«Наша Парафія»

1. Ми відклали тягар посту, але не будемо відкладати плодів посту, бо можна відкласти тягар посту і збирати плоди посту. Минули труди подвигів, але не повинні минати старання щодо добрих справ. Минув піст, але нехай залишиться побожність, або краще сказати — не минув і піст. Однак не бійтеся — це я сказав, не маючи не увазі проповідувати вам про іншу Чотиридесятницю, але бажаючи наставити вас у таких же чеснотах. Минув піст тілесний, але не минув піст духовний. Цей кращий від того, бо той установлений задля цього. Як тоді, коли ви постились, я говорив вам, що постячи, можна не постити, так і тепер говорю, що можна поститись, не постячи. Можливо, що ці слова здаються загадковими, але я вкажу і на розгадку питання.

Як можна, постячи, не постити? Це буває тоді, коли хто-небудь утримується від їжі, а не утримується від гріхів. Як можна постити не постячи? Це буває тоді, коли будь-хто споживає їжу, але не тішиться гріхом. Цей піст кращий від того, і не тільки кращий, але й легший. Під час того посту чимало посилалися на свою тілесну немічність, на жорстоку сверблячку:

— Я весь у корості, — говорили вони, — не можу обійтися без обмивання, і вода мені шкодить, і не можу вживати овочів.

Чимало такого чув я тоді від багатьох. А в цьому пості чогось подібного сказати не можливо. Користуйся обмиваннями, бери участь у застіллях, помірковано вживай вино і, якщо хочеш їсти м’ясо, ніхто не заперечує — користуйся всім, але тільки утримайся від гріха. Бачиш, наскільки цей піст легкий для всіх? У ньому не можна посилатися на тілесну немічність — це виключно справа душі.

Можна бути п’яним і не пивши вина, так само можна пити вино і бути тверезим. А що буває сп’яніння без вина, про це послухай пророка, який говорить: «На верху гори ситі п’яні без вина» (Іс. 28, 1)1. Як можна впиватися без вина? Якщо не будеш побожними роздумами вгамовувати неприборканість пристрастей. Можна пити вино і не бути п’яним. Якби це було неможливим, то Павло в посланні до Тимофія не дав би такої поради: «Вживай небагато вина, заради шлунка твого і частих твоїх недуг» (1 Тим. 5, 23). Сп’яніння — це не що інше, як неприродна несамовитість душі, спотворення думок, нестача міркування, відсутність розуму. А це відбувається не тільки через сп’яніння від вина, але й через сп’яніння гнівом і непристойною похіттю. Як гарячку спричиняє і безсоння, спричиняє і виснаження, спричиняє і печаль, спричиняють і зіпсовані соки, і різні причини, а страждання і хвороба одна і та ж, так і тут: сп’яніння може бути і від вина, може бути і від похоті, може бути і від зіпсованих соків, і від різних причин, а страждання і хвороба одна і та ж.

Тому будемо утримуватися від пияцтва. Не кажу: будемо утримуватися від вина, але будемо утримуватися від пияцтва. Не від вина буває пияцтво — вино є Божим створінням, а створіння Боже не заподіює нічого злого — це порочна воля спричиняє пияцтво. А що можна впиватися й інакше, а не тільки вином, послухай, що говорить Павло: «Не впивайтеся вином», — виражаючи цим те, що можна впиватися й інакше. «Не впивайтеся вином, від якого буває розпуста» (Еф. 5, 18). Дивним чином, короткими словами він виразив увесь осуд пияцтву. Що означає: «Не впивайтеся вином, від якого буває розпуста»?

Ми називаємо блудними тих молодих людей, котрі, отримавши батьківську спадщину, витрачають усе відразу, не задумуючись, кому що потрібно дати, і коли дати, але не перебираючи — і одяг, і золото, і срібло, і все батьківське багатство витрачають на блудниць і розпусників. Таким є пияцтво. Опановуючи розумом тих, котрі пиячать, ніби розпусним юнаком, і заполонивши їхню свідомість, воно змушує необачно і без усякої обережності витрачати весь запас думок. П’яний не знає, що потрібно говорити і про що мовчати — його рот постійно відкритий. На його устах нема ані замка, ані дверей. П’яний не вміє розумно розпоряджатися своїми словами, не вміє виразити багатство думок, не вміє одне приберегти, а інше викласти, але витрачає і викидає все. Пияцтво — це добровільна несамовитість, втрата розуму. Пияцтво — це горе, з якого сміються, хвороба, з якої знущаються, довільне біснування — воно гірше за божевілля.

2. Хочеш знати, як п’яний буває гіршим за біснуватого? Біснуватого всі ми жаліємо, а від цього відвертаємося, тому співчуваємо, а на цього гніваємося й обурюємося. Чому? Тому, що в того хвороба від (диявольської) напасті, а в цього — від безтурботності; у того — від підступу ворогів, а в цього — від підступу власних помислів. Але терпить п’яний те ж саме, що й біснуватий: так само крутиться, так само впадає у несамовитість, так само падає, так само перевертає очі, так само трясеться, лежачи на землі, пускає з рота піну і виливає нечисту слину, й уста його наповняються нестерпним смородом. Такий чоловік неприємний для друзів, смішний для ворогів, ним нехтують слуги, він огидний для дружини, нестерпний для всіх, огидніший навіть за безсловесних. Безсловесні тварини п’ють доти, поки відчувають спрагу, і мають міру в потребі, а в цього бажання через непомірність йдуть далі потреби, і він стає більш безрозсудним за безсловесних.

Особливо важким є те, що ця хвороба, яка сповнена безлічі зла і спричиняє стільки нещасть, навіть не вважається провиною. За столами багачів щодо цього сорому буває суперництво і змагання, де завзято сперечаються один з одним стосовно того, хто покаже себе зразком (у цій справі), хто більше викличе сміху, хто більше ослабить свої нерви, хто більше розморить свої сили, хто більше образить нашого Владику. Тоді можна бачити диявольські перегони і змагання. П’яний жалюгідніший за мертвого. Цей лежить байдужий і не може робити ані добра, ані зла, а той здатний робити зло і, заривши душу у своє тіло, наче в могилу, робить своє тіло мертвим. Бачиш, наскільки він жалюгідніший за біснуватого, наскільки бездушніший за мертвих?

Хочеш, я скажу ще щось більше і важче від усього цього? Людина, котра пиячить, не може ввійти до Царства Небесного. Хто це говорить? Павло. «Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці, ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки — Царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6, 9–10). Чув, до якого сонму він його зарахував? До розпусників, до блудників, до ідолопоклонників, до перелюбників, до лихословів, до користолюбців, до грабіжників.

— То що ж? Невже, — скажеш, — п’яниця і розпусник — одне і те ж? Невже одне і те ж п’яниця й ідолопоклонник?

Не говори мені цього, чоловіче. Я прочитав тобі Божественні закони. Не вимагай від мене звіту, запитай Павла, і він відповість тобі. Я не можу сказати, чи разом з ними, чи не разом з ними він отримає покарання, але що він, як й ідолопоклонник, буде позбавлений Царства, це я можу підтверджувати зі всією силою. А коли це є безсумнівним, то чому ти вимагаєш від мене звіту про те, наскільки великою є міра цього гріха? Якщо він залишиться поза дверима, якщо він буде позбавлений Царства, якщо не отримає спасіння, якщо буде посланий на вічні муки, то для чого ти вказуєш мені на міру, вагу і ступені гріхів?

Воістину, улюблені, пияцтво — це жахлива і дуже важка справа. Не про вас я говорю — нехай цього не буде — я цілком переконаний, що ваша душа чиста від цієї хвороби і цієї пристрасті, і доказом вашого здоров’я є ваше перебування тут, щире зібрання, уважне слухання, бо той, що упивається вином, не може жадати Божественних слів. «Не впивайтеся вином, від якого буває розпуста, а наповнюйтеся Духом» (Еф. 5, 18). Ось, прекрасне сп’яніння — насичуй свою душу Духом, щоб не насичувати її пияцтвом. Наперед заповни цим свою душу і свої помисли, щоб не знайшла в них місця та безсоромна пристрасть. Тому він і не сказав: «Причащайтеся Духа», але: «Наповнюйтеся Духом». До верха наповни свою душу Духом, як чашу, щоб диявол уже не зміг вкласти в неї нічого. Потрібно не просто причащатися Духа, але «наповнюйтеся Духом…, псалмами та славословленнями і піснями духовними» (Еф. 5, 19), якими ви наповнилися сьогодні. Тому я й упевнений у вашій помірності.

Є у нас прекрасна чаша пиття — чаша пиття, яка спричиняє помірність, а не розслаблення. Яка ж? Чаша духовна, чаша спасенна, чиста чаша Крові Господньої. Вона не спричиняє пияцтва, не спричиняє розслаблення — вона не розслаблює сили, а збуджує сили, не послабляє нерви, а напружує нерви. Вона спричиняє бадьорість, вона служить предметом благоговіння для ангелів, предметом жаху для бісів, предметом шанування для людей, предметом любові для Владики. Поглянь, як говорить Давид про цю духовну чашу, яка стоїть перед нами на цьому престолі: «Ти приготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що наповнює, найкраща» (Пс. 22, 5). Щоб ти, почувши слово «пиття», раптом не злякався і не подумав, що воно спричиняє слабість, він додав: «…найкраща» і сильна. Новий образ пиття подає міцність, робить бадьорим і сильним! Воно витікає із духовного Каменя, воно не руйнує помислів, а збуджує помисли духовні.

3. Тому будемо упиватися цим питтям, а від того будемо утримуватися, щоб ми не осоромили це свято. Це ж свято — свято не тільки землі, але й неба. Нині радість на землі, нині радість на небі. І якщо при наверненні одного грішника буває радість на землі і на небі (Лк. 15, 10), то тим більше буде радість на небі, коли весь світ вирваний із рук диявола. Нині торжествують ангели, нині радіють архангели, нині з нами святкують це свято херувими і серафими. Вони не соромляться подібних до них рабів, але радіють з нами за наші блага. Хоч ця благодать отримана від Владики нами, однак задоволення у них з нами спільне. Але що я говорю про подібних до нас рабів? Сам Владика, їхній і наш, не соромиться святкувати разом з нами. На підставі чого можемо сказати, що і Він не соромиться? «Дуже бажав Я, — говорив Він, — цю паску їсти з вами» (Лк. 22, 15). А коли Він бажав святкувати Пасху разом з нами, то — зрозуміло — святкувати і воскресіння. Отже, коли радіють ангели й архангели і Владика всіх небесних сил святкує разом з нами, — яка ще може бути причина для печалі?

Нехай ніхто з убогих не печалиться через свою убогість, бо це духовне свято. Нехай ніхто з багатих не звеличується багатством, бо радість цього свята збільшитися грошима ніскільки не зможе. На святах світських, земних, де буває неабияка непомірність, де щедра трапеза й об’їдання, де бешкетування і сміх, де всяка сатанинська розкіш, там справді убогому буває сумно, а багатому весело. Чому? Тому, що багатий виставляє щедрий стіл і більше насолоджується розкішшю, а вбогому бідність перешкоджає показати таку ж пишність. А тут нема бодай чогось подібного. Одна Трапеза для багатого і для вбогого. Чи хтось багатий — він не може додати нічого до цієї Трапези, чи хтось убогий — він при своїй убогості ніскільки не менше може брати участь у запропонованому, адже це — Божественна благодать. І чому ти дивуєшся, що одна і та ж Трапеза і для багатого, і для вбогого? Для самого царя, який носить діадему, одягнений у багряницю, якому поручена влада над землею — для цього царя і для бідняка, який просить милостині, пропонується та сама Трапеза. Такими є дари Владики. Він допускає до участі в них, дивлячись не на знаменитість, а на спрямування волі і думок.

Коли ти побачиш у церкві убогого, що стоїть разом з багатим, простолюдина з начальником, незнатного зі знатним, того, що поза церквою тремтів перед вельможами, а в церкві без страху стоїть перед вельможами, тоді зрозумій, що означає: «Тоді вовк буде жити разом з ягням» (Іс. 11, 6). Вовком Писання називає багатого, а ягням — убогого. Звідки ж видно, що багатий буде разом з убогим, як вовк з ягням? Слухай уважно. Часто багатий і вбогий стоять у церкві. Настає час прийняття Божественних Таїн. Багатий відходить, оскільки не освячений, а вбогий вступає в Небесну обитель, і багатий не виявляє обурення, бо знає, що він віддалений від Божественних Таїн.

Але, — о, Божественна благодать! — У церкві, за благодаттю Божою, існує не тільки рівність, але часто убогий перед багатим навіть має першість у благочесті, коли вони стоять у церкві. Багатство для того, хто ним володіє, без благочестя не приносить жодної користі, і вбогість ніскільки не шкодить віруючому, який з відвагою приступає до святого жертовника. Це я говорю, улюблені, про оголошених, а не взагалі про багатих. Зверни увагу, улюблений, як іноді вельможа виходить з церкви, а віруючий раб приступає до Таїнств, господиня йде, а раба залишається, — бо «Бог на особу не зважає» (Гал. 2, 6). Отже, у церкві немає раба і вільного. Рабом Писання визнає того, хто відданий гріхові, бо «кожен, хто чинить гріх, — говорить воно, — є раб гріха» (Ін. 8, 34), а вільним визнає того, хто звільнений Божественною благодаттю.

До цієї Трапези і цар, і бідняк приступають з однаковою відвагою, з однаковою честю, а іноді бідняк навіть з більшою честю. Чому? Тому, що цар, будучи зв’язаним незліченними справами, зі всіх боків охоплений хвилями, як корабель, і робиться причетним до безлічі гріхів. А вбогий, піклуючись тільки про необхідну їжу, проводячи безтурботне й необтяжене справами життя, залишається спокійним, ніби сидить у пристані, і цілком безпечно приступає до цієї Трапези. Знову ж таки, на світських святах біднякові буває сумно, а багатому весело не тільки через трапезу, але й через одяг, бо що вони переживають стосовно трапези, те ж переживають і стосовно одягу. Коли вбогий бачить людину заможну, одягнену в дорогий одяг, то журиться і скаржиться всім на свої невдачі. А тут і цього недоліку нема, бо тут у всіх один одяг — спасенна купіль. «Усі ви, що в Христа хрестилися, — сказано, — у Христа одяглися» (Гал. 3, 27).

Отже, не будемо осоромлювати це свято пияцтвом. Владика наш однаково вшанував багатих і вбогих, рабів і панів, тому віддячимо Владиці за таке благовоління до нас, а найкраща віддяка — це чистота життя і тверезість душі. Для такого свята і торжества потрібні не гроші і не витрати, а добре спрямування волі і думок, бо саме це є тут предметами купівлі. Тут продається не що-небудь предметне, але слухання Божественних слів, молитви отців, благословення священиків, однодумність, мир і згода, духовні дари, духовна нагорода.

Тому будемо святкувати це найбільше і світле свято, в яке воскрес Господь, будемо святкувати його світло і водночас благочестиво. Господь воскрес — і воскресив із Собою світ, Він воскрес, розірвавши кайдани смерті. Адам згрішив — і помер, а Христос не згрішив, але також помер. Це надзвичайно і дивно: той згрішив — і помер, а Цей не згрішив — і також помер. Для чого? Для того, щоби той, хто згрішив і помер, міг через Того, Хто не згрішив і помер, звільнитися від кайданів смерті. Так буває й у грошових справах: часто один буває боржником і, не маючи можливості заплатити, опиняється в кайданах, а інший, не будучи боржником, але маючи можливість заплатити, сплачує і звільняє винного. Так було і з Адамом. Адам зробився боржником і був під владою диявола, але не мав можливості заплатити. Христос не був боржником і не перебував під владою диявола, але міг заплатити борг. Він прийшов і заплатив смертю за того, хто був під владою диявола, щоб його спасти.

4. Чи бачиш дії воскресіння? Ми померли подвійною смертю і тому очікуємо і подвійного воскресіння. Христос помер однією смертю, тому Він і воскрес одним воскресінням. Як це? Я скажу. Адам помер і тілом, і душею, помер і гріхом, і єством: «Бо в той день, коли ти з’їси від нього (від древа), смертю помреш» (Бут. 2, 17). Однак єством він не помер того ж дня, а помер гріхом. Це — смерть душі, а те — смерть тіла. Однак, коли ти чуєш про смерть душі, то не думай, що душа вмирає — вона безсмертна. Смерть душі — це гріх і вічна кара. Тому і Христос говорить: «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтеся більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні» (Мф. 10, 28). А загибле існує, однак невидиме для того, хто його втратив.

Смерть, як я сказав, у нас подвійна, тому і воскресіння повинно бути подвійне. А в Христа одна смерть, бо Христос не згрішив, але і ця єдина смерть була задля нас, бо Сам Він не підлягав смерті — Він не був підвладний гріхові, а отже, і смерті. Тому Він і воскрес воскресінням тільки від однієї смерті, а ми, що вмерли подвійною смертю, воскреснемо і подвійним воскресінням. Одним ми воскресли поки що від гріха, оскільки поховані разом з Ним у Хрещенні, і встали разом з Ним через Хрещення. Це — перше воскресіння — відпущення гріхів, а друге воскресіння — воскресіння тіла. Він дав тобі більше — очікуй і меншого. Перше воскресіння набагато важливіше, ніж друге, бо набагато важливіше позбутися гріхів, ніж бачити воскреслим тіло. Тіло тому впало, що згрішило. Отже, якщо гріх є початком падіння, тоді початком підняття є звільнення від гріха.

Ми уже піднялися через більше (перше) воскресіння, скинувши тяжку гріховну смерть і знявши із себе старий одяг. Тому не будемо впадати у відчай стосовно меншого. І ми колись піднялися цим воскресінням, коли були хрещені, і ці прекрасні агнці, які вчора ввечері удостоїлися Хрещення. Христос третього дня був розп’ятий, але минулої ночі воскрес, і вони три дні тому були охоплені гріхом, але встали разом з Ним. Він помер тілом — і встав тілом, а вони були мертві гріхом — і встали, звільнившись від гріхів.

Земля у цей весняний час вирощує для нас троянди, фіалки та інші квіти, а води вчинили для нас луг ще більш приємним, ніж земля. Але не дивуйся, що з води виросли квіти, бо земля пророщує рослини не від власної природи, а за велінням Владики. І на початку природа води вчинила тварин, котрі рухаються. «Нехай породить вода, — сказано, — плазунів, душу живу» (Бут. 1, 20), — і веління стало ділом — нежива речовина вчинила живих тварин. Так і нині «нехай породить вода не плазунів, душу живу», але духовні дари. Тоді води вчинили безсловесних і безмовних риб, а нині вони вчинили риб словесних і духовних, уловлених Апостолами. «Ідіть за Мною, — сказав їм Христос, — і зроблю вас ловцями людей» (Мф. 4, 19). Тоді говорив Він саме про цей улов. Воістину, це — новий спосіб лову. Рибалки витягують з води, а ми занурюємо у воду і так ловимо.

Колись була купіль і в юдеїв, але послухай, яку силу мала ця купіль, щоб ти побачив убогість юдеїв і пізнав багатство Церкви. То була купіль водяна, і ангел сходив туди і збурював воду. Потім, після збурювання води, входив у неї один із хворих і зцілявся — зцілявся тільки один за цілий рік, і тут же благодать відходила. Але не через скупість Того, Хто дає, а через немічність тих, котрі приймають. Отже, ангел сходив у купіль і збурював воду, і один із хворих зцілявся. Зійшов Владика ангелів у Йордан і збурив воду, — і зцілив увесь світ. Там наступний, який сходив після першого, не зцілявся, бо така благодать дана була юдеям немічним, убогим, а тут, якщо після першого ввійде другий, після другого третій, після третього четвертий, і хоч би десять, хоч би двадцять, хоч би сто, хоч би тисячі, і хоч би ти опустив у цю купіль увесь світ, благодать не зменшується, дар не виснажується, струмені не оскверняються. Новий вид очищення — він не тілесний. Там, чим більше тіл буде вода омивати, тим більше вона забруднюється, а тут, чим більше осіб вона омиває, тим стає чистішою.

5. Чи бачиш велич дару? Тому, людино, бережи велич цього дару. Ти не маєш права жити байдуже. Визнач собі закон у всій досконалості, бо життя — це подвиг і боротьба — «всі подвижники утримуються від усього» (1 Кор. 9, 25). Може, вказати тобі один кращий і безпечний вид діяльності? Викинемо з душі те, що здається безпечним, однак породжує гріхи. Відповідно до дій одні є гріхами, а інші ні, але бувають причиною гріхів. Наприклад, сміх за своєю природою не є гріхом, однак він стає гріхом, коли стає надмірним, бо від сміху бувають насмішки, від насмішок — лихослів’я, від лихослів’я — ганебні діла, а за ганебними ділами — кара і муки. Тож вирви насамперед корінь, щоб вирвати і всю хворобу. Якщо ми будемо остерігатися безпечного, то ніколи не впадемо у заборонене. Так, для багатьох здається, що дивитися на жінок — безпечно. Але від цього зароджується безсоромне прагнення, із прагнення — блуд, а від блуду знову — кара і муки. Так само і розкіш вочевидь нічого страшного не являє, але звідси — пияцтво і незліченна безліч лих, які поєднані з пияцтвом.

Отже, в усьому будемо винищувати початок гріхів. Задля цього ви щодня отримуєте безперестанні наставляння, задля цього ми сім днів підряд звершуємо зібрання, пропонуючи вам духовну трапезу, подаючи вам споживати від Божественних слів, щодня готуючи вас до боротьби, озброюючи вас проти диявола, бо нині він особливо люто нападає — чим більше дару, тим більша і боротьба. Якщо диявол не витерпів, побачивши одного в раю, то як, скажи мені, він витерпить, коли побачить на небі таку безліч? Ти роздратував звіра, але не бійся. Ти отримав велику силу, витончений меч, ним і уражуй змія. Задля того Бог і попустив йому розлютитися проти тебе, щоб ти на досвіді пізнав могутність своєї сили. Як талановитий учитель (боротьби), узявши якого-небудь борця, нечистого, слабкого і зневаженого, і намастивши його, навчивши і виправивши його тіло, не дозволяє йому надалі залишатися в бездіяльності, але велить вийти на боротьбу, щоб на досвіді показати, яку він отримав силу, — так учинив і Христос. Він міг знищити ворога, але щоб ти пізнав перевагу благодаті, велич духовної сили, яку ти отримав у Хрещенні, Він попускає йому вступати з тобою в боротьбу, подаючи тобі багато випадків для отримання вінців. Тому сім днів підряд ви користуєтеся наставляннями, щоб досконало навчитися прийомів боротьби.

З іншого боку те, що тепер звершується, — це духовний шлюб, а шлюбне торжество продовжується сім днів. Тому і ми встановили, щоб ви сім днів були присутніми тут при цьому священному шлюбі. Але там після семи днів торжество припиняється, а тут, якщо захочеш, при священному шлюбі можеш бути присутнім постійно. У світських шлюбах наречена після першого чи другого місяця стає вже менш милою для нареченого, а тут не так. Чим більше минає часу, тим більш полум’яною стає любов нареченого, тим більш щирі обійми, тим більш духовне спілкування, — якщо тільки ми будемо пильнувати. Крім того, для тих після юності настає старість, а тут — після старості молодість і юність, яка ніколи не має кінця, — якщо тільки ми цього захочемо.

Велика благодать, але вона буде ще більшою, якщо ми захочемо. І Павло був великим, коли хрестився, але став ще більшим згодом, коли проповідував, коли сперечався з юдеями. Потім він був піднесений до раю, зійшов до третього неба. Так і ми можемо зростати, якщо побажаємо, збільшувати благодать, дану нам у Хрещенні. А збільшується вона через добрі діла, стає світлішою і подає нам більш яскраве світло. Якщо це буде, то ми з великою відвагою ввійдемо до шлюбного чертога разом з Нареченим і станемо насолоджуватися благами, які приготовлені для тих, хто любить Його, і яких щоб сподобитися всім нам через благодать і людинолюбство Господа нашого Ісуса Христа, з Яким Отцеві і Святому Духові слава і поклоніння навіки-віків. Амінь.

1. Переклад цитати із слов’янського тексту Біблії, видання «Санкт-Петербург, Синодальная типография», 1891. [↩]

Опубліковано: 26.10.2016.