла́вних христіа́н, да пом’яне́т Госпо́дь Бог во Ца́рствії Своє́м всегда́, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Святíйшаго Архієпи́скопа на́шего, Вселе́нскаго Патріа́рха…
Преосвяще́ннаго Архієпи́скопа на́шего всея́ Ро́ссії Митрополи́та…
Боголюби́ваго Єпи́скопа на́шего, ім’яре́к…
І Преподобнíйшаго отца́ на́шего Архимандри́та, íли че́стнаго отца́ на́шего ігу́мена, ім’яре́к, со все́ю о Христí бра́тією, і вес чин свяще́ннический, íноческий і діа́конский.
Вели́каго Короля́ ім’яре́к, государе́й, князе́й і пано́в, кти́торов свято́й оби́телі, приложи́вше: Да пом’яне́т Госпо́дь Бог во Ца́рствії.
І обра́щся ієре́й, зря к лю́дем, па́ки глаголе́т:
Всіх вас, правосла́вних христіа́н, да пом’яне́т Госпо́дь Бог во Ца́рствії Своє́м, всегда́, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Діа́кон, входя́ в О́лтар, глаголе́т ти́хо: Благослове́н гряди́й в Ім’я́ Госпо́днє, Бог Госпо́дь і яви́ся нам.
Ієре́й же: Возмíте вра́та кня́зі ва́ша, і возмíтеся вра́та вíчная, і вни́дет Цар сла́ви.
Вше́дшу же діа́кону вну́тр О́лтаря святи́ми Две́рми, ста́нет от де́сния стра́ни пред свято́ю Тра́пезою от ро́га, і входя́щу ієре́ю в О́лтар, глаголе́т к не́му діа́кон ти́хо:
Да пом’яне́т Госпо́дь Бог ієре́йство твоє́ во Ца́рствії Своє́м.
Ієре́й же к не́му: Да пом’яне́т Госпо́дь Бог ієродіа́конство твоє́ во Ца́рствії Своє́м, всегда́, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Вше́дшима же íма в О́лтар, ієре́й поставля́єт святи́й Поти́р на свято́й Тра́пезі, на Антими́сі проти́ву де́сной своє́й руки́, глаголя́:
Во гро́бі пло́тски, во а́ді же с душе́ю, я́ко Бог, в раї́ же с разбо́йником, і на Престо́лі бил єси́, Хри́сте, с Отце́м і Ду́хом вся́ ісполня́я, неописа́нний.
Святи́й же Ди́скос снем с глави́ діа́кона, поставля́єт і сего́ на то́мже Антими́сі, близ от лíвия стра́ни свята́го Поти́ра, глаголя́:
Я́ко живоно́сец, я́ко рая́ краснíйший воíстинну і черто́га вся́каго ца́рскаго яви́ся світлíйший, Хри́сте, гроб Твой, істо́чник на́шему Воскресе́нію.
Діа́кон у́бо затворя́єт Ца́рскія две́рі. Ієре́й же, снем Покро́вци от свята́го Ди́скоса і от святи́я Ча́́ші, полага́єт на єдино́й, ко́єй лю́бо, стра́ні святи́я Тра́пези, глаголя́:
При́йде же Си́мон-Петр, і вни́де во гро́б, і видí ри́зи єдини́ лежа́ща, і суда́р, íже бі на главí Єго́, не с ри́зами лежа́щ, но осо́б свит на єдино́м мíсті.
( Сíє у́бо не з гре́ческаго но з слове́нских дре́вних зво́дов приложи́ся, та́йни ра́ди Священнодíйствія открове́нія. )
А́єр же з ра́мени діа́кона взем і покади́в єго́, покрива́єт їм Свята́я, глаголя́:
Благоо́бразний Іоси́ф, от дре́ва снем Пречи́стоє Твоє́ Тíло, плащани́цею чи́стою обви́в, і во́нями во гро́бі но́ві закри́в, положи́.
І взем Кади́лницу із ру́ку діа́кона, ка́дит Свята́я, три́жди, глаголя́:
Ублажи́, Го́споди, благоволе́нієм Твої́м Сіо́на, і да сози́ждутся стíни Ієрусали́мскія. Тогда́ благоізволи́ши в же́ртві пра́вди, в возноше́ніїх і всесожига́ємих, тогда́ возло́жат на О́лтар Твой те́лця.
Таж отда́в Кади́лницу і іспусти́в Фело́н, прило́жит ру́ки Крестао́бразно к пе́рсем свої́м, і гла́ву прекло́нь, глаголе́т к діа́кону:
Пом’яни́ м’я, бра́те і сослужи́телю.
Діа́кон же к не́му: Да пом’яне́т Госпо́дь Бог ієре́йство твоє́ во Ца́рствії Своє́м.
Та́же і діа́кон, прекло́нь гла́ву свою́, держа́ вку́пі і Ора́р трема́ пе́рсти де́сния руки́, глаголе́т к ієре́ю:
Помоли́ся о мнí, Влади́ко святи́й.
Ієре́й же: Дух Святи́й на́йдет на́ тя, і Си́ла Ви́шняго осíнит тя.
І діа́кон: Сам Той Дух да дійству́єт с на́ми вся́ дні живота́ на́шего.
І па́ки діа́кон: Пом’яни́ м’я, Влади́ко святи́й.
Ієре́й же: Да пом’яне́т тя Госпо́дь Бог во Ца́рствії Своє́м, всегда́, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Діа́кон же рек: Амíнь, три́жди.
І покло́нься, і цілова́в десни́цу ієре́ову, ісхо́дит Сíверними две́рми, і став на оби́чном Амбо́на мíсті пред святи́ми Две́рми, глаголе́т:
Іспо́лнім моли́тви на́ша Господеві.
О предложе́нних Че́стних Да́ріх, Го́споду помолíмся.
О свято́м Хра́мі сем, і с вíрою, благоговíнієм і стра́хом Бо́жіїм входя́щих в о́нь, Го́споду помолíмся.
О є́же ізба́витися нам от вся́кія ско́рби, гнíва і ну́жди, Го́споду помолíмся.
Ієре́й же та́йно чтет моли́тву сíю:
на свято́й Тра́пезі Божестве́нних Да́ров
Го́споди Бо́же Вседержи́телю, Єди́не Святе́, приємля́й же́ртву хвале́нія от призива́ющих Тя всім се́рдцем. Прийми́ і нас грíшних моле́ніє, і принеси́ ко свято́му Твоє́му Жерто́внику, і удовли́ нас принести́ Тебí да́ри же і же́ртви духо́вния о на́ших согріше́ніїх і лю́дских невíждествіїх, і сподоби́ нас обрісти́ благода́ть пред Тобо́ю, є́же би́ти Тебí благоприя́тной же́ртві на́шей, і всели́тися Ду́ху благода́ти Твоє́я Благо́му в нас, і во предлежа́щих Да́рех сих, і во всіх лю́дех Твої́х.
Заступи́, спаси́, поми́луй, і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію.
Дне всего́ соверше́нна, свята́, ми́рна і безгрíшна, у Го́спода просíм.
Лик: Пода́й, Го́споди.
А́нгела ми́ра, вíрна наста́вника, храни́теля душа́м і тíлом на́шим, у Го́спода просíм.
Ми́лости і оставле́нія гріхо́в і прегріше́нієм на́шим, у Го́спода просíм.
До́брих і по́лезних душа́м на́шим і смире́нія ми́ру, у Го́спода просíм.
Про́чеє вре́м’я живота́ на́шего в ми́рі і покая́нії сконча́ти, у Го́спода просíм.
Христіа́нскія кончини́ животу́ на́шему, безстра́стни, непости́дни, ми́рни і до́браго отвíта на Стра́шном су́дищи Христо́ві просíм.
Пресвяту́ю, Чи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влади́чицу на́шу Богоро́дицу і при́сно Дíву Марíю, со всíми святи́ми пом’яну́вше, са́мі себе́, і друг дру́га, і вес живо́т наш Христу́ Бо́гу предадíм.
Лик: Тебí, Го́споди.
Щедрота́ми Єдиноро́днаго Си́на Твоє́го, с Ни́мже благослове́н єси́, со Пресвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Ти Духо́м, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Лик: Амíнь.
Ієре́й: Ми́р всíм.
Лик: І ду́хові твоє́му.
Діа́кон: Возлюбíм друг дру́га, да в єдиноми́слії ісповíми.
Лик: Отца́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, Тро́йцу Єдиносу́щную і Нераздíлную.
І у́бо ієре́й покло́нься три́жди, і глаголя́ три́жди:
Возлюблю́ Тя, Го́споди крíпости моя́, Госпо́дь — Утвержде́ніє моє́ і Прибíжище моє́.
Лобза́єт Свята́я та́ко, я́коже сут покрове́нна. Пе́рвіє верху́ свята́го Ди́скоса, та́же верху́ святи́я Ча́́ші і кра́й святи́я Тра́пези пред собо́ю. А́ще ли бу́дет в Собо́рі служа́щих свяще́нников два íли множа́є, то о́ни лобза́ют всі настоя́теля в уста́.
Настоя́тель же глаголе́т: Христо́с посре́ді нас.
І отвіща́єт лобза́вий: Є́ст і бу́дет.
І ста́вятся от не́го по чи́ну. Лобза́ют же і са́мі друг дру́га. Та́кожде же і діа́кони, а́ще бу́дут два íли три, покло́ньшеся ку́пно с ієре́ями, лобза́ют ко́йждо Ора́р свой і друг дру́га в лице́, то́жде глаголю́ще, є́же і ієре́є. Та́кожде і діа́кон, íже на Амбо́ні, покло́нься три́жди і лобза́в Ора́р свой, іде́же єст Креста́ о́браз, возглаша́єт:
Две́рі, две́рі, прему́дростію во́нмім.
Ієре́й же воздвиза́єт Возду́х і держи́т над святи́ми Да́рами. А́ще же і íнії бу́дут свяще́нници служа́щії, та́кожде воздвиза́ют святи́й Возду́х і держа́т над святи́ми Да́рами, глаголю́ще в себí, я́коже і лю́діє, Ісповіда́ніє Вíри:
Вíрую во Єди́наго Бо́га, Отца́ Вседержи́теля, Тво́рца не́бу і землí, види́мим же всім, і невиди́мим.
І во Єди́наго 1 Го́спода Ісу́са Христа́, Си́на Бо́жія, Єдиноро́днаго, от Отца́ рожде́ннаго пре́жде всіх вíков.
Світ от Свíта, Бо́га І́стинна от Бо́га І́стинна. Рожде́нна а не сотворе́нна, єдиносу́щна Отцу́, І́мже вся би́ша.
Нас дíля человíк і на́шего ра́ди спасе́нія соше́дшаго с небе́с, і воплоти́вшагося от Ду́ха Свята́ і Марíя Дíви, і вочеловíчшася.
Расп’я́та же за ни, при По́нтстім Пила́ті. І страда́вшаго, і погребе́ннаго, Воскре́сшаго во тре́тій день по Писа́нієм.
І возше́дшаго на небеса́, і сідя́щаго оде́сную Отца́, і па́ки гряду́щаго со сла́вою суди́ти живи́м і ме́ртвим, Єго́же Ца́рствію нíсть конца́.
І в Ду́ха Свята́го, Го́спода Животворя́щаго, от Отца́ ісходя́щаго, со Отце́м і Си́ном сопоклоня́єма і сосла́вима, глагола́вшаго Проро́ки.
Во Єдину́ Святу́ю Собо́рную і Апо́столскую Це́рков.
Ісповіду́ю єдино́ Креще́ніє в оставле́ніє гріхо́в.
Ча́ю Воскреше́нія ме́ртвим.
І жи́зні бу́дущаго вíка. Амíнь.
По сконча́нії же свята́го Симво́ла, возглаша́єт діа́кон велегла́сно:
Ста́нім до́брі, ста́нім со стра́хом, вонмíм свято́є Возноше́ніє с ми́ром приноси́ти.
Лик: Ми́лость ми́ра, же́ртву хвале́нія.
І у́бо ієре́й, снемля́ А́єр со святи́х Да́ров, глаголе́т:
Святи́й Бо́же, Святи́й Крíпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас.
І лобза́в ї, отлага́єт на мíсто своє́. Діа́кон же, покло́нься, вхо́дит во святи́й О́лтар і слага́єт святи́й А́єр, єго́же положи́в на свято́й Тра́пезі с Покро́вци, ошую́ю ієре́я ста́нет, і взе́м Рипи́ду, омая́єт Свята́я благоговíнно, блюди́й опа́сно, да нíже му́ха, ні íно что́ впа́дет в святи́й Поти́р, нíже прикосне́тся Божестве́нних Да́ров, внима́я глаголе́мим от ієре́я.
Благода́ть Го́спода на́шего Ісу́са Христа́, і любо́в Бо́га і Отца́, і прича́стіє Свята́го Ду́ха бу́ди со всíми ва́ми.
Лик: І с ду́хом твої́м.
Ієре́й же, ру́ці і о́ці виспр возне́с, вку́пі і ми́сль, глаголе́т велегла́сно:
Го́рі імíїм се́рдца.
Лик: Іма́ми ко Го́споду.
Ієре́й же распросте́ртима рука́ма прекло́нься главо́ю к Божестве́нним Да́ром, возглаша́єт:
Благодарíм Го́спода.
Лик: Досто́йно і пра́ведно…
Досто́йно і пра́ведно Тебе́ пíти, Тебе́ благослови́ти, Тебе́ хвали́ти, Тебí благодари́ти, Тебí покланя́тися на вся́ком мíсті Влади́чествія Твоє́го. Ти́ бо єси́ Бог Неізрече́нний, Недовíдомий, Неви́димий, Непостижи́мий, при́сно си́й, та́кожде си́й, Ти і Єдиноча́дий Тво́й Син, і Дух Тво́й Святи́й. Ти от неби́тія во є́же би́ти нас приве́л єси́, і отпа́дших воста́вил єси́ па́ки, і не отступи́л єси́ вся творя́, до́ндеже нас на не́бо возве́л єси́, і Ца́рство дарова́л єси́ бу́дущеє. О си́х всіх благодари́м Тебí і Єдиноро́дному Твоє́му Си́ну, і Ду́ху Твоє́му Свято́му о всіх, я́же вíми і я́же невíми, явле́нних і неявле́нних благодія́ній Твої́х на нас би́вших. Благодари́м Ти і о слу́жбі сей, ю́же от ру́к на́ших прия́ти благоізво́лил єси́, а́ще і предстоя́т Тебí ти́сящи Арха́нгел і тми А́нгел, Херуви́ми, і Серафи́ми шестокри́латії, і многоочи́тії возвиша́ющіїся перна́тії.
Побíдную пíснь пою́ще, вопію́ще, взива́юще і глаголю́ще:
Лик: Свят, Свят, Свят, Госпо́дь Савао́ф, іспо́лнь не́бо і земля́ сла́ви Єго́. Оса́нна во ви́шних, благослове́н гряди́й в Ім’я́ Госпо́днє. Оса́нна, íже во ви́шних.
Діа́кон же, взем святу́ю Звізду́ со свято́го Ди́скоса, тво́рит Креста́ о́браз верху́ єго́, ударя́я кра́ями Звізди́ о чети́ри стра́ни Ди́скоса, і оте́р краї́ о Антими́с, і лобза́в ю, полага́єт на сло́женом Возду́сі, і шед, ста́нет на де́сной стра́ні, і взе́м Рипи́ду, омая́єт ти́хо со вся́ким внима́нієм і стра́хом верху́ святи́х Да́ров, я́ко не сíсти му́хам, ні íному чесо́му тако́вому. А́ще же нíсть Рипи́ди тво́рит сíє єдинíм Покро́вцем.
ЗРИ:Подоба́єт вíдати, я́ко а́ще би те́пл сущ святи́й А́гнец на заколе́нії обраще́н бил взнак, зде́ подоба́єт преврати́ти єго́ Кресто́м го́рі, і та́ко нача́ти освяще́нія моли́тви. Ієре́й же, прекло́нь гла́ву с тíлом ни́зко, со вся́ким внима́нієм і стра́хом Бо́жіїм, нічто́же борзя́ся, глаголе́т моли́тву сíю та́йно:
С си́ми і ми блаже́нними Си́лами, Влади́ко Человіколю́бче, вопіє́м і глаголе́м: Свя́т єси́ і Пресвя́т, Ти і Єдиноро́дний Твой Син, і Дух Твой Святи́й, Свят єси́ і Пресвя́т, і великолíпна сла́ва Твоя́, íже мир Твой та́ко возлюби́л єси́, я́коже і Си́на Твоє́го Єдиноро́днаго да́ти, да вся́к вíруяй в Не́го не поги́бнет, но íмат живо́т вíчний. І́же прише́д, і все́ є́же о нас смотре́ніє ісполни́в, в но́щ в ню́же преда́н бива́ше, па́че же Сам ся предая́ше за живо́т ми́ра, приíм хліб во святи́я Своя́, і пречи́стия, і непоро́чния ру́ки, благодари́в, і благослови́в, освяти́в, переломи́в, даде́ святи́м Свої́м у́чеником і Апо́столом, рек:
А́біє ієре́й, прекло́нь гла́ву с умиле́нієм і вся́ким внима́нієм помишля́я, є́же претвори́тися свято́му Хлíбу в Тíло Расп’я́таго Христа́, Бо́га на́шего, прилага́я к сему́ і своє́ проізволе́ніє, і воздви́г десни́цу свою́, сложи́в пе́рсти, аки́ благослови́ти, і зря́ на святи́й Хлíб, пока́зуєт над ни́м і, благословля́я єго́, возглаша́єт глаголя́:
Приймíте, ядíте, Сíє єст Тíло Моє́, є́же за́ ви ломи́моє в оставле́ніє гріхо́в.
Лик: Амíнь.
Сему́ же глаголе́му, діа́кон прекло́нь і са́м гла́ву свою́, держа́ і Ора́р тре́ми пе́рсти де́сния руки́, пока́зуєт ієре́ю святи́й Ди́скос. Ієре́й ни́зко покло́нься Божестве́нному Христо́ву Тíлу, єдино́щи, та́йно глаголе́т:
Та́кожде і Ча́шу по Вече́рі, глаголя́:
Па́ки і ієре́й прекло́нь гла́ву с умиле́нієм і вся́ким внима́нієм, помишля́я є́же претвори́тися свято́му Вину́ в Кро́в Христа́ Бо́га на́шего, от святи́х ран Єго́ ізлія́нную, прилага́я к сему́ і своє́ проізволе́ніє, воздви́г десни́цу свою́ над свято́ю Ча́шею, сложи́в пе́рсти і зря́ в святу́ю Ча́шу на свято́є Вино́, пока́зуя і благословля́я, возглаша́я глаголе́т:
Пи́йте от не́я всі, Сíя єст Кро́в Моя́ Но́ваго Завíта, я́же за́ ви і за мно́ги ізлива́ємая в оставле́ніє гріхо́в.
Лик: Амíнь.
Діа́кон та́кожде прекло́нь свою́ гла́ву, держа́ і Ора́р тре́ми пе́рсти де́сния ру́ки, пока́зуєт ієре́ю святи́й Поти́р. Ієре́й же ни́зко покло́нься єдино́щи Божестве́нним Та́йнам, гла́ву прекло́нь, глаголе́т моли́тву сíю.
Помина́юще у́бо спаси́тельную сíю за́повідь і вся́ о нас би́вшая: Кре́ст, Гро́б, тридне́вноє Воскресе́ніє, на небеса́ Возше́ствіє, оде́сную сідíніє, Вто́роє і сла́вноє па́ки прише́ствіє.
Твоя́ от Твої́х, Тебí принося́ще, о всíх і за вся́.
Лик: Тебе́ поє́м, Тебе́ благослови́м, Тебе́ благодари́м, Го́споди, і мо́лим Ти ся, Бо́же наш.
Глаголю́щу же ієре́ю моли́тву сíю, діа́кон отлага́єт Рипи́ду і, став оде́сную ієре́я і, сотво́р умиле́нноє поклоне́ніє ко Святи́м Та́йнам, прелага́єт ру́ці Крестао́бразно і приє́млет де́сною верху́ ліви́я су́щею святи́й Ди́скос, лíвою же, святу́ю Ча́шу, і возглаша́ющу ієре́ю:
Твоя́ от Твої́х, і про́чая.
Подно́сит святи́я Та́йни от святи́я Тра́пези, і сконча́вшу ієре́ю возгла́су, полага́єт і то́й Свята́я на пе́рвоє їх мíсто.
А́ще же бу́дета два діа́кона, то стоя́й от лíвия стра́ни, приє́млет святи́й Поти́р. От де́сния же стоя́й, приє́млет святи́й Ди́скос, о́ба деснима рука́ма, прело́жше я Крестао́бразно, на верху́ су́щой десни́ці святи́й Ди́скос под’є́млющой. То сотво́р, діа́кон отхо́дит на лíвую стра́ну, і покло́нься пред свято́ю Тра́пезою, става́єт о́бок ієре́я. Ієре́й же, прекло́нь гла́ву, глаголе́т моли́тву сíю та́йно:
Єще́ приносим Тебí слове́сную сíю і безкро́вную слу́жбу, і про́сим, і мо́лимся, і ми́лися дíєм 2, посли́ Дух Твой Святи́й на́ ни, і на предлежа́щия Да́ри сíя.
А́біє же прихо́дит діа́кон близь ієре́я, і покланя́єтася о́ба, три́жди, пред свято́ю Тра́пезою, моля́щася в себí і глаголю́ща:
[ Го́споди, Пресвята́го Своє́го Ду́ха во тре́тій час Апо́столом Свої́м посла́вий, Того́, Благи́й, не отими́ от нас.
Стих: Се́рдце чи́сто сози́жди во мнí, Бо́же, і дух пра́в обнови́ в утро́бі моє́й.
Го́споди, Пресвята́го Своє́го Ду́ха…
Па́ки стих:
Не отверзи́ мене́ от лица́ Твоє́го, і Ду́ха Свята́го Твоє́го не отими́ от мене́.
І па́ки: Го́споди, Пресвята́го Своє́го Ду́ха…]
Та́же гла́ву мало прекло́нь діа́кон, і а́біє воскло́нь, пока́зуєт десни́цею с Ораре́м святи́й Хліб, глаголя́ ти́хо:
Благослови́, Влади́ко, святи́й Хліб.
Ієре́й же, воздви́г де́сную ру́ку, знамена́єт три́жди святи́й Хлíб, глаголя́:
І сотвори́ хлíб у́бо сей Че́стноє Тíло Христа́ Твоє́го.
Діа́кон: Амíнь.
І па́ки діа́кон:
Благослови́, Влади́ко, святу́ю Ча́шу.
Ієре́й же святу́ю Ча́шу благословля́я, глаголе́т:
А є́же во Ча́ші сей — Че́стную Кро́в Христа́ Твоє́го.
Діа́кон: Амíнь.
І па́ки діа́кон, показу́я Ораре́м обо́я Свята́я, глаголе́т:
Благослови́, Влади́ко, і обо́я.
Ієре́й же, благословля́я обо́я Свята́я, глаголе́т:
Преложи́в я Ду́хом Твої́м Святи́м.
Діа́кон рек: Амíнь, Амíнь, Амíнь.
І гла́ву прекло́нь ієре́єві, глаголе́т:
Пом’яни́ м’я, святи́й Влади́ко, грíшнаго.
Ієре́й же, благословля́я єго́ руко́ю, глаголе́т:
Да пом’яне́т тя Госпо́дь Бог во Ца́рствії Своє́м всегда́, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Діа́кон рек: Амíнь, прехо́дит на не́мже пе́рвіє стоя́ше мíсті, і взе́м Рипи́ду, омая́єт Свята́я, я́ко і пре́жде. Ієре́й же, прекло́нь гла́ву, глаголе́т моли́тву сíю та́йно:
Я́коже би́ти причаща́ющимся во трезве́ніє душа́, в оставле́ніє гріхо́в, в обще́ніє Свято́го Твоє́го Ду́ха, в ісполне́ніє Ца́рствія Небе́снаго, в дерзнове́ніє, є́же к Тебí, не в су́д íли в осужде́ніє. Єще́ прино́сим Тебí слове́сноє сíє служе́ніє о в вíрі усо́пших: Пра́отцех, Отце́х, Патріа́рсіх, Проро́ціх, Апо́століх, Проповíдниціх, Євангели́стіх, Му́чениціх, Ісповíдниціх, Возде́ржниціх і о вся́ком ду́сі пра́ведном в вíрі сконча́вшемся.
Діа́кон приє́млет Кади́ло с фиміа́мом і, благослове́ніє от ієре́я іспро́ш, ка́дит святу́ю Тра́пезу і вес О́лтар. А́ще ли єди́н ієре́й кро́мі діа́кона слу́жит, то́чію іспре́ди ка́дит святу́ю Тра́пезу і возглаша́єт:
Ізря́дніє о Пресвятíй, Чи́стій, Преблагослове́нній, Сла́вній Влади́чиці на́шей Богоро́диці і при́сно Дíві Марíї.
Лик же поє́т:
Досто́йно єст, я́ко воíстинну блажи́ти Тя, Богоро́дицу, Присно-блаже́нную, і Пренепоро́чную, і Ма́тер Бо́га на́шего. Честнíйшую Херуви́м і Славнíйшую без соравне́нія Серафи́м, без істлíнія Бо́га Сло́ва ро́ждшую, Су́щую Богоро́дицу Тебе велича́єм.
І́ли пра́зднику, піснь 9-ю, Ірмо́с.
Діа́кон у́бо помина́єт та́йно созда́телей хра́ма íли оби́телі, живи́х і усо́пших, єли́ких хо́щет.
Ієре́й же, прекло́нь гла́ву, мо́лится та́йно:
О свято́м Іоа́ні Проро́ці, Предте́чі і Крести́телі, о святи́х і прехва́лних Апо́столех, о свято́м ім’яре́к, єго́же і па́м’ять соверша́єм, і о всіх святи́х Твої́х, ї́хже моли́твами посіти́ нас, Бо́же, і пом’яни́ всіх пре́жде усо́пших о наде́жді Воскресе́нія живота́ вíчнаго.
Зде ієре́й помина́єт, ї́хже хо́щет усо́пших, глаголя́:
Пом’яни́, Го́споди, ду́шу усо́пшаго раба́ Твоє́го, ім’яре́к.
І упоко́й їх, іде́же присіща́єт свíт лица́ Твоє́го.
Єще́ мо́лим Тя, пом’яни́, Го́споди, вся́коє Єпи́скопство правосла́вних, пра́во пра́вящих сло́во Твоє́я íстинни, вся́коє Пресвíтерство, о Христí Діа́конство і вся́кий Свяще́нний чин. Єще́ прино́сим Тебí слове́сноє сíє служе́ніє о Вселе́нной, о Свято́й Кафоли́ческой Апо́столской Це́ркві, о в чистотí і че́стном жи́тії живу́щих, о Вели́ком Королí на́шем, ім’яре́к, о вірнíйших і Христолюби́вих князíх, государе́х і панíх на́ших, о все́й Пола́ті і во́їнстві їх. Да́жд їм, Го́споди, ми́рноє Ца́рство, да і ми́ в тишинí їх ти́хоє і безмо́лвноє жи́тіє пре́йдем во вся́ком благоче́стії і че́сності.
[ Діа́кон у́бо, обра́щся к две́рем свята́го О́лтаря і держа́ Ора́р кра́йми трех пе́рстов, глаголе́т:
І всíх і вся́.
Лик же поє́т: І всíх і вся́. ]
Во пе́рвих пом’яни́, Го́споди, Архієпи́скопа на́шего Святíйшаго Вселе́нскаго Патріа́рха ім’яре́к; íли: Преосвяще́ннаго Архієпи́скопа на́шего, всея́ Ро́ссії Митрополи́та, м’яре́к; íли: Боголюби́ваго Єпи́скопа на́шего ім’яре́к, єго́же дару́й святи́м Твої́м Церква́м в ми́рі, цíла, че́стна, здра́ва, долгоденству́юща і правоправя́ща сло́во Твоє́я íстинни.
Ієре́й у́бо живи́х, ї́хже хо́щет, зде помина́єт, діа́кон же чте́т Помінник живи́х, помина́я созда́телей хра́ма íли оби́телі, і ї́хже хо́щет живи́х. (А́ще ли в монастирí: архимандри́та íли ігу́мена ім’яре́к, і бра́тію.) І о принося́щом Святи́я Да́ри сíя благоговінíйшом ієре́ї, ім’яре́к.
Лик: І о всíх, і за вся́.
Ієре́й же, прекло́нь гла́ву, мо́лится та́йно:
Пом’яни́, Го́споди, град сей, в не́мже жителству́єм,
[ А́ще же в монастирí, глаголе́т: Оби́тель сíю, в не́йже жителству́єм, і вся́кую оби́тель,] і вся́кий град, і весь, і вся́ку стра́ну, і вíрою живу́щих в них. Пом’яни́, Го́споди, плава́ющих, путьшеству́ющих, боля́щих, стра́ждущих, пліне́нних, і спасе́ніє їх. Пом’яни́, Го́споди, плодонося́щих і добродíющих во святи́х Твої́х Церква́х, і помина́ющих ни́щия, і на всíх нас ми́лості Твоя́ низпосли́. [Пом’яни́, Го́споди, по мно́жеству щедро́т Твої́х і моє́ недосто́їнство, і прости́ ми вся́коє прегріше́ніє во́лноє же і нево́лноє, і да не мої́х ра́ди гріхо́в возбрани́ши благода́ті Свята́го Твоє́го Ду́ха, прийти́ на предлежа́щія Да́ри].
І да́жд нам єдинíми усти́ і єдинíм се́рдцем сла́вити і воспіва́ти Прече́стноє і Великолíпоє Ім’я́ Твоє́, Отца́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Лик: Амíнь.
Ієре́й же, обра́щся к Ца́рским две́рем і благословля́я лю́ди, глаголе́т возгла́сно:
І да бу́дут ми́лості Вели́каго Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́ со всíми ва́ми.
Лик: І с ду́хом твої́м.
Діа́кон, приє́м вре́м’я от ієре́я, і ізше́д, став на оби́чном мíсті, глаголе́т:
Вся святи́я пом’яну́вше, па́ки і па́ки ми́ром Го́споду помолíмся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О пренесе́нних і освяще́нних Че́стних Да́ріх, Го́споду помолíмся.
Я́ко да Человіколю́бец Бог наш, приє́м я во свя́тий пренебе́сний і ми́слний Свой Жерто́вник в во́ню благоуха́нія духо́внаго, вознизпосле́т нам Божестве́нную благода́ть і дар Свято́го Ду́ха, помолíмся.
О ізбави́тися нам от вся́кія ско́рби, гнíва і ну́жди, Го́споду помолíмся.
Сíю у́бо діа́кону возгла́сно глаголю́щу, ієре́й же прекло́нь гла́ву, глаголе́т моли́тву сíю та́йно:
Тебí предлага́єм живо́т наш вес і наде́жду, Влади́ко Человіколю́бче, і про́сим, і мо́лимся, і ми́лися дíєм, сподоби́ нас причасти́тися Небе́сних Твої́х і Стра́шних Та́їн, се́я свяще́нния і духо́вния Тра́пези с чи́стою со́вістію, в оставле́ніє гріхо́в, во проще́ніє прегріше́ній, в Ду́ха Свята́го обще́ніє, в наслíдіє Ца́рствія Небе́снаго, в дерзнове́ніє, є́же к Себí, не в суд íли в осужде́ніє.
Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію.
Дне всего́ соверше́нна, свята́, ми́рна і безгрíшна, у Го́спода просíм.
Лик: Пода́й, Го́споди.
А́нгела ми́ра, вíрна наста́вника і храни́теля душа́м і тíлом на́шим, у Го́спода просíм.
Ми́лости і оставле́нія гріхо́в і прегріше́нієм на́шим, у Го́спода просíм.
До́брих і по́лезних душа́м на́шим і смире́нія ми́ру, у Го́спода просíм.
Про́чеє вре́м’я живота́ на́шего в ми́рі і покая́нії сконча́ти, у Го́спода просíм.
Христіа́нскія кончини́ животу́ на́шему, безстра́стни, непости́дни, ми́рни, і до́браго отвíта на Стра́шном су́дищі Христо́ві просíм.
Соєдине́ніє Вíри і прича́стіє Свято́го Ду́ха іспроси́вше, са́мі себе́, і друг дру́га, і вес живо́т наш Христу́ Бо́гу предадíм.
Лик: Тебí, Го́споди.
І сподоби́ нас, Влади́ко, со дерзнове́нієм не осужде́нно смíти призива́ти Тебе́, Небе́снаго Бо́га Отца́, і глагола́ти:
О́тче наш, íже єси́ на небесе́х, да святи́тся Ім’я́ Твоє́, да при́йдет Ца́рствіє Твоє́, да бу́дет во́ля Твоя́, я́ко на небесí, і на землí. Хлíб наш насу́щний дажд нам дне́сь. І оста́ви нам долги́ наша, я́ко і ми оставля́єм должнико́м на́шим. І не воведи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго.
Я́ко Твоє́ єст Ца́рство, і си́ла, і сла́ва, Отца́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Лик: Амíнь.
Та́же ієре́й: Ми́р всíм.
Лик: І ду́хові твоє́му.
Діа́кон: Гла́ви ва́ша Господеві приклонíте.
Лик: Тебí, Го́споди.
Благодари́м Тебí, Ца́рю неви́диме, íже неіще́тною Твоє́ю си́лою вся́ческая содітельствова́л єси́ і мно́жеством ми́лости Твоє́я от несу́щих во би́тіє вся приве́л єси́. Сам, Влади́ко, с небесе́ призри́ на прекло́ньшия Тебí гла́ви своя́, не бо преклони́ша пло́ті і кро́ві, но Тебí, Стра́шному Бо́гу. Ти у́бо, Влади́ко, предлежа́щая всíм нам во благо́є ізравни́, по коєго́ждо своє́й єго́ потре́бі: плава́ющим соплава́й, путьшеству́ющим сопутьшеству́й, боля́щих ісціли́, Вра́чю душ і тіле́с.
Благода́тію, і щедрота́ми, і человіколю́бієм Єдиноро́днаго Твоє́го Си́на, с Ни́мже благослове́н єси́, со Пресвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Ти Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Лик: Амíнь.
Воньми́, Го́споди Ісу́се Хри́сте, Бо́же наш, от свято́го жи́лища Твоє́го, і от Престо́ла сла́ви Ца́рствія Твоє́го, і прийди́ во є́же освяти́ти нас, го́рі Отцу́ сосідя́й і зде нам невиди́мо сопребива́яй. І сподоби́ держа́вною Ти руко́ю препода́ти на Пречи́стоє Тíло Твоє́ і Че́стную Кро́в, і на́ми — всім лю́дем.
І а́біє покланя́єтся ієре́й, і діа́кон та́кожде на не́мже стої́т мíсті, три́жди глаголю́ща в себí моли́тву сíю:
Бо́же, ми́лостив бу́ди мні грíшному.
Ієре́й у́бо тво́рит свято́є Возноше́ніє. Діа́кон же, єгда́ у́зрит ієре́я простира́юща ру́ці і прикаса́ющася свято́му Хлíбу, ко є́же сотвори́ти свято́є Возноше́ніє, возглаша́єт:
Во́нмім.
Ієре́й же, вознося́ святи́й Хлíб, возглаша́єт:
Свята́я святи́м.
Лик: Єди́н Свят, Єди́н Госпо́дь, Ісу́с Христо́с, во сла́ву Бо́гу Отцу́. Амíнь.
Та́же пою́т ли́ці Прича́стен дне́ві íли свято́му.
Вíстно бу́ди, я́ко а́ще два́ діа́кона бу́дета служа́ща, єди́н от не́ю, наче́н от пренесе́нія святи́х Да́ров да́же досе́лі, от де́сния стра́ни стоя́, пребива́єт, омая́я Свята́я. А́ще же бу́дут іподіа́кони, тíї то обостра́нно твори́ти бу́дут. Діа́кон же Єкте́нія на Амбо́ні дійствова́вий, препоясу́єтся Ораре́м свої́м Крестао́бразно, і вхо́дит во святи́й О́лтар, і став оде́сную ієре́я, держа́щаго святи́й Хлíб, глаголе́т:
Раздроби́, Влади́ко, святи́й Хлíб.
Ієре́й же раздробля́єт ї на чети́ри ча́сті со внима́нієм і благоговíнієм, глаголя́:
Раздрабля́єтся і разділя́єтся А́гнец Бо́жий, раздрабля́ємий і неразділя́ємий, всегда́ ядо́мий і никогда́же сніда́ємий.
О раздробле́нії Свята́го А́гнца
Подоба́єт ти вíдати, о ієре́ю, я́ко раздрабля́юще Святи́й А́гнец, полага́ются ча́сті Кре́стним зна́менієм до́лу ко свято́му Ди́скосу, закла́нієм же го́рі, я́коже пре́жде, єгда́ закала́шеся. ІСУ́С у́бо полага́й на Ви́шней стра́ні свята́го Ди́скоса. ХРИСТО́С же от до́лу. А от свято́го Поти́ра НИ, КА же, от лíвия стра́ни.
ІСУ́С у́бо ча́сть взе́м, ісполня́й святу́ю Ча́шу. ХРИСТО́С же ча́сть раздрабля́й свяще́нником і діа́коном. Є́же НИ і є́же КА прича́стником да раздрабля́єши на ча́сті ма́ли, єли́ко бу́дет дово́лно по смотре́нію твоє́му. А о ча́сті же Пресвяти́я Богоро́дица, і дев’яте́х чи́нов святи́х, і о íніх ча́стех, єли́ко во свято́м Ди́скосі сут, в ука́зіх преднаписа́них на ли́сті 365. Дово́лний ука́з і поуче́ніє íмаши, си́це у́бо, я́коже та́мо показа́но, ти єст твори́.
По вне́гда же раздроби́тися А́гньцу, діа́кон пока́зуєт Ораре́м святи́й Поти́р, глаголя́:
Ісполни́, Влади́ко, святу́ю Ча́шу.
Ієре́й же, взе́м го́рі лежа́щую ча́сть, тво́рит с нею Крест верху́ святи́я Ча́́ші, глаголя́:
Ісполне́ніє Свята́го Ду́ха.
І та́ко влага́єт во святу́ю Ча́шу. Діа́кон же глаголе́т: Амíнь.
І приє́м теплоту́, глаголе́т к ієре́ю:
Благослови́, Влади́ко, теплоту́.
Ієре́й же благословля́єт, глаголя́:
Благослове́нна теплота́ святи́х Твої́х, Го́споди, всегда́, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Діа́кон же глаголе́т: Амíнь.
І влива́єт велми́ ма́ло Крестао́бразно во святи́й Поти́р, глаголя́:
Теплота́ вíри, ісполне́нна Ду́ха Свята́го. Амíнь.
ЗРИО, ієре́ю, і ти́, діа́коне, і опа́сно сохрани́: єгда́ растворя́єши Святу́ю укро́пцем Божестве́нную Кро́в Влади́чню, ніка́коже мно́го да дерзне́ши влія́ти, но велми́ ма́ло, си́ єст, ка́плю єдину́, íли в’я́щше двí, сосу́дом, в не́мже єст святи́й укро́пец, Креста́ о́браз над свято́ю Ча́шею сотвори́в, влíй. Да нека́ко преоблада́єт вода́ ви́ннаго вку́са, ібо́ на Проскоми́дії до́лжен єси́, єгда́ да пробода́єши Святи́й А́гнец, расмотри́телно от вина́ і от води́ во святу́ю Ча́шу влія́ти, єли́ко би́ти дово́лно всíм причаща́ющимся. Оба́че вина́ три ча́сті да бу́дут, четве́ртая же ча́сть води́, то і с укро́пцем.
По влія́нії же свята́го укро́пца, ніка́ко же нічто́же ні от вина́, нíже от води́ влія́ти да дерзне́ши.
І отста́вив діа́кон укро́пец, отсто́їт ма́ло от святи́я Тра́пези.
Ієре́й же, а́ще вини́ ра́ди коє́я ну́ждния моли́тв пред Прича́стієм оби́чних не соверши́л бу́дет, во ісполне́ніє їх глаголе́т моли́тви сíя, прекло́нь гла́ву:
Мно́жества ра́ди гріхо́в мої́х не отверзи́ ме́не, Влади́ко, Го́споди Бо́же мой, ни́ні бо прихожду́ к чю́дним Твої́м Та́йнам Небе́сним, і не я́ко досто́їн си́й дерза́ю, но на Твою́ саму́ю вели́кую і неізрече́нную бла́гость упова́я, простира́юся. Нісм бо воíстинну нісм досто́їн не то́чію я́сти і пи́ти от Святи́х і Пречи́стих сих Та́їн. Но нíже возрíти на преди́вную і чрез єстестве́нную сíю духо́вную Тра́пезу, на не́йже Го́сподь наш Ісу́с Христо́с, Єдиноро́дний Син Тво́й, лежи́т в Же́ртву раздро́блен. Тíмже моли́тву приношу́ Тебí, все́ю скве́рною оскве́рншийся, і прошу́ оставле́нія гріхо́в мої́х. Да при́йдет Утіши́тель і Очисти́тель гріхо́в мої́х мно́гих, Дух Твой Святи́й, укріпля́яй м’я, і удержа́яй. Да і осе́й чю́дной і сла́вной Же́ртві хва́лу Тебí, і Єдиноро́дному Твоє́му Си́ну, і Пресвято́му і Животворя́щому Твоє́му Ду́ху возсила́ю, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.
Го́споди, нíсм досто́їн, да под скве́рнен кро́в душа́ моє́я вни́деши, поне́же вес пуст і па́лся єст. Но я́коже ізволи́л єси́ во верте́пі і в я́слех ско́тіях возлещи́, і в дому́ Си́мона прокаже́ннаго, подо́бную мнí блу́дницу грíшную, прише́дшую к Тебí, прия́ти, та́ко ізволи́ і в я́слех ско́тія ми душа́, і в омраже́нноє ми тíло вни́ти ме́ртваго і прокаже́ннаго. І я́коже не возгнуша́лся єси́ скве́рних уст блу́дниця, облобиза́ющия Пречи́стії Ти но́зі, та́ко, Влади́ко Бо́же, да не возгнуша́єшися і мно́ю грíшном, но, я́ко Бла́г і Человіколю́бец, сподоби́ м’я обе́щником би́ти Пресвята́го Тíла Твоє́го і Че́стния Кро́ве.
Бо́же наш, ослаби́, отпусти́, прости́ ми прегріше́нія моя́, єли́ка Ти согріши́х, а́ще во відíнії íли невідíнії, а́ще сло́вом íли дíлом, во́лею íли нево́лею, вся́ ми прости́, я́ко Бла́г і Человіколю́бец. Моли́твами Пречи́стия Твоє́я і при́сно Дíви Ма́тере, і сподоби́ м’я неосужде́нно прия́ти Че́стноє і Пресвято́є Тíло Твоє́, Че́стную і Животворя́щую Кро́в Твою́ на ісціле́ніє душí і тíлу. Я́ко Твоє́ єст Ца́рство, і си́ла, і сла́ва, с Отце́м і Святи́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.
А́ще же соверши́л бу́дет ієре́й предприча́стния моли́тви в оби́чном єму́ пред свято́ю Літургíєю Пра́вилі, оста́вль моли́тви сíя три́, глаголе́т ко діа́кону:
Діа́коне, приступи́.
І присту́пль діа́кон, тво́рит ни́зкоє поклоне́ніє со благоговíнієм Божестве́нним Та́йнам, глаголя́:
Се приступа́ю к Безсме́ртному Царю́, прости́ м’я, Влади́ко святи́й, і благослови́, і препода́жд ми Че́стноє, і Свято́є, і Пречи́стоє Тíло Го́спода, і Бо́га, і Спа́са на́шего Ісу́с[а] Христа́.
Ієре́й же, преподая́ єму́ святи́й Хлíб, глаголе́т:
Че́стноє, і Пресвято́є, і Пречи́стоє Тíло Го́спода, і Бо́га, і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́ преподає́тся рабу́ Бо́жію ім’яре́к, діа́кону в оставле́ніє гріхо́в єго́ і в жи́знь вíчную.
Діа́кон у́бо рек: Амíнь.
Да́вшую єму́ пресвяти́й Хлíб, ру́ку лобза́в, отхо́дит взад святи́я Тра́пези і, прекло́нь гла́ву, мо́лится. То́жде глаголя́, є́же і ієре́й.
Ієре́й же, благоговíнно ни́зко покло́нься єдино́щи, взе́млет єди́ну часть свята́го Хлíба шуї́цею і со внима́нієм возлага́єт на дла́ні де́сния своє́я руки́, глаголя́:
Че́стноє, і Пресвято́є, і Пречи́стоє Тíло Го́спода на́шего Ісу́са Христа́ преподає́тся мнí, недосто́йному рабу́ Бо́жію, ієре́ю ім’яре́к, в оставле́ніє гріхо́в мої́х і в жи́знь вíчную.
Ієре́й у́бо сопре́ди, діа́кон же соза́ди святи́я Тра́пези, лице́м друг ко дру́гу ста́вше, на бре́зі єя́ ру́ку де́сную со святи́м Хлíбом поло́жше і ко Свято́му, íже в десни́ці гла́ву прекло́ньша, мо́лится, глаголю́ще:
Вíрую, Го́споди, і ісповіду́ю, я́ко Ти єси́ воíстинну Христо́с, Син Бо́га Жива́го, прише́дий в мир грíшних спасти́, от ни́хже пе́рвий єсм аз.
Вече́рі Твоє́й та́йной дне́сь, Си́не Бо́жий, прича́стника м’я прийми́, не бо́ враго́м Твої́м Та́йни повíм, ні лобза́нія Ти да́м, я́ко Іу́да, но, я́ко разбо́йник, ісповіда́юся Тебí: пом’яни́ м’я, Го́споди, во Ца́рствії си.
Влади́ко Человіколю́бче, Го́споди Ісу́се Хри́сте, Бо́же мой, да не в осужде́ніє бу́дут ми свята́я сíя за недосто́їнство моє́, но в очище́ніє і освяще́ніє душí же і тíлу і в обруче́ніє бу́дущія жи́зні і Ца́рства.
Мнí бо приліпля́тися Тебí, Бо́гові моє́му, бла́го єст, і полага́ти на Тебí, Господі моє́м, упова́ніє спасе́нія моє́го. Ти́ бо с Отце́м і Святи́м Ду́хом Єди́н єси́ Благослове́нний Бог во вíки. Амíнь.
По се́м, зря́ща на держи́моє в десни́ці Свято́є, глаголю́т:
Че́стнаго, і Пресвято́го, і Пречи́стаго Тíла Го́спода, і Бо́га, і Спа́са на́шего Ісу́с[а] Христа́, причаща́юся аз, недосто́йний раб Бо́жий, ієре́й ім’яре́к, в оставле́ніє гріхо́в мої́х і в жи́знь вíчную. Амíнь.
Діа́кон же то́жде в себí глаголе́т.
Та́же ієре́й, возве́дся і ни́зко со благоговíнієм покло́нься і под бра́ду покро́вец подложи́в, взе́млет обíма рука́ма святу́ю Ча́шу і причаща́єтся єдино́щи то́чію із не́я, глаголя́:
Че́стния, і Пресвяти́я, і Пречи́стия Кро́ве Го́спода Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́с[а] Христа́ причаща́юся аз, недосто́йний раб Бо́жий, ієре́й ім’яре́к, в оставле́ніє гріхо́в мої́х і в жи́знь вíчную. Амíнь.
І а́біє устнí свої́ до́брі осмокта́в, і у́си ісса́в, в ру́ку держи́мим Покро́вцем оте́р, свяще́нния же Ча́ша бре́г гу́бою на Антими́сі су́щею отира́єт і, лобза́я святу́ю Ча́шу, глаголе́т:
Се прекосну́ся устна́м мої́м, і оти́мет безако́нія моя́, і гріхи́ моя́ потреби́т.
І покло́нься єдино́щи: благоговíнно, призива́єт діа́кона, глаголя́:
Діа́коне, приступи́.
І діа́кон, приступи́в, ни́зко покланя́єтся благоговíнно єдино́ю, глаголя́:
Прости́ м’я, Влади́ко святи́й, і благослови́, і препода́жд ми Че́стную, і Пресвяту́ю, і Пречи́стую Кро́в Го́спода Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́.
Ієре́й же, преподая́ єму́ святу́ю Ча́шу, глаголе́т:
Че́стния, і Пресвяти́я, і Пречи́стия Кро́ве Го́спода Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́с[а] Христа́, причаща́єтся раб Бо́жий, діа́кон ім’яре́к, в оставле́ніє гріхо́в свої́х і в жи́знь вíчную.
Діа́кон же, причасти́вся, глаголе́т: Амíнь.
І осмокта́в устнí, і у́си ісса́в, і покро́вцем оте́р. Ієре́й же бре́г святи́я Ча́́ші гу́бою, я́коже і по себí, оте́р, дає́т єму́ лобза́ти святу́ю Ча́шу, глаголя́:
Се прекосну́ся устна́м твої́м, і оти́мет безако́нія твоя́, і гріхи́ твоя́ потреби́т.
І по се́м а́біє лобза́єт діа́кон ієре́я в де́сную лани́ту. Ієре́й же глаголе́т к не́му:
Христо́с посре́ді нас.
Діа́кон же отвіщава́єт:
Єст і бу́дет.
А́ще ли во днí Свíтлия недíли, в того́ мíсто глаголе́т ієре́й:
Христо́с воскресе́.
Діа́кон же отвіщава́єт:
Воíстинну воскресе́.
Та́же а́біє на мíсто своє́ поста́вив святу́ю Ча́шу, ієре́й вку́пі с діа́коном тво́рита три поклоне́нія благоговíнно і, прекло́ньша ко Святи́м Та́йнам гла́ви своя́, в умиле́нії се́рдца глаголе́та благодаре́ніє сíє:
Благодари́м Тя, Влади́ко Человіколю́бче, Благодíтелю душ на́ших, я́ко і в настоя́щий день сподоби́л єси́ нас Небе́сних Твої́х і Безсме́ртних Та́їн. Іспра́ви наш путь, утверди́ нас во стра́сі Твоє́м всíх; огради́ наш живо́т; укріпи́ на́ша сто́пи, моли́твами і моле́ньми Сла́вния Богоро́дица і при́сно Дíви Марíя, і всіх святи́х Твої́х. Амíнь.
По соверше́нії же вну́трняго свяще́нних Причаще́нія, ієре́й у́бо, а́ще сут прича́стници ми́рстії íли íноци про́стії, раздрабля́єт над свято́ю Ча́шею ( со вся́ким внима́нієм, є́же не па́сти ні єди́ния крупи́ца нігде́же ), взе́м со свято́го Ди́скоса сохра́нно дві ча́сті оста́вшая Свята́го А́гнца: НИ і КА, на мали́я ча́сті, я́ко би́ти дово́лно всім причаща́ющимся, і впуща́єт я во святу́ю Ча́шу. І, ше́д к умива́лниці, омива́єт свої́ ру́ці. На Ди́скосі же остаю́т вся про́чая святи́я Ча́́сті, да́же причасти́тися всім ля́нком 3, я́коже напре́ді ука́зуєтся. А́ще же ієре́й сам, кро́мі діа́кона, літурґиса́єт, не умива́єтся зде́, но по потребле́нії Святи́х Та́їн, я́коже і діа́кон.
Діа́кон же, ста́в пред свято́ю Тра́пезою, влага́єт святу́ю Ло́жицу во святу́ю Ча́шу і, покри́в святи́м Покро́вцем, обра́щся і іспусти́в Ора́р, отверза́єт Ца́рская вра́та, і про́чая, я́коже ни́жей ука́зуєтся.
А́ще же нíсут прича́стници ієре́ю, не раздроби́вшу святи́х Ча́стей, і ше́дшу оми́ти ру́ці. Діакон пред свято́ю Тра́пезою став, под’є́млет святи́й Ди́скос верху́ святи́я Ча́́ша, і оміта́єт в ню вся на не́м обріта́ющаяся Свята́я свято́ю Гу́бою зíло опа́сно, со внима́нієм і благоговíнієм, во є́же нічто́же па́сти нігде́же, і покрива́єт святу́ю Ча́шу Покро́вцем. На святи́й же Ди́скос возлага́єт Звізду́ і Покро́вец со Возду́шцем. І а́біє распояса́в Ора́р і возло́ж ї на ра́мо, отверза́єт две́рі свята́го О́лтаря. Ієре́й же, покло́нься єдино́ю ни́зко, взе́млет святи́й Поти́р со благоговíнієм і дає́т діа́кону. Он же, взе́м ї от ру́ку єго́, прихо́дит і ста́нет во святи́х Две́рех, і подне́с ї обíма рука́ма, глаголе́т ко предстоя́щим лю́дем велегла́сно:
Со стра́хом Бо́жіїм і с вíрою приступíте.
Лик: Благослове́н гряди́й во Ім’я́ Госпо́днє, Бог Госпо́дь, і яви́ся нам.
І бива́єт Причаще́ніє о́бщеє си́цевим о́бразом: раздробле́ннима су́щима двíма ча́стема свято́го А́гнца во свято́й Ча́ші по преднаписа́нному ука́зу. Діа́кону ста́вшу в Ца́рских две́рех і возгласи́вшу: Со стра́хом Бо́жіїм і с вíрою приступíте. Ієре́й взе́млет от не́го святу́ю Ча́шу, і ста́в сам посре́ді Ца́рских две́рей, обíма рука́ми благоговíнно Божестве́нную держа́ Ча́шу. Причасти́ти же ся хотя́щії приступа́ют бли́зу і, ста́вше чи́нно, глаголю́т всі провожда́ющу їм ієре́ю Тропарí сíя:
Вíрую, Го́споди, і ісповіду́ю, я́ко Ти єси́ воíстинну Христо́с, Син Бо́га Жива́го, прише́дий в ми́р грíшних спасти́, от ни́хже пе́рвий єсм аз.
Вече́рі Твоє́й та́йной дне́сь, Си́не Бо́жий, прича́стника м’я прийми́, не бо враго́м Твої́м та́йни повíм, ні лобза́нія Ти да́м, я́ко Іу́да, но, я́ко разбо́йник, ісповіда́юся Тебí.
І ударя́єт ієре́й десни́цею пе́рси своя́ єдино́ю, і с ним всі причасти́тися іму́щії, глаголю́ще:
Пом’яни́ м’я, Го́споди, єгда́ при́йдеши во Ца́рствії Си.
Втори́цею же би́юще пе́рси, глаголю́т:
Пом’яни́ м’я, Владико, єгда́ при́йдеши во Ца́рствії Си.
Трети́цею же ударя́юще пе́рси, глаголю́т:
Пом’яни́ м’я, Святи́й, єгда́ при́йдеши во Ца́рствії Си.
Влади́ко Человіколю́бче, Го́споди Ісу́се Хри́сте, Бо́же мой, да не в суд, ні в осужде́ніє бу́дет мні прича́стіє Пречи́стих і Животворя́щих Божестве́нних Та́їн Твої́х, но в очище́ніє душí і тíлу моє́му. Вíрую бо і ісповіду́ю, я́ко сíє, є́же приємлю́ воíстинну єст íстинноє само́є Пречи́стоє Тíло Твоє́ і íстинная сама́я Животворя́щая Кро́в Твоя́; я́же молю́ся: сподоби́ м’я досто́йно прия́ти в оставле́ніє всіх гріхо́в мої́х і в жи́знь вíчную. Амíнь.
По сконча́нії же сих моли́тв прихо́дит єди́н по єди́ному со вся́ким благоговíнієм і стра́хом Бо́жіїм, с умиле́нієм же і, а́ще мо́щно, і со слеза́ми, і ко́ждо їх покланя́єтся єдино́щи до земля́, і воздви́гся, слага́єт ру́ці Крестао́бразно к пе́рсем, і лобза́єт пре́жде Че́стний Крест. Под держа́щії же вели́кій Покро́вец кли́риці под свято́ю Ча́шею подлага́ют причасти́тися хотя́щому покро́вец под бра́ду. Он же, отве́рз уста́ своя́ благолíпно ( і а́ще у́си вели́кіє íмат, пре́жде скрути́в я, є́же ніка́коже омочи́тися їм во Божестве́нной Кро́ві) і очи́ма го́рі зря, с вíрою і стра́хом приє́млет Божестве́нния Та́йни от руки ієре́йскія.
Ієре́й же, коєго́ждо їх причаща́я, глаголе́т:
Че́стния, і Святи́я, і Пречи́стия Пло́ти і Кро́ви Го́спода і Спа́са на́шего Ісу́с[а] Христа́, причаща́єтся раб Бо́жий, ім’яре́к, в оставле́ніє гріхо́в свої́х і в жи́знь вíчную.
І отира́єт устнí єго́ святи́м Покро́вцем, он же лобза́єт кра́й свято́й Ча́ші, ієре́ю глаголю́щу:
Се прикосну́ся устна́м твої́м, і оти́мет безако́нія твоя́, і гріхи́ твоя́ потреби́т.
Прича́стник же, покло́нься со благоговíнієм ни́зко, отхо́дит, вну́тр душа́ своє́я, хваля́ і благодаря́ Бо́га о толи́цей благода́ти, єя́же сподоби́ся. А́ще у́бо прича́стниці сут, по Причаще́нії же всіх покрива́єт ієре́й покро́вцем святу́ю Ча́шу і, шуї́цею крíпко святу́ю Ча́шу держа́, десни́цею благословля́єт. А́ще же нíсут, діа́кону святу́ю Ча́шу обíма рука́ма держа́щу, ієре́й, от де́сния стра́ни єго́ стоя́, благословля́єт лю́ди, возгла́сно глаголя́:
Спаси́, Бо́же, люди́ Своя́, і благослови́ достоя́ніє Твоє́.
Лик же поє́т: Ісполла е́ті де́спота. Си́річ: На мно́га лíта, Влади́ко.
А́біє же ієре́й с діа́коном обраща́єтася ко свято́й Тра́пезі, держа́й же Божестве́нния Та́йни, полага́єт святу́ю Ча́шу на свято́й Тра́пезі на мíсто своє́, на не́мже стоя́ше пре́жде, і о́ба а́біє ни́зко со благоговíнієм покланя́єтася єдино́щи.
Вíдомо же бу́ди, я́ко а́ще оста́влени би́ша ча́сті на свято́м Ди́скосі пре́жде возноше́нія, діа́кон, откри́в святу́ю Ча́шу і со вся́ким внима́нієм взем святи́й Ди́скос, над свято́ю Ча́шею зíло опа́сно і сохра́нно оміта́єт вся крупи́ца во святу́ю Ча́шу, блюди́й, да нічто́же отню́д оста́нет на свято́м Ди́скосі, нíже паде́т нігде́же. А́ще же низпа́ла бу́дет на Антими́сі от святи́х крупи́ц часть нíкая, согляди́в опа́сно, свято́ю Гу́бою оміта́єт ю на святи́й Ди́скос, со свята́го Ди́скоса во святу́ю Ча́шу. Всегда́ у́бо, єгда́ слу́жит ієре́й, íли діа́кон си́це тво́рит, блюди́й, да нічто́же от святи́х крупи́ц на Антими́сі оста́нет нікогда́же, а́біє же сíє сотвори́в, покрива́єт Покро́вцем святу́ю Ча́шу, на свято́м же Ди́скосі — Звізду́. Покро́вец і Аї́р, положи́в, отсту́пит і, взем Кади́лницу с фиміа́мом, подає́т ієре́ю, лобза́я десни́цу єго́. Ієре́й же ка́дит Свята́я три́жди, покланя́яся ни́зко, і глаголя́ ти́хо:
Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по все́й землí сла́ва Твоя́.
По сем же прибли́жшуся діа́кону, глаголе́т к ієре́ю:
Благослови́, Влади́ко.
Ієре́й же, взем святи́й Ди́скос, возлага́єт ї на гла́ву єго́, глаголя тихо:
Благослове́н Бог наш.
Діа́кон же, взем ї с благоговíнієм і обра́щся в де́сная своя́ ко две́рем, нічто́же глаголя́, отхо́дит к Жерто́внику і полага́єт ї на нем. Ієре́й же, покло́нься ни́зко єдино́щи, взе́млет обíма рука́ма святи́й Поти́р, і пря́мо своє́го лица́ подне́с, обраща́єтся ко две́рем, зря на лю́ди, і глаголе́т велегла́сно:
Всегда́, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Лю́діє же, Святи́х Та́їн причасти́ти сподо́бльшиїся, íли лик, глаголе́т: Амíнь.
І а́біє, сíє:
Да ісполня́тся уста́ на́ша хвале́нія Твоє́го, Го́споди, я́ко да воспо́єм сла́ву Твою́, я́ко сподоби́л єси́ (нас íли їх) причасти́тися Святи́м, Безсме́ртним, Пречи́стим і Животворя́щим Твої́м Та́йнам. Утверди́ нас во Твоє́й святи́ні, вес день поуча́тися Пра́вді Твоє́й. Алилу́я, Алилу́я, Алилу́я.
І ізше́д діа́кон, і ста́в на оби́чном мíсті, глаголе́т:
Про́сті приє́мше Божестве́нния, Святи́я, Пречи́стия, Бесме́ртния, Пренебе́сния і Животворя́щія, Стра́шния Христо́ви Та́йни, досто́йно благодарíм Го́спода.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй, і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію.
Дне всего́ соверше́нна, свята́, ми́рна і безгрíшна іспроси́вше, самí себе́, і друг дру́га, і вес живо́т наш Христу́ Бо́гу предадíм.
Я́ко Ти єси́ Освяще́ніє на́ше, і Тебí сла́ву возсила́єм, Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Лик: Амíнь.
Діа́кон: С ми́ром ізи́йдім.
Лик: О І́мени Госпо́дні.
Діа́кон: Го́споду помолíмся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
І ше́д, діа́кон ста́в пред О́бразом Спа́совим, зря к Сíверу прекло́нь гла́ву с Ораре́м, нічто́же глаголя́ с благоговíнієм стої́т, ожида́я сконча́нія моли́тви. Ієре́й же, ізше́д із О́лтаря, іде́т от де́сния своє́я стра́ни за Амбо́н і, ста́в за Амбо́ном, глаголе́т сíю моли́тву велегла́сно:
Благословя́й благословя́щия Тя, Го́споди, і освяща́яй на́ Тя упова́ющия, спаси́ лю́ди Своя́ і благослови́ достоя́ніє Твоє́, ісполне́ніє Це́ркве Твоє́я сохрани́, освяти́ люб’я́щих благолíпіє Хра́ма Твоє́го: Ти ти́я возпрослави́ Божестве́нною си́лою Твоє́ю і не оста́ви нас, упова́ющих на́ Тя. Мир ми́рові Твоє́му дару́й, Церква́м Твої́м, ієре́єм, Вели́кому Королю́ на́шему ім’яре́к, і всім благочести́вим государе́м, князе́м і пано́м на́шим, во́їнству і всім лю́дем Твої́м. Я́ко вся́ко дая́ніє благо́є і вся́к дар соверше́нний сви́шше єст, сходя́й от Тебе́, Отца́ свíтов, і Тебí сла́ву, і благодаре́ніє, і поклоне́ніє возсила́єм, Отцу́, і Сину́, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Лик: Амíнь.
Та́же: Бу́ди Ім’я́ Госпо́днє благослове́нно, три́жди. І пса́лм, 33. Благословлю́ Го́спода на вся́ко…
Ієре́й у́бо, вшед святи́ми Две́рми во святи́й О́лтар, прекло́нь гла́ву, глаголе́т моли́тву сíю:
Ісполне́ніє За́кона і Проро́к, Са́м Си́й, Хри́сте Бо́же наш, ісполни́вий все О́тческоє смотре́ніє, ісполни́ ра́дости і весе́лія се́рдца на́ша, всегда́, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.
Діа́кон же, вшед Сíверними две́рми, потребля́єт Свята́я со стра́хом і со вся́ким опа́ством, яко нічесо́му же і от дробнíйших отпа́сти íли оста́тися крупи́ц. Влія́в во святу́ю Ча́шу от вина́ і води́, і потреби́в, і сопрята́в Гу́бою всю мокроту́ із святи́я Ча́́ші, і сосса́в, я́ко нічесо́му обрісти́ся в Гу́бі мо́крому, слага́єт святи́я сосу́ди вку́пі, і поставля́єт я на оби́чном мíсті, глаголя́:
Ни́ні отпуща́єши… І про́чая, я́коже і ієре́й. І омиває́т ру́ці на оби́чном мíсті. Ієре́й же, ізше́д, дає́т лю́дем Анти́дорон 4. По сконча́нії же псальма́ і раздая́нії Анти́дори, став в Ца́рских две́рех, глаголе́т:
Благослове́ніє Госпо́днє на вас, Того́ благода́тію і человіколю́бієм, всегда́, ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м.
Лик: Амíнь.
Діа́кон: Прему́дрость.
Лик: Честнíйшую Херуви́м…
Ієре́й: Сла́ва Тебí, Хри́сте Бо́же, Упова́ніє на́ше, сла́ва Тебí.
Лик: Сла́ва… і ни́ні… Го́споди, поми́луй (три́жди).
Го́споди, благослови́.
І бива́єт соверше́нний отпу́ст. І а́ще в недíлю, начина́єт:
Воскреси́й із ме́ртвих Христо́с, íстинний Бог наш… І по… Пречи́стия Своє́я Ма́тере, святи́х сла́вних і всехва́лних Апо́стол… да прило́жит. І про́чеє, я́коже в посліду́ющом сем повседне́вном отпу́сті.
Христо́с, íстинний Бог наш, моли́твами Пречи́стия Своє́я Ма́тере, і íже во святи́х Отца́ на́шего Архієпи́скопа Константи́ня гра́да Іоа́на Златоу́стаго, і всíх святи́х, поми́луєт і спасе́т нас, я́ко Благ Бог і Человіколю́бец.
Лик у́бо Многолітству́єт Короля́, Архієре́я і ї́хже по вре́мені потре́бно бу́дет. Ієре́й же, вшед во святи́й О́лтар, совлачи́тся свяще́нних одежд, глаголя́:
Ни́ні отпуща́єши… Трисвято́є, і по О́тче наш. Тропа́р, глас 8.
Уст твої́х, я́ко зла́то восія́вшая благода́ть, вселе́нную просвіти́; не сребролю́бія ми́рові сокро́вища сниска́, висоту́ нам сміренному́дрія показа́, но свої́ми словеси́ нака́зуя, о́тче Іоа́не Златоу́сте, моли́ся Сло́ву, Христу́ Бо́гу, спасти́ся душа́м на́шим.
Сла́ва… Конда́к, глас 6.
Подо́бен: Є́же о нас…
От небе́с прия́л єси́ Божестве́нную благода́ть і свої́ма устна́ма вся учи́ши покланя́тися во Тро́йці Єди́ному Бо́гу, Іоа́не Златоу́сте, всеблаже́нне, преподо́бне, досто́йно хва́лим тя: єси́ бо наста́вник, я́ко Божестве́нная явля́я.
І ни́ні… Богоро́дичен, подо́бен, то́йже:
Засту́пнице христіа́ном непости́дная…
І́ли, а́ще хо́щеши, рці дне́ві, íли се́й:
О Тебí ра́дуєтся, Обрадова́нная, вся́ твар, А́нгелский собо́р і человíческий род. Освяще́нний Хра́ме, і Ра́ю слове́сний, Дівстве́нная похва́ло, із Нея́же Бог воплоти́ся і Младе́нец би́сть, пре́жде вік сий Бог наш: Твоя́ бо ложесна́ Престо́л сотвори́, і Твоє́ чре́во простаннíйшеє небе́с соділа́. О Тебí ра́дуєтся, Обрадова́нная, вся тва́р, сла́ва Тебí.
Та́же Го́споди, поми́луй 12. Сла́ва… І ни́ні… Честнíйшую Херуви́м… і тво́рит отпу́ст. І покло́нься, і благодари́в Бо́га за вся́, ісхо́дит.
- В оригіналі наголос «Єдина́го». Оскільки практика живої вимови («єди́ного») відрізнялася від традиційного написання («єдина́го»), у богослужбових текстах часто писали і так, і так. Оскільки в попередньому реченні вжито «Єди́ного», ми змінили наголос у наступному задля уніфікації. [↩]
- Посилено молимося, благаємо. [↩]
- Слово «лянки» нині є в лемківській лексиці (імовірно, звідти й узято), означає воно «хор» (інакше — «ряди»). Отже, напевно, йдеться про всю спільноту парафіян, яка вишукувалася в ряд, готуючись причащатися. [↩]
- Таке написання й наголос ближчі до грецької вимови слова Антидор. [↩]
Ваша робота неймовірна. Подяка вам колосальна. Питання — три недільних антифони де можна знайти в цій транслітерації?
Дякуємо за добрі слова! Цілком згодні, праця тут титанічна! :-) і завдяки цій праці тепер можна служити в церквах мовою свт. Петра Могили і всіх найвидатніших святих землі Української. До речі, вже транслітеровано увесь Служебник 1639 року, тільки ще не відредаговано, тому не виставлено на сайті.
Щодо антифонів. Перші два можна знайти тут: Псалом 102, Псалом 145. Антифона 3 шукайте тут (на жаль, тут без наголосів і не враховано деяких давньоукраїнських особливостей; але ми поки не встигли опублікувати транслітероване давньоукраїнське Євангеліє).
Є у планах, як дасть Бог, підготувати на основі давньоукраїнських джерел повну сучасну Літургію з усіма текстами, щоб тільки роздрукувати — і служити.
Доброго вечора!!! Скажіть будь ласка, а де можна переглянути оригінал? Дякую!!!
Оригінал Служебника?
Дуже велике маю бажання подивитися на нього! Взагалі Служебники виданні Свт. Петром дали відповідь на мої нерозв’язувальні питання!!!
Ближнім часом сподіваємося опублікувати оригінал.
Дякую за відповідь!!!
Слава Ісусу Христу!!! Скажіть будь ласка, а у Вас є така можливість поділитися оригіналом лише двома сторінками де молитва «Благодари́м Тя, Влади́ко Человіколю́бче, Благодíтелю душ на́ших, я́ко і в настоя́щий день сподоби́л єси́ нас Небе́сних Твої́х і Безсме́ртних Та́їн. Іспра́ви наш путь, утверди́ нас во стра́сі Твоє́м всíх; огради́ наш живо́т; укріпи́ на́ша сто́пи, моли́твами і моле́ньми Сла́вния Богоро́дица і при́сно Дíви Марíя, і всіх святи́х Твої́х. Амíнь». А також де є «Тебе поєм, Тебе благословим…»? Якщо Вам зручно і невтягість, будь ласка. Дякую наперед!!! Ось моя електронна адреса stepstrilch@gmail.com
Шановний пане Степане! Сьогодні виклали фотокопію оригіналу. Тільки передмову ще не написали.
Дай Бог Вам здоров’я!!!
До речі, пане Степане, Ви звернули увагу на те, що ми виклали ще кілька українських стародруки? Невдовзі маємо виставити й перше видання цього Служебника — 1629 року. Воно майже таке саме за змістом.
Звернув увагу!!! Чудово!!!Дякую!!!
U Polszczi u biblioteci CBN opublikowano słuzebnyk z1629r
U ELPIS-i mozna znajty służebnyk wydanyj u Lwowi1646,w biblioteci łódzkoho uniwersyteci riwnoz,