Святитель Фотій, митрополит Київський і всієї Русі
У 1347 р. за допомогою Москви була видана постанова Царгородського патріарха про закриття Галицької митрополії. В 1366 р. Галичина відійшла до Польщі.
У патріархаті галицьку кафедру формально вважали за Кипріаном, але після його смерті її підпорядкували наступникові Кипріана Фотієві, який прибув до Москви 1409 р.
З ослабленням Русі після татарського погрому посилюються сусідні держави — Литва та Польша. Велика територія України була опанована Литвою. Розпочалася політична боротьба за розділення митрополії між Литвою і Москвою. Патріархія наполягала на одній митрополії. Це не задовольняло інтереси Москви й інтереси Литви, які хотіли повного розподілу митрополії. Таке становище приводило до того, що обидві сторони хотіли відійти з-під влади патріарха.
Про початок литовської митрополії ми майже нічого не знаємо. Маємо лише дані про те, що митрополит Феофіл брав участь у патріаршому соборі в Царгороді 1329 р., а потім у 1330 р. митрополит Феогност приїздив на Волинь забрати спадщину після смерті Феофіла.
Литовський князь Ольгерд порушив справу висвячення окремого митрополита не лише для православних єпархій у Литві, а й для решти союзної з Литвою Русі, що ворогувала з Москвою, — Києва, Малої Русі, Смоленська, Твері, Нижнього Новгорода. Патріарх послав свого ставленика Кипріана, який повинен був помирити митрополита з Литвою, а після смерті Олексія Кипріан став митрополитом Київським і всієї Русі й з Києва переїжджає до Москви. Після смерті Кипріана боротьба за відокремлення української митрополії поновлюється і досягає найвищого напруження.
Литовський князь Вітовт послав до Царгорода свого кандидата архієпископа Феодосія для висвяти на митрополита. Але патріарх не хотів образити московського князя і в 1408 р. висвятив Фотія на митрополита Київського і всієї Русі. Новий митрополит дав згоду жити в Києві. Вітовт хоча був не дуже задоволений, але прийняв Фотія за умови, що той буде жити в Києві. Але проживши в Києві до осені 1409 р., він поїхав до Москви.
Князь Вітовт у грамоті писав: «Митрополія Київська не організовується, а упадає: скільки було за нашої пам’яті митрополитів, усі вони церкви не будували, як раніше бувало, а забирали церковні доходи, виносили всі гроші, позабирали й повиносили церковні речі й святості: страсті Христові, скіпетр і сандалії Богородиці, святі образи, ковані золотом, та інші дорогоцінні речі, усю церковну красу Київської митрополії, що постаралися й подавали давні князі на свою честь і пам’ять, не кажучи про золото, срібло й убори церковні, — хто зможе порахувати, скільки вони того повиносили?! А Фотій, хоч обіцяв жити в Києві, не додержав обіцянки та ще гірше спустошив митрополію».
Вітовт твердо вирішив мати митрополита в Києві, щоб звільнити православних підданих своєї держави від залежності голови церкви, який жив у столиці чужої держави та діяв в інтересах тієї держави. Не додержавши обіцянки жити в Києві, Фотій, крім того, був дуже скупим, ще й пограбував церковне добро. Без відома Царгородського патріарха в м. Новогрудку собором єпископів митрополитом був обраний Григорій Цимблак — племінник покійного митрополита Кипріана.
Фотій оголосив надто різкий лист до єпископів, духовенства й пастви в Литві й послав посольство до Царгорода, прохаючи патріарха, щоб той не визнавав Григорія, піддав його деградації і викляв на соборі. Подія 1415 р. не призвела до остаточного відокремлення, але стала переломним моментом. Проте незалежне становище Литовської митрополії було встановлено надовго — до смерті Григорія Цимблака біля 1420 р. Фотій відвідав Литву, провів перемовини з Вітовтом і до своєї смерті 1431 р. декілька разів відвідав православні єпархії в Литві. Митрополит Фотій помер 1431 р.
Пам’ять святителя Фотія, митрополита Київського і всієї Русі вшановується 15 липня (2 липня за ст. ст.).
