«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 

Ігор Тилик

Ігор Володимирович Тилик (20.12.1968, Київ).
Хормейстер народної хорової капели «Дніпро», композитор, диригент. Кандидат мистецтвознавства, лауреат міжнародних конкурсів.

Ігор Тилик (нар. 20 грудня 1968, Київ) — кандидат мистецтвознавства (дисертація «Творчість Артемія Веделя в контексті культурно-мистецького і духовного життя України другої половини ХVІІІ ст.», 2013 р.), доцент, лауреат міжнародних конкурсів, диригент, композитор («Покаянія отверзи ми двері» (1995); «Херувимська пісня» та ін.).

Походить із сім’ї музикантів. Батько Володимир Тилик (1938–2009) — український композитор, 1962 року закінчив Київську консерваторію (учень А. Штогаренка). Працював музичним редактором у Державному Комітеті радіомовлення та телебачення (1962–1967), з 1967 редактор відділу музики в журналі «Мистецтво». Автор творів: дві сюїти для симфонічного оркестру, «Словацька рапсодія» (1967), струнний квартет (1967), соната для фортепіано (1965), «Акварелі» (1966); вокальні твори: солоспіви на слова Івана Франка, Тараса Шевченка. Саме батько вплинув на становлення музичного світобачення сина, зокрема на захоплення його творчістю Артемія Веделя.

Ігор Тилик закінчив Національну музичну академію України ім. П. Чайковського (1995) по класу диригування у Заслуженого діяча мистецтв України, проф. В. Лисенка. Хормейстер капели «Дніпро» Національного університету ім. Т. Шевченка. З 1995 року працював на кафедрі хорового диригування (викладав історію української музики, історію музичних стилів, музично-теоретичний практикум, диригування), нині працює старшим викладачем кафедри академічного хорового та інструментального мистецтва факультету музичного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв, доцент кафедри академічного хорового мистецтва.

Автор низки фортепіанних та хорових творів. 25 березня 2014 року в Київському Будинку вчених НАН України у програмі вечора, присвяченого 200-річчю Т. Г. Шевченка, відбувся Сольний концерт українського сучасного композитора, кандидата мистецтвознавства Ігоря Володимировича Тилика, на якому автор зіграв свої твори: балада-фантазія «З глибини віків»; фортепіанний диптих «Зоряна ніч»; «Прелюд до-мінор»; «Молитва»; хоровий триптих «Під знаком Вічності».

Відео: Вечір, присвячний 200-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка

У виконанні хорової капели «Дніпро» Київського Національного університету імені Тараса Шевченка неодноразово звучав духовний хоровий концерт Ігоря Тилика «Покаянія відкрий мені двері, Життєдавче», написаний 1995 року (Авторизований переклад канонічного церковного тексту здійснено Михайлом Бахтинським; хормейстер Ігор Тилик). Хоровий концерт композитора становить особливий інтерес для музикознавців-дослідників в аспекті діалогу століть і специфіки взаємодії традицій та новаторства.

Відео: «Покаянія відкрий мені двері, Життєдавче» (концерт до 300-річчя Києво-Могилянської Академії)

Відео: «Покаянія відкрий мені двері, Життєдавче» (концерт в Національній філармонії України в Києві, 15 червня 2013)

Інтервʼю з Ігорем Володимировичем:

Наукова робота

Ігор Тилик — автор багатьох наукових публікацій, зокрема:

  1. Н. М. Комаренко, І. В. Тилик. Інтерпретаційно-творчі аспекти концертмейстерської діяльності у диригентсько-хоровому класі (Young 51 (11), 2017)
  2. І. В. Тилик, Н. М. Комаренко. Ментально-світоглядні та жанрово-стильові аспекти розвитку української музичної культури періоду Гетьманщини (Young 50 (10), 2017).
  3. І. В. Тилик. Специфіка мистецько-біоенергетичного феномену П. І. Муравського (Імідж сучасного педагога, 53–56, 2017).
  4. І. В. Тилик. Творчість Артемія Веделя в контексті сучасних методологічних параметрів мистецтвознавчого аналізу (Проблеми соціальної роботи: філософія, психологія, соціологія, 114–121, 2016).
  5. І. В. Тилик. Релігійно-містичні аспекти творчості А. Веделя (Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування, 2015).
  6. І. В. Тилик. Відлуння ювілею, (Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 218–219, 2014).
  7. Ігор Тилик. Світоглядні аспекти хорової творчості Артемія Веделя у проекції на релігійно-філософські ідеї Григорія Сковороди (2014).
  8. І. В. Тилик. Творчість Артемія Веделя в контексті культурно-мистецького та духовного життя України другої половини XVIII століття (дис. канд. мистецтвознавства: спец. 26.00.01 теорія й історія культури, 2013).
  9. І. Тилик. Ісихастська філософська традиція в українській музичній культурі ХVІІ–ХVІІІ століть (Українське музикознавство: наук.-метод. збірник. — К.: НМАУ, 2001).

Про творчість І. В. Тилика

Гусарчук Т. В. «Дистанція — два століття: образно-стильові паралелі тріо Артемія Веделя «Покаянія отверзи мі двері» та духовного концерту Ігоря Тилика («Молодий вчений» № 4 (56) квітень, 2018 р. (pdf)).

Із праці Гусарчук Т. В. про «грані, які зближують в образно-стильовому плані два такі віддалені у часі твори, і водночас — особливості, які відрізняють їх драматургію, підходи двох композиторів до втілення покаянної тематики»:

Створюючи свій духовний концерт «Покаянія отверзи мі двері, Життєдавче» (1995 р.), Ігор Тилик уже був знайомий з творчістю А. Веделя, а невдовзі почав досліджувати її, багато років присвятивши роботі над відповідним дисертаційним дослідженням». … «Твір Ігоря Тилика написано на текст стихир Євангельських в українському перекладі Михайла Бахтинського, створеному ще у 70-ті роки ХХ ст., який досі не був опублікований. Відмінність композиційного плану «Покаяння» І. Тилика порівняно з побудовою «Покаянія» А. Веделя пов’язана передусім із введенням слів «Помилуй мене, Боже, з великої ласки Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої», якими розпочинається третя — заключна частина твору. До цього моменту текстове наповнення обох творів було ідентичним і аналогічним був поділ тексту у перших двох частинах: друга частина починалася словами «На спасеннія стезі» («На стежку спасіння. Далі у А. Веделя третя частина розпочиналася словами «Множества содіяних мною лютих», а четверта — «но надіяся на милость», і таким чином вибудовувався чотиричастинний цикл з яскраво контрастними частинами. Натомість у І. Тилика текст «Багато заподіяних мною гріхів» та його продовження не утворює окремої частини, опиняючись у середині фіналу в оточенні безпосередніх молитовних звернень і не створюючи, на відміну від веделівського твору, тієї «фантастичної і театральної» картини страшного суду, через яку передусім твір піддавався критиці теоретиками церковної музики у ХІХ — на початку ХХ століття.

Спорідненість зі стилем А. Веделя у творі І. Тилика подеколи проявляється і на інтонаційному рівні. Так, найбільш «веделівською», як видається, є друга частина — «На стежку спасіння». Саме в ній два з трьох разів звучить лейт-секвенція, яка інтонаційно, так само, як і заключний каданс перегукується зі стилем Веделя, хоча про цитування тут не йдеться…

Порівняння двох творів, написаних на текст Євангельських стихир «Покаянія отверзи мі двері», віддалених один від одного великим проміжком часу, дозволяє зробити висновки.

  1. Звернення двох композиторів до покаянної тематики відображає — у межах різних епох — незмінну актуальність покаянної тематики в українському музичному мистецтві, свідченням чого є дуже масштабний масив творів різних жанрів, створений як анонімами, так і відомими авторами. Отже, йдеться про певну традицію у національній культурі, що є, своєю чергою, частиною загальноєвропейської традиції.
  2. Обидва розглянуті твори виявляють сильний зв’язок із бароковою культурою, демонструючи глибину осягнення теми, і водночас апелюють до сучасного слухача передусім своєю ліричністю, «справжністю» почуттів, втілених бароково-класично-романтичними засобами, що забезпечує обом творам популярність як у професійному середовищі музикантів, так і в широкій аудиторії.
  3. Твори А. Веделя та І. Тилика написані для різних складів: чоловіче тріо та концерт для хору з практично суцільним tutti, що не заважає І. Тилику визначати жанр свого твору саме як концерт, у чому проявляється сучасний погляд на систему жанрів музичного мистецтва. При наявності спільних інтонаційних особливостей та прийомів розвитку (варіантний принцип, поліфонічні прийоми), у творі Ігоря Тилика, порівняно з «Покаянням» Артемія Веделя, більше переважає мінорна образна сфера, тут немає світлих «оаз» на кшталт першої частини веделівського тріо — «Покаянія отверзи мі двері» або початкового розділу фіналу — «Но надіяся на милость» тощо. Тому цей твір ближчий у цьому сенсі не до «Покаяння» А. Веделя, а до його концертів, таких як «Спаси мя, Боже», «Доколі, Господи, забудеши мя», «На ріках Вавилонських», ля мінор — творів, де драматургічний розвиток відбувається переважно в єдиній інтонаційно-образній сфері шляхом тонкого емоційно-образного нюансування.
  4. Між двома творами немає безпосередніх інтонаційних запозичень, але можна помітити певні опосередковані аналогії у підходах до відображення емоційно-релігійних станів засобами мелодичного, гармонічного та поліфонічного розвитку, що має у своїй основі певну суб’єктивну спорідненість світовідчуття.

Остання обставина, безперечно, відіграла надзвичайно важливу роль у виборі Ігорем Тиликом творчості Артемія Веделя як об’єкту наукового дослідження і стала запорукою його успішності

Підготували Лариса та Віктор Кислюки

Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору