Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський
Феодосій, святитель, архієпископ Чернігівський відомий також як святитель Феодосій Углицький. Походив із старого українського шляхетського роду Полоницьких-Углицьких. Його батько Микита був священиком. Святитель народився на початку 30-х років XVII ст. на Поділлі. Його світське ім’я невідоме. Навчався в Київській колегії. Тоді прийняв чернецтво в Києво-Печерському монастирі під ім’ям Феодосія на честь преподобного Феодосія, ігумена Печерського. Згодом (біля 1658 р.) був висвячений в ієродиякони й служив у Софійському соборі в Києві. Шукаючи спокійного місця, де міг би віддаватися тільки служінню Богові й відбувати чернечі подвиги, святитель Феодосій перебував три роки в Крупицькому монастирі біля Батурина, де його було висвячено на ієромонаха. З 1662 р., упродовж двох років, був ігуменом Онуфрієвського монастиря в Корсуні на Київщині, а з 1664 до 1688 р. — ігуменом відомого Видубицького монастиря під Києвом. У 1688 р. на бажання Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича ігумен Феодосій був переведений настоятелем Чернігівського Єлецького монастиря й возведений у сан архімандрита. Маючи майже дев’яносто років, архієпископ Лазар Баранович не міг уже керувати єпархією й виконувати архіпастирські обов’язки, а тому запропонував архімандриту Феодосію Углицькому допомагати йому. В 1692 р. на пропозицію архієпископа Лазаря в Чернігові відбувся собор, участь у якому взяли гетьман Іван Мазепа, представники духовенства й мирян Чернігівської єпархії. На соборі одноголосно архімандрит Феодосій був обраний єпископом. Цим Лазар Баранович хотів узаконити святителя Феодосія як свого помічника й наступника. В цей час це не було легкою справою, бо єпископів — вікаріїв тоді в Україні не було. Впродовж року єпископ Феодосій керував Чернігівською єпархією від імені престарілого архієпископа Лазаря Барановича й після його смерті 3 вересня 1693 р. став повноправним Чернігівським архієпископом. На цій кафедрі виявив себе як архіпастир, який дбав про своє духовенство й паству. Він був у добрих взаєминах із гетьманом Іваном Мазепою. Будував церкви, закладав монастирі й особливо опікувався чернігівською друкарнею при Іллінському монастирі.
Святитель Феодосій керував Чернігівською єпархією усього три з половиною роки. Упокоївся 5 лютого 1696 р. Біля його мощей відбувалися чудеса, тому було порушено питання про канонізацію святителя Феодосія, яка була проведена у вересні 1896 р.
Мощі переклали в новий кипарисовий гроб і срібну раку, яку урочисто поставили в Спасо-Преображенському соборі в Чернігові.
При радянській владі питання про відправлення мощей святителя Феодосія до Москви обговорювали на засіданні Політбюро ЦК КП(б)У 29 березня 1921 р. в присутності Г. Петровського, X. Раковського, В. Чубаря та інших осіб.
18 лютого 1921 р. в присутності по одному представнику від повітів Чернігівської губернії та представників духовенства на чолі з архієпископом Пахомієм Кедровим при відкритті раки було виявлено нетлінні мощі. їх дуже вразило побачене. Через три дні мощі святителя помістили в печеру й опечатали. Це викликало невдоволення віруючих. Налякані паломництвом, секретар Чернігівського губкому О. Одинцов і виконувач обов’язків голови губвиконкому Філанов надіслали телеграми в ЦККП(б)У РНК України та В. І. Леніну, у яких цитували висновок лікарської експертизи «мощей» святого Феодосія: «Предъявленное экспертизе тело есть действительно тело человека в состоянии сухого омертвления… без признаков гниения. Данные микроскопического исследования подтверждают найденное (при) внешнем осмотре и обнаруживают довольно ясное состояние ткани и клеток». Вимагали приїзду ще однієї комісії. Після приїзду другої комісії, яка підтвердила нетлінність мощей, у листопаді 1921 р. розламали срібну раку святителя вагою 10 пудів, у 4 ящиках його мощі відправили до Москви, після чого їхня подальша доля невідома.
Пам’ять святителя Феодосія, архієпископа Чернігівського вшановується 18 лютого (5 лютого за ст. ст.).
