«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаСвятоотцівські твориСвятитель Кирил Єрусалимський --- Повне зібрання творінь

Чотирнадцяте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на ці слова: «І воскрес із мертвих на третій день, і вознісся на небеса, і сидить праворуч Отця»; і на слова апостольські: «Звіщаю ж вам, браття, благовістування, яке я благовістив вам» та інше. «Як устав на третій день за Писанням» та ін. (1 Кор. 15: 1, 4)

1. Веселися, Єрусалиме, і торжествуйте всі, хто любить Ісуса, бо Він воскрес. «Радуйтеся всі, які перед цим плакали» (Іс. 66: 10), чуючи про зухвалість та беззаконня юдеїв. Бо зневажений ними нині воскрес. І як слухання про Хрест заподіювало деяку скорботу, так блага вість про воскресіння нехай звеселить тих, які очікували її. Плач нехай обернеться на веселість, і нарікання на радість, нехай наповняться наші уста радістю і веселістю, бо Воскреслий сказав: «Радуйтеся!» (Мф. 28: 9). У минулі дні між люблячими Христа помічав я печаль. Оскільки, коли у повчанні зупинився я на смерті та похованні, а не сповістив про воскресіння, то думка ваша була спрямована до того, щоб почути бажане. Отже, воскрес Той мертвий, Який «серед мертвих вільний» (Пс. 87: 6), і Визволитель мертвих Той, на Якого на ганьбу, за довготерпіння Його, покладений був терновий вінець, воскреснувши тепер, увінчався вінцем перемоги над смертю.

2. Втім як про Хрест Його ми подали свідчення, так і про воскресіння надамо тепер засвідчувальні докази; оскільки нині читаний апостол говорить: «Був похований, і устав на третій день за Писанням» (1 Кор. 15: 4). Отже, після того, як апостол вказав нам на свідчення Писання, потрібно пізнати нам надію нашого спасіння і насамперед випробувати, чи говорить нам Божественне Писання про час воскресіння Його, чи влітку, чи восени воно буде, чи після зими? Також, в якому місці Спаситель воскрес? І яким ім’ям названо у дивних пророків місце воскресіння? Чи раділи жони, які шукали, але не знаходили Його, а потім знайшли? Щоб під час читання Євангелія, розповіді святого Євангелія не вважалися ні байками, ні віршованими розповідями.

3. Отже, що Спаситель був похований, ви ясно чули в попередній бесіді слова Ісаї: «Буде з миром поховання Його?» (Іс. 57: 2). Бо Він примирив небо із землею, привівши грішників до Бога. Також, що «від лиця неправди взявся праведний» (Іс. 57: 1), і «буде з миром поховання Його» (Іс. 57: 2), і «дам лукаве замість поховання Його» (Іс. 53: 9). І пророцтво Якова, що знаходиться в Писанні, говорить: «Ліг, як лев і як левиця; хто підніме Його?» (Бут. 49: 9). І подібне до нього в книзі Чисел: «Ліг відпочити, як лев і як левиця» (Чис. 24: 9). Багаторазово також чули ви слова псалма: «І в порох смерті звів мене Ти» (Пс. 21: 16). Саме місце ми вже означили, наводячи ці слова: «Гляньте на скелю, з якої ви висічені» (Іс. 51: 1). Втім нам треба показати тепер свідчення про саме Його воскресіння.

4. Отже, по-перше, Він говорить в одинадцятому псалмі: «Заради страждання убогих і стогону бідних, нині воскресну, говорить Господь» (Пс. 11: 6). Але деякі ці слова вважають двозначними, оскільки багато разів Він вставав і на гнів, для помсти ворогам. Отже, звернися до п’ятнадцятого псалма, в якому чітко говориться: «Охорони мене, Господи, бо на Тебе надіюся» (Пс. 15: 1); і потім: «Не зберу собори їхні від крові, не пом’яну імен їхніх устами моїми» (Лк. 15: 4). Оскільки вони відкинули Мене, Царя свого, обрали ним — Кесаря. І дещо потім: «Бачу Господа перед собою повсякчас, бо Він є праворуч мене, та не захитаюся» (Пс. 15: 8); і тут же: «Ще ж і до ночі повчає мене утроба моя» (Пс. 15: 7); і після цього досить ясно говорить: «Бо не залишиш душі моєї у пеклі, не даси преподобному твоєму бачити зотління». Не сказав: «Не даси преподобному твоєму бачити» (Пс. 15: 10) смерті; в такому випадку Він і не помер би, але говорить: зотління не побачу Я і під владою смерті не залишуся. «Показав Ти мені шляхи життя» (Пс. 15: 11). Дивись, як ясно сповіщається життя після смерті. Звернися тепер до двадцять дев’ятого псалма: «Піднесу Тебе, Господи, бо підняв мене Ти, і не утішив Ти мною моїх ворогів» (Пс. 29: 2). Що ж це означає? Чи від ворогів ти позбавився, чи від биття звільнився? На це Сам Він дуже ясно говорить: «Господи! Ти вивів із пекла душу мою» (Пс. 29: 4). Там говорить пророчо: «Не залишиш»; а тут, кажучи «вивів Ти», говорить вже про те, що мало статися, як про те, що відбулося: «Спас Ти мене від тих, які сходять до рову» (Пс. 29: 4). У який же час повинно було статися? «Увечері оселиться плач, і зранку радість» (Пс. 29: 6). З вечора для учеників був плач, а на ранок — радість про воскресіння.

5. Чи хочеш знати і про місце? Ісус говорить у Пісні Пісень: «У горіховий сад зійшла» (Пісн. 6: 11). Бо там сад був, де Він був розп’ятий. Хоча тепер це місце вельми прикрашене царськими дарами, але колись воно було садом, і ознаки цього, і залишки досі знаходяться. «Сад закритий, джерело запечатане» (Пісн. 4: 12) юдеями, які говорили (Пилату): «Згадали, що обманщик той, ще будучи живим, говорив, що через три дні воскресну» (Мф. 27: 63). «Повели охороняти гріб» (Мф. 27: 64). Після чого вони «пішли, поставили біля гробу сторожу, поклавши на камінь печать» (Мф. 27: 66). Добре хтось сказав проти них: «І у спокої будеш судити їх» (Іов. 7: 18). Що ж це за джерело запечатане? І що означає «колодязь води живої» (Пісн. 4: 15)? Це Сам Спаситель, про Якого написано: «Бо у Тобі джерело життя» (Пс. 35: 10).

6. Але що Софонія говорить ученикам від імені Христового? «Готуйся, пильнуй, зотліє усе листя їх» (Соф. 3: 7), тобто юдеїв, у яких не залишилося грона спасіння, ні навіть малої кисті, бо посічеться виноградник їх. Дивись, що Він говорить ученикам: «Готуйся, пильнуй» вранці очікуй воскресіння; і потім тут же за порядком, як написано, каже: «Заради цього потерпи Мене; каже Господь, в день воскресіння Мого на свідчення» (Соф. 3: 8) (в Мартиріоні). Чи бачиш, що пророк передбачив і місце воскресіння, зване Мартиріон? Бо з якої причини це місце Голгофи і воскресіння не Церквою називається, як інші Церкви, але Мартиріон? Ймовірно на підставі слів пророка: «У день воскресіння Мого на свідчення» (у Мартиріоні).

7. Хто ж це такий? Яка Його ознака Воскресаючого? Він ясно говорить тут же у наступних словах, того самого пророцтва: «Бо тоді зверну до людей мову» (Соф. 3: 9). Бо після воскресіння, коли був посланий Святий Дух, був дарований дар мов, «щоб служити Господеві у єдності» (Соф. 3: 9). Яка інша знаходиться у тому самому пророцтві ознака того, що служитимуть Господеві під ігом єдиним, «від кінців річок ефіопських, принесуть жертви Мені» (Соф. 3: 9). Знаєш, що написано в Діяннях: Царедворець ефіопський прийшов «від кінців річок ефіопських». Отже, коли Писання говорить і про час, і про приналежності місця, і про ознаки воскресіння, то будь впевненим нарешті у воскресінні, і ніхто нехай не похитне тебе у сповіданні Христа, з мертвих воскреслого.

8. Ось і інше свідчення, яке знаходиться у вісімдесят сьомому псалмі, яке пропонує Христос, Який говорить у пророка (бо той самий, який говорив тоді, явився після): «Господи, Боже спасіння мого, вдень взиваю, і в ночі перед Тобою» (Пс. 87: 2); і дещо потім: «Був як людина без допомоги, між мертвими кинутий я» (Пс. 87: 5). Не сказав: людина без допомоги, але: «Як людина без допомоги». Бо Він і розп’ятий був не тому, що був безсилим, але добровільно, і смерть не була необхідним наслідком немочі. «Приєднався до тих, які сходять у могилу» (Пс 87: 5). Яка ознака? «Віддалив Ти знайомих моїх від Мене» (Пс. 87: 9). Бо ученики розбіглися. «Хіба для мертвих твориш чудеса?» (Пс. 87: 11). Потім після кількох слів: «Я ж до Тебе, Господи, взиваю, і вранці молитва моя випередить Тебе» (Пс. 87: 17). Бачиш, як показуються і обставини часу, і страждання, і воскресіння.

9. Звідки ж устав Спаситель? У Пісні пісень говорить Він: «Встань, прийди, ближня моя» (Пісн. 2: 10), і потім: «У покрові кам’яному» (Пісн. 2: 14). Покровом кам’яним Він назвав печеру, що знаходилася тоді перед дверима гробу Спасителя, і в тому самому камені висічену, як зазвичай тут робиться при гробах. Тепер її не видно: оскільки тоді та печера була вивчена перед гробом для потрібного тоді прикрашання. Бо поки благоговійна царська любов влаштувала гріб, печера перебувала перед каменем. Але де ж камінь, при якому печера? Чи серед міста він лежить, чи біля стін в кінці міста; чи у старих стінах він знаходиться, чи в огорожі перед стінами, зробленій пізніше? На це Він говорить у Піснях: «У покрові кам’яному поблизу ущелини» (Пісн. 2: 14).

10. У який час воскресає Спаситель? Чи в час літа, чи в інший? У тих же вищезгаданих Піснях Він безпосередньо говорить: «Зима минає, дощ закінчується, перестає» (Пісн. 2: 11); «квіти показалися на землі, час обрізання настав» (Пісн. 2: 12). Чи не тепер земля покривається квітами, і обрізають виноградні лози? Чи бачиш, як ясно сказав, що й зима вже пройшла? Бо з настанням місяця березня починається вже весна. А час цей і є той перший місяць у євреїв, в який святкується Пасха, спочатку прообразована, а тепер істинна. Час цей є часом творення світу. Бо тоді Бог сказав: «Нехай проростить земля зелень і траву, що сіє насіння за родом і за подобою» (Бут. 1: 11). І тепер, як бачиш, будь-яка трава вже дає насіння. І як тоді Бог, створивши сонце і місяць, встановив для них рівноденний рух: так само за кілька днів до цього був час рівнодення. Потім сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим і за подобою» (Бут. 1: 26). Що належить до «образу», це людина утримала, а що до «подоби», — це спотворила своїм непослухом. Отже, в той самий час, у який вона втратила це, послідувало і виправлення. Коли створена людина за непослух була вигнана із раю, у той самий час той, що увірував, введений в нього за послух. Отже, спасіння відбулося у той час, в який відбулося відпадіння; тобто «коли квіти показалися, і час обрізання настав» (Пісн. 2: 12).

11. Сад був місцем поховання, в якому насаджені були виноградні лози. А Ісус говорить: «Я є лоза» (Ін. 15: 1). Отже, Він насаджений був на землі, щоб викорінити прокляття, накликане Адамом. Земля була засуджена вирощувати терня й будяки (осот); із землі вийшла лоза, щоб сповнилося написане: «Істина від землі засяяла, і правда з небес прихилилася» (Пс. 84: 12). Що ж буде говорити похований в саду? «Взяв смирну мою з ароматами моїми» (Пісн. 5: 1), і потім: «Смирна й алое з усіма першими літрами» (Пісн. 4: 14). Речі ці є ознаками поховання; і в Євангелії сказано: «Прийшли жони до гробу, несучи наготовані пахощі» (Лк. 24: 1). «І Никодим приніс суміш смирни та алое» (Ін. 19: 39). Потім написано: «Споживав хліб мій із медом моїм» (Пісн. 5: 1). Споживав гірке під час страждання, і солодке після воскресіння. Воскреснувши, увійшов Він, коли замкнені були двері: ученики не вірили, «бо думали, що бачать духа» (Лк. 24: 37). На це Він сказав: «Доторкніться до Мене, і побачте» (Лк. 24: 3), «вкладіть пальці в рани від цвяхів», як випробовував Фома. «Сказав же ще їм, які ще не вірили і дивувалися від радості» (Лк. 24: 41): «Чи маєте тут якусь їжу? Вони ж дали Йому від бджолиних сот» (Лк. 24: 42). Бачиш, як сповнилися ці слова: «Спожив хліб мій із медом моїм» (Пісн. 5: 1).

12. Але перш, ніж Він увійшов тоді, коли замкненими були двері, добрі і мужні жінки шукали Жениха і лікаря душ. Прийшли блаженні жони до гробу і шукали Того, Який воскрес, і сльози текли з очей їхніх тоді, коли належало радіти і веселитися за Воскреслого. Приходить Марія, шукає, як говорить Євангеліє, і не знаходить. Потім чує звістку від ангелів, і нарешті бачить Христа. Хіба не написано і про це? У Пісні Пісень сказано: «На ложі моєму шукала я того, кого полюбила душа моя» (Пісн. 3: 1). У який час? «На ложі моєму вночі шукала я того, кого полюбила душа моя», (Марія, говорить Євангеліє, приходить, коли було ще темно) (Ін. 20: 1). На ложі моєму шукала вночі, і шукала, і не знайшла Його. І в Євангелії говорить Марія: «Узяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його» (Ін. 20: 2). Але ангели, які були тут, виводять із невідання. Вони кажуть: «Чого шукаєте Живого з мертвими?» (Лк. 24: 5). Не тільки воскрес Він, але воскрес разом із мертвими. Марія не знала, тому від імені її в Пісні пісень сказано ангелам: «Чи не бачили ви Того, Якого полюбила душа моя? Бо коли трохи відійшла від них», тобто від двох ангелів, «як знайшла Його, Якого полюбила душа моя: Утримала Його, і не залишила Його» (Пісн. 3: 3, 4).

13. Бо після явлення ангелів Сам Ісус прийшов сповістити про Себе, як каже Євангеліє: «І ось Ісус зустрів їх, кажучи, радуйтеся: вони ж, приступивши, вхопилися за ноги Його» (Мф. 28: 9). Вхопилися за Нього, щоб сповнилися слова: «Утримала Його і не залишила Його» (Пісн. 3: 4). Хоча тіло жони слабке, але дух мужній: «Води великі не можуть погасити любові, і ріки не потоплять її» (Пісн. 8: 7). Мертвим був Той, Кого шукали, але не згасла надія на Його воскресіння. І ангел вдруге говорить жінкам: «Не бійтеся» ви (Мф. 28: 10): Не воїнам кажу: «Не бійтеся», але вам. Ті нехай бояться, щоб, дізнавшись досвідом, засвідчили й сказали: «Воістину Він був Син Божий» (Мф. 27: 54). А вам немає потреби боятися. Бо «досконала любов геть проганяє страх» (1 Ін. 4: 18). «Підіть, скажіть ученикам Його, що устав» та інше (Мф. 28: 7). І вони відійшли в радісному страху. Хіба не написано і про це? Другий псалом, який сповіщає про Христове страждання, говорить: «Служіть Господеві зі страхом і радуйтеся Йому з трепетом» (Пс. 2: 11). «Радуйтеся», бо воскрес Господь, але «радуйтеся з трепетом», внаслідок землетрусу і явлення ангела у вигляді блискавки.

14. Отже, архієреї та фарисеї, хоча з волі Пилата і запечатали гріб, але жони побачили Воскреслого. І Ісая, який передбачив як даремну працю архієреїв, так і тверду віру жон, говорить: «Жони, що йдете з позорища, прийдіть: бо немає людей, що мають розсудливість» (Іс. 27: 11). Архієреї не розуміють, а жони своїми очима бачать. Коли прийшли в місто до архієреїв воїни і сповістили про все, що трапилося, то вони сказали їм: «Говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали» (Мф. 28: 13). Справді добре і про це Ісая, наче від їхнього імені, сказав: «Але нам говоріть, і сповіщайте нам інше приємне» (Іс. 30: 10). Устав Воскреслий, і дарами срібла зваблюють воїнів, але не зваблять царюючих нині. Бо тоді воїни за срібло продали істину: але нинішні царі, бувши спонукані благочестям, створили прикрашену сріблом і золотом святу цю Воскресіння Спасителя Бога Церкву, в якій ми знаходимося, і збагатили її дорогоцінним від срібла і золота начинням. «І якщо це почуте буде у ігемона, ми переконаємо його» (Мф. 28: 14). Правда, ви переконали воїнів, але не переконали вселенну. Чому, коли Петро вийшов із в’язниці, сторожа була засуджена, а ті, що стерегли Христа, не були засуджені? Тим було від Ірода покарання, бо через своє незнання вони не могли захиститися: а ці, сказавши істину, але погодившись за срібло приховати її, архієреями були позбавлені покарання. Втім, хоча небагато хто з юдеїв тоді повірили, проте світ підкорився. Ті, які приховали істину, сховались, а ті, що прийняли її, явилися на світ силою Спасителя, Який не тільки Сам воскрес із мертвих, але воскресив з Собою і мертвих, від імені яких ясно говорить пророк Осія: «Зцілить нас на другий день, третього дня воскреснемо, і будемо живими перед Ним» (Ос. 6: 3).

15. Оскільки непокірні юдеї не переконуються Божественним Писанням, але, забувши все написане, суперечать воскресінню Ісуса, то добре було б так заперечити їм: чому ви, кажучи, що Ілля та Єлисей воскрешали мертвих, противитесь воскресінню нашого Спасителя? Чи тому, що ми не маємо тепер в живих тодішніх свідків цих слів? Так і ви надайте свідків того, що сталося тоді. Але про це написано (скажете): і про те написано. Отже, чому ви одне приймаєте, а інше відкидаєте? Про те написали євреї, але апостоли всі були євреями. Чому ж не вірите юдеям? Матфей, який написав Євангеліє, написав його єврейською мовою, і проповідник Павло — «єврей з євреїв» (Флп. 3: 5); та й усі дванадцять апостолів із євреїв. Далі і п’ятнадцять єрусалимських єпископів були приємственно поставлені із євреїв. Отже, з якої причини своє власне приймаєте, а наше відкидаєте, іноді як і це написано вашими євреями?

16. Але скаже хто-небудь: неможливе діло воскресати мертвим. Проте ж Єлисей два рази воскрешав: і за свого життя, і після смерті. Ми віримо, що мертвий, доторкнувшись до мертвого Єлисея, воскрес; і невже Христос не міг устати з мертвих? Втім, там мрець, який торкнувся Єлисея, хоч і воскрес, але той, який воскресив його, як і раніше, залишився мертвим; тут, навпаки, і Сам мертвий наш воскрес, і багато мертвих, і не торкнувшись Його, воскресли. «Бо багато тіл померлих святих устало. І, вийшовши із гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто» (Мф. 27: 52, 53) (очевидно, в це місто, в якому ми тепер знаходимося) «і явилися багатьом». Єлисей воскресив мерця, але не підкорив вселенної; воскресив Ілля мерця, але не ім’ям Іллі виганяються біси. Кажучи так, ми не принижуємо пророків, але тим більше вихваляємо Владику їх. Ми не робимо гіршим те, що вони мають, коли вихваляємо своє, бо й те є нашим, і тим, що у них знаходиться, утверджуємо наше.

17. Але юдеї знову говорять, що мертвий (Ісус) як Той, Який нещодавно пішов із життя, воскрес тому, що в Ньому ще залишалося життя; покажіть же нам, що можна воскреснути триденному мертвому; що можна вже похованій людині воскреснути після трьох днів. Коли ми на це шукаємо свідчень, то дає нам їх Сам Господь Ісус в Євангелії, кажучи: «Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі» (Мф. 12: 40). Розбираючи розповідь про Іону, знаходимо в ній дуже відчутну схожість, Ісус був посланий проповідувати покаяння; і Іона для того самого посланий. Але цей тікав, не передбачаючи майбутнього, а Ісус добровільно приходить проповідувати спасительне покаяння. Іона спав в кораблі і хропів під час морської бурі; а Ісус коли спав, за Божественним проведінням, хвилювалося море для того, щоб потім була пізнана сила Сплячого. Тому казали: «Чого ти спиш? Встань і моли Бога твого, щоб спас нас Бог» (Іон. 1: 6); а тут кажуть Владиці: «Господи! спаси нас» (Мф. 8: 25). Там сказали: «Моли Бога твого», а тут — «спаси». Той говорить: «Візьміть мене і киньте в море: і море затихне для вас» (Іон. 1: 12), а тут Сам Ісус «заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша» (Мф. 8: 26). І той був кинутий у черево кита; а цей добровільно зійшов туди, де уявний той кит смерті зійшов добровільно, щоб смерть вивергнула поглинених нею, як написано: «Від руки пекла визволю їх, і від смерті викуплю їх» (Ос. 13: 14).

18. Оскільки ми торкнулися цього предмета, розглянемо, що незручніше: чи похованій людині встати із землі, чи залишитися людині, що знаходиться в утробі кита, незгнилою в настільки сильній теплоті тварини? Хто не знає з людей, що утроби мають у собі настільки сильний жар, що й з’їдені кістки згнивають у них? Як же Іона, перебуваючи в утробі кита три дні, не згнив? Коли у всіх людей така природа, що, не дихаючи повітрям, вони не можуть жити; як же він упродовж трьох днів, не дихаючи повітрям, залишався живим? Юдеї, відповідаючи на це, говорять: Іоні, який коливався у пеклі, зійшла сила Божа; так невже Господь, Який, пославши силу, дарував життя Своєму рабові, Сам Собі не може дарувати його? Якщо вірним є те, то вірне і це; якщо ж те є неймовірним — і це неймовірне. А для мене обоє однаково вірні. Вірю, що й Іона був збережений, бо «все є можливим у Бога» (Мф. 19: 26).

Вірю, що й Христос воскрес із мертвих. Бо про це я знаходжу багато свідчень як у Божественному Писанні, так і в силі Воскреслого, що досі відкривається, Який зійшов у пекло один, а вийшов із нього з багатьма. Він зійшов до смерті, «і багато тіл померлих святих устали» (Мф. 27: 52) через Нього.

19. Смерть злякалась, побачивши когось нового, що прийшов у пекло, Який не був зв’язаний його узами. Чому ви, воротарі пекла, побачивши Його, жахнулися? Який незвичайний оволодів вами страх? Смерть утікла, і втеча ця виявила її боязливість. Зібралися святі пророки і Мойсей Законодавець, і Авраам, і Ісаак, і Яків, Давид і Самуїл, Ісая і Хреститель Іоан, який, засвідчуючи, говорив: «Чи Ти є Той, Який має прийти, чи іншого нам чекати?» (Мф. 11: 3). Викуплені всі праведники, поглинуті смертю. Бо провіщений Цар повинен був бути Викупителем добрих провісників. Тоді кожен із праведних говорив: «Смерте! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?» (1 Кор. 15: 55). Бо нас викупив Переможець.

20. Образ цього Спасителя нашого явив пророк Іона, який в утробі кита молився і говорив: «Взивав я у скорботі своїй» і далі: «З утроби пекла» (Іона. 2: 3). Хоча він знаходився в киті, але, перебуваючи в ньому, говорить про себе, що він знаходиться у пеклі. Бо він прообразував Христа, Який мав зійти у пекло. І через деякий час говорить від імені Христового, пророкуючи дуже ясно: «Ввергнута голова моя у розщелини гір» (Іона. 2: 6). Але він був у череві кита: які ж гори ув’язнюють тебе (пророче)? Знаю я, говорить він, що я прообразую Того, Який має бути покладений у гробі, висіченому із каменю. Іона, перебуваючи в морі, говорить: «Зійшов у землю» (Іона. 2: 7), оскільки він прообразував Христа, Який зійшов у серце землі. І передбачивши, що юдеї будуть схиляти воїнів до брехні і говорити: «Скажіть, що украли Його» (Мф. 28: 13), сказав: «Ті, які зберігають суєтне та неправдиве, милість цю залишили» (Іона. 2: 9). Бо прийшов милосердний до них, але був розіп’ятий і воскрес, віддавши чесну Свою кров за юдеїв та язичників. Але вони кажуть: «Скажіть, що украли Його» (Мф. 28: 13), (вони), «які зберігають суєтне та неправдиве» (Іона. 2: 9). Про воскресіння ж Його Ісая каже: «Той, Хто вивів від землі великого Пастиря вівцям» (Іс. 63: 11); додав він «великого», щоб не вважали, що Він має однакове достоїнство з попередніми пастирями.

21. Отже, маючи пророцтва, перебуватимемо у вірі. Нехай падають ті, які падають від невірства, оскільки хочуть того; а ти стій на камені віри щодо воскресіння, щоб який-небудь єретик не схилив тебе зневажати воскресіння. Бо маніхеї досі говорять, що воскресіння Спасителя було примарним, а не істинним, не слухаючи Павла, який написав: «Який був від сімені Давидового по плоті» (Рим. 1: 3); і який тут само говорить: «Із воскресіння з мертвих Ісуса Христа Господа нашого» (Рим. 1: 4). І в іншому місці, звертаючись до них, каже: «Не кажи в серці твоєму: хто зійде в безодню, тобто Христа від мертвих вивести?» (Рим. 10: 7). Подібним чином для утвердження десь написав: «Поминай Ісуса Христа, воскреслого з мертвих» (2 Тим. 2: 8). І знову: «Якщо Христос не устав, марною є проповідь наша, марна і віра ваша. Стаємо і лжесвідками Божими, якщо свідчимо про Бога, що Він воскресив Христа, Якого не воскресив» (1 Кор. 15: 14, 15). Але потім каже: «Нині ж Христос устав із мертвих, первісток серед померлих» (1 Кор. 15: 20); «і явився Кифі, також одинадцятьом» (1 Кор. 15: 5). Якщо не віриш одному свідку, маєш дванадцять свідків. «Потім явився більш як п’ятьом стам браттям одночасно» (1 Кор. 15: 6). Якщо дванадцятьом не вірять, то нехай приймуть свідчення п’яти сотень. «Потім же явився Якову» (1 Кор. 15: 7), братові Своєму, першому єпископу цієї пастви. Отже, якщо цей єпископ бачив воскреслого Христа Ісуса в першому Його образі: то ти, ученик Його, не повинен бути в невір’ї. Але скажеш, що Яків, будучи братом, з приязні засвідчив: «Після всіх же і мені явився» (1 Кор. 15: 8), Павлові, ворогові Його. А яке свідчення, ворогом сповіщуване, буває сумнівним? Будучи раніше гонителем, нині я благовіствую воскресіння.

22. Багато свідків воскресіння Спасителя: ніч і світло повного місяця (бо то була шістнадцята ніч); камінь гробу, що вмістив Його, — і камінь протистане в лице юдеям, бо він бачив Господа. І камінь відвалений, який і досі лежить, буде свідчити про воскресіння. Ангели Божі, які перебували тут, засвідчили про воскресіння Єдинородного. Петро та Іоан, і Фома, і всі інші апостоли, з яких одні, прийшовши до гробу, бачили поховальні пелени, якими Він був обгорнутий, які лежали там після воскресіння, а інші доторкалися до рук і ніг Його, і бачили рани від цвяхів; всі ж разом прийняли спасительний подих і удостоїлися влади прощати гріхи силою Святого Духа; жони, які трималися за ноги і бачили сильний землетрус і світло ангела, який знаходився тут; ті пелени, якими Він був обгорнутий і які, воскреснувши, залишив: воїни і срібло, дане їм; саме місце і тепер видиме, і цієї Святої Церкви дім, споруджений христолюбною ревністю блаженної пам’яті царя Константина, і так, як ти бачиш, прикрашений (все це свідчить).

23. Свідчить про воскресіння Ісуса й Тавифа, воскрешена із мертвих іменем Його. Як же не вірити воскресінню Христа, коли навіть ім’я Його воскрешало мертвих? Про воскресіння Ісуса і море свідчить, як ти перед цим чув: свідчить і ловля риби, і вугілля, яке лежало, і риба, покладена на нього. Свідчить і Петро, який спочатку три рази відрікся від Нього, а потім три рази визнав Його, прийнявши повеління пасти духовних овець. Дотепер стоїть Єлеон, наче досі показує очам вірних вознесеного на хмарі, і небесні ворота, в які Він увійшов. Бо до Вифлеєму Він зійшов з небес, а з гори Єлеонської вознісся на небеса. Там почав подвиги Свої; а тут увінчаний за подвиги. Отже, ти багато маєш свідків. Маєш свідком це місце воскресіння і місце вознесіння, що лежить від нас на схід. Маєш свідками ангелів, які свідчили там, і ту хмару, на якій Він вознісся, і учеників, які зійшли звідти.

24. Порядок вчення віри вимагав, щоб я сказав і про вознесіння: але благодать Божа влаштувала, що ти з провидіння цієї Божественної благодаті вельми достатньо, наскільки дозволяє неміч наша, чув про те вчорашній день Воскресіння Господнього, у зібранні при пропонованому за порядком читанні, яке містить у собі все про вознесіння Спасителя на небеса. Запропоноване тоді хоча мовлене було для всіх, і разом для зібраної безлічі віруючих, проте ж особливо стосується тебе (що готуєшся до просвічення)! Але питання у тому, чи проникся ти сказаним? Знаєш, що порядок Символу віри навчає тебе вірувати у воскреслого на третій день і вознесеного на небеса, і Того, Який сидить праворуч Отця. Хоча я думаю, що ти пам’ятаєш моє пояснення: втім і тепер мимохідь нагадаю тобі про сказане. Згадай те, що ясно написане у Псалмах: «Зійшов Бог при окликах радості» (Пс. 46: 6); згадай, що говорили одне одному і Божественні Сили: «Візьміть, врата, князі ваші» та ін. (Пс. 23: 7); згадай і слова псалма: «Зійшов Ти на висоту, полонив Ти полон» (Еф. 4: 8); згадай і слова пророка: «Влаштував на небо сходження своє» (Ам. 9: 6), і все інше, що вчора було сказане проти заперечуючих юдеїв.

25. Оскільки вони заперечують вознесіння Спасителя, ніби [це] щось неможливе, то згадай сказане про перенесення Аввакума. Бо якщо Аввакум перенесений ангелом, будучи взятим за волосся своєї голови, тим більше Владика і пророків, і ангелів, Який вознісся на хмарі з гори Єлеонської, міг власною силою зійти на небеса. Згадай і про подібні до цих чудеса, але перевагу надавай Владиці, Який творить чудеса. Бо ті носилися, а цей носить все. Згадай про те, що Єнох «був узятий» (Бут. 5: 24), але Ісус вознісся. Згадай те, що вчора було сказано про Іллю: Ілля піднятий був на колісниці вогненній; Христових же колісниць є «тьма і тисячі тисяч» (Пс. 67: 18). Ілля піднятий був до східного боку Йордану, а Христос вознісся на східному боці Кедрону; той «як на небо» (4 Цар. 2: 11), а Ісус прямо на небо; той сказав: дані будуть учневі подвійні дари Духом Святим, а Христос у такій великій кількості дарував учням благодать Святого Духа, що вони не тільки самі в собі Його мали, але передавали і віруючим через покладання своїх рук.

26. Коли таким чином будемо боротися з юдеями, коли переможемо їх, приводячи подібні приклади, тоді звернися до переваги слави Спасителя, тому що вони раби, а цей — Син Божий. Перевагу цю ти згадаєш і тоді, коли помислиш, що Павло, раб Христів, «був взятий до третього неба» (2 Кор. 12: 2). Бо якщо Ілля досяг лише першого неба, а Павло третього, то, звичайно, цей удостоєний більшої честі. Не соромся своїх апостолів. Бони не гірші за Мойсея і не нижчі за пророків; вони добрі між добрими, і ще кращі добрих. Бо Ілля, хоч узятий на небо, але Петро має ключі Царства Небесного, який чув слова ці: «Що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах» (Мф. 16: 19). Ілля був узятий тільки на небо, а Павло і на небо, і в рай (бо ученикам Ісуса належало доручити набагато більшу благодать), «чуючи невимовні слова, яких людині не можна переказати» (2 Кор. 12: 4). Павло назад зійшов з висоти не тому, що він був не достойним перебувати на третьому небі; але для того, щоб, насолодившись тим, що перевищує поняття людини, і зі славою зійшовши, після проповідування Христа і прийняття смерті за Нього, отримав мученицький вінець. Залишаю все інше, що стосується цього предмета, що сказано було вчора у недільному читанні. Бо для розсудливих слухачів досить тільки нагадати, щоб напоумити.

27. Пам’ятай і те, що я багато разів говорив про сидіння Сина праворуч Отця, про Якого за порядком в Символі віри говориться: «І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця». Не будемо багато цікавитися властивістю престолу, бо це незбагненно; не будемо також слухати тих, які зловмисно говорять, що Син почав сидіти праворуч Отця після розп’яття і воскресіння, і після сходження на небеса. Бо Він не з часом отримав престол, але від початку, як Він існує. Він завжди перебуває народженим Сином і сидить з Отцем. І цей престол, до пришестя Спасителя у плоті, споглядаючи, пророк Ісая каже: «Бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і піднесеному…» і т. д. (Іс. 6: 1). Бо Отця ніхто ніколи не бачив. Той же, Хто явився тоді пророку, був Син. І псалмоспівець говорить: «Готовий престіл Твій відтоді, від віку Ти єси» (Пс. 92: 2). Оскільки багато є про це свідчень, то для стислості часу будемо задоволені і цими.

28. А тепер потрібно трохи вам нагадати з того, що докладно викладено було стосовно сидіння Сина праворуч Отця. Сто дев’ятий псалом ясно говорить: «Сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, аж поки не покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх» (Пс. 109: 1). Спаситель, стверджуючи сказане в Євангелії, говорить, що Давид не сам від себе, але з натхнення Святого Духа сказав це: «Як же Давид духом Господом Його називає, кажучи: Сказав Господь Господеві моєму: Сиди праворуч Мене…» і т. д. (Мф. 22: 43-44), і в Діяннях Апостольських (сказано), що в день П’ятидесятниці Петро, ставши з одинадцятьма апостолами і розмовляючи з ізраїльтянами, тими самими словами згадав про це свідчення, яке знаходиться у сто дев’ятому псалмі.

29. Потрібно нагадати вам і про інші деякі подібні свідчення щодо сидіння Сина праворуч Отця. У Євангелії від Матфея написано: «Але кажу вам: віднині ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили» і т. д. (Мф. 26: 64). Згідно з цим і апостол Петро говорить у своєму посланні: «Воскресінням Ісуса Христа, Який є праворуч Бога, зійшовши на небо» (1 Пет. 3: 21-22). І апостол Павло, пишучи до римлян, говорить: «Христос Ісус помер, але ж і воскрес, і є праворуч Бога» (Рим. 8: 34). У Посланні ж до ефесян сказав: «За дією держави кріпості Його, якою діяв у Христі, воскресивши Його із мертвих і посадивши праворуч Себе» і т. д. (Еф. 1: 19-20); а колосян вчив так: «Якщо ж воскресли з Христом, вишніх шукайте, де Христос сидить праворуч Бога» (Кол. 3: 1). У Посланні до євреїв говорить: «Здійснивши очищення гріхів наших, сів праворуч престолу величі на висоті» (Євр. 1: 3); і потім: «Кому ж із ангелів колись сказав: сиди праворуч Мене, аж поки не покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх?» (Євр. 1: 13). Ще: «Він же один раз (Євр. 1: 10, 12) за всіх «приніс жертву, завжди сидить праворуч Бога, іншого очікуючи, аж поки покладуться вороги Його до підніжжя ніг Його» (Євр. 1: 13); далі: «Дивлячись на Начальника і Виконавця віри Ісуса, Який замість належної Йому радості витерпів хрест, зневаживши сором, і сів праворуч престолу Божого» (Євр. 12: 2).

30. Є й інші свідчення про сидіння Єдинородного праворуч Отця, але ми в цей час будемо задоволені і цими, те ж саме знову нагадуючи вам, що не після пришестя у плоті Він отримав честь цього сидіння, але раніше усіх віків Єдинородний Син Божий, Господь наш Ісус Христос має завжди престіл праворуч Отця. Сам же Бог всього, Отець Христа і Господь наш Ісус Христос, Який зійшов і піднявся, і сидить разом з Отцем, нехай береже ваші душі і нехай береже непохитною і твердою надію вашу на Воскреслого; нехай воскресить вас від смертоносних гріхів ваших і сподобить пренебесного свого дару; нехай удостоїть вас бути взятими «на хмари назустріч Господу у повітря» (1 Сол. 4: 17), у час сприятливий; і, аж поки не настане цей час напередустановленого і славного другого Його пришестя, нехай напише імена всіх вас у книзі живих, і, написавши, нехай ніколи не зітре. (Бо багатьох, які відпадають, стираються імена); нехай же сподобить усіх вас повірити у Воскреслого і прийняти Вознесеного, і Того, Який знову прийде, але не від землі прийде (застерігай, людино, саму себе від спокусників, що мають прийти), Який сидить на висоті і знаходиться разом із нами тут, Який бачить образ і твердість віри в кожному. Що Він відсутній нині тілом, не подумай з цього, що й Духом не є присутній. Він тут, посеред нас; Він чує, що говоримо про Нього, бачить думки твої і випробовує серця й утроби. Він і тепер готує всіх вас, які приступають до хрещення, предстати перед Отцем у Святому Дусі і сказати: «Це я і діти, яких Ти дав мені» (Євр. 2: 13). Боже! Нехай буде Йому слава на віки. Амінь.

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору