Слово про піст і милостиню
Прекрасним є піст, прекрасне також і читання Писання. Але це прекрасне тоді, коли підтверджується справами. Бо, коли ти читаєш, а не робиш, тоді читання стає для тебе осудом і приводом для покарання. «Не слухачі закону, — сказано, — праведні перед Богом, але виконавці закону виправдані будуть» (Рим. 2, 13). І Христос говорить: «Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за гріх свій» (Ін. 15, 22). Блаженним є той, хто говорить у вуха слухачам, особливо коли вони сплатять «прибуток». А «прибуток» — це слухняність і виконання заповідей Божих, про що говорить Господь: «І я, прийшовши, отримав би моє з прибутком» (Мф. 25, 27).
Отже, що ти, брате, зібрав за допомогою посту? Адже і хлібороб сіє для того, щоб жати, і купець для того звершує подорожі в чужі краї, щоб зібрати майно, і керманич для того перепливає багато морів, щоб наповнити корабель товарами. Не кажи мені, що ти так багато днів постив, не з’їв того й іншого, не пив вина, пережив нечистоту, а покажи мені, чи став ти лагідним після того, як був гнівливим, чи зробився людинолюбним після того, як раніше був жорстоким, бо, якщо ти упоєний гнівом, то навіщо пригнічуєш свою плоть? Якщо всередині заздрість і користолюбство, то яка користь від пиття води? Тепер шукаю не того, яка трапеза, але чи відбулася переміна злого напрямку думок. Якщо пані, тобто душа, перелюбствує, то навіщо бичуєш служницю, тобто утробу? Якщо душа втратила чутливість, то навіщо виснажуєш тіло? Говорю це, не обвинувачуючи вас, а заради легковажних. Якби я побачив, що ви злітаєте високо, то все ж таки бажав би, щоб ви злітали ще вище. Такою є тиранія любові. Як грошолюби, чим більше зберуть золота, тим більше його шукають, так і ми сильніше бажаємо для вас успіху.
Отож, якщо хочеш бути прийнятим Богом, то постись, брате, так, як ниневітяни. Вони закону не отримали. Це ті, про яких говорить Павло: «Бо коли язичники, які не мають закону, з природи законне чинять, вони, не маючи закону, самі собі закон» (Рим. 2, 14).
Тому не хвалися бездіяльним постом — сам піст не вводить до неба, якщо не має своєї сестри — милостині. Адже вона поєднана з ним, і між ними не тільки братерські і тісні взаємини, але милостиня є навіть опорою для посту. Звідки це відомо? Ангел говорив до Корнилія: «Молитви твої і милостині твої згадалися перед Богом» (Діян. 10, 4). Милостиня — це крило молитви. Якщо не зробиш для молитви крил, то вона не полетить, а коли душа окрилена, тоді вона швидко несеться до неба.
Доки буде сріблолюбство і прагнення майна? Все це, брате, пропадає разом із цим життям. Але ти, безсумнівно, скажеш мені: кажи це самому собі. І собі, брате, говорю, і вам, оскільки повчання стосується всіх. Слухаючи це і виправляючись, я отримую від вас благодіяння. І хоч би той, хто говорить, був рабом, я приймаю пораду, і хоч би був вільним, я охоче слухаю. Не відмінність між особами, а користь поради чинить те, що я сприймаю все, що говориться. І якщо Мойсей, такий великий муж, який розмовляв з Богом, не знехтував порадами свого тестя, хоч той був варвар, але навіть він прийняв їх, і Бог підтвердив (Вих. 18, 24), то наскільки більше ми? Не говорю тобі: зробися убогим, але — витрать надлишок на убогих, щоб твій надлишок зробився для тебе підставою для спасіння. Хіба не бачите на дорозі багатьох убогих? Чому вони залишаються хворими і нагими? Один дуже молодий, інший же дуже старий, один спирається на іншого, і страждання їхні великі.
Отже, дай ближньому, щоб мати боржником Господа, для Якого приємно бути боржником і Який віддає капітал з «прибутку». «Прибуток» щодо зовнішніх справ — це злочин, а щодо Бога — похвала. Ти не даєш убогому? Звертай увагу на Того, Хто через нього просить, і засоромся достоїнства, властивого Тому, Хто приймає. Убогий отримує, — а Бог бере в борг. Задумайся, як Господь твій прихилився заради того, щоб прихилити тебе не бути жорстоким і нелюдяним.
— Ви бачили Мене голодним і не нагодували, спраглим — і не напоїли, мандрівником — і не прийняли, нагим — і не одягли (Мф. 25, 42–43), і так далі.
Отже, ти не даєш голодному Христові? Ти і убогий разом отримуєте з трапези Його Тіло, однаково причащаєтеся із Його чаші. Він бере участь з тобою у великих і страшних речах, а ти не подаєш Йому бодай малого? Хіба те, що ти подаєш Йому, твоє? Адже, хоч би ти отримав від батьків, хоч би від предків — все це належить Богові. Навіщо зариваєш це в землю? Подай убогому, і Господь досить надійно збереже це для тебе. Хіба не бачиш, що робить хлібороб? Часто, через бідність не маючи насіння, він віддає в заставу свій одяг й отримує те, що хоче, і довіряє землі? Хоч би часто наставала негода, і хоч би він ішов, нічого не зжавши, однак довіряє землі, бо надіється. Тож, невже те, що чинить земля, не може зробити Господь? Наслідуй ту вдову у Старому Завіті, яка мала «жменю борошна в діжці і трохи олії в глечику» (3 Цар. 17, 12), бо цим вона почастувала пророка. Або ту, в Євангелії, яка, кинувши дві лепти, перевершила всіх, оскільки кинула все своє багатство (Лк. 21, 2–3).
— Але що ти кажеш? Я — убогий і не маю грошей.
Не маєш двох лепт? Якщо і не маєш, то Бог шукає надлишку доброго напрямку думок. Тому Він говорив: якщо хто подасть «чашу холодної води…, не втратить нагороди своєї» (Мф. 10, 42). Послухай, що Він говорить: «Холодної води», не гарячої, щоб ти через витрату дров не позбувся своєї нагороди. І скільки би золота не змусив заплатити тебе цар, ти, будучи підвішеним, катованим мотузками для тортур, віддаєш те, що він хоче. І, хоч би ти був убогим, він не звертає уваги на заможність, а тільки на свою власну вигоду. Бог же так не чинить, а вимагає від кожного по змозі.
Чому вони убогі? Не тому, що Бог не міг послати золотого дощу, а тому, щоб вбогість зробилася для тебе полегшенням твоїх гріхів. «Велика річ — людина, і дорогим є муж, який чинить милостиню» (Притч. 20, 6)1. Поглянь, якою великою є милостиня. Бог порівнює милосердну людину із Собою. «Отже, будьте милосердні, — говорить Він, — як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6, 36). Якщо прийде смерть, то скарби залишаються тут. Чому ж не пересилаєш їх для себе туди, щоб в той день убогі виявилися заступниками за тебе там, де нема ні ритора, ні захисника? Ось убогі показують свій одяг і пов’язки і відводять тебе від вогню. Не так сонце, висвітлюючи лід, змушує його танути, як милостиня, зіштовхнувшись із безліччю гріхів, винищує їх.
А щоб ти зрозумів висоту милостині, подумай, що поєднано з більшими трудами, ніж дівоцтво? Ніщо. Чеснот багато: одні — великі, другі — більші, треті — менші, але ніщо не виявляє більших труднощів, ніж дівоцтво, — воно бореться з природою. І ця війна не має перемир’я. Це битва, яка ніколи не має спокою, хіба тільки з милості Христової. Діва стоїть, збираючи вогонь проти самої себе, і не горить. Діва, стоячи на вугіллі, не згоряє, знаходячись у печі, не палає, будучи зрошуваною, як три юнаки. Борючись з невидимими силами, наслідує Михаїла і змагається з Гавриїлом. Дівоцтво було в раю, однак погублене змієм. Тому в проміжний час його не було. А коли прийшов народжений від Діви Ісус Христос, Син Божий, тоді воно появилося знову. Хочеш довідатися про висоту дівоцтва? Мойсей розділив море, змінив повітря, звів манну, але лихословили на нього через його дружину ефіопку за те, що він одружився з нею (Числ. 12, 1). І Авраам, і Ісаак, і Яків, а також Йосиф, хоч і був цнотливим, однак після того одружився.
Хочеш зрозуміти, яким величним є дівоцтво? Христос, прийшовши, не вказав на нього, як на необхідність. Звеличивши інші чесноти, не звеличив з ними цю задля того, щоб ти був увінчаний у тому випадку, коли будеш у ній процвітати добровільно. Ті, котрі несуть подвиг у помірності й убогості, піклуються насамперед про неї. «Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного» (Мф. 19, 12), відітнувши не члени, але видаливши від себе неприборкану похіть. «Хто може вмістити, нехай вмістить» (Мф. 19, 12). І апостол, перераховуючи всі чесноти і знаючи глибину цієї, говорить: «Щодо дівоцтва я не маю повеління Господнього» (1 Кор. 7, 25).
Ти бачив, яким величним є дівоцтво? Однак без милостині воно не спасло, а милостині без дівоцтва спасли. П’ять нерозумних дів, які не мали єлею, а тільки саме дівоцтво, не ввійшли до весільного чертога. Вони говорять мудрим: «Дайте нам вашої оливи» (Мф. 25, 8). Справедливо вони названі нерозумними, адже, процвітаючи в більш важкому, вони не зробили того, що не вимагало трудів, — скинули великого супротивника і були переможені слабкішим. І коли прийшов наречений, тоді мудрі діви ввійшли до весільного чертога. Тоді прийшли і ті, стукаючи, а він говорить їм: «Не знаю вас» (Мф. 25, 12). Чому? Тому, що бачили мене голодним, «і не дали Мені їсти» (Мф. 25, 42).
Але нехай не буде того, щоб і ми почули такий голос! До тих, котрі мали успіх у милостині, говорить: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25, 34). Чому? Тому, що дотримали дівоцтва? Зовсім ні, але тому, що «голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим і в темниці, і ви відвідали Мене» (Мф. 25, 35–36). А щоб ти зрозумів, якою величною є милостиня, знову хочу нагадати вам цю історію. Було десять дів: п’ять мудрих і п’ять нерозумних. Й опівночі голос:
— Уставайте, жених іде.
Північ — це воскресіння, коли ангели розбудять усіх нас. Уставши ж, «діви приготували світильники свої» (Мф. 25, 7). А світильник — це дівоцтво, яке є чимось чистим, полум’яним, світлим. Нерозумні говорять мудрим: «Дайте нам вашої оливи». Мудрі кажуть їм: боїмося, «а як і нам, і вам не стане?» (Мф. 25, 8–9) (не через заздрість не дали, бо там золото вже нікому не потрібне, нема там ані багатого, ані вбогого), тому підіть і купіть (Мф. 25, 9). А хто — продавці? Убогі. Ти більше отримуєш, ніж даєш: даєш йому земне, а отримуєш небесне. Отже, «коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися» (Мф. 25, 10). Ті ж, прийшовши, почали стукати, а Він говорить їм: «Не знаю вас» (Мф. 25, 12). Бачиш, через те, що вони не мали милостині, тому змарнували і труд дівоцтва і залишилися поза весільним чертогом.
Отже, усвідомивши вигоду від милостині, будемо, браття, творити її, щоб і ми потрапили до весільного чертогу і насолодилися вічними благами, за благодаттю Господа нашого Ісуса Христа, з Яким слава Отцеві зі Святим і Благим, і Животворчим Духом нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
- Переклад за церковнослов’янським текстом Біблії. [↩]
