Вхідні молитви
Священик, маючи намір правити Святу Літургію, наперед готує себе до відправи належними за церковним Уставом богослужіннями, а саме: вечірнею, утренею і часами, а також повинен прочитати належне за Уставом правило перед Святою Літургією і молитви перед Святим Причастям. Насамперед він повинен бути в мирі зі всіма, ні на кого нічого не маючи, зберігаючи серце, по змозі, від лукавих думок, і з вечора стриматися від їжі та пиття аж до часу, поки не звершить Служби Божої. В самий день відправи Святої Літургії священик із дияконом, кожен маючи на собі підрясник, а не священні одежі, поклоняються тричі на схід перед царськими дверима. Тоді диякон промовляє:
Диякон: Благослови, владико.
Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі Царю Небесний. Святий Боже. Пресвятая Тройце. Отче наш.
Священик: Бо Твоє є Царство…
Диякон: Амінь.
І моляться кожний окремо:
Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо жодного оправдання не маючи, ми, грішні, Тобі, як Владиці, цю молитву приносимо: помилуй нас.
Слава… Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми надіємось: не прогнівайся дуже на нас, і не пам’ятай беззаконь наших, але зглянься і нині, як Милосердний, і визволи нас від ворогів наших. Бо Ти Бог наш, а ми люди Твої, всі творіння рук Твоїх, і ім’я Твоє призиваємо.
І нині… Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице, щоб ми, на Тебе надіючись, не загинули, а від усякого лиха Тобою визволилися. Бо Ти єси спасіння роду християнського.
Потім підходять до образа Христа і цілують його, промовляючи:
Пречистому Твоєму образові поклоняємось, Милосердний, благаючи прощення провин наших, Христе Боже, бо Ти з волі Своєї тілом зійшов на хрест, щоб визволити створених Тобою з ворожої неволі. Тому вдячно співаємо Тобі: Ти радістю наповнив усе, Спасе наш, прийшовши спасти світ.
Тоді цілують також і образ Богородиці, промовляючи тропар:
Богородице, Ти єси джерело милосердя! Сподоби і нас Твоєї милости; зглянься на грішних людей; покажи, як завжди, силу Твою, на Тебе бо надію покладаючи, співаємо Тобі: «Радуйся!» — як колись Гавриїл, безтілесних архистратиг.
Схиливши голову перед святими дверима, священик молиться:
Господи, простягни руку Твою з висоти святої оселі Твоєї і зміцни мене на відправу цієї Служби Твоєї, щоб я неосудно став перед страшним престолом Твоїм і безкровне священнодійство відправив, бо Твоя є сила і слава на віки вічні. Амінь.
Перед літургією Ранішосвячених Дарів ця молитва не читається.
Вклонившись один одному, кланяються народові і входять південними дверима до святилища, промовляючи:
Увійду в дім Твій, поклонюся храмові святому Твоєму в страсі перед Тобою. Господи, веди мене правдою Твоєю, супроти ворогів моїх вирівняй путь мою перед Тобою; бо немає правди в устах їх: серце їх суєтне, горло їх — гріб відкритий, язики їх улесливі. Суди їх, Боже: нехай відпадуть від замірів своїх; за їхню превелику безбожність відкинь їх, бо багато прикростей учинили Тобі, Господи. А всі, що надіються на Тебе, нехай звеселяться, нехай повік радіють, і Ти оселишся між ними, і хвалитися будуть Тобою всі, що люблять ім’я Твоє. Бо Ти благословляєш праведника, Господи, ласкою, як щитом, вкриваєш нас.
У вівтарі кланяються тричі земно перед святим престолом і цілує священик святе Євангеліє і престол, а диякон — престол. Тоді кожен бере в руки свій стихар і, тричі вклоняючись на схід, кожний про себе каже:
Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі).
Диякон підходить до священика з стихарем та орарем у правій руці і, вклонившись перед ним, каже:
Диякон: Благослови, владико, стихар з орарем.
Священик благословляє, промовляючи:
Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Диякон відходить і облачається в стихар, проказуючи:
Зрадується душа моя в Господеві, бо нарядив мене в ризу спасіння і в одежу радощів одяг мене; мов на жениха, поклав на мене вінець і, як невісту, прибрав мене красою (Іс. 61:10).
І, поцілувавши орар, кладе його на ліве плече.
Одягає поручі на праву руку, проказуючи:
Правиця Твоя, Господи, вславилась силою; права рука Твоя, Господи, перемогла ворогів і великою славою Твоєю стер єси супротивників (Вих. 15:6–7).
Також одягає поруч і на ліву руку, проказуючи:
Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене — і навчуся заповідей Твоїх (Пс. 118:73).
Облачившись, диякон приготовляє все на жертовнику до проскомидії: дискос ставить з лівого боку, а чашу з правого, і розкладає все інше.
Священик, поклавши підризник на ліву руку, тричі хреститься і кланяється на схід, тоді благословляє знаком хреста підризник, проказуючи:
Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
І одягає його, проказуючи:
Зрадується душа моя в Господеві, бо нарядив мене в ризу спасіння і в одежу радощів одяг мене; мов на жениха, поклав на мене вінець і, як невісту, прибрав мене красою (Іс. 61:10).
Також благословляє єпітрахиль і, накладаючи на себе, проказує:
Благословен Бог наш, що проливає благодать Свою на священиків Своїх, мов миро на голову, що на бороду спливає, на бороду Ааронову, що спливає до краю одежі його (Пс. 132:2).
Тоді бере пояс і, підперезуючись, проказує:
Благословен Бог, що підперезує мене силою, стелить непорочною путь мою, зміцнює ноги мої, як улані, і на високостях ставить мене (Пс 17:33–34).
Благословляючи поручі і одягаючи на праву руку, проказує:
Правиця Твоя, Господи, вславилась силою; права рука Твоя, Господи, перемогла ворогів і великою славою Твоєю стер єси супротивників (Вих. 15:6–7).
Також і на ліву руку:
Руки Твої створили мене і впорядкували мене, врозуми мене – і навчуся заповідей Твоїх (Пс. 118:73).
Якщо має набедреник, благословляє його і одягає, проказуючи:
Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, Сильний, силою Твоєю і красою Твоєю, і натягни лук, і йди щасливо, і царствуй правди ради і лагідности і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь
Благословляє фелон, цілує та одягає, проказуючи:
Священики Твої, Господи, зодягнуться в праведність, і преподобні Твої радітимуть завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь (Пс. 131:9).
Підходять до умивальниці і умивають руки, проказуючи:
Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи, щоб було чути голос хвали і щоб оповісти про всі чудеса Твої. Господи, полюбив я красу дому Твого і місце перебування слави Твоєї. Не погуби душі моєї з грішниками і життя мого з людьми кровожерними, що в їх руках злочинство, а правиця повна підкупів. А я ходжу в моїй непорочності; визволи мене, Господи, і помилуй. Нога моя стоїть на прямій путі; в церквах благословлятиму Тебе, Господи (Пс. 25:6–12).
Тоді відходять до жертовника для звершення проскомидії.
