«Наша Парафія»

Ю́рій Васи́льович Кондратю́к (справжнє ім’я Шаргей Олександр Гнатович; 21 червня 1897, Полтава — початок жовтня 1941 (42) або 25.02 1942, Орловщина, Росія) — український вчений-винахідник, один із піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів. Автор так званої «траси Кондратюка», якою подорожували на Місяць космічні кораблі «Аполлон».

«Земля — колиска розуму, але не можна вічно жити в колисці» — цей афоризм Костянтина Ціолковського свого часу досить часто цитували. Ще б пак. Людство таки зробило рішучий крок з колиски, таки сягнуло Космосу. «Per aspera ad astra», — казали древні, — «через терни до зірок». Для скількох дослідників неба це було найзаповітнішою мрією! Великий учений-косміст Цандер писав: «Хто не здіймав очі в ясну зоряну ніч на небо, на якому сяють мільйони зірок? Які незчисленні цінності доставлені були б на Землю, якби вдалося перелетіти туди».

Свій погляд на небо здіймало не одне покоління… 12 квітня 1961 року, майже 40 літ тому, вперше в історії людства було здійснено політ навколо Землі на космічному кораблі «Восток». Здійснив його Юрій Гагарін.

У своїх суєтних буднях ми мало не забули, що 12 квітня у радянських календарях вважалося Днем космонавтики. Сьогодні — це День працівників ракетно-космічної галузі України. Президент України Леонід Кучма висловив привітання працівникам цієї галузі народного господарства. «У цих та інших здобутках, — говориться у привітанні1, — знаходять продовження славні традиції, започатковані попередніми поколіннями вчених, конструкторів, робітників, символами яких стали імена Кондратюка, Корольова, Янгеля, Уткіна, Макарова». Так, з 22-х генеральних конструкторів, які очолювали 10 основних конструкторських бюро у Радянському Союзі, а пізніше в СНД, протягом 40 років космічної ери, 11 фахівців мають стосунок до України: хто народився, хто вчився, хто працював, хто сам був українцем. До цієї плеяди вчених світового виміру належить і Юрій Кондратюк. Із цим прізвищем він став відомим світові, увійшов до історії космонавтики.

Ім’я нашого земляка вписане золотими літерами в історію світової космонавтики, нашому землякові на космодромі Канаверал (США) встановлено пам’ятник, його ім’ям названо не тільки вулиці та навчальні заклади, а й малу планету та кратер на зворотному боці Місяця. Проте навіть спеціалісти в цій ділянці науки недавно відкрили для себе справжнє ім’я вченого, який не мав ніякого наукового ступеня. Правда, після запуску першого штучного супутника 4 жовтня 1957 року й після польоту Юрія Гагаріна широкий загал людей пов’язував ці космічні успіхи лише з іменем видатного творця теоретичних основ космонавтики Костянтина Ціолковського. І навіть не всі спеціалісти знали (або лише здогадувалися) про причетність до справи Генерального конструктора Сергія Корольова, Головного теоретика Мстислава Келдиша, творця космічних двигунів Валентина Глушка (народився в Одесі). Але майже ніхто не згадував ім’я людини, яка теоретично розробила практичні основи космонавтики.

Письменник-історик, лауреат Шевченківської премії Валерій Шевчук ще 1996 року сказав, що ім’я Кондратюка належить Україні, він — один зі світових геніїв космонавтики, за його земною філософією робиться майже все у цій галузі, у цьому він перевершив Ціолковського та інших космістів, і саме за його схемою відбувся політ американських астронавтів на Місяць. «Генієм в обмотках» назвав цей персонаж у своєму оповіданні Олесь Гончар. А повернуто це ім’я нам таки ж американськими вченими, які завдяки дослідженням Юрія Кондратюка першими побували на Місяці. Саме в американському журналі «Лайф» 31 березня 1969 року один з керівників програми «Аполлон» Джон Губольт писав, що в момент запуску «Аполлона-9» він думав про видатного українського вченого й інженера Юрія Кондратюка. Після висадки американців на Місяць інший американський вчений Лоу зізнався: «Ми розшукали маленьку, мало чим примітну книжечку, видану в Росії зразу ж після революції. Автор її, Юрій Кондратюк, обґрунтував і розрахував найекономнішу схему польоту на Місяць з поверненням на Землю. Цією схемою ми й скористалися».

Сьогодні про Юрія Кондратюка відомо досить багато, але є і не до кінця з’ясовані моменти в його біографії. Багато статей, розвідок про вченого написав один із дослідників життя і творчості Кондратюка журналіст Микола Сорока. Писали й інші дослідники. Чимало років життя присвятив дослідженню життєпису Юрія Кондратюка його двоюрідний брат Анатолій Даценко. До речі, в щорічнику «Наука і культура» за 1988 рік надруковано спогад Анатолія Даценка під заголовком «Всього 104 сторінки». Саме на стількох рукописних сторінках вмістилося геніальне відкриття Юрія Кондратюка.

***

Справжнє прізвище Юрія Кондратюка — Олександр Шаргей. Народився 21 червня 1897 року у Полтаві. Батько Гнат Бенедиктович Шаргей був студентом юридичного факультету Київського університету. Мати Людмила Львівна Шліппенбах була вчителькою географії Києво-Подільської жіночої гімназії. На жаль, так склалося, що вона брала участь у студентській демонстрації протесту у відповідь на спалення в Петропавлівській фортеці народоволки Марії Вєтрової, була арештована і перебувала в Лук’янівській тюрмі. Там вона втратила душевне здоров’я й померла, коли синові виповнилося тринадцять років.

Не знав він і батька — «вічного» студента. (Спочатку той навчався у Київському університеті, потім у Вищій технічній школі у Дармиггадті, після повернення з Німеччини поїхав до Санкт-Петербурга, де також продовжував навчання. Там він взяв цивільний шлюб з іншою жінкою, але невдовзі захворів і помер в тому ж 1910 році.

Отож малий Олександр був з шестирічного віку під наглядом своєї бабусі Катерини Кирилівни і нерідного діда Якима Микитовича Даценків.) От якраз у спогадах Анатолія Даценка детально описується цей період життя Олександра Шаргея. Дитинство у нього було важке, сирітське, але він закінчив гімназію у 19 років у Полтаві зі срібною медаллю. І в атестаті його було зазначено, що ця медаль дана «во внимание к отличным успехам в науках, особенно в физике и математике». Юнак, не знаючи праць Ціолковського, вивів основну формулу ракети для космічного польоту, запропонував принципово новий спосіб польоту на Місяць з поверненням за допомогою багатоступеневої ракети. Ці основні розрахунки та ідеї він виклав у чотирьох шкільних зошитах і це лягло в основу книги, яка згодом була надрукована у 1929 році. Але цьому передувало складне життя.

Здавалось би, срібна медаль давала йому можливість без іспитів вступити до Петроградського політехнічного інституту. Начебто намічалась щаслива стежка в житті. Ні, склалося зовсім інакше. Провчився Олександр всього сорок днів і його, студента-першокурсника, у жовтні призвали до армії і направили у школу прапорщиків при Петроградському юнкерському училищі. Закінчивши училище, молодий офіцер отримав призначення на Закавказький фронт, поїхав туди через Полтаву. Свої зошити з розрахунками ВІН залишив у мачухи, Олени Петрівни (другої дружини батька). Прослужив він проте недовго: у березні 1918 року військово-реводюційний комітет Кавказької армії видав постанову про демобілізацію. Олександр мав намір дістатися до Києва (через Полтаву знову ж таки).

Але під час цих подорожей він разом зі своїм другом дитинства Скринькою потрапив у Добровольчу армію генерала Корнілова і дише в травні 1918 року їм пощастило з неї втекти. У Полтаві вже не було бабусі (вона померла), а дід вибрався на село. Олександрові довелося працювати на різних роботах і водночас продовжувати працю над космічними проектами. У вільні хвилини він сідав за свої зошити. Життя було складним, часи тоді були непевні, і не кожна людина, навіть досвідчена, могла розібратися у заплутаних політичних та військових перипетіях тих днів. Олександр, тікаючи від денікінців з Києва вже разом з іншим другом дитинства Борисом Арабажиним, опинився в місті Смілі, де йому дали притулок давні знайомі — родина лікаря Радзевича. Тут він погодився на пропозицію стати робітником націоналізованої олійниці та в млині у Малій Висці (весна 1921 року).

Мачуха весь час шукала можливості допомогти Олександрові. Саме в цей час у Києві помирає від туберкульозу Георгій Васильович Кондратюк, родич знайомого її приятельки. Вона передає з великою осторогою метрику небіжчика у Малу Виску. Так Олександр Шаргей став Юрієм Кондратюком 1890 року народження. Це було у 1921 році, 15 серпня. Певно ж і далі доля не була прихильною до нього. Зі спогадів двоюрідного брата Олександра Даценка, співробітника Кондратюка Бориса Романенка, журналіста Миколи Сороки дізнаємося, що наступні двадцять років у житті Юрія Кондратюка були надзвичайно складними і напруженими. Були арешти, але були і зустрічі з Орджонікідзе, Сергієм Корольовим, професорами Вєтчинкіним, Риніним, було листування із самим Костянтином Ціолковським. Юрій Кондратюк, на жаль, не отримав вищої освіти (а такі намагання були у нього у 1922 році), проте не покидає своїх наукових досліджень, знайомиться з першою частиною праці Ціолковського «Дослідження світових просторів реактивними пристроями», працює над рукописом власної книги і в січні 1929 року книга Кондратюка накладом 2000 примірників побачила світ у друкарні «Сибкрайсоюза». Багатьом відомим вченим розіслав Кондратюк цю книгу. Потрапила вона і до бібліотеки американського конгресу, і саме ця праця відіграла визначну роль у плануванні американської місячної програми. Зазначимо, що 1972 року Товариство українських інженерів Америки здійснило її переклад українською.

Визначальним у наукових розробках Кондратюка є те, що він розглядав завоювання міжпланетних просторів як засіб покращення життя людей на Землі. Він обґрунтував можливість досягнення космічних швидкостей лише при застосуванні багатоступеневих ракет, провістив посадку на Місяць невеликого модуля, що й було реалізовано американцями. А ще його ідеї були використані при будівництві Кримської вітроенергетичної станції, втілені у проекті Останкінської телевізійної вежі, працюють і досі елеватори та ковші в них, які побудував Кондратюк. Все це є тріумфом його генія.

У його долі було багато цікавих і непересічних пам ятних зустрічей. Лев Троцький запрошував його на роботу в один з науково-дослідних інститутів (це після того, як була опублікована його праця), була зустріч зі вченим інженером-механіком Вєтчинкіним, який підтримав і надихнув Юрія Кондратюка на подальші дослідження. Цікавим є те, що в Сибіру він побудував найбільше дерев’яне зерно-сховище на 10 тисяч тонн «Мастодонт». На табличці напис: «Збудовано у 1930 році за проектом та під керівництвом Ю. Кондратюка». Поруч стоїть пам’ятник Юрію Кондратюку. Не тільки Лев Троцький запрошував Кондратюка на роботу: були й пропозиції з боку Сергія Корольова. На жаль, Юрій Кондратюк не зміг прийняти це запрошення, очевидно, боявся за свою «нереволюційну» біографію. Не обминула його і тюрма. Він був звинувачений у шкідництві і три роки довелося йому відбувати на засланні. Але скільки патентів він отримав на різні винаходи і пристрої! Орджонікідзе добився повернення Кондратюка з цього заслання, адже були потрібні його ідеї. Високу оцінку космічним розрахункам Юрія дав Ціолковський. Він відзначив його високу математичну ерудицію і підтвердив, що свої відкриття юнак зробив сам. От що може дати самоосвіта, постійна праця над собою і постійне бажання досягнути своєї мрії.

На жаль, історія не зберегла відомостей про те, як закінчилося земне життя нашого видатного земляка. Найбільш ймовірною версією є така. Коли розпочалася війна, Юрій Кондратюк записався до Київської ополченської дивізії Москви і на початку жовтня під час бою загинув. Пізніше на основі деяких матеріалів та розповідей свідків встановлено, що Юрій Кондратюк загинув 23 лютого 1942 року на Орловській землі. Але достеменної правди і досі не знає ніхто…

На жаль, наші генії вмирали часто за інтереси імперій, які потали їхню Батьківщину. І все-ж ім’я Юрія Кондратюка повергається в Україну. Відсвятковано у 1997 році столітній ювілей, який відзначався в рамках ЮНЕСКО, є навіть передмова Президента України Леоніда Кучми, колишнього ракетника, до першого видання творів Кондатюка українською мовою. Передовий косміст з нестандартами. але продуманими рішеннями, піонер космічної діяльності Юрій Васильович Кондратюк — скарб усієї науки, начальне надбання українського народу. Так поціновують його сучасники

Література:

1. Завалішин А. П., Даценко А. В. Ю. В. Кондратюк (О. Г. Шаргей) — основоположник космонавтики. — Київ. — 1997. — 64 с.
2. Дормідонтов А Г. Творець космічної траси. — Київ — 1997. — 50 с.
3. Кондратюк Ю. Про завойовування міжпланетних просторів. — К.: В-во КМУЦА. — 1996. — 118 с.
4. Грань Г., Ніколаєнко А. Сяйво згаслої зорі. // Голос України. — 1997. — 21 червня.
5. Ємченко О. Геній в обмотках, або «Я не жилець на цьому світі…41 // Урядовий кур“єр. — 1997. — 21 червня.
6. Чуприна Ф. Космічний геній з Полтави. // Вечірний Київ. — 1996. — 13 червня.
7. Сорока М. Юрій Кондратюк: хто він? // Урядовий кур“єр. — 1999. — 23 жовтня.

1. Передача прозвучала в ефірі 16 квітня 2000 року. [↩]