Нарешті опубліковано давньоукраїнський Псалтир (за взірцем стародруку 1643 року)
1643 року друкарня Києво-Печерської лаври видала так званий Полуустав — книгу на понад 600 сторінок, де вміщено Псалтир, Часослов, Місяцеслов, Акафісти Господеві та Пресвятій Богородиці, Послідування перед святим Причастям та На вихід душі з тіла, ранішні, вечірні молитви та багато інших служб. Тексти Полууставу редагував свт. Петро Могила, і ця книга стала взірцем не лише для всієї України, але й для всього православного слов’янства.
Теперішня публікація Псалтиря з цього Полууставу — без перебільшення сенсація. По-перше, тому, що читач має змогу почути ту церковнослов’янську мову, яка була традиційною на теренах України від часів давньої Русі й аж до ХVІІІ ст. (коли її силоміць державними указами окупанта викорінили з Української Православної Церкви). Докладніше про боротьбу Української Церкви проти окупаційної мовної політики читайте тут.
По-друге, тому, що задля відтворення нашої традиційної богослужбової мови церковнослов’янський текст, транслітерований за всіма правилами, ми подаємо з наголосами, які є найяскравішою ознакою нашої традиційної сакральної мови.
По-третє, тому, що досі ніде ще не було публікації традиційного церковнослов’янського Псалтиря Русі-України.
Однак текст Псалтиря 1643 року має і свої особливості. Зокрема там трапляється використання болгарської вимови слів «чловек», «на небесех» тощо (не плутати з московським: «человєк», «на нєбєсєх»), а це було нехарактерно для України. У нас споконвіку вимовляли: «человік»/«чоловік», «на небесіх»: в інших — раніших і пізніших джерелах це зафіксовано. Проте в 1640-х роках вирішили унормувати болгарський варіант.
Отже, читайте цей Псалтир, вслухайтеся в небесну музику української сакральної мови.
PS. Невдовзі поруч з текстом Псалтиря має з’явитися аудіозапис, аби можна було й почути, як звучить ця небесна мова. І в аудіозаписі ми використали вже характерні для України форми слів «человік», «на небесіх» тощо.
