Патріарх Філарет про злочинний мовний закон. Актуальне і вічне
З проповіді «Перемагати зло треба правдою»:
І якщо візьмемо наше сучасне життя в Україні — нам теж не треба бути байдужими до того, що відбувається в нашому суспільстві. Чи існує загроза нашій державності? — Існує! Від кого залежить відстояти нашу державу? Від влади тільки чи від нас? — Від нас залежить! А наступ іде, і ви бачите, як Верховна Рада приймає закон про російську мову. Ми не проти російської мови і не проти будь-якої мови, але в Україні повинна бути єдина державна мова. Це — наступ на нашу свободу, на нашу державність і духовність, на нашу культуру. То повинні ми засуджувати це чи ні? Чи будуть нам нагадувати, що Христос говорив: «Не судіть!»?
Проповідь саме вчасно! Дякую
Українську владу нам потрібно, патріотичну, православну! Але й цю владу засуджувати не потрібно, а тим паче проклинати (борони Боже нас від цього), бо ми за неї молимося на єктеніях. Тож хіба можна засуджувати і проклинати тих, за кого молимося — НІ!
Що закон злочинний, то я погоджуюся! Це питання не повинне підніматися в державі (прийняття другої мови), це те саме, що і робити нововведення в догмати Православної Церкви!
Молилися в Україні і за польського короля до 1648 року. Це не завадило потім в’їзд «бунтівника й розбійника» Хмельницького до Києва найвищому духівництву зробити таким урочистим, що й сам Хмельницький від того навчився бачити в собі суверена незалежної держави. Так, в наших ектеніях є прохання за світську владу. Але мені зараз ці прохання не так легко виголошувати, як кілька років тому. Що у нас за влада? Злодіїв і розбійників? Так. Вуличних шапкознімачів, що добралися до найвищих державних посад? Так. Молилися за владу і у Польщі перед Коліївщиною. І це не завадило найвищому церковному адміністратору православної церкви в тій Польщі архімандриту Мотрониного монастиря Мельхіседеку (Значко-Яворському) посвятити зброю перед початком повстання. Я виголошую ту частину ектенії на службі не тому, що я хочу молитися за криміналітет, що керує нашою державою молися, а тому що це прохання є в ектенії і я не порушую цей порядок, хоча я міркую над цим. Треба порадитися з панотцями, як можна далі молитися, і що робити далі. Знаю одного, який на ектеніях це прохання змінив на «За повалення богопротивної влади…» Мова не йде про прокльони. Прокльони — це справа сварливих баб, на зразок персонажів творів Івана Нечуя-Левицького. Не проклинати треба, а діяти. Виконувати заповіт Шевченка.
Дякую Вам, що ви є. Підтримую всією душею!