«Наша Парафія»

1.

У бесіді, яку ми кілька днів тому мали з тобою, люб’язний Автолику, коли ти запитував мене, хто мій Бог, і приділив трохи часу, щоб вислухати мої слова, я висловився тобі щодо моєї релігії; потім ми дуже доброзичливо розлучилися один з одним і пішли кожен у свій дім, хоча спочатку ти прийняв мене суворо: ти знаєш і пам’ятаєш, що учення наше тобі здавалося безглуздим?

Оскільки після того сам ти просив мене, то, хоча я неук у слові (2 Кор. 11: 6), проте, хочу тепер в теперішній книзі ґрунтовніше довести тобі даремність праці твоєї і марність служіння, в якому перебуваєш, і разом явити істину очевидною для тебе за допомогою деяких ваших історичних оповідей, які ти читаєш, але може бути не цілком розумієш.

2.

Смішним здається мені те, що скульптори, творці, живописці або плавильники роблять, пишуть, витесують, відливають і виготовляють богів, які після того, як будуть оброблені митцями, ні в що ставляться ними; коли ж їх куплять і поставлять у так званий храм або якийсь дім, то не тільки ті, що купили, приносять їм жертви, але й ті, які їх зробили і продали, приходять і з старанністю, і з запасом жертв і виливань поклонитися їм і шанують їх за богів, забуваючи, що ці боги такі ж, якими вони були в їхніх руках, — камінь, мідь, дерево, фарба або інша якась речовина. Це, звичайно, траплялося і з вами, які читаєте історії й родовід уявних богів. Коли ви читаєте про їхнє походження, то шануєте їх за людей; а потім називаєте їх богами і поклоняєтеся їм, не думаючи і не розуміючи того, що вони і народилися такими, які вони за своїм походженням у прочитаних вами оповіданнях.

Оскільки боги ваші народжувалися, їхній рід тоді був дуже плодовитий. Але де ж нині видно, щоб народжувалися боги? Якщо вони тоді народжували і народжувалися, очевидно, що і донині повинні б народжуватися боги; інакше це повинне бути визнане слабкістю; вони або постаріли, чому вже не народжують, або померли і більше не існують. Якщо боги народжувалися, то належало б їм і донині народжуватися, як і людям, що народжуються; навіть богів повинно б бути більше, ніж людей, як говорить Сивілла: «Якщо боги народжують і перебувають у безсмерті, то богів тих, що народилися було б більш, ніж людей, і не залишилося б місця, де б стати смертним». Бо якщо у людей, які смертні і тимчасові, донині ще є діти і не перестали народжуватися люди, так що міста і села наповнені ними і навіть поля населяються: тим більше боги, які, за уявленням поетів, не вмирають, чи не повинні народжувати і народжуватися, коли ви говорите, що боги народилися?

Чому гора, звана Олімп, колись була населена богами, а нині вона порожня? Або чому раніше Зевс мешкав на горі Іді, і було відомо, що він там живе, згідно з Гомером та іншими поетами, а нині невідоме його місцеперебування?

І чому не скрізь він був, а знаходився в одній частині землі? Або він про інших не піклувався, або не міг бути скрізь і про все промишляти, бо якщо він, наприклад, був в східній частині, то не був у західній, якщо ж знову був на заході, то не був на сході. Богові ж Вишньому, всемогутньому й істинному Богові, властиво не тільки бути всюдиприсутнім, але і все бачити, і все чути, і не обмежуватися яким-небудь місцем; інакше місце, що містить Його, було б більше за Нього, бо те, що вміщує, більше за вмістиме, а Бог не обмежується місцем, але Сам є вмістилищем всього.

Далі, чому Зевс залишив Іду — чи тому, що він помер, чи та гора йому не подобалася більше? Куди ж він відправився? На небеса? Ні. Скажеш, можливо, до Криту? Достовірно так: його гробниця там показується до цього дня. Чи ти скажеш: він пішов до Пізи, де і донині прославляє мистецтво рук Філія? Перейдемо тепер до творів ваших філософів і поетів.

4.

Деякі і з стоїків говорять, що зовсім немає Бога або якщо є, стверджують, що Він ні про що не піклується, окрім Себе Самого. І цю думку цілком проявило безумство Епікура і Хризиппа. Інші говорять, що все відбувається випадково, що світ не сотворений і природа вічна, і не наважилися стверджувати, що зовсім немає ніякого Промислу Божого, але говорять, що совість кожного є Бог. Інші стверджують, що Бог є дух, який все проходить. Платон же і його послідовники визнають Бога безначальним, отцем і творцем всього, але потім вважають, що Бог і матерія безпочаткова і що остання — співвічна Богові. Якщо Бог безпочатковий і матерія безпочаткова, то Бог не є вже творець всього, як думають платоніки, і не має єдиновладдя Божого, як вони допускають. Крім того, як Бог, будучи безпочатковим, також незмінним, так і матерія, якщо безпочаткова, повинна бути разом і незмінна, і рівна Богові; бо те, що отримало початок у часі — перетворюване і змінне, без-початкове ж — неперетворюване і незмінне.

Що великого, якщо Бог сотворив світ з готової матерії? І людина-митець, якщо отримає від кого речовину, робить з неї, що захоче. Могутність же Бога виявляється в тому, що Він ні з чого творить що хоче, так само, як дати душу і рух не властиво нікому іншому, окрім Бога.

І людина робить яке-небудь зображення, але розум, дихання або відчуття вона не може дати своєму творінню. Бог же має набагато більшу могутність: творити розумне, одушевлене, таке, що відчуває. Як у всьому цьому Бог могутніший за людину, так і в тому, що Він ні з чого творить і сотворив існуючі речі, скільки хоче і як хоче.

5.

Саме такі розбіжні думки ваших філософів і письменників. Тим часом, як вони так говорили, поет Гомер іншим чином висловлює походження не тільки світу, але і богів. Він говорить: «Океан батько богів і матір Тефіса: від нього всі потоки й усяке море».

У цих словах він ще не показує Бога. Бо хто не знає, що океан — вода? Якщо вода, то не Бог. Але Бог, якщо Він творень всього, як і дійсно є, Він є творець води і моря. Гесіод також виклав походження і богів, і самого світу. Він, кажучи, що світ сотворений, не був в змозі сказати, через кого він виник. Крім того, він назвав богами Хроноса і його сина Зевса, Посейдона і Плутона, а ми знаємо, що вони пізніші за світ. Ще він розповідає, що Хронос був переможений Зевсом, своїм сином.

Ось його слова: «Перемігши силою свого батька Хроноса, він порівну розподілив і роздав безсмертним різні почесті».

Далі він говорить про дочок Зевса, яких називає музами, і просить їх відкрити йому, яким чином все сталося: «Вітаю вас, доньки Зевса! Подаруйте мені приємну пісню. Оспівайте рід богів блаженних, таких, що завжди існують, які народилися від землі і зоряного неба та темної ночі, яких вигодувало солоне море. Скажіть мені, як спочатку виникли боги і земля, річки і безмежне море з пінистими хвилями, і зірки, які світять, і просторе небо вгорі. Скажіть, як боги розділили багатства і почесті і як спочатку вони населили багатопагорбний Олімп. Скажіть про це мені, музи, які живете на вершинах Олімпу з початку, скажіть, що з цих істот насамперед виникло».

Але як знали про це музи, які були молодші за світ? І як вони могли розповісти Гесіоду, коли їхній батько ще не народився?

6.

Гесіод деяким чином припускає матерію як таку, що існує, і говорить про творіння світу в таких словах: «Насамперед, виник хаос, потім простора земля, найбезпечніша основа для безсмертних, що мешкають на висотах сніжного Олімпу, потім — похмурий тартар в глибинах широкої землі і Ерос, красивий між богами, який проганяє турботу і подавляє розумну пораду в серцях всіх богів і людей. З хаосу виникли Ерев і чорна ніч. Земля ж спершу вивела рівне собі зоряне небо, щоб воно звідусіль її покривало і служило безпечним житлом для блаженних богів; вона породила ще високі гори, приємні обителі для божественних німф, що мешкають на лісистих висотах. І безплідна вода зі своїми пінистими хвилями породила без обіймів любові Понт, а потім, з’єднавшись з небом, народила океан з глибокими водовертями».

Виклавши це, він ще не показав, ким же все сотворене. Бо якщо спочатку був хаос і наперед існувала якась нестворена матерія, хто ж, нарешті, її влаштував і дав їй порядок і вигляд? Чи сама матерія надала собі вигляд і красу? Зевс набагато пізніший не тільки за матерію, але і за світ, і за багатьох людей, так само, як і сам батько його Хронос Чи, швидше, була могутня сила, що сотворила її, тобто — Бог, Який і прикрасив її?

До того ж, Гесіод виявляється в усіх відношеннях базікою, який і сам собі протирічить. Згадавши про землю, небо і море, він говорить, що від них виникли боги, а від богів — якісь страшні люди, споріднені богам, покоління титанів, циклопів і гігантів, також богів єгипетських або, краще, нікчемних людей, як говорить Аполонід, на прізвище Горапій, в книзі під заголовком «Семенути» і в інших своїх історичних творах про релігію і царів єгипетських.

7.

До чого висловлювати мені безглузді байки еллінів: про Плутона, царя мороку, про Посейдона, що ховається під морем та закохався в Меланіту і народив сина — пожирача людей, або трагічні оповіді, які склали ваші письменники про синів Зевса? Самі вони передають їхній родовід, показуючи, що вони народилися людьми, а не богами. Комік Аристофан в комедії «Птахи», яка стосується сотворення світу, говорить, що світ отримав первинне походження з яйця: чотирьохкрила ніч насамперед породила яйце.

Крім тою. Сатир, оповідаючи про родовід олександрійців, почавши з Філопатора на прізвисько Птоломей, говорить, що Діоніс був його родоначальником, тому Птоломей склав перше покоління. Ось що говорить Сатир: «Від Ліоніса і Алтеї фестійської народилася Деїаніра, від неї і Геракла, Зевсового сина, — Гілл, від нього — Клеодем, від нього — Аристомах, від нього — Темен, від нього — Кис, від нього — Марон, від нього — Фестія, від неї — Акой, від нього — Аристомід, від нього — Каран, від нього — Кин, від нього — Тиримм, від нього — Пердик, від нього — Филип, від нього — Аерон, від нього — Алект, від нього — Амінт, від нього — Бокр, від нього — Менагр, від нього — Арсиноя, від неї ж і від Лага — Птолемей Сотір, від нього і Вероніки — Птолемей Філадельф, від нього і від Арсиної — Птолемей Евергет, від нього і від Вереникі, дочки Мага, царя киренського, — Птоломей Фідопатор. Така спорідненість між Діонісом і царями олександрійськими. Тому в Діонісовому коліні розрізняються роди: алтейський — від колишньої дружини Діоніса, дочки Фестія, Алтей; деіанирський — від дочки Діоніса і Алтеї, дружини Гераклової. Потім роди їх мають ще найменування: рід Аріадни від дочки Міноса, дружини Діоніса, дочки батьколюбивої, яка зляглася з Діонісом у вигляді корабельного керманича, Фестієвий — від Фестія, батька Алтеї, Фоантовий — від Фоанта, сина Діоніса, Стафільський — від Стафіла, сина Діоніса, Евенський — від Евноя, сина Діоніса, Мароський — від Марона, сина Аріадни і Діоніса. Все це сини Діоніса». Втім, були і донині є багато інших назв: геракліди — від Геракла, аполоніди й аполонці — від Аполона, посейдонці — від Посейдона і діеви й діогени — від Зевса.

8.

Чи потрібно мені перераховувати ще безліч таких назв і родоводів? Саме так помиляються всі наші письменники, поети і філософи, і ще більше ті, які покладаються на них. Вони склади байки і безглузді розповіді про своїх богів, бо уявили їх не богами, але людьми, одних — п’яницями, а інших — перелюбниками та вбивцями.

І про походження світу вони подали безглузді і суперечливі розповіді. По-перше, деякі, як я вище показав, оголосили, що світ несотворений; і вони, стверджуючи безпочатковість світу і вічність природи, говорять незгідно з тими, які шанували світ сотвореним. Бо їхня думка заснована на здогадці і людському міркуванні, а не на істині. Одні говорили, що є промисел, а інші відкидали їхнє учення. Арат говорить: «Почнемо із Зевса, якого ми, люди, ніколи не забудемо називати: повні Зевсом всі вулиці і площі людські, повні ним море і пристані; всюди ми користуємося Зевсом. Ми його породження: він зі своєї милості дарує благополуччя людям і спонукає їх до праці, вселяючи піклування про життя; він говорить, коли земля найбільш зручна для волів і для лопати, коли сприятливий час орати землю і кидати в неї насіння».

Кому ж вірити, Аратові чи Софоклу, який говорить: «Немає Провидіння; всього краще жити на успіх, як хто може»?

Але Гомер знову не узгоджується з ним, бо він говорить: «Доблесть смертним владний Зевс і звеличує, і молить».

І Симонід: «Ніхто, ні місто, ні людина, не отримувало доблесті без богів; Бог премудрий, але між людьми нічого немає без неправди».

Подібне говорить Евріпід: «Нічого з людьми не буває без Бога».

І Менандр: «Ніхто про нас не піклується, окрім Бога».

І ще Евріпід: «Коли Богові угодно спасти, Він дасть багато засобів для спасіння». І в іншому місці: «Якщо захоче Бог, спасешся, хоча попливеш на соломинці»·

І безліч таких думок вони висловили і навіть суперечили самим собі. Софокл, який заперечував промисел Божий, у іншому місці говорил»: «Смертний не уникне удару Божого».

Крім того, вони то вводили безліч богів, то говорили про єдиновладдя Боже, і тоді, як одні визнавали промисел, інші відкидали його буття.

Тому Евріпід робить таке визнання: «З повною надією вивчаємо ми багато що, але марно трудимося і нічого ми не знаємо».

Таким чином, вони мимоволі зізнаються, що не знають істини і що говорили вони, те говорили з навіювання демонів. І справді, поети Гомер і Гесіод, натхненні, як мовиться, музами, говорили під впливом фантазії і омани, не від духа чистого, але неправдивого. Це ясно доводиться тим, що одержимі демонами навіть в даний час заклинаються ім’ям істинного Бога, і ці неправдиві духи самі зізнаються, що вони демони, які колись діяли і в тих поетах. Втім, деякі з них, прийшовши в здоровий стан душі, говорили щось згідне з пророками, так що це служить свідченням проти них самих і проти всіх людей, наприклад, про єдиновладдя Боже, про майбутній суд і про інші істини.

9.

Але були люди Божі, сповнені Святого Духа й істинні пророки, самим Богом натхненні і навчені, які отримали звище відання, святість, і праведність. Саме вони удостоїлися честі бути органами Божими і сосудами премудрості від Бога, якою вони і говорили про сотворення світу і про все інше. Вони передбачали морові язви, голод, війни. І не один або два, але багато хто був в різні часи у євреїв так само, як і Сивілла у еллінів: і всі вони говорили згідно один з одним і про те, що було раніше них, і про те, що звершувалося при них, і про те, що нині сповнюється перед нашими очима; саме тому ми впевнені і щодо майбутнього, що воно також сповниться, як звершилося перше.

10.

І передусім пророки, згідно, навчили нас, що Бог все сотворив з нічого. Бо ніщо не співвічне Богові, але, будучи Сам Собі місцем (тому що немає ніякого простору, який був би більшим за Нього і вміщав би в собі Його), ні в чому не має потреби й існує раніше віків. Він захотів сотворити людину, щоб нею він був пізнаний, і саме для неї приготував світ. Той, хто сотворений, має потребу в тому або іншому, а Безначальний ні в чому не має потреби. Отже, Бог, маючи Своє Слово у власному лоні 1, народив Його, проявивши Його разом зі Своєю Премудрістю перше за все. Слово це Він мав виконавцем Свого творіння, і через Нього все сотворив.

Воно називається началом, тому що керує і володарює над всім, що через Нього сотворене. Воно, будучи духом Божим 2, началом, премудрістю і силою Вишнього, сходило на пророків і через них говорило про творіння світу і про все інше. Бо не було пророків при сотворенні світу, але Премудрість Бога, суща в Ньому, і святе Слово Його, завжди співсуще Йому. Тому Воно через пророка Соломона так говорить: «Коли Він готував небеса, я була там, коли покладав основи землі, тоді я була при Ньому художницею» (Притч. 8: 27 — 29). Мойсей, який жив за багато років до Соломона, або, краще — Слово Боже через нього, як через знаряддя, говорить: «На початку сотворив Бог небо і землю» (Бут. 1:1). Спершу він згадав про початок творіння, а потім назвав Бога; бо не варто марно і даремно вживати ім’я Боже, бо Премудрість Божа передбачала, що деякі будуть пустословити і введуть безліч богів неіснуючих Тому, щоб істинний Бог був зрозумілий із діл Мого, і видно було, що Бог Словом Своїм сотворив небо і землю, і те, що в них, сказано: «На початку сотворив Бог небо і землю».

Потім, сказавши про сотворення їх, він показує нам: «Земля ж була безвидна і порожня, і темрява (була) над безоднею, і дух Божий носився над водою» (Бут. 1: 2). Цьому, насамперед, навчає нас божественне Писання, деяким чином показуючи, що матерія, з якої Бої сотворив і влаштував світ, отримала початок і створена від Бога.

11.

Початок творіння є світло, тому що світло робить видимим те, що твориться. Тому сказано: «І сказав Бог: нехай буде світло — і стало світло; і побачив Бог світло, що воно добре», — зрозуміло, для людини.

«І відокремив світло від темряви, і назвав Бог світло днем, а темряву — ніччю. І був вечір, і був ранок: день перший. І сказав Бог: нехай буде твердь посеред води і нехай відділяє вона воду від води. І стало так. І сотворив Бог твердь, і відокремив воду, яка була під твердю, від води, що над твердю. І назвав Бог твердь небом, і побачив Бог, що це добре. І був вечір, і був ранок: день другий. І сказав Бог: нехай збереться вода, що під небом, в одне місце, і нехай з’явиться суша. І стало так. І зібралася вода під небом у свої місця, і з’явилася суша. І назвав Бог сушу землею, а зібрання вод назвав морями. І побачив Бог, що це добре. І сказав Бог нехай вирощує земля зелень, траву, що сіє насіння за родом і за подобою своєю, і дерево плодовите, що приносить за родом своїм плід, у якого насіння його на землі. І стало так. І виростила земля зелень, траву, що сіє насіння за родом і за подобою її, і дерево плодовите, що приносить плід, у якому насіння його за родом його на землі. І побачив Бог, що це добре. І був вечір і був ранок: день третій. І сказав Бог: нехай будуть світила на тверді небесній для освітлення землі і для відокремлення дня від ночі, і для знамень і часу, і днів, і років; і нехай вони будуть світильниками на тверді небесній, щоб освітлювати землю. І стало так. І сотворив Бог два світила великі — світило більше для управління днем і світило менше для управління ніччю, і зорі; і поставив їх Бог на тверді небесній, щоб світили на землю і управляли днем і ніччю, і відокремлювали світло від темряви. І побачив Бог, що це добре. І був вечір і був ранок; день четвертий.

І сказав Бог: нехай породить вода плазунів з душами живими; і птахів, які літають над землею під твердю небесною. І стало так. І сотворив Бог китів великих і всяку душу: тварин-плазунів, яких породила вода за родом їх, і всякого птаха пернатого за родом його. І побачив Бог, що це добре. І благословив їх Бог, промовивши: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте води в морях, і птахи нехай розмножуються на землі. І був вечір і був ранок: день п’ятий.

І сказав Бог: нехай родить земля душу живу за родом її, тварин і плазунів, і звірів земних за родом їх. І стало так. І створив Бог звірів земних за родом їх, і худобу за родом її, і всіх плазунів земних за родом їх. І побачив Бог, що це добре.

І сказав Бог: сотворімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою, і нехай володарює вона над рибами морськими і над птахами небесними, і над звірами, і над худобою, і над усією землею, і над усіма плазунами, що повзають по землі. І сотворив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим сотворив її; чоловіка і жінку сотворив їх. І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і владарюйте над рибами морськими, і над звірами, і над птахами небесними, і над всякою худобою, і над усією землею, і над усякою твариною, що плазує по землі. І сказав Бог: ось, Я дав вам усяку траву, що сіє насіння, яка є на всій землі, і всяке дерево, яке має плід, що сіє насіння, і вам це буде в їжу; а всім звірам земним і всім птахам небесним, і всякому плазуну на землі, в якому душа жива, (дав Я) — всю зелень трав’яну в їжу. І стало так. І побачив Бог усе, що Він сотворив, і ось, добре воно. І був вечір, і був ранок: день шостий.

Так були сотворені небо і земля, і все воїнство їх. І звершив Бог до сьомого дня діла Свої, які Він творив, і спочив у день сьомий від усіх діл Своїх, які чинив. І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо спочив від усіх діл Своїх, які Бог почав творити» (Буг. 1: 3 — 31, 2: 1 — 4).

12.

Цього семиденного творіння ніхто з людей не може належним чином пояснити, ні показати всього домобудівництва його, хоч би мав тисячу уст і тисячу язиків; навіть хоч якби жив тисячу років на цьому світі і тоді не буде в змозі що-небудь про це сказати належним чином, внаслідок надзвичайної величі і через багатство премудрості Божої, яка є присутньою в цьому шестиденному творінні. Багато письменників, наслідуючи цьому, намагалися пояснити творіння світу, і хоча вони користувалися цим посібником для пояснення сотворення світу і людської природи, проте не сказали навіть іскри, схожої на істину. Звичайно, те, що сказане вашими філософами, істориками і поетами, мабуть, варте віри через витонченість їхньої мови, але дурість і порожнеча їхнього викладу виявляється з того, що у них багато дурниць, а істини не знаходиться ані найменшої частини, бо і те, що, мабуть, сказане ними справедливо, змішане з оманою.

Як смертоносна отрута, змішана з медом або вином, робить все змішання шкідливим і непридатним, так і їхнє красномовство виявляється даремною працею або, швидше; пагубним для тих, які вірять йому. Крім того, вони говорили і про сьомий день, назву якого всі вживають, але велика частина не розуміють; бо що у євреїв називається суботою, те по-еллінськи перекладається гевдомада — ім’я; яке вживається у всьому роді людському, а з якої причини так називають її, не знають. Що ж стосується до розповіді поета Гесіода, що з Хаосу народилися Ерев і Земля, і Ерос, який володарює над його уявними богами і над людьми, то воно пусте, безглузде і чуже всякій! істині, бо Бог не може бути переможений задоволеннями, оскільки і розсудливі люди утримуються від всякою ганебного задоволення і лихого бажання.

13.

І те, що Гесіод починає розповідь про творіння світу із земних речей, є думка людська, принизлива і безсильна стосовно Бога. Бо людина, знаходячись внизу, починає будувати будинок із землі і не може належним чином звести його і зробити дах, якщо раніше не покладе основу.

Могутність же Бога виявляється в тому, що Він творить речі ні з чого і так, як Йому угодно, бо «неможливе у людей — можливе у Бога» (Лк. 8: 27). Тому і пророк говорить, що насамперед Ним сотворено небо на зразок покрівлі. «На початку, — говорить він, — сотворив Бог небо» (Бут. 1: 1), тобто через Початок було сотворене небо, як вище я показав (Див. главу 10).

Називає ж він землею те, що деяким чином служить ґрунтом і основою; безодню — безліч вод і темряву, оскільки сотворене Богом небо, на зразок даху, покривало води разом із землею, і дух, який носився над водами, — той, який дав Бог творінню для її животворення, як людині душу, сполучаючи тонке з тонким (бо дух тонкий і вода тонка), щоб дух живив воду, а вода разом з духом, проходячи всюди, живила все творіння. Цей єдиний дух, маючи подобу світла, знаходився між водою і небом, щоб деяким чином темрява не стикалася з небом, вельми близьким до Бога, раніше, ніж Бог сказав: «Нехай буде світло».

Отже, небо, на подобу склепіння, обіймало всю речовину, схожу тоді на глибу. Бо інший пророк на ім’я Ісая сказав про небо: «Бог сотворив небо, як склепіння, і розпростер його, як шатро для життя» (Іс. 40: 22). Тому веління Бога, тобто Слово Його, що є як свічка в закритій кімнаті, освітило піднебесну, сотворивши світло окремо від світу.

«І назвав Бог світло днем, а темряву — ніччю»; бо достовірно людина не могла б назвати світло днем або темряву ніччю, ні іншим видам дати імена, якби вона не отримала найменування від Творця Бога.

На самому початку розповіді про сотворення світу Священне Писання говорить не про цю твердь, яку ми бачимо, але про інше небо, для нас невидиме, за яким це видиме нами небо назване твердю і на якому зберігається половина вод, щоб служити людству для дощів, злив і роси. Інша частина води залишена в землі для річок, джерел і морів. Тоді таким чином вода покривала землю, особливо її поглиблені місця. Бог через Слово Своє повелів зібратися воді в одне місце і з’явитися землі, яка раніше була невидима. Земля стала видимою, але ще була невлаштована. Бог влаштував і прикрасив її всякого роду травами, насінням і рослинами.

14.

Подивися далі на їхню різноманітність, чудову красу і численність, як вони являють собою воскресіння на образ майбутнього воскресіння всіх людей. Хто не здивується, побачивши, що з сім’я смоковниці виростає смоков-ниця або з іншого найменшого насіння виростають величезні дерева? А море являє нам деяку подібність світу. Бо як море, якщо б не було підтримуване приливом річок і джерел, давно висохло б внаслідок своєї солоності, так і світ, якби не мав закону Божого і пророків, з яких витікають солодкість, милосердя, правда і вчення святих заповідей Божих, давно загинув би внаслідок злоби і гріхів, що примножуються в ньому. І як на морі є населені острови, рясні гарними водами і плодоносні, які мають спокійні місця і пристані, в яких можуть знайти притулок ті, що потрапили у бурю, так Бог дав світу, який схвильований та захоплений гріхами, зібрання, названі святими церквами, в яких, як в облаштованих пристанях, зберігається учення істини, до яких прибігають бажаючі спастися, як швидко вони стануть любителями істини і захочуть уникнути гніву і суду Божого. І як є інші острови — кам’янисті, безводні, безплідні, повні диких звірів і безлюдні, небезпечні для тих, хто плаває, і такі, що піддаються бурі, об які руйнуються кораблі і гинуть з ними ті, що до них пристали, так є і вчення неправдиві: це єресі, які гублять тих, які пристають до них. Бо вони не керуються словом істини, але, як пірати, наповнивши кораблі, навмисне віддаляються у вищеназвані місця, щоб погубити їх; так буває і з тими, які ухиляються від істини — вони гинуть від свого заблудження.

15.

У четвертий день сотворені світила. Бог у Своєму передбаченні знав бредні суєтних філософів, які у відкидання Бога почнуть говорити, що творіння на землі народжуються від світил; тому, щоб явна була істина, сотворені були рослини і насіння раніше світил; бо пізніше не може породити того, що йому передує. Це містить у собі зображення великого таїнства. Бо сонце — образ Бога, а місяць — людини. І як сонце перевершує місяць могутністю і славою, так Бог набагато перевершує людину; і як сонце завжди буває повне і не зменшується, так Бог завжди перебуває досконалим, повним всякої могутності, розуму, мудрості, безсмертя і всякого блага. Місяць же — образ людини, кожного місяця зменшується і ніби вмирає, потім народжується і збільшується, являючи майбутнє воскресіння. Так само ті три дні, які були раніше сотворення світил, є образом Тройці, Бога і Його Слова, і Його Премудрості 3. А четвертий день — образ людини, що потребує світла, оскільки існують Бог, Слово, Премудрість, людина. Тому і сотворені світила в четвертий день. І розташування зірок являє ікономію і порядок праведних, благочестивих і таких, що дотримуються закону і заповідей Божих. Бо найсвітліші і блискучіші зірки — образи пророків; чому вони і перебувають нерухомі і не переходять з місця на місце. Інші зірки, менш світлі, — образ народу праведних. Ті, що блукають, і ті, що рухаються з місця на місце, так звані планети, — це ті, які відпадають від Бога і залишають Його закон і повеління.

16.

У п’ятий день сотворені тварини з води, і через них також відкривається вельми різноманітна премудрість Божа. Бо хто може вирахувати їхню чисельність і різноманітність родів? Притому, були благословленні Богом сотворені з води, щоб і це служило знаменням того, що люди, які приступають до істини, відроджуються і благословляються Богом, приймуть покаяння і відпущення гріхів за допомогою води і купелі відродження. А кити і хижі птахи являють подобу людей жадібних і злочинних. Бо як між тваринами, які плавають і літають, хоча вони одного походження, є такі, які живуть згідно зі своєю природою і не кривдять слабших за себе, але дотримуються закону Божого і харчуються земними паростками, а деякі з них переступають закон Божий, поїдаючи м’ясо, і кривдять слабших за себе; так і люди праведні, які зберігають закон Божий, нікому не докучають і не наносять образи, але живуть свято і праведно, а люди жадібні, вбивці і безбожники подібні до китів, звірів і птахів м’ясоїдних, бо вони деяким чином пожирають слабших за себе. Втім рід риб і гадів хоча причетний до благовоління Божого, але не отримав ніякої особливої переваги.

17.

У шостий день Бог сотворив тварин чотириногих, звірів і гадів, але не промовив благословення на них, зберігаючи його для людини, яку мав намір сотворити в шостий день. Тварини чотириногі і звірі — також образ людей, які не знають Бога, живуть нечестиво, думають про земне і не розкаюються. Бо ті, що відвертаються від беззаконня і праведно живуть, подібні до птахів, що злітають душею, думають про горне і догоджають волі Божій. Ті, що не знають Бога і нечестиво живуть, подібні до птахів, які мають пір’я, але не можуть злетіти і носитися у висотах Божих. Такі особи мають ім’я людей, які думають про дольне і земне, будучи обтяжені гріхами. Звірі отримали своє ім’я від того, що вони здичавіли, а не тому, що спочатку були злими або отруйними, бо нічого злого не було спочатку сотворено Богом, але все було добрим; гріх же людини зіпсував їх, бо із злочином людини і вони переступили. Якщо владика дому добре поводиться, то відповідно і слуги живуть у благочесті, якщо ж господар згрішить, то і слуги також грішитимуть; таким чином сталося те, що і з людиною, яка згрішила, бо вона є господарем всього, і творіння, яке служить їй, схилилося до зла. Але коли людина знову повернеться в згідний зі своєю природою стан, тоді і тварини відновляться в першопочатковий образ лагідності.

18.

Що стосується сотворення людини, то зобразити її — вище за здатність людини, хоча і коротка розповідь про неї у Священному Писанні. Словами «Сотворімо людину за образом і подобою Нашою» Бог, по-перше, показує достоїнство людини. Сотворивши все словом, Він ніби вважав це менш важливим, і лише сотворення безсмертної людини вважав ділом достойним Своїх рук. Далі, ніби потребуючи допомоги, Бог говорить: «Сотворімо людину за образом і подобою». Не кому іншому сказав Він: «Сотворімо», як Своєму Слову і Своїй Премудрості. Сотворивши людину і давши благословення на те, щоб вона розмножувалася і наповнювала землю, Бог все підкорив її владі і пануванню і визначив їй спочатку мати їжу від плодів земних, насіння, трав і овочів, наказуючи в той же час і тваринам мати одну їжу з людиною і харчуватися їм від всіх паростків земних.

19.

Сотворивши таким чином небо і землю, море і все, що в них, у шостий день, Бог «спочив у сьомий день від всіх діл, які сотворив». Потім Священне Писання все раніше сказане узагальнює так: «Це — книга походження неба і землі, при сотворені їх у той час, коли Господь Бог сотворив землю і небо, і всякий польовий чагарник, якого ще не було на землі, і всяку польову траву, що ще не росла, тому що Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб обробляти землю» (Бут. 2: 4 — 5). Цими словами вона показує нам, що вся земля у той час була орошена від божественного джерела і не було потреби, щоб вона оброблялася людиною, але земля все породжувала сама собою за повелінням Божим, щоб людина не була обтяжена важкою працею. Але щоб видно було сотворення людини, в попередження можливих між людьми нескінченних суперечок на тій підставі, що було сказано Богом: «Сотворімо людину», а не показано Його сотворення, — Писання навчає нас в наступних словах: «…але пара піднімалася з землі й зрошувала усе лице землі. І сотворив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою» (Бут. 2: 6 — 7). Тому досить багатьма душа названа безсмертною. Після сотворення людини Бог вибрав їй місце перебування у східних країнах, з чудовим світлом, сяючим чистим повітрям, багатим різноманітними рослинами, і в ньому оселив людину.

20.

Цю священну історію Писання передає в таких словах: «І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і оселив там людину, яку сотворив. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла. З Едему витікала ріка для зрошення раю; і потім розділялася на чотири ріки. Ім’я однієї Фисон: вона обтікає всю землю Евілатську, ту, де золото; і золото тієї країни добре; там є анфракс і камінь зелений. Ім’я другої ріки Геон: вона обтікає всю землю Ефіопську. Ім’я третьої ріки Тигр; вона протікає перед Ассирією. Четверта ріка Євфрат. І взяв Господь Бог людину, яку сотворив, і оселив її в саду Едемському, щоб обробляти його й оберігати його. І дав Бог людині заповідь, сказавши; від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш. І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; сотворімо йому помічника за його подобою. Господь Бог сотворив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних і привів їх до людини, щоб бачити, як вона назве їх, і щоб, як назве Адам всяку душу живу, так і було ім’я їй. І дав Адам імена всій худобі і птахам небесним, і всім звірам польовим; але для Адама не знайшлося помічника, подібного до нього. І навів Господь Бог на Адама міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю. І сотворив Господь Бог з ребра, яке взяв у Адама, жінку, і привів її до Адама. І сказав Адам: «Ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка свого». Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть двоє однією плоттю. І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися» (Бут. 2: 8 — 25).

21.

«Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких сотворив Господь Бог. І сказав змій жінці: «Чи дійсно сказав Бог: «не їжте ні від якого дерева в раю?» І сказала жінка змію: «Плоди з дерев ми можемо їсти, тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не доторкайтеся до них, щоб вам не померти». І сказав змій жінці: «Ні, не вмрете, але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло». І побачила жінка, що дерево добре для їжі і що воно приємне для очей і жадане, тому що дає знання; і взяла плодів його, і з’їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв. І розкрилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, і зшили вони фігове листя, і зробили собі оперезання.

І почули голос Господа Бога, Який ходив по раю під час прохолоди дня; і сховався Адам і жінка його від лиця Господа Бога між деревами раю. І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: «Адаме, де ти?» І (Адам) сказав Йому: «Почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався». І сказав йому (Бог): «Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого Я заборонив тобі їсти?»

І Адам сказав: «Жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв». І сказав Господь Бог жінці: «Що це ти зробила?» Жінка сказала: «Змій спокусив мене, і я їла».

І сказав Господь Бог змієві: «За те, що ти зробив це, проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами польовими; ти будеш ходити на череві своїм і будеш їсти прах у всі дні життя твого; і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту».

Жінці сказав: «Примножуючи, примножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого жадання твоє, і він буде панувати над тобою». Адамові ж сказав: «За те, що ти послухав голос жінки твоєї і їв від дерева, про яке Я заповідав Тобі, сказавши: не їж від нього, проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого; терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву; у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся» (Бут. 3: 1 — 19).

Такі слова Священного Писання, які стосуються історії людини і раю.

22.

Ти скажеш мені: Бог, за твоїми словами, не повинен обмежуватися місцем, як же ти тепер говориш, що Він ходив по раю? Послухай, що скажу тобі. Бог і Отець всього неосяжний і не знаходиться в якому-небудь місці, бо немає місця спокою Його. Слово ж Його, через Яке Він все сотворив, будучи Його силою і премудрістю, прийнявши вигляд Отця і Господа всього, — Воно ходило в раю під виглядом Бога і розмовляло з Адамом. І саме Священне Писання навчає нас, що Адам говорив, що «він почув голос». Що ж таке голос як не Слово Бог, яке є і Його Син? Не так, як ваші поети і міфологи говорять про синів богів, народжених від злягання, але як істина каже: Син є Слово, завжди суще в лоні Бога. Але раніше, ніж що-небудь сталося, Бог мав Його радником, оскільки Він є Його розум і думка. Коли ж Бог захотів сотворити те, що Він визначив, Він народив це Слово зовні проявлене, народжене раніше всякого створіння (Кол. 1: 15), не так, проте, щоб Сам позбувся Слова, але Він народив Слово і разом і з Словом завжди перебував. Тому нас учать Священні Писання і всі духоносці з яких Іоан говорить: «На початку було Слово, і Слово було у Бога», показуючи цими словами, що спочатку був один тільки Бог і в Ньому Слово. Потім він говорить: «… і Слово було Бог. Воно було споконвіку у Бога. Все через нього сталося, і без Нього ніщо не сталося, що сталося» (Ін. 1:1-3). Отже, це Слово, яке є Богом і від Бога народжене. Отець вселенної, коли хоче, посилає в яке-небудь місце, і Воно, послане Богом, коли з’являється, буває чутним і видимим і знаходиться у відомому місці.

23.

Бог сотворив людину в шостий день, сотворення ж її відкрив після сьомого дня, коли створив і рай, щоб оселити її в кращому і чудовішому місцеперебуванні. Що це істинно, показує саме діло. Чи не бачимо хвороб, які терплять жінки при народженні дітей, і як після того вони забувають свою скорботу, щоб виконувалося веління Боже і рід людський плодився і розмножувався? Чи не бачимо також засудження змія, як він проклятий повзає на череві і їсть землю, щоб і це служило доказом того, що я сказав вище.

24.

Далі Бог породив із землі всяке дерево, прекрасне виглядом і хороше для їжі. Бо на початку були сотворені тільки рослини в третій день, насіння і трави; у раю ж були сотворені дерева чудової краси і приємні для ока, оскільки він названий садом, насадженим Самим Богом. Всі інші рослини в світі були одинакового роду; але двох дерев, дерева життя і дерева пізнання, не було ніде, окрім одного раю. Що рай був землею і на землі насаджений, про це говорить Писання: «І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і оселив там людину, яку сотворив. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі» (Бут. 2: 8).

Виразами «із землі» і «на сході» Священне Писання ясно навчає нас, що рай знаходився під цим небом, під яким знаходяться схід і земля. Едем же, в перекладі з єврейської означає «приємність». Далі вказується, що з Едему виходить річка для зрошування раю, і потім розділяється на чотири головні частини: з них дві, названі Фисон і Геон, зрошують східні країни, особливо Геон, яка оточує всю ефіопську землю, і в Єгипті, як то кажуть, є під ім’ям Нілу. Інші дві річки, які називаються Тигром і Євфратом, нам дуже відомі; бо вони близькі до наших країн. Оселивши людину, як ми вище сказали, в раю, щоб вона обробляла і оберігала його, Бог заповідав їй споживати від всіх плодів, не виключаючи і дерева життя; тільки від дерева пізнання заборонив їй споживати. Бог переніс її із землі, з якої створив, в рай, давши їй стимул до досконалості, щоб, зростаючи і удосконалюючись, навіть явлена як Бог, сходила на небо безсмертною (бо Бог сотворив людину середньою, ані абсолютно смертною, ані безсмертною, але здібною до того й іншого; подібно і рай, щодо краси, сотворений середнім між землею і небом). Вираз «щоб обробляла» означає не яку-небудь іншу справу, а дотримання заповіді Божої, щоб злочином не погубити самого себе, чому і піддалася вона через гріх.

25.

Добрим було саме по собі дерево пізнання, прекрасний був і його плід. Бо не воно, як думають деякі, було смертоносне, але непослух заповіді. У плоді його нічого іншого не було, окрім тільки пізнання. Пізнання ж прекрасне, якщо хто ним добре користується. За віком цей Адам був ще немовлям, чому і міг прийняти належним чином пізнання. Бо і тепер дитя відразу після народження не може їсти хліб, але раніше харчується молоком, потім, і з збільшенням віку, переходить до твердої їжі. Те ж саме було із Адамом. Тому Бог, не із заздрості, як думають деякі, заборонив йому їсти від дерева пізнання. Крім того. Він хотів випробувати його, чи буде він слухняний Його заповіді; і разом з тим хотів, щоб людина, будучи малим дитям, довше залишалася простою і невинною. Бо святе не тільки у Бога, але і у людей — в простоті і невинності покорятися батькам. Якщо ж діти повинні покорятися батькам, то наскільки ж більше належить покорятися Богові й Отцеві всього? Крім того, навіть і невідповідно, щоб діти мислили більше, ніж скільки бажає їхній вік. Бо кожен поступово зростає як літами, так і мудрістю. Нарешті, коли закон наказує утримуватися від чого-небудь, і хто не покоряється йому, очевидно, не закон причина покарання, але непослух є злочин закону. І батько іноді повеліває своєму синові віддалятися від чого-небудь, і якщо син не послухає батьківське повеління, то карається за непослух; не самі ж речі наносять йому удари, але непослух приносить покарання неслухняному. Так і первозданного непослух піддав вигнанню з раю; не тому, щоб в дереві пізнання знаходилось що-небудь зле, але за непослух людина пізнала працю, печаль, хворобу і, нарешті, смерть.

26.

Бог подав велике благодіяння людині, що не залишив її вічно зв’язаною гріхом, але, ніби засудивши на заслання, вигнав її з раю, щоб вона цим покаранням очистила впродовж відомого часу гріх і, виправившись, потім могла бути повернена. Тому після сотворення людини в цьому світі, як таємниче написано в книзі Буття, ніби двічі вона була оселена в раю: вперше сповнилося це, коли вона була там оселена, а вдруге має звершитися після воскресіння і суду. І як посуд, коли після сотворення його виявиться в ньому який-небудь недолік, переливається або переробляється, щоб він став новим і непошкодженим, так буває і з людиною через смерть: бо вона, деяким чином, руйнується, щоб при воскресінні з’явитися здоровою, тобто чистою, праведною і безсмертною. А що Бог кликав і сказав: «Адаме, де ти»? — це зробив Він не тому, що не знав, але як довготерпеливий давав йому шанс до розкаяння і сповіді.

27.

Але хто-небудь запитає нас: чи смертна за природою сотворена людина? Ні. Значить, безсмертна? Не скажемо і цього. Але скаже хто-небудь: отже, вона сотворена ні такою, ні іншою? І цього не скажемо. Вона сотворена за природою ні смертною, ні безсмертною. Бо якби Бог сотворив її спочатку безсмертною, то зробив би її Богом; якщо ж навпаки, сотворив би її смертною, то Сам виявився б винуватцем її смерті. Отже, Він сотворив її ні смертною і ні безсмертною, але, як сказали вище, здатною до того й іншого, щоб, якщо спрямується вона до того, що веде до безсмертя, виконуючи заповідь Божу, отримала від Нього в нагороду за це безсмертя і стала б Богом; якщо ж відхилиться до діл смерті, не покоряючись Богові, сама була б винуватцем своєї смерті. Бог сотворив людину вільною і самовладною. Отже, що людина накликала на себе своїм недбальством і непослухом, те Бог нині прощає їй зі Свого чоловіколюбства і милосердя, якщо людина Йому покоряється. Як непослухом людина накликала на себе смерть, так, покоряючись волі Божій, охочий може отримати собі вічне життя. Бог дав нам закон і святі заповіді, виконуючи які кожен може спастися і, досягнувши воскресіння, успадковувати нетління.

28.

Вигнаний з раю Адам пізнав дружину свою Єву, яку Бог сотворив як дружину для нього з ребра Його. І це не тому, що Він не міг сотворити окремо дружину його, але Бог передбачав, що люди введуть безліч богів. Передбачаючи і знаючи, що оманливими діями змія введеться безліч богів неіснуючих (бо один є Бог, але вже з того часу обман силкувався посіяти безліч богів і говорив: ви будете, як боги); отже, щоб не думали, що один Бог сотворив чоловіка, а інший жінку, Він не сотворив обох окремо. Але щоб показати таїнство єдності Божої, Бог разом сотворив жінку Адама, а також для того, щоб велика була між ними любов. І Адам сказав Єві: «Це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї», при цьому пророкував, кажучи: «Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї, і стануть двоє однією плоттю», — що зараз явно виконується на нас самих.

Чи не всякий, що законно одружився, залишає матір і батька, всіх родичів і ближніх своїх, приліплюючись і прив’язуючись до своєї дружини, відчуваючи до неї більшу прихильність? Тому багато хто не рідко піддається навіть смерті за своїх дружин. Оскільки ця перша Єва була спокушена змієм і стада причиною гріха, злий демон, званий також сатаною, колись говорив з нею через змія, і який тепер діє в захоплених ним людях, називався Еван (Цей вигук вживався в оргіях Бакха). Демон ще називається драконом, тому що втік від Бога; спочатку ж він був ангелом. Про нього багато можна говорити, але тепер я опущу це дослідження, бо в іншому творі у нас було про це міркування.

29.

Отже, коли Адам пізнав дружину свою Єву, вона, зачавши народила сина, якому ім’я Каїн, і сказала: «Придбала людину від Господа» (Буг. 4: 1). І, зачавши знову, народила іншого, якому ім’я Авель. «Він став пастирем овець; Каїн же займався землеробством» (Буг. 4: 2). Але дуже довго було б розповідати, а тим більше пояснювати цю історію; допитливі щодо подробиць цієї історії можуть навчитися з самої книги, яка надписується: «Буття світу». Коли ж сатана побачив, що Адам і дружина його не тільки живуть, але і народили дітей, то стурбований заздрістю, що не мав сили піддати їх смерті, і бачачи, що Авель догоджає Богу, подіяв на брата його, на ім’я Каїн, і спонукав його убити брата свого Авеля. І таким чином з’явився початок смерті на цьому світі, і донині вона ходить по всьому роду людському. Бог же зі Свого милосердя і Каїнові, також як Адаму, хотів дати шанс до розкаяння і сповіді, кажучи: «Де Авель, брат твій?» Але Каїн грубо відповів Богові: «Не знаю, хіба я сторож братові своєму?» Тоді розгніваний Бог сказав: «Що ти зробив? Голос крові брата твого взиває до Мене від землі. І нині проклятий ти від землі, що розкрила уста свої прийняти кров брата твого від руки твоєї; коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більш давати сили своєї для тебе; ти будеш вигнанцем і будеш трястися на землі» (Бут. 4: 9 — 12).

І з того часу настрашена земля не приймає крові людини. і навіть ніякої тварини; отже, очевидно, не вона, а людина, що переступила, є причиною смерті.

30.

Сам Каїн також мав сина, якому ім’я Єнох. І побудував він місто, яке назвав ім’ям сина свого Єноха. З того часу почали будувати міста, і це ще раніше потопу, а не як помилково говорить Гомер: «Ніде не було ще побудовано міст людських». «У Єноха народився син ім’ям Гаїдад, який народив Мехіаеля, Мехіаель — Мафусала, а Мафусал — Ламеха, Ламех же узяв собі двох дружин, яких імена: Ада і Цілла». Звідси отримало початок багатожонство, також і музика, бо Ламех народив трьох синів: Іувала, Іавала і Фовела. «Іавал був чоловіком, що годував худобу в шатрах, Іувал був батьком тих, хто грає на сопілці і гуслях, а Фовел був ковалем міді і заліза» (Бут. 4: 17 — 22). До цього часу простягається родовід сім’я Каїна; останнє його потомство залишилося в забутті за те, що він убив брата свого. На місце Авеля Бог дав Єві зачати і народити сина, якому ім’я Сиф; від нього розповсюджується решта роду людського донині. А тим, які хочуть дізнатися про весь родовід, — легко можна викласти це за допомогою Священного Писання. І це частково нами вже зроблено, як ми вже згадували в іншій книзі, а саме — пояснення порядку родоводу першої історичної книги. Цьому всьому навчає нас Святий Дух, Який говорив через Мойсея та інших пророків, так що ми, шануючи Бога, маємо Писання, які виявляються древнішими і навіть правдивішими за всі писання ваших істориків і поетів. Так, деякі безглуздо говорили, що Аполон був винахідником музики, тоді як інші говорять, що музика була винайдена Орфеєм від приємного співу птахів, але їхні слова виявляються пустими і нікчемними, бо ці люди жили далеко після потопу. Що ж вибувалося з Ноєм, який іншими називається Девкаленом, викладено нами у вищезазначеній книзі, до якої, якщо хочеш, можеш і ти звернутися.

31.

Після потопу знову покладений був початок містам і царствам таким чином. Перше місто було Вавилон, потім — Орех, Аккад і Халне в землі Сеннаар. Їхній цар був на ім’я Невроф. З них вийшов так званий Ассур; звідси виникла назва ассирійців. Невроф же побудував міста: Ніневію, Ровоон, Калак і Дасен, що знаходився між Ніневією і Калахом. Ніневія було головне і велике місто. Інший син Сима, сина Ноєвого, ім’ям Месраїн, народив народ Лудуїма, Енемігима, Лавиїма, Неффалима, Патросониїма і Хослониїма, від яких же пішов і Филистим. Що стосується трьох синів Ноєвих, їхнього племені і родоводу, то короткий перелік їх зроблений нами у вищезазначеній книзі. Тепер же згадаємо про те, що опущене нами, а саме: щодо міст і царств, так і подій того часу, коли була одна мова й один говір. Перед розділенням мов міста були ті ж самі, про які ми писали вище. Коли ж наступав час людям розійтися в різні сторони, вони склали раду зі своєю думкою, а не з Божою, побудувати місто і вежу, вершина якої досягала б до неба, щоб тим зробити славним своє ім’я. Оскільки вони зважилися всупереч волі Божій зробити таке важке діло, то Бог зруйнував їхнє місто і скинув вежу. В той же час Він змінив мови людей, давши кожному особливий говір. На це вказувала і Сивілла, сповіщаючи гнів, який має спіткати світ.

Ось її слова: «Коли здійснилися погрози великого Бога, якими Він загрожував смертним, які будували вежу в країні Ассирії; тоді всі були вони однієї мови і хотіли зійти на зоряне небо. Негайно ж Безсмертний повелів вітрам, і вітри звалили з висоти велику вежу і між смертними зробили розбрат. Тоді вежа впала, і мови смертних людей розділилися на багато говірок».

І так далі. Це відбувалося в землі Халдейській. В землі Ханаанській було місто, якому ім’я Харран. В цей час першим царем був в Єгипті фараон, який у єгиптян називався також Нехао, і йому наслідували подальші царі. У землі ж Сеннаар, у так званих халдеїв, першим царем був Аріох; після нього Елл аса р, за ним Ходоллагомор, цар Еламський, після ж нього Фаргал, цар народів, що називалися ассирійцями. Інші п’ять міст було побудовано в долині Хама, сина Ноєвого: перший Содом, потім Гоморра, Адама, Севоїн і Валак 4, що також називався Сигор. Імена їхніх царів такі: Валлас, цар содомский, Варсас, цар гоморрський, Сеннаар, цар адамский, Імоор, цар севоїнський, і Волох, цар Сигору, званого також Валахом. Вони були в підданстві у Ходоллагомора, який панував в Ассирії дванадцять років. У тринадцятий же рік вони відпали від Ходоллагомора; і, таким чином, в цей час чотири ассирійських царі вчинили війну з цими п’ятьма царями. Звідси отримали початок війни на землі. І вони оточили велетнів Каранаїн і з ними сильні народи, і оммеїв в самому їхньому місті, і хорреїв, що мешкали в горах, званих Сеїр, до так званого Теревінта Фарана, який знаходиться в пустелі. В цей же час був праведний цар ім’ям Мелхиседек в місті Салимі, що нині називається Ієросолим. Він був перший зі всіх священиків Бога Вишнього. Від нього вищеназване місто Ієросолим отримало назву Єрусалиму; від нього ж з’явилися і священики у всій землі. Після нього царював Авімелех в Герарах, за ним — інший Авімелех, потім царював Ефрон, на прізвисько Хеттей. Такі були імена царів, які існували в перші часи; імена інших царів Ассирії, які царювали впродовж багатьох років, невідомі; з найближчих до наших часів згадуються царі Ассирії: Феглафасар, після нього — Селаманасар, потім — Сеннахарим. Після нього був Адрамелех Ефіоплянин, який царював і над Єгиптом; втім це все, за нашими писаннями, належить до дуже пізніших часів.

32.

З цього любителі вченості і древності можуть угледіти, чи до пізнього часу належать розповіді наші, що знаходяться у святих пророків. Хоча в перші часи були нечисленні мешканці аравійської і халдейської землі, але після розділення їхніх мов вони почали мало-помалу поширюватися і примножуватися по всій землі. Одні відхилилися для проживання на схід, інші — в країни великою материка і на північ, так що проникли до Британії в північній смузі, інші відправилися в землю Ханаанську, яка називається також Юдеєю і Фінікією, в країни Ефіопії, Єгипту, Лівії, в так званий жаркий пояс, і в західні краї, нарешті, останні пішли в країни приморські, в Памфілію, Азію, Елладу, до Македонії і далі до Італії, Галії, Іспанії і Німеччини, так що тепер вся вселенна наповнилася мешканцями. Таким чином, спочатку три частини землі були населені людьми: схід, південь, захід — потім, з примноженням людей, заселилася і решта частин землі. Не знаючи цього, ваші письменники говорили, що світ має вигляд кулі, або порівнювали його з кубом. Але як могли вони сказати про це істину, не знаючи ні творіння світу, ні заселення його? Коли люди мало-помалу поширилися і примножилися на землі, як ми вище сказали, таким же чином заселили і острови морські та інші країни.

33.

Хто ж із званих у вас мудреців, поетів та істориків міг сказати про цю істину, коли вони жили набагато пізніше і ввели безліч богів, які самі народилися, через багато років після побудови міст, після царів, народів і воєн? Вони повинні були згадати і про все, що відбувалося до потопу, про сотворення світу і людини; і про подальші події повинні були точно розповісти єгипетські пророки або халдеї й інші письменники, якщо вони говорили божественним і чистим Духом і сповіщали істину; і не тільки про те, що відбулося, або про теперішнє вони повинні були говори­ти, але і провіщати те, що має відбутися зі світом. З цього виходить, що всі інші помиляються, а тільки одні христия­ни володіють істиною, оскільки ми навчені Святим Духом, Який говорив через святих пророків і все провістив.

34.

Далі, тобі потрібно з любов’ю досліджувати божественні діла, тобто писання пророків, щоб через порівняння того, що мовиться нами, і з словами інших ти міг знайти істину. Я вже вище довів з творів ваших істориків, що іме­на так званих богів є імена людей. Зображення їх, які що­дня виробляються донині, – «ідоли діла рук людських» (Пс. 113:4; 134:15).

І саме їм віддає богошанування безліч безрозсудних лю­дей. Творця ж і Сотворителя вселеної, і Животворця вся­кого дихання не шанують, бо спокушаються неправдиви­ми вченнями за переданням, яке перейшло від батьків. Але Бог, Отець і Творець вселенної не залишив людства, а дав закон і посилав святих пророків, щоб сповістити роду людському і навчити, щоб кожен з нас навчився і пізнав, що один Бог; вони і навчили нас утримуватися від нечес­тивого ідолослужіння, перелюбу, вбивства, розпусти, роз­крадання, сріблолюбства, клятвопорушення, гніву і всякої скверни і нечистоти і не робити іншому того, чого людина собі самому не бажає. Таким чином той, хто робить прав­ду, уникне вічних мук і успадкує життя вічне для Бога.

35.

Божественний закон забороняє нам поклонятися не тільки ідолам, але і стихіям: сонцю, місяцю та іншим зір­кам. Крім того, ми не повинні служити ні небу, ні землі, ні морю, ні джерелам або рікам. Тільки єдиному істинному Богу і Творцю вселенної ми повинні поклонятися в пра­ведності серця і з чистим розумом. Тому говорить святий закон: «Не чини перелюбу, по вбивай, не кради, не лжесвідчи, не бажай дружини ближнього твого». Так само говорять і пророки. Гак, Соломон учить пас не грішити очима, кажучи: «Очі твої нехай прямо дивляться, і вії твої нехай будуть спрямовані прямо перед тобою» (Прит. 4: 25). І сам Мойсей, також пророк, говорить про єдиновладдя Боже: «Це — ваш Бог, Який утвердив небо і сотворив землю. Руки якого сотворили все воїнство небесне, і Він це сотворив не для того, щоб ви ходили за ними» 5. Також Ісая говорить: «Так говорить Господь Бог, Який сотворив небеса і простір їх, розпростер землю з плодами її, Який дає дихання народу на ній і дух тим, що ходять по ній: Я Господь Бог ваш» (Іс. 42: 5). І ще у нього ж говорить Бог: «Я сотворив землю і сотворив на ній людину; Мої руки розпростерли небеса» (Іс. 45: 12).

І в іншій главі: «Це Бог ваш, Який сотворив краї землі, не втомлюється і не знемагає розум Його недослідимий» (Іс. 40: 28). Так само Єремія говорить: «Він сотворив землю силою Своєю, утвердив вселенну премудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса і безліч води на небесах, і Він піднімає хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер із сховищ Своїх» (Єрем. 10: 12 — 13).

Легко побачити, як всі пророки говорили згідно між собою, одним і тим же духом сповіщаючи про єдиновладдя Боже, про походження світу і сотворення людини. Крім того, вони глибоко сумували через нечесгя роду людського і викривали тих, які уявляли себе мудрими, за їхні помилки і грубість серця. Єремія говорить: «Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник від ідолів своїх, марно трудиться срібляр над сріблом; немає в них духа, і в день відвідання свого вони загинуть» (Єрем. 10: 14; 51: 17).

Те ж саме говорить Давид: «Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро; всі заблукали, всі нікчемні стали» (Пс 13: 1 — 3). Так само і Авакум: «Що за користь від ідола, зробленого художником, цього відлитого лжеучителя, який покладається на свій витвір? Горе тому, хто говорить дереву: встань! і безсловесному каменю: пробудися!» (Авак. 2: 18 — 19).

Так само говорили й інші пророки істини, і до чого мені приводити безліч пророків, коли вони, як не багато їх, говорили про багато таких речей одностайно і згідно між собою? Охочі можуть звернутися до їхніх писань і докладно дізнатися істину, не захоплюючись неправдивими мріями і думками. Ці люди, про яких я говорив вище, буди пророки у євреїв — люди неписьменні, пастухи, простаки.

36.

І Сивілла, яка була пророком у еллінів та інших народів, дорікає на початку свого пророцтва людському роду, кажучи: «Люди смертні і плотські, нікчемні, навіщо ви так пишаєтесь, не дивлячись на кінець життя? Ви не тремтите, не боїтеся Бога, охоронителя вашого, всевишнього всезнаючого, всевидячого свідка, всеуправляючого Творця, Який вклав у все Свій добрий дух і зробив його керівником всіх смертних? Єдиний Бог, Який один управляє, найвеличніший, ненароджений, вседержитель, невидимий, тільки Сам один, бачить все, невидимий ніякою смертною плоттю. Бо яка плоть може бачити очима небесного, істинного, безсмертного Бога, Який живе на небі? Люди, за природою смертні, які складаються з кісток, жил і плоті, не можуть дивитися прямо навіть на промені сонця. Його одного шануйте. Який управляє світом і який один існував від віку і довіку, самобутній, безначальний, який все утримує, дає всім смертним суд у совісті. Але ви отримаєте достойну відплату за свою злу волю, за те, що ви залишили прославляти істинного і вічного Бога та приносити Йому священні жертви і звершували жертвопринесення демонам, які в пеклі. Ви ходите в гордості і безумстві і, залишивши прямий та істинний шлях, відхилилися та блукаєте серед шипів і терня. Смертні, перестаньте суєтно блукати в мороці і в чорній ночі, залиште морок ночі і прийміть світло. Ось Він для всіх видимий, з Ним не заблукаєте. Ідіть, не слідуйте завжди темноті і мороку: ось радісне світло сонця дивно сяє для всіх. Пізнавайте і покладіть цю мудрість в серцях ваших: єдиний є Бог, Який посилає дощі, вітри, землетруси, блискавки і град, виразки і біди, сніги і льоди. До чого перераховувати все порізно? Він керує небом, володарює над землею і самобутньо існує».

І про так званих народжених говорила: «Якщо народжене абсолютно руйнується, то не може Бог утворитися з бедра чоловіка і жінки. Але єдиний Бог Всевишній, Який сотворив небо, сонце, зірки і місяць, плодоносну землю і води морські, високі гори і постійний перебіг джерел; народжує також безчисленну безліч тих, що живуть у воді, живить життя плазунів на землі, різних птахів, які дзвінко співають і які щебечуть, красивих, які приємно шумлять і хвилюють повітря своїми крилами. Він оселив в ущелинах гір диких звірів і нам, смертним, підпорядкував всю худобу. Він поставив сотворену Ним людину правителем всього і підпорядкував їй різноманітні і незліченні речі. Хто із смертних може пізнати все це? Але Він один знає, Який створив це від початку, безсмертний, вічний Творець, що живе на небі, добрим подає добру і багату нагороду, злих же і нечестивих відвідує гнівом і люттю, війною, язвою і гіркою скорботою. Люди, до чого вам підноситися марно і гинути назавжди? Соромтеся обожнювати кішок і крокодилів. Чи не безумство це, якщо боги крадуть чаші, викрадають горщики? І замість того, щоб перебувати на величному небі, вони бувають здобиччю черв’яків і павуків. Безрозсудні, ви поклоняєтеся зміям, собакам, кішкам, шануєте птахів і гадів земних, кам’яні статуї і рукотворні зображення, кам’яні кургани — цьому ви поклоняєтеся і багатьом іншим суєтним речам, які навіть непристойно і назвати. Такі боги спокушають людей безрозсудних і поширюють зі своїх уст смертоносну отруту. Тільки Тому, Якому належить життя і нескороминуче вічне світло і Хто виливає людям радість, приємнішу за солодкий мед — Йому одному належить поклонятися і йти шляхом вічної правди. Але ви залишили все це і своїм безумством накликали на себе повну чашу кари Божої — чашу чисту, повну, міцну. І не хочете протверезитися і прийти в здоровий глузд, пізнати Царя, всевидячого Бога. За це полум’я вогню, що горить, прийде на вас: горітимете у вогні вічно, покриті соромом за неправдивих і непотрібних ідолів. Ті, що шанували ж істинного і вічного Бога, отримають у спадщину життя і вічно житимуть в прекрасному райському саду, і споживатимуть солодкий хліб із зоряного неба».

Само собою ясно, що це істинно, корисно, справедливо і достойне шани для всіх людей; і ті, що робили зло передусім отримають покарання за свої діла.

37.

І деякі з поетів ваших висловили це, ніби оракульські вислови, самим собі і на свідчення проти злодіїв, стверджуючи, що вони будуть покарані.

Есхіл сказав: «Якщо зробив що-небудь (зле), то належить і страждати».

І сам Піндар сказав: «Якщо чиниш зло, то повинен понести покарання».

Так само й Евріпід: «Не скаржся на своє страждання, бо зі своєї волі ти чинив зло; а закон вимагає карати ворога, коли зловиш його».

І знову він же: «Карати ворогів я вважав ділом, достойним людини».

Подібне сказав Архилох: «Я знаю одне і притому важливе: той, хто чинить зло, понесе тяжке покарання».

Бог все бачить, і ніщо не сховається від Нього, Він, будучи довготерпеливим, зволікає судити, як про це сказав Діонісій: «Око правди, як не спокійно дивиться, завжди все бачить».

А що буде суд Божий і покарання несподівано спіткає злих, це показує Есхіл в наступних словах: «Нещастя швидко приходить на смертних і покарання на того, хто порушує правду. Ти бачиш правосуддя безмовне, невидиме для тебе, чи спиш ти, чи йдеш, чи сидиш; воно безперестанно стежить близько або здалеку. Ніч не приховає злодійства: що ти не вчиниш злого, подумай, що є той, що бачить це».

Чи не так же говорить Симонід: «Не буває зла несподіваного для людей: і Бог в короткий час все руйнує».

І знову Евріпід: «Ніколи не потрібно вважати міцним щастя і зарозуміле багатство злого, ні рід нечестивого, бо час, що не знає батьків, виявляє злочини людей».

І ще Евріпід: «Є ті, що не знають божества, але воно знає тих, що присягаються неправдиво, і тих, які до цього змушені».

І Софокл: «Якщо чиниш зло, то повинен і терпіти зло». Таким чином, і ваші поети передбачали, що Бог судитиме неправедну клятву і всякий інший злочин; понад те, вони волею або неволею говорили згідно з пророками і про згорання світу, хоча, будучи за часом пізнішими за них, викрали це із закону і пророків.

38.

Але чи важливо те, чи жили вони пізніше, чи раніше пророків? Вірно, що вони говорили згідно з пророками.

Про згорання світу пророк Малахія передбачив: «Ось йде день Господній, що палає як піч, і попалить всіх нечестивих» (Мал. 4: 1). І Ісая: «Ось, міцний і сильний у Господа, як злива з градом і згубний вихор, як розлита повінь розлитих вод, із силою валить його на землю» (Іс. 28: 2). Таким же чином Сивілла й інші пророки, навіть ваші поети і філософи, сповістили про правду, суд і покарання, крім того, мимоволі говорили вони і про промисел, що Бог піклується не тільки про нас живих, але і про померлих, бо вони були спонукані істиною. З пророків же Соломон сказав про померлих: «Буде зцілення плоті і відновлення кісток» (Прит. 3: 8). Також і Давид сказав про це: «Зрадіють кістки мої упокорені» (Пс. 50:10).

Згідне з ними сказав і Тимокл: «Благий Бог милостивий до мертвих».

Отже, письменники, що говорили про безліч богів, поверталися до єдиновладдя Божого, а ті, які заперечували промисел, говорили про промисел, а ті, що стверджували відсутність суду, визнавали, що буде суд, і ті, що не допускали почуття після смерті, визнавали, що воно залишиться.

Так, Гомер говорив: «Душа відлетіла подібно до сну». І у іншому місці: «Душа, відлітаючи від моїх членів, зійшла в аїд». І ще: «Хорони мене швидше, щоб мені увійти до брами аїда». Про інших же письменників, яких ти читав, думаю, сам добре знаєш, яким чином вони роздумували. Це все зрозуміє всякий, хто шукає мудрості Бога і у благості догоджає Йому своєю вірою, правдою і добрими ділами. Один з вищезазначених пророків, на ім’я Осія, сказав: «Хто мудрий, щоб розуміти це? Хто розумний, щоб пізнати це? Бо праві путі Господні, і праведники ходять по них, а беззаконні впадуть на них» (Ос. 14: 10).

Отже, потрібно вчитися тому, хто охочий вчитися. Намагайтеся ж частіше зі мною зустрічатися, щоб, чуючи живу мову, правдиво пізнавати істину.

Послання до Автолика. Книга І | Зміст | Послання до Автолика. Книга ІІІ

1. Тут під Словом розуміється Син Божий, а під Премудрістю – Дух Святий – 2-а і 3-я особа Святої Тройці. [↩]
2. Тут словом «Дух Божий» позначається не Лице Святого Духа, але духовна сутність Сина Божого. [↩]
3. Слово «Тройця» зустрічається перший раз в отців Церкви – у святого Феофіла. [↩]
4. Імені царя Волоха немає у книзі Буття. [↩]
5. Тут святий Феофіл не буквально приводить слова Мойсея, а передає тільки їхній зміст. (Бут. 1: 8; 2:1; Втор. 4: 19; 17: 3). [↩]

Опубліковано: 17.01.2017.

Коментарі закриті.