«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаСвяте ПисьмоБіблія (переклад УПЦ КП)

Послання до Филип’ян святого апостола Павла

Бут. Вих. Лев. Чис. Втор.
Нав. Суд. Руф. 1 Цар. 2 Цар. 3 Цар. 4 Цар. 1 Пар. 2 Пар. 1 Езд. 2 Езд. 3 Езд. Неєм. Тов. Юдиф. Есф. 1 Мак. 2 Мак. 3 Мак.
Іов. Пс. Притч. Еккл. Пісн. Прем. Сир.
Іс. Єр. Плач. Посл. Єр. Вар. Єз. Дан.
Ос. Іоїл.Ам. Авд. Іона. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах.Мал.
Мф. Мк. Лк. Ін. Діян.
Як. 1 Пет. 2 Пет. 1 Ін. 2 Ін. 3 Ін. Іуд.
Рим. 1 Кор. 2 Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1 Сол. 2 Сол. 1 Тим. 2 Тим. Тит. Фил. Євр.
Одкр.

Глава:  1  2   3   4  

Глава 1

 Павло i Тимофiй, раби Ісуса Христа, всiм святим у Христi Iсусi, що перебувають у Филипах, з єпископами i дияконами: 2 благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

3 Дякую Боговi моєму при всякій згадці про вас, 4 завжди у кож­нiй молитвi моїй про всiх вас, при­носячи з радiстю молитву мою, 5 за вашу участь у благовiстуваннi вiд першого дня аж донинi, 6 будучи впевнений у тому, що той, хто почав у вас добре дiло, вершитиме його аж до дня Iсуса Христа, 7 як i належить менi думати про всiх вас, бо я маю вас у серцi у кайданах моїх, при захистi та утвердженнi благовiстя, вас усiх, як спiвучасникiв моїх у благодатi. 8 Бог — свiдок, що я люблю всiх вас любов’ю Iсуса Христа 9 i молюся за те, щоб любов ваша ще бiльше i бiльше зростала в пiзнан­нi та всякому почуттi, 10 щоб, пiзнаючи те, що краще, ви були чистi i не спiткнулися в день Хрис­та, 11 наповненi плодами праведности Iсусом Христом, на славу i похвалу Божу.

12 Бажаю, браття, аби ви знали, що те‚ що зі мною сталося‚ послужило бiльшому успiху благо­вiстя, 13 бо моє ув’язнення за Христа стало вiдомим усiй преторiї та всiм iншим, 14 i бiльшість з братiв у Господi, пiдбадьорив­шись кайданами мої­ми, почали смiливi­ше, безбоязно проповi­дувати слово Боже. 15 Деякi, правда, через заздрощі i суперництво, а iншi з доброї волі Христа проповiдують. 16 Однi з суперництва проповiду­ють Христа не чисто, думаючи збiльшити тягар кайданів моїх, 17 а iншi — з любови, знаючи, що я поставлений захищати благовiс­тя. 18 Але що до того? Як би не проповiдували Христа, удавано або щиро, я й тому радiю i радiти­му, 19 бо знаю, що це послужить менi на спасiння за вашою молит­вою i спiвдiянням Духа Iсуса Христа, 20 при впев­неностi й надiї моїй, що я нi в чому не буду осоромлений, але при всякому дерзновеннi i тепер, як i завжди, возвеличиться Хрис­тос у тiлi моєму, чи то життям, чи смертю. 21 Бо для мене життя — Христос, i смерть — надбання. 22 Якщо ж життя у плотi дає плiд моєму ділу, то не знаю, що обрати; 23 вабить мене те й інше: маю бажання визволитися i бути з Христом, бо це незрiвнянно краще; 24 а залишатися в плотi потрiбнiше для вас. 25 I я певно знаю, що зостанусь i буду з усiма вами для вашого успi­ху й радости у вiрi, 26 щоб похвала ваша у Христi Iсусi примножи­ла­ся че­рез мене, при моєму друго­му приходi до вас. 27 Тiльки жи­вiть достойно благовiстя Христового, щоб менi, чи прийду я i побачу вас, чи не прийду, чути про вас, що ви стоїте в одному дусi, змагаючись однодушно за вiру євангельську. 28 Hе лякайтесь нi в чому противникiв; це для них ознака погибелi, а для вас — спасiння. I це вiд Бога, 29 тому що вам дано ради Христа не тiльки вiрувати в Hього, але й страждати за Hього, 30 таким самим подвигом, який ви бачили в менi i нинi чуєте про мене.

Глава 1. [3] 1 Сол. 1, 2. [6] Ін. 6, 29. 1 Сол. 1, 3. [10] 1 Сол. 5, 23. [11] Мф. 5, 16. Ін. 15, 8. [13] Діян. 21, 11. [14] Еф. 3, 13. [15] 2 Кор. 2, 17. [21] Гал. 2, 20. [23] 2 Кор. 5, 8. [26] 2 Кор. 1, 14. Флп 2, 16. [27] Еф. 4, 1. Кол. 1, 10. 1 Сол. 2, 12. [28] Лк. 12, 4. [29] Діян. 5, 41. [30] 1 Сол. 2, 2.

Глава 2

 Отже, коли є яке втiшення у Христi, коли є яка втiха любови, коли є яке єднання духу, коли є яке милосердя i жалiсли­вiсть, 2 то доповнiть мою радiсть: майте однi думки, майте ту саму любов, будьте однодушнi та однодумнi; 3 нiчого не робiть з суперництва або чванливости, але в по­кiрностi шануйте один одного вищим за себе. 4 Hе про себе тiльки кожен турбуйся, але кожний i про iнших, 5 бо у вас повиннi бути тi самi почування, як i в Христi Iсу­сi: 6 Вiн, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рiвним Боговi‚ 7 але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробив­шись подiбним до людей, i з вигляду став як чоловiк; 8 упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, i смерти хресної. 9 Тому i Бог звеличив Його i дав Йому iм’я вище над усяке iм’я, 10 щоб перед iменем Iсуса схилилося всяке колiно небесних, земних i пекельних 11 i всякий язик сповiдував, що Господь Iсус Христос у славу Бога Отця.

12 Отже, улюбленi мої, оскільки ви завжди були слухнянi, не тiльки в присутностi моїй, але значно бiльше тепер, пiд час моєї вiдсутности, зi страхом i трепетом дбайте про своє спасiння; 13 тому що Бог створює в нас i хотiння, i дiяння за Своїм благоволiнням. 14 Усе робiть без нарiкання й сум­нiву, 15 щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими‚ непорочними серед непокiрного й розбещеного роду, в якому ви сяє­те, як свiтила у свiтi, 16 зберiгаючи Слово життя, на похвалу менi в день Христа, що я не даремно біг i не даремно трудився. 17 Та коли я i роблюся жертвою за жертву i служiння вiри вашої, то радію i спiврадiю усiм вам. 18 Про це саме i ви радiйте i спiврадiйте менi.

19 Hадiюсь же в Господi Iсусi не­забаром прислати до вас Тимофiя, щоб i я, довiдавшись про вашi обставини, утiшився духом. 20 Бо я нiкого не маю такого старанного, хто б так щиро турбувався про вас. 21 Бо всi шукають свого, а не того, що угодно Iсусу Христу. 22 А його вiрнiсть вам вiдома, бо вiн, як син батьковi, служив менi у благовiстуваннi. 23 Отже, я маю надiю послати його негайно, як тiльки дiзнаюсь, що буде зi мною. 24 Я впевнений у Господi, що й сам скоро прийду до вас. 25 А втiм, я вважав за потрiбне послати до вас Епафродита, брата i спiвробiтни­ка та сподвижника мого, а вашого посланника i служителя в потребi моїй, 26 бо вiн дуже бажав бачити всiх вас i тяжко тужив за тим, що до вас дiйшла чутка про його хворобу. 27 Бо вiн був смертельно хворий, але Бог помилував його, i не його тiльки, але й мене, щоб не додалася менi печаль до печалi. 28 Тому я скорiше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зрадiли i я був менше засмучений. 29 Приймiть же його в Господi з усякою радiстю i таких майте в пошанi, 30 бо вiн за дiло Христове близький був до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння менi.

Глава 2. [1] Кол. 3, 12. [2] Рим. 15, 5. 1 Кор. 10, 24. [5] Мф. 11, 29. [6] 2 Кор. 4, 4. Кол. 1, 15. [7] Пс. 21, 7. Іс. 49, 6. Мф. 20, 28. [8] Мф. 26, 39. Євр. 2, 17. [9] Мф
28, 18. Євр. 1, 4. [10] Іс. 45, 23. Рим. 14, 11. Одкр. 5, 14. [11] Ін. 13, 13. 1 Кор. 8, 6. Флп 3, 16. [3] Лк. 14, 11. Рим. 12, 10. [4] [13] 2 Кор. 3, 5. Євр. 13, 21. [14] 1 Пет. 4, 9. [15] Притч. 4, 18. Мф. 5, 14. [16] Флп 4, 1. [17] 2 Тим. 4, 6. [19] Діян. 16, 1. [21] 1 Кор. 10, 24. [22] Діян. 16, 2. [29] 1 Сол. 5, 12.

Глава 3

 Втiм, браття мої, радуйтесь у Господi. Писати про те саме для мене необтяжливо, а для вас повчально.

2 Стережiться псiв, стережiться лихих працiвникiв, стережiться обрiзання, 3 бо обрiзання — ми, що служимо Боговi духом i хвалимось Iсусом Христом, а не надiє­мось на плоть. 4 Хоч я можу надi­ятись i на плоть. Якщо хто iнший думає надiятись на плоть, то я бiльше, 5 обрiзаний восьмого дня, з роду Iзраїлевого, колiна Венi­амінового, єврей з євреїв, за зако­ном фарисей, 6 за ревнiстю — гонитель Церкви Божої, за правдою законною — непорочний. 7 Але те, що для мене було перевагою, заради Христа я вважав за нiщо. 8 Та i все я вважаю за нiщо заради переваги пiзнання Христа Iсуса, Господа мого: для Hього я вiд усього вiдмовився i все вважаю за смiття, щоб придбати Христа 9 i знайтись у Hьому не зi своєю праведнiстю, яка вiд закону, але з тiєю, що через вiру в Христа, з праведнiстю вiд Бога за вiрою; 10 щоб пiзнати Його i силу воскресіння Його, i участь у стражданнях Його, уподiбнюючись смертi Його, 11 щоб досягти воскресіння мертвих. 12 Кажу так не тому, що я вже досяг або вдосконалився, але прагну, чи не досягну я, як досяг мене Христос Iсус. 13 Браття, я не вважаю, що я вже досяг, а тiльки, забуваючи те, що позаду, я пориваюсь вперед. 14 Прагну до мети, до почести виш­нього покликання Божого в Хрис­тi Iсусi, 15 отже, хто з вас доверше­ний, так повинен думати; якщо ж ви про щось iнакше думаєте, то i це Бог вам вiдкриє. 16 Втiм, чого ми досягли, так i повиннi думати i за тим правилом жити.

17 Hаслiдуйте, браття, мене i ди­вiться на тих, що дiють за образом, який маєте в нас. 18 Багато тих, про кого я часто говорив вам, а тепер навiть iз сльозами кажу, поводяться як вороги хреста Хрис­тового. 19 Кiнець їхнiй — погибель, бог їхнiй — черево, i слава їхня — в соромi, вони думають про земне. 20 А наше життя — на небесах, звiдкiля ми чекаємо i Спасителя, Господа нашого Iсуса Христа, 21 Який перемінить тiло смирення нашого так, що воно буде вiдповiдне славному Тiлу Його, силою, якою Вiн дiє i підкоряє Собi все.

Глава 3. [1] 2 Кор. 13, 11. [2] Іс. 56, 10. 2 Кор. 11, 13. [3] Єр. 4, 4. Рим. 2, 29. [5] Діян. 23, 6; 26, 5. [6] Діян. 8, 3. [8] Прем. 5, 3. Іс. 53, 11. Єр. 9, 24. Ін. 17, 3. Кол. 2, 2. [9] Рим. 3, 22. Євр. 4, 3. [10] Рим. 6, 5; 8, 17. [12] 1 Кор. 13, 12. 1 Тим. 6, 12. [13] Лк. 9, 62. [14] 1 Кор. 9, 24. [15] Євр. 5, 14. [16] Рим. 12, 16; 15, 5.1 Кор. 1, 10. [17] Флп 4, 9. 2 Сол. 3, 9. [19] 2 Пет. 2, 1. Рим. 16, 18. [20] Тит. 2, 13. Євр. 13, 14. [21] 1 Ін. 3, 2. 1 Кор. 15, 42-44.

Глава 4

 Отже, браття мої улюбленi й жаданi, радiсть i вiнець мiй, стiйте так у Господi, улюбленi.

2 Благаю Єводiю, благаю й Син­тихiю мислити те саме в Господi. 3 Так, благаю i тебе, щирий спiв­робiтнику, допомагай їм, тим, що в благовiстi працювали разом зi мною i з Климентом та з iншими спiвробiтниками моїми, чиї iмена — в книзi життя.

4 Радійте завжди в Господi, i ще кажу: радійте. 5 Лагiднiсть ваша нехай буде вiдома всiм людям. Господь близько. 6 Hе турбуйтесь нi про що, але завжди в молитвi та проханнi з подякою вiдкри­вай­те свої бажання перед Богом, 7 i мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця вашi й помисли вашi в Христi Iсусi.

8 Hарештi, браття мої, що тiль­ки iстинне, що чесне, що справед­ливе, що чисте, що любе, що гiдне слави, що тiльки чеснота й похвала, про те помишляйте. 9 Чого ви навчились, що прийняли й чули та бачили в менi, те виконуйте, — i Бог миру буде з вами.

10 Я дуже зрадiв у Господi, що ви вже знову почали турбуватися про мене; ви i ранiше турбувались, але вам не сприяли обставини. 11 Говорю не тому, що маю потребу, бо я навчився бути задоволеним тим, що в мене є, 12 умiю жити i в злиднях, вмiю жити i в достат­ку; вчився всього i в усьому, насичуватись i терпiти голод, бути i в достатку, i в нестатках. 13 Усе можу в Iсусi Христi, Який мене змiцнює. 14 А втiм, ви добре зроби­ли, взявши участь у моїй скорботi. 15 Ви знаєте, филип’яни, що з початку благовiстя, коли я вийшов iз Македонiї, жодна церква не взяла участі у подаванні мені та прийманні мене, крiм вас одних; 16 ви й до Солуня i раз i два присилали менi на потреби. 17 Кажу це не тому, що я шукав подаяння, але шукаю плоду, який примножується на користь вашу. 18 Я одер­жав усе i маю з достатком; я задоволений, одержавши вiд Епа­фродита надiслане вами, як запашне курiння, жертву приємну, благоугодну Боговi. 19 Бог мiй нехай сповнить усяку потребу вашу, за багатством Своїм у славi, Хрис­том Iсусом. 20 Боговi ж i Отцевi нашому слава на вiки вiкiв. Амiнь.

21 Вiтайте кожного святого у Христi Iсусi. Вiтають вас усi браття, що перебувають зi мною. 22 Вітають вас усі святі‚ а найбільше з Кесаревого дому.

23 Благодать Господа нашого Iсуса Христа з усiма вами. Амiнь.

Глава 4. [1] 2 Кор. 1, 14. 1 Сол. 2, 19. [2] Флп 2, 2. [3] Вих. 32, 32. Лк. 10, 20. Одкр. 3, 5. [5] Як. 5, 9. 1 Пет. 4, 7. [6] Мф. 6, 25. 1 Тим. 2, 1. [7] Ін. 14, 27. Кол. 3, 15. [8] Мф. 5, 16. Рим. 13, 13. [9] Рим. 15, 33. [11] 1 Тим. 6, 6. [12] 2 Кор. 6, 10. [13] 2 Кор. 12, 9. [17] 2 Кор. 12, 14. [19] Пс. 22, 1. Еф. 3, 16.

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору