«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаБогослужбові книжки, церковні піснеспіви«Оглавленіє» Служебника свт. Петра Могили 1639 року (церковнослов’янською мовою в українській транслітерації)

Пояснення до транслітерації Служебника свт. Петра Київського, 1639 р.

Транслітеруємо тексти за правилами, поданими в посібнику «Якою мовою молилася давня Україна. Правила української транслітерації церковнослов’янських текстів».

Написання великої літери зберігаємо оригінальним там, де це стосується священних предметів, які й нині пишемо з великої літери, або духовного сану. Проте слова «Молитва», «Град», «Весь» (селище), «Обитель», «Монастир», «Ікона» тощо подаємо з малої літери. В оригіналі дуже багато слів з великої літери, наприклад: «Живих», «Усопших», «Первая Часть», «Вторий Ряд», «Возглашаєт» тощо — такі слова також транслітеровано з малої літери. Займенники Божі та Божої Матері, за нинішньою традицією, пишемо з великої літери, хоч в оригіналі — з малої.

Загалом ми намагналися максимально зберегти оригінальний стиль і дизайн написання.

Колір літер подано за оригіналом.

Закінчення -жеся, -тися, -же (воздержатижеся, молимтися, совокупився, ніже), які в сучасних церковнослов’янських (далі — цсл.) текстах пишуть злитно з дієсловом, пишемо за оригіналом — окремо: воздеожати же ся, молим Ти ся, ні же тощо.

Закінчення «-ся» пишемо разом, хоч в оригіналі буває окремо: не прогнíвай ся — транслітеруємо: не прогнíвайся, надіющії ся — надіющіїся, поклоняєм ся — поклоняємся тощо.

Загалом розділення слів пишемо за сучасним правописом.

У деякі окремі слова, писані за дуже давньою цсл. традицією, вносимо таку корекцію при транслітерації:

    оригінал
    транслітерація

    на́ни (на нас)

    на́тя; на́ тя

    за́ни, за́ ни

    за́ви (за вас)

    на ни

    на Тя

    за ни

    за ви

У словах, які мають різне написання (наприклад, «душа» і «душя», «поклонься» і «поклонся»), вибираємо більш уживаний варіант («душа», «поклонься»).

Номери глав Євангелія в оригіналі відрізняються від нинішнього поділу на глави. Ми залишили оригінальну нумерацію.

Курсивом подаємо числа, які в оригіналі подано буквами: трижди, єдинощи.

В оригіналі подано форма: «Іисус» (через що, напевно, в першиму перекладі Євангелія Пилип Морачевський також писав: «Іисус»), проте ми, за вказаними раніше правилами, подаємо написання: «Ісус».

Літеру «ґ» подаємо згідно з оригіналом.

Варто враховувати, що давальний відмінок і множина жіночого роду іменників на -ца, -ша у цсл. книгах ХVІІ ст писали, не змінюючи закінчення: «В че́сть і па́м’ять Преблагослове́нния Влади́чица на́шея Богоро́дица, і при́сно Дíва Марíя» (… Преблагословенної… Богородиці… Діви Марії); «Спаси душа наша» (душі наші).

Увага! «Російськими Зводами» названо саме українські «зводи». «Ро́сія», «Ру́сія», «Росíя», «Русь» — законні назви тодішньої України, а не теперішньої Росії1.

Деякі мовні особливості Служебника

У Служебникові вжито форму «íли» замість звичного «іли́».

Уживано форми «свято́го» замість традиційного «свята́го» (втім, це характерно для стародруків часів свт. Петра Могили). Також — типову для багатьох стародруків України та Білорусі форму «дасть» замість «даст».

Наголоси подано за споконвічною українською богослужбовою традицією (божестве́нного, возлюбле́нного, тра́пеза, вече́ря тощо) — ці наголоси дуже відмінні від цсл. текстів московської редакції.

Автор статті Ганна Куземська
  1. Докладніше див.: Григорій Півторак. Українці: звідки ми і наша мова : Дослідження, факти, документи. — 2014р., 280с. []

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору