Викладено «Слова» Григорія Богослова
«Слова» Святителя Григорія Богослова Архієпископа Константинопольського — 45 бесід становлять основну частину його літературної спадщини. Слова охоплюють 20-річний період життя подвижника: найбільш ранні (1-3) відносяться до початку священицького служіння Григорія в 362 році, а останні (44-45) святитель промовив навесні 383 року, незабаром після повернення в Назіанз. Близько половини Слів (з 20-го по 42-е) складено під час перебування св. Григорія в Константинополі. У 387 році святитель сам підготував збірник із 45-ти бесід, прагнучи, очевидно, надати священству зразки різних видів проповіді.
Слова надзвичайно різноманітні за тематикою і жанром. Це, зокрема, надгробні промови (7, 8, 18, 43), викриття імператора Юліана (4, 5) і єретиків (27, 33, 35), слова в пам’ять священномучеників (16, 24, 35, 44), бесіди на Богоявлення (38), Водохреща (40), П’ятидесятницю (41) та інші свята. Перша й остання (45-я) бесіди промовлено на Пасху. У багатьох розмовах Григорій говорить про себе та події свого життя. Так, уже на початку 1-го Слова він згадує про добре примушення, маючи на увазі своє посвячення за наполяганням батька; у 3-ім Слові виправдовує своє від’їзд у Понт, а в 33-ім Слові каже про своє протистояння з аріанами. Низку Слів адресовано батькові Григорія (9, 10, 12) або вимовлено в його присутності, серед адресатів Слів є й Василій Великий, і Григорій Ниський. Найважливіше місце у спадщині Григорія посідають Слова про Богослов’я (27-31), присвячені догмату троїчності, вони й прославили св. Григорію як богослова.
