Андрій Козачок
Андрій Козачок навчався в музичній школі у м. Бахмачі на Чернігівщині, де його батьки були викладачами, а батько ще й директором. З 1980 до 1982 рр. служив у лавах Української армії, а вернувшись, вступив у музичне училище (спеціальність — теоретик). З третього курсу перевівся на диригентсько-хоровий факультет.
З 1985 до 1990 рр. навчався в Київській консерваторії імені П. І. Чайковського (клас Олега Семеновича Тимошенка). Пройшов, як і Микола Гобдич, і брати Юрій та Володимир Курачі, хормейстерську школу в Євгена Савчука у хоровій капелі «Думка». Далі була співпраця з головним диригентом Національної капели бандуристів Миколою Петровичем Гвоздем. Андрій Козачок був заступником видатного диригента й очолив капелу бандуристів після його смерті.
Протягом 11 років талановитий послідовник успішно керує капелою. Андрій Козачок підготував до виконання велику кількість хорових творів, особливу увагу приділив духовній музиці a cappella, оскільки спів цих творів найкраще підвищував хорову виконавську майстерність колективу. Духовний спів у капелі бандуристів уперше запровадив Микола Гвоздь: оркестрував декілька творів духовної музики для виконання за кордоном у католицьких і протестантських церквах і навіть записав оркестровані колядки та щедрівки. Уперше православний піснеспів у виконанні капели бандуристів прозвучав на сцені під орудою народного артиста України Григорія Верети. Цим молитвоспівом Г. Верета розпочинав усі свої виступи з капелою. Але розвинув духовний спів без супроводу і вперше записав з капелою бандуристів твори М. Березовського, А. Веделя, О. Архангельського, П. Чеснокова, О. Кошиця, А. Нанке, М. Леонтовича, прот. К. Стеценка та інших композиторів саме Андрій Козачок. Цей напрямок творчості капели можна назвати дуже вдалим, бо, хоч сам Андрій Козачок вважає записи «слабенькими» (зараз, за словами диригента, виконавський рівень капели вищий, отже, невдовзі заплановано перезапис духовних творів), їх неповторне виконання вражає. Це могутня стихія, що однаково дивує і потужною силою, і величним спокоєм. Варто відзначити й цілком оригінальне виконавське рішення цих творів, завдяки якому висвітлюються нові грані відомої духовної музики. Новаторські рішення диригента не мають нічого спільного з вигадуванням і штучністю — вони природно відображають духовний стан і глибоко пронизують молитовністю.
Андрій Козачок уперше записав також з капелою прегарну ораторію для чоловічого хору і баритону прот. Кирила Стеценка «У неділеньку, у святую» на слова Тараса Шевченка, яку від часу написання ніхто не виконував.
Велику увагу диригент приділяє архівуванню мистецького надбання капели та історії колективу: це надзвичайно копітка робота, яка вимагає багато часу й зусиль і не віддячує трудареві нічим, окрім зайвого клопоту, — проте сама така праця зберігає для всього світу, для багатьох майбутніх поколінь неоціненні скарби справжнього високого мистецтва.
