«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаСвятоотцівські твориАпологети

Святий Феофіл Антіохійський. Послання до Автолика (Книга І)

Про життя цього письменника ми знаємо небагато: автобіографічні відомості мізерні і мало доповнюються зовнішніми свідченнями. Родом він з Месопотамії; Тигр і Євфрат знаходяться по сусідству з його країною, як він сам про це пише в П частині своєї «Книги до Автолика» (розділ 24). Отже, він земляк Татіана. Але оскільки Татіан виховувався, мабуть, в середовищі чисто східному — і його рідною мовою була сірійська, то святий Феофіл здобув більше елліністичну освіту. Може бути він знав і староєврейську, судячи з деяких спроб його тлумачити єврейські імена.

Спочатку він був невіруючим, але читання пророчих книг привело його до пізнання Бога, і він навернувся в християнство. Він належав до тих, хто не народжувався, а ставав християнином. Але не знайомство з еллінськими мудрецями показало йому, що, при відомому їхньому взаємному протиріччі, вони також володіють зернами розсіяної у світі істини, і тому знайомство з ними привело його до Христа; привели ж його до християнства пророки.

Згідно з Євсевієм, Феофіл був шостим по порядку від апостолів єпископом антиохійським (IV, 20) 1. Це ж свідчить і блаж. Ієроним, хоча в листі він його вважає сьомим єпископом. Розбіжність походить від того, чи враховувати самого ап. Петра, чи ні.

Єпископствував святий Феофіл, мабуть, до кінця 180 p., оскільки у своїй «Апології» він згадує про кончину імператора Марка Аврелія (яка відбулась 17 березня 180 р). Прийнято думати, що св. Феофіл помер у 180 -181 pp.

Творіння.

Свого часу святий Феофіл користувався великою популярністю і не тільки як апологет. До нас дійшло тільки його «Три книги до Автолика», але Євсевію і блаж. Ієронимові було відоме більше число творів.

Так Євсевій згадує:

«Три книги до Автолика»;

«Проти єресі Єрмогена»;

«Слово проти Маркіона»;

«Деякі катехізичні книги» 2.

У блаж. Ієронима згадуються, окрім перших трьох творів, ще й:

«Короткі твори, що відносяться до влаштування Церкви»;

«Коментарі на Євангеліє»;

«Коментар на Притчі Соломона».

Збереглися лише «Три книги до Автолика» — апологетичний твір направлений проти язичництва. У ньому св. Феофіл сповідує віру в боговдухновенність Писання і висловлює дуже близько до тексту оповідання Книги Буття та інших розділів Старого Завіту. Особливу увагу святитель приділяє проблемі гріхопадіння, якій присвятив окрему книгу (вона втрачена). У апології св. Феофіл робить одну з перших спроб в християнській біблеїстиці побудувати хронологію священної історії (час від створення світу до смерті імператора Марка Аврелія (180р.) він визначає в 5695 років). Полемізуючи з язичниками, св. Феофіл відзначає, що серед них були мислителі, що наближалися до ідеї Єдиного Бога. У історії догматів св. Феофіл відомий як богослов, що вперше використав термін «Тройця».

Послання до Автолика

Книга перша

1.

Красномовний язик і витончені вирази приносять насолоду і живлять пихатість людей із зіпсованим розумом; любитель же істини не звертає уваги на квітучість слів, але досліджує саму справу слова, що і яке воно. Оскільки ти, мій друже, наговорив мені пустих слів, кажучи в похвалу твоїх богів — кам’яних і дерев’яних, вибитих і литих, сотворених і живописних, «які не бачать і не чують, бо вони є ідоли — творіння рук людських» (Пс. 113: 12 — 14; 134: 15 — 17), і понад те називаєш мене християнином, неначе я ношу яке-небудь злочинне ім’я: то зі свого боку визнаю, що я християнин, і ношу це боголюб’язне ім’я в надії бути угодним Богові. Ім’я Боже не є, як ти припускаєш, яке-небудь докірливе; може тому ти так думаєш про Бога, бо сам ще не угодний Богові.

2.

Якщо ти скажеш: «Покажи мені твого Бога», то я відповім тобі: «Покажи мені твою людину, і я покажу тобі мого Бога». Покажи, що очі душі твоєї бачать і вуха серця твого чують. Як тілесні очі у зрячих людей бачать предмети цього земного життя і вбачають відмінність, наприклад, між світлом і темрявою, між білим і чорним, між потворним і красивим, між правильним, відповідним і неправильним, невідповідним, між надмірним і недостатнім або як вуха розрізняють звуки, що підлягають слуху, — різкі, важкі або приємні: так само є вуха серця і очі душі, щоб бачити Бога. І Бог буває видимий для тих, хто здатний бачити Його, у кого саме відкриті очі душевні. Всі мають очі, але в інших вони покриті мороком і не бачать сонячного світла. І хоча сліпі не бачать, світло сонячне все-таки існує і світить, а сліпі нехай скаржаться на самих себе і на свої очі. Так і у тебе, друже мій, очі твоєї душі затемнені гріхами і злими твоїми ділами.

Людина повинна мати душу чисту, як блискуче дзеркало. Коли на дзеркалі є іржа, то не може бути видиме людське лице в дзеркалі: так і людина, коли в ній є гріх, не може споглядати Бога.

Отже, покажи ти себе самого, чи не перелюбник ти, чи не розпусник, злодій, грабіжник, викрадач, розбещувач отроків, чи не сварливий ти, чи не лихословець, чи не гнівливий, чи не заздрісний, чи не пихатий, чи не гордий, чи не буйний, чи не срібролюбний, чи послушний батькам, чи не продавець дітей твоїх. Бо Бог не відкривається тим, хто це робить, якщо насамперед не очистять себе від усякої скверни. Все це наводить морок: і як хвороба на очах не дозволяє їм звертатися до світла сонячного, так і тебе, мій друже, беззаконня затемнює так, що не можеш бачити Бога.

3.

Ти скажеш мені: «Ти, що бачиш, опиши мені вигляд Бога». Послухай, друже мій: вигляд Бога не описуваний і непояснюваний, бо не може бути видимий плотськими очима. Його слава безкінечна, велич неосяжна, висота незбагненна, могутність невимірна, мудрість недослідима, благість неповторна, благодіяння невимовні. Бо якщо назву Його світлом, то я скажу про Його творіння; якщо назву Його Словом — скажу про володарювання; якщо назву Його розумом — скажу про Його мудрість; якщо назву Духом — скажу про Його дихання; якщо назву мудрістю — скажу про Його породження; якщо назву кріпкістю — скажу про Його могутність; якщо назву силою — скажу про Його діяльність; якщо назву Промислом — скажу про Його благість; якщо назву царством — скажу про Його славу; якщо назву Господом — назву Його сущим; якщо назву суддею — назву Його праведним; якщо назву отцем — скажу про Його любов; якщо назву вогнем — скажу про Його гнів.

Скажеш мені: «Хіба, Бог гнівається?». Так, Він гнівається на тих, які роблять зло, але благий, щедрий і милостивий до тих, які люблять і бояться Його; бо Він наставник благочестивих і отець праведних, але суддя і каратель нечестивих.

4.

Бог безначальний, тому що Він не сотворений, незмінний, тому що безсмертний. Він називається Богом тому, що поклав все у Своїй могутності (діа ту фін); слово ж фін означає бігти, рухати, справляти, живити, передбачати, управляти, оживляти все.

Він називається Господом, тому що володарює над усім; Отцем, тому що існує перш за все; Сотворителем і Творцем, тому що все збудував, сотворив; Всевишнім, тому що над усім; Вседержителем, тому що всім управляє і все утримує. Бо і висоти небес, і глибини безодень, і межі вселенної у руці Його, і немає місця Його заспокоєння. Небеса — Його діло, земля — Його творіння, море — Його творіння, людина — Його і творіння і подоба, сонце, місяць і зірки — Його стихії, сотворені в знамення, в часи, дні і роки, на службу і користь людям; і все Бог сотворив з небуття до буття, щоб із діл Його була пізнана і зрозуміла Його велич.

5.

Як душа в людині невидима і незрима для людей, пізнається ж через рух тіла, так і Бога не можна бачити людськими очима, але Він споглядається і пізнається через Його провидіння і дії. Хто побачить корабель в морі навантажений і такий, що йде до берега, той неодмінно дійде до висновку, що є на ньому керманич, керівник його руху; гак само потрібно думати, що є Бог Управитель вселенної, хоча Він і невидимий плотськими очима через Його безкінечність. Якщо людина не може дивитися на сонце — це дуже мале порівняно зі вселенною тіло — через надмірну його спеку і силу, то чи не менше смертна людина може бачити невимовну славу Бога? Як гранатове яблуко, ззовні покрите шкірою, має всередині багато комірок і вмістилищ, відокремлених одна від одної тонкими плівками, і містить у собі багато насіння, так все творіння утримується Духом Божим 3 і цей дух разом з творінням утримується рукою Божою. І як зерно гранатного яблука, що в ньому міститься, не може бачити те, що поза шкірою, будучи саме всередині, так і людина, яка разом зі всім творінням утримується рукою Божою, не може бачити Бога. Далі — царя земного хоча не всі бачать, але визнають його буття і знають про нього через його закони, розпорядження, владу, військо та зображення. А ти не хочеш таким же чином пізнавати Бога через Його діла і силу?

6.

Розглянь, мій друже, діла Його: спадкові зміни пір року і переміни повітря, звичайний перебіг зірок, правильне послідування днів і ночей, місяців і років, різноманітну красу насіння, рослин і плодів, різноманітні види чотириногих тварин, птахів, гадів і риб річкових та морських, також даний тваринам інстинкт до народження і виховання потомства не для їхньої власної користі, а для вжитку людини; промисел Божий, що готує їжу для всякої плоті, — те підпорядкування, яке визначене тваринам стосовно людського роду, протікання приємних потоків і невичерпних річок, періодичне випадання роси і дощів, різноманітний рух небесних тіл, сходження ранішньої зірки, передвісники появи повного світила, союз Плеяди й Оріона, перебіг Арктура й інших зірок по небесному колу, яким всім різноманітна премудрість Божа дала власні імена (Пс. 146:4).

Цей Бог єдиний сотворив з темряви світло, сховища південного вітру (Іов. 9: 9) і скарбниці безодні, і межі морів, і скарбниці снігу та граду, збирає води в скарбницях безодні (Пс. 32: 7) і морок в його скарбниці, і виводить світло приємне і бажане із скарбниць його, підносить хмари від краю землі і примножує блискавки для дощу, посилає грім для страху і провіщає вибух грому за допомогою блискавки, щоб ніхто не помер від раптового страху, і саму силу блискавки, що сходить з небес, стримує так, щоб вона не спалила землі, бо якби блискавка узяла всю силу свою, то спалила б землю, і грім, будучи сам по собі, зруйнував би все на землі.

7.

Цей Бог мій є Господь вселенної, Який один розпростер небеса (Іов. 9: 8; 28:18) і поклав широту піднебесної, Який втихомирює бурхливість моря, шуми хвиль його (Пс. 64: 8), володарює над силою моря і втихомирює розбурхані хвилі (Пс. 88: 10), Який утвердив землю на водах (Пс. 23: 2) і дає дух, що живить її, дихання якого животворить все, і через утримання якого вселенна зруйнується. Про Нього ти говориш, людино, Його духом дихаєш і Його не знаєш. Це сталося у тебе від затьмарення душі і скам’яніння серця твого. Але якщо хочеш, можеш вилікуватися: віддай себе лікареві, і він зніме хворобу з очей твоєї душі і серця. Хто цей лікар?

Бог, Який через Слово і премудрість (тобто Святого Духа) лікує і животворить. Бог словом Своїм і Премудрістю сотворив все, бо «словом Його сотворені небеса, і духом уст Його — вся сила їх» (Пс. 32: 6). Дивна Його Премудрість: «Бог премудрістю заснував землю, небеса утвердив розумом; Його премудрістю розкрилися безодні, і хмари кроплять росою» (Притч. 3: 19 — 20). Якщо ти розумієш це, друже, і живеш чисто, свято і праведно, то зможеш побачити Бога. Раніше ж всього нехай утвердиться в серці твоєму віра і страх Божий, і тоді ти зрозумієш це. Коли відкладеш смертне і одягнешся в безсмертя, тоді побачиш Бога, як належить, бо підійме Бог плоть твою безсмертну разом з душею; і тоді, ставши безсмертним, побачиш Безсмертного, якщо нині повіриш в Нього, і тоді пізнаєш, як ти несправедливо говорив про Нього.

8.

Але ти не віриш у воскресіння мертвих. Коли воно звершиться, повіриш волею-неволею, але віра твоя поставиться тобі в невіру, якщо нині не повіриш. І чому ти не віруєш? Чи не знаєш, що у всіх ділах передує віра? Який землероб може отримати жниво, якщо раніше не довірить землі сім’я? Хто може перепливти море, якщо раніше не довіриться кораблеві і керманичеві? Який хворий може вилікуватися, якщо раніше не довіриться лікареві? Яке мистецтво або знання можна вивчити, якщо раніше не віддамо себе і не довіримося учителеві?

Отже, землероб вірить землі, моряк — кораблю і хворий — лікареві, а ти не хочеш довіритися Богові, маючи від Нього стільки запорук? Перше — те, що Він сотворив тебе з небуття до буття, бо якби не було твого батька і матері, тим більше ти не існував би. І Він утворив тебе з невеликої вологої сутності і найменшої краплини, яка і сама ніколи не існувала; Бог привів тебе в це життя. Віриш же ти, що сотворені людьми статуї є боги і роблять дивні речі. А не віруєш, що Бог, Який сотворив тебе, може колись відтворити тебе?

9.

Далі імена богів, яким, як говориш, ти поклоняєшся, є імена померлих людей. І хто ж і які вони були? Хронос — хіба це не той, який їсть і знищує своїх власних дітей? Чи вкажеш на Зевса, його сина, — розглянь уважно його дії і спосіб життя. Насамперед він був вихований на горі Іді козою і, як говорять міфи, убив її, і, знявши з неї шкіру, зробив собі одяг. Про інші його дії, кровозмішання, перелюб і соромливі речі набагато краще розповідають Гомер та інші поети.

Чи потрібно мені вказувати на його синів, Геракла, що сам себе спалив, на Діоніса п’яного і несамовитого, на Аполона, який від страху тікав від Ахіллеса, закоханого в Дафну, і який не знав про смерть Гіацинта, на Венеру поранену, на Арея, згубника людей, — і ще більше — на кров, яка тече з цих так званих богів? Але це ще мало важливе порівняно з тим, якщо пригадаємо про розтерзаного бога, званого Озірісом, за яким кожного дня звершують святкування, як за тим, що гине і знову знаходиться, що відшукується по частинах, бо невідомо, чи помер він, і не видно, чи відшуканий.

Чи потрібно говорити мені про Аттіса, оскопленого, або про Адоніса, який блукав в лісі і займався полюванням, та був поранений вепром, або про Асклепія, який уражений блискавкою, або про Серапіса, який тікав з Синопи до Олександрії, або про Артеміду Скіфську, яка була у втечах, людиновбивцю, мисливицю та закохану в Ендіміона? Це не мої слова, але про це розповідають ваші ж історики і поети.

10.

Для чого мені перераховувати безліч тварин, що шануються єгиптянами, — гадів, худобу, звірів, птахів, тварин річкових, навіть тази і ганебні звуки? Якщо вкажеш на еллінів і на інші народи, то вони шанують каміння, дерева та інші матеріальні речі, зображення, як я вже сказав, померлих людей. Відомо, що Фідій зробив в Пізі для ілійців Зевса олімпійського, а для афінян — Афіну в Акрополі. Запитаю і я тебе, друже мій, скільки налічується Зевсів. По-перше, є Зевс олімпійський, потім Зевс Латіар, Зевс каський; Зевс Керавній, Зевс пропатор, Зевс Паннихій, Зевс Поліух і Зевс капітолійський. Зевс, син Хроноса, що був царем критян і має гробницю на Криті, а інші, мабуть, не удостоїлися поховання. Якщо згадаєш про матір так званих богів, то уста мої не вимовлять її діянь (бо нам непристойно і називати їх) або діянь її служителів, що поклоняються їй, і скільки доходу і податей цареві доставляють і вона, і її сини. Бо вони не боги, але ідоли, як я раніше сказав: «Діла рук людських і нечисті демони. Подібні їм будуть ті, які роблять їх і надіються на них» (Пс. 113: 12).

11.

Тому швидше шануватиму царя, ніж богів ваших 4; шануючи, не поклоняюсь йому, але молюсь за нього. Поклоняюся ж Богові, Який насправді є Бог істинний, знаючи, що цар Ним сотворений. Ти скажеш мені: «Чому не поклоняєшся цареві?» Тому, що він сотворений не для того, щоб йому поклонялися, але щоб віддавалася йому законна честь. Він не Бог, але людина, від Бога поставлений, не для того, щоб йому поклонялися, але щоб він судив праведно. Бо йому деяким чином ввірено від Бога управління; і як він нікому з поставлених нижче за нього не дозволяє називатися царями, бо йому належить ім’я царя й іншим не дозволено називатися цим ім’ям, так і поклоніння нікому не належить окрім єдиного Бога.

Так ось, друже мій, у всьому ти помиляєшся. Царя ж шануй прихильністю до нього, покорою йому, молитвою за нього. Чинячи так, виконаєш волю Божу, бо закон Божий говорить: «Сину мій шануй Бога і царя, і нікому з них не будь непокірним, тому що несподівано прийде погибель від них» (Притч. 24: 12 — 22).

12.

Що ж до твоїх насмішок наді мною і над моїм ім’ям християнина, то не знаєш, що говориш ти. По-перше, що помазане, те приємне, є благим та корисним і не повинне бути висміюваним. Який корабель може бути придатний і готується, якщо раніше не буде помазаний? Або яка вежа або будинок можуть бути красиві і зручні, якщо не будуть помазаними?

Хто, вступаючи в це життя або виходячи на палестру, не помазався оливою? Який витвір або прикраса може мати хороший вигляд, якщо не помажеться і не очиститься? Далі, повітря і вся піднебесна деяким чином помазалися світлом і диханням.

А ти не хочеш помазатися єлеєм Божим? Через те ми і називаємося християнами, що помазуємся єлеєм Божим.

13.

Ти заперечуєш ще воскресіння мертвих і говориш: покажи мені хоч одного воскреслого з мертвих, щоб побачити і повірити. Але, по-перше, що великого в тому, що повіриш, побачивши подію? Потім, віриш же ти, що Геракл сам себе спалив і ще живий, що Асклепій був уражений блискавкою і воскрес. А не віриш тому, що сказане Богом? Я може показав би тобі мерця, який воскрес і ще живий, але ти і цьому не повіриш. Бог подає тобі багато доказів таких, що налаштовують вірити Йому. Якщо угодно тобі, зверни увагу на закінчення пір року, днів і ночей, як вони припиняються і знову виникають.

Чи не буває також воскресіння насіння і плодів, а це — на користь людям? Ось, наприклад, коли кинуте в землю зерно пшениці або інше насіння, то раніше воно вмирає і розкладається, потім же піднімається і стає колосом. І дерева чи не родять, за велінням Божим, в певні часи плоди, раніше приховані і невидимі?

Далі, іноді горобець або інший птах, проковтнувши сім’я від яблуні або смоківниці, або іншого дерева, відлетить на який-небудь кам’янистий горб або гробницю і тут викине зі свого шлунку сім’я; тоді воно, пустивши корінь, виростає в дерево, хоча раніше було в шлунку і перейшло через таке сильне тепло. Все це творить премудрість Божа для того, щоб за допомогою цього довести, що Бог може звершити загальне воскресіння всіх людей. Якщо ж хочеш бачити краще видовище в доказ воскресіння — не тільки від земних речей, але й від небесних, то уяви щомісячне воскресіння місяця, що відбувається, як він зменшується, зникає і знову постає.

Вникни ще, друже мій, в діло воскресіння, яке звершується в тобі самому, хоча ти не знаєш про це. Ти може піддавався якій-небудь хворобі і втрачати огрядність тіла, міцність і красу, але, отримавши милість від Бога і зцілення, знову повертаєш тілесне здоров’я, красу і силу; і як ти не знав, куди дівалася зникла плоть твоя, так не знаєш, звідки вона з’явилася і прийшла. Ти скажеш: від їжі і соків, що перетворилися на кров. Добре, але і це є також ділом Бога, Який так влаштував, а не когось іншого.

14.

Отже, не будь невіруючим, але віруй. Я також раніше не вірив, що це буде, але тепер вірю після того, як обміркував ці докази і разом прочитав священні писання святих пророків, які за натхненням від Духа Божого передбачили і минуле так, як воно здійснилося, і сьогодення так, як воно відбувається, і майбутнє в тому вигляді, як воно виконається. Таким чином, переконаний за допомогою того, що здійснюється і було раніше сповіщене, я тепер не залишаюся в невір’ї, але вірую, покоряючись Богові.

Йому і ти, якщо хочеш, покоряйся й увіруй, щоб якщо тепер не повіриш, то змушений будеш тоді повірити за допомогою вічних мук. Оскільки про ці покарання було передбачено пророками, то ваші поети і філософи, які були після них, викрали вчення про них зі священних писань, щоб думкам своїм надати достовірності. І самі вони передбачали про покарання, що мають уразити нечестивих і невіруючих, щоб вони були відомі всім і не могли деякі сказати: «Ми не чули і не знали».

Якщо хочеш, і ти ретельно читай пророчі писання, і вони найвірнішою дорогою приведуть тебе до того, щоб уникнути вічних мук та отримати вічні блага Божі.

Бо «Той, Хто дав уста, щоб говорити, сотворив вуха, щоб слухати, та очі, щоб бачити» (Вих. 4: 11; Пс. 93: 3), досліджує все і вчинить суд праведний, віддаючи кожному згідно з його ділами.

Тим, які постійно за допомогою добрих діл шукають нетління, Він дарує вічне життя, радість, мир, спокій і безліч благ, «…яких не бачило око, і вухо не чуло, і на серце людини не приходило» (1 Кор. 2: 9), а тих, які не вірують, зневажають і не підкоряються істині, але покоряються неправді, оскільки вони сповнені розпусти, перелюбу, соромливих діл, користолюбства і нечестивого ідолослужіння, спіткає гнів і обурення, скорбота і тіснота і, нарешті, візьме їх вічний вогонь.

Оскільки ти, мій друже, сказав: «Покажи мені твого Бога», то ось який Бог мій, і я раджу тобі боятися Його і вірувати в Нього.

Афінагор Афінянин. Про воскресіння мертвих | Зміст | Святий Феофіл Антиохійський. Послання до Автолика. Книга ІІ

  1. Евсевий Памфил. Церковная история. Издательство Спасо-Преображенского Валаамского монастыря. – М., 1993. – С. 147. []
  2. Евсевий Памфил. Церковная история. Издательство Спасо-Преображенского Валаамского монастыря. – М., 1993. – С. 151. []
  3. Тут святий Феофіл говорить не про Святого Духа, але про духа Божого як духа світу, який все оживляє, живить землю, вдихається людиною, який при сотворенні світу носився над водами та дарований творінню, як душа людині, повсюди розлитий. []
  4. Які, тобто самі, платять подать царю. Подібне говорить Тертуліан: ви більше боїтеся і тремтите перед Цезарем, ніж перед Юпітером олімпійським і справедливо. Хто з тих, які живуть, не могутніші за мертвого? []

Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору