«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаБогослужбові книжки, церковні піснеспівиМінея святкова. Частина II

Місяць серпень, 15-й день. Успіння Пресвятої Славної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

На великій вечірні

Стихири, глас 1 на 8

О, дивне чудо! Джерело життя у гробі покладається, і гріб стає ліствицею до неба; веселися, Гефсиманіє, Богородичний святий доме! Взиваймо, вірні, маючи Гавриїла чиноначальника: Благодатна, радуйся, з Тобою Господь, що подає світові Тобою велику милість (тричі).

Дивні Твої тайни, Богородице, престолом Вишнього явилася Ти, і від землі на небо сьогодні Ти переселилася. Слава Твоя достойна Бога, богоподібними сяє чудесами. Діви, з Матір’ю Царевою на небеса піднесіться. Благодатна, радуйся, з Тобою Господь, що подає світові Тобою велику милість (тричі).

Твоє Успіння славлять Влади і Престоли, Начала і Господства, Сили і Херувими і страшні Серафими; радуються земнородні, красуючись Твоєю Божественною славою. Припадають царі з архангелами і ангелами, і співають: Благодатна, радуйся, з Тобою Господь, що подає світові Тобою велику милість (двічі).

Слава: і нині, глас той самий.

Богоначальним повелінням, богоносні апостоли, піднесені високо на хмарах, звідусіль зійшлися до пречистого і живоначального тіла Твого і з любов’ю цілували його. Превишні ж Небесні Сили, прийшовши зі своїм Владикою, проводжали богоприємне і пречисте тіло, охоплені страхому велично ж передували, і невидимо взивали до небесного чиноначалля: ось, Цариця всіх, Богоотроковиця, прийшла, підніміть врата і піднесіть Її, вічного Світла Матір, над усім творінням, бо через Неї сталося спасіння всього людства. На Неї ми дивитися не можемо, і воздати Їй достойну шану неможливо: бо Її преславна краса перевищує всяке розуміння. Тому, Пресвята Богородице, завжди перебуваючи з Живоносним Царем і Різдвом, постійно молися, щоб зберегти і спасти від усякого підступу супротивника нових людей Твоїх, бо ми, придбавши Твоє заступництво, повіки радісно Тебе ублажаємо.

Вхід. Прокимен дня. Паремії три.

Буття читання (28, 10-17).

Вийшов Яків із Вирсавії і пішов у Харан, і прийшов на одне місце, і залишився там ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв один із каменів того місця, і поклав собі під голову, і ліг на тому місці. І побачив сон: ось, ліствиця стоїть на землі, а верх її торкається неба; і ось, ангели Божі піднімаються і сходять по ній. І ось, Господь стоїть на ній і промовляє: Я Господь, Бог Авраама, отця твого, і Бог Ісаака; не бійся. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі і твоєму потомству; і буде потомство твоє — як пісок земний; і поширишся ти до моря і на схід, і на північ, і на південь, і благословляться у тобі й у твоєму потомстві всі племена земні; і от, Я з тобою, і збережу тебе всюди, куди ти не підеш; і поверну тебе в цю землю, бо я не залишу тебе, доки не виконаю того, що Я сказав тобі. Яків прокинувся від сну свого і сказав: істинно Господь присутній на цьому місці; а я не знав! І убоявся він і сказав: яке страшне це місце! Це не що інше, як дім Божий, це врата небесні!

Пророцтва Єзекиїля читання (43, 27-44, 1-4).

Так говорить Господь: після закінчення цих днів, у день восьмий і далі, священики будуть приносити на жертовнику всепалення ваші і мирні жертви ваші; і Я буду милостивим до вас, говорить Господь Бог. І привів Він мене назад до зовнішніх воріт святилища, що звернені на схід, і вони були зачинені. І сказав мені Господь: врата ці будуть зачинені, і не відкриються, і ніяка людина не пройде крізь них, бо Господь, Бог Ізраїлів, увійшов через них, і вони будуть зачинені. Лише князь — як князь — сяде в них, щоб їсти хліб перед Господом; увійде через притвор цих врат і тим самим шляхом вийде. Потім привів мене через північні ворота до храму, і я бачив, і ось, слава Господня наповнила дім Господа.

Притч читання (9, 1-11).

Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його, заколола жертву, розчинила вино своє і приготувала у себе трапезу; послала слуг своїх проголосити з височин міських: хто нерозумний, звернися сюди! І нерозумним вона сказала: йдіть, їжте хліб мій і пийте вино, мною розчинене; залишіть безумство, і живіть, і ходіть шляхом розуму. Той, хто повчає кощунника, наживе собі безславність, і хто викриває нечестивого — пляму собі. Не викривай кощунника, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе; дай наставляння мудрому, і він буде ще мудріший; навчи правдивого, і він примножить знання. Початок мудрости — страх Господній, і пізнання Святого — розум; тому що через мене примножаться дні твої, і додасться тобі років життя.

На літії стихири самогласні, глас 1.

Належало самовидцям і служителям Слова бачити Успіння Матері Його за плоттю, остаточне над Нею таїнство, щоб бачити не тільки Спасове від землі вознесіння, але засвідчити преставлення Тієї, Яка Його народила. Тому, звідусіль Божественною силою зібрані, вони досягли Сиону, і проводжали на небо чеснішу від херувимів; Їй же і ми з ними поклоняємося, бо Вона молиться за душі наші.

Глас 2.

Будучи вищою за небеса, і славнішою від серафимів, і від усього творіння чеснішою, Вона заради превеликої чистоти стала вмістилищем вічної Істоти, і нині віддає в руки Сина всесвяту душу; з Нею всі наповнюються радістю, і нам Вона дарує велику милість.

Всенепорочна Невіста і Мати благовоління Отця, Яка була передречена стати Богу Його оселею незлитного з’єднання, сьогодні пречисту душу віддає Творцю і Богу, яку безплотні сили боголіпно приймають, і до Життя преставляється, будучи Матір’ю Життя, світильником недоступного Світла, спасінням вірних і упованням душ наших.

Глас 3.

Прийдіть, усі краї землі, чесне преставлення Богоматері прославимо: бо в руки Сина непорочну душу віддала. Тому святим Її Успінням світ оживотворився; псалмами, піснями і співом духовним з безплотними й апостолами і ми світло святкуємо.

Слава… глас 5.

Прийдіть, вірних собори, прийдіть і хор складімо; прийдіть, звеличмо піснями Церкву, упокоєнням Ковчега Божого. Сьогодні небо розширює надра, приймаючи Ту, що народила Невмістимого; і земля, віддаючи джерело життя і благословення, прикрашається величчю. Ангели разом з апостолами складають хор, зі страхом дивлячись, як життя до Життя преставляється: Та, що народила — до Начальника Життя. Всі поклонімось Їй, благаючи: не забудь, Владичице, єдиного з Тобою єства, що з вірою святкує всесвяте Твоє Успіння.

І нині… глас той самий.

Оспівуйте, люди, Матір Бога нашого, оспівуйте, сьогодні бо всесвітлу Свою душу передає в пречисті руки Того, Хто воплотився із Неї безмужно; Його ж і благає постійно дарувати вселенній мир і велику милість.

На стиховні стихири самогласні, глас 4.

Прийдіть, люди, оспіваємо Пречисту Діву, з Якої невимовно вийшло втілене Слово Отче, взиваючи і промовляючи: благословенна Ти в жонах; блаженна утроба, що вмістила Христа. В Його святі руки душу віддавши, молися, Пречиста, щоб спастися душам нашим.

Стих: Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї.

Пісню Давида заспіваємо сьогодні, люди, Христу Богу: приведуться, — говорить, — до Царя діви слідом за Нею, і ближні Її приведуться в радості і веселості. Бо від сімені Давидового Та, заради Якої ми обожилися, славно і вище за всяке слово преставляється в руки Свого Сина і Владики; Її ж як Матір Божу оспівуючи, взиваємо і промовляємо до Неї: спаси нас, що сповідуємо Тебе Богородицею, від усякої недолі, і визволи від бід душі наші.

Стих: Клявся Господь Давиду істиною, і не відмовився від неї.

Всечесне Твоє Успіння, Пресвята Діво Чиста, ангелів безліч на небесах і людський рід на землі, ублажаємо, бо Ти є Мати Творця всього — Христа Бога; Його не переставай благати за нас, молимося ті, що на Тебе з Богом надію покладають, Богородице всехвальна і безневісна.

Слава: і нині, глас той самий.

Коли відійшла Ти, Богородице Діво, до Народженого Тобою невимовно, були Яків, брат Божий і перший предстоятель, Петро, первоверховний апостол, богословів начальник, і весь апостольський собор; істинним богослів’ям оспівували вони божественне і страшне таїнство провидіння Христа Бога, і живоначальне й богоприємне Твоє, всехвальна, тіло поховали в радості. Найвищі ж пресвяті небесні сили, дивуючись чуду, припадали одне до одного, промовляючи: підійміть врата ваші і прийміть Ту, що народила Творця неба і землі, у славослів’ях оспіваємо чесне і святе тіло, що вмістило нами невидимого Господа. Тому і ми, пам’ять Твою святкуючи, взиваємо до Тебе, всехвальна: християнську силу піднеси, і спаси душі наші.

На благословенні хлібів тропар, глас 1.

У Різдві дівство зберегла єси, в Успінні ж світу не залишила єси, Богородице, перейшла Ти до життя, бо Ти Мати Життя, і молитвами Твоїми визволяєш від смерти душі наші.

На ранній

На Бог Господь… тропар свята (тричі).

(Замість кафизми Похорон Богородиці с.323 у Автокеф. Мінеї)

[Після 1-ї кафизми сідальний, глас 1.

Всечесний собор премудрих апостолів давно зібрався поховати славно тіло Твоє пречисте, Богородице всехвальна; з ними ж оспівували і сонми ангелів, преставлення Твоє чесно хвалячи, його ж з вірою ми святкуємо.

Слава: і нині, той самий.

Після 2-ї кафизми сідальний, глас 3.

У Різдві Твоєму зачаття безмужне, в Успінні Твоєму мертвість нетлінна, чудо з чудом подвійно зійшлися, Богородице: як безмужна стає чистою годувальницею Немовляти? Як же Мати Божа мертвою стає мирозапашною? Тому з ангелом взиваємо до Тебе: радуйся, благодатна.

Слава: і нині, той самий.]

Полієлей. Величання: Величаємо Тебе, пренепорочна Мати Христа Бога нашого, і всеславне славимо Успіння Твоє.

Псалом вибраний: Викликуй Господеві, вся земле.

Після полієлея, глас 4.

Взивай, Давиде, що це свято, яке ти оспівав у давнину в книзі псалмів, — як Христос переселив у небесні оселі Дочку Богоотроковицю і Діву, з Якої народився безмежно; і заради цього радуються матері і діви, і невісти Христові, взиваючи: радуйся, бо Ти преставилася у Царство Небесне.

Слава: і нині, той самий.

Ступеневі, 1-й антифон 4-го гласу.

Прокимен, глас 4: Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді.

Стих: Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо Твоє.

Євангеліє від Луки, зачало 4 (1, 39-49, 56).

Після 50-го псалма стихира, глас 6.

Коли наблизилося преставлення пречистого тіла Твого, тоді апостоли, обступивши ложе з тремтінням дивилися на Тебе; деякі ж, бачачи тіло, жахалися; Петро ж зі сльозами взивав до Тебе: О, Діво, ясно бачу Тебе, життя всіх, простерту, спокійну, і дивуюся, бо в Тобі вмістилася радість майбутнього життя; але, о, Пречиста, молися Синові Твоєму і Богу, щоб Він спас паству Твою від усякої біди.

Канони два. Ірмоси обох канонів (по двічі), тропарі ж на 12.

Канон перший. Глас 1.

Пісня 1

Ірмос: Прикрашена божественною славою, священна і славна пам’ять Твоя, Діво, зібрала на це свято всіх вірних, що під проводом Маріам з хорами і музикою співають Твоєму єдинородному Сину, бо Він дивно прославився.

Безтілесні сили проводжають божественне Твоє тіло на небесний Сион; несподівано ж зібралися апостоли від країв землі, Богородице, і предстали перед Тобою; з ними ж, Пречиста Діво, і ми прославляємо чесну пам’ять Твою.

Перемоги почесті прийняла Ти єством, Чиста, народивши Бога; однак, уподібнюючись Творцю Твоєму і Сину, Ти підкорюєшся природним законам, вище єства; тому, помираючи, з Сином вічно перебуваєш.

Інший канон. Глас 4.

Ірмос: Відкрию уста мої, і наповняться духом, і слово промовлю до Цариці Матері і, світло радіючи, прославлю Її чудеса.

Діви отроковиці з Маріам пророчицею, пісню відхідну нині викликуйте: Діва бо і єдина Богомати переселяється на небо.

Достойно прийняли Тебе небесні божественні оселі, Пречиста, як одухотворене небо; і предстала Ти прикрашеною як Невіста всенепорочна, перед Царем і Богом.

Катавасія: ірмоси ті самі.

Пісня 3

Ірмос: Божественна Мудросте і Сило, Христе, що все створив і зберігаєш, утверди Церкву Твою непорушною і непохитною, бо Ти єдиний Святий, і у святих спочиваєш.

Жону мертву, але вищу за природу і Матір Божу, побачили Тебе, всенепорочна, славні апостоли і зі страхом доторкалися руками до Тебе, осяяної славою, бачачи богоприємну оселю.

Спостиг миттєвий Божий суд зухвалість богохульника через відсічення рук; Бог зберіг честь одухотвореного кивоту, в Якому Слово стало плоттю, силою Божества.

Інший. Ірмос: Богородице, живоносне й достатнє джерело, співців Твоїх, що врочисто Тебе прославляють, духовно укріпи і в Божественній Твоїй славі вінців слави сподоби.

Із утроби смертної народившись, була Ти їй подібною за природою, Пречиста, тому вмираєш; народивши ж Суще Життя, до Життя Божественного й Іпостасного переселяєшся.

Собор богословів від країв землі, з неба ж ангелів безліч збираються на Сионі, за всесильним повелінням, щоб послужити достойно Твоєму, Владичице, погребінню.

Іпакої, глас 8: Ублажаємо Тебе, Богородице Діво, усі роди, бо в Тобі благозволив вміститися невмістимий Христос Бог наш; блаженні і ми, маючи Тебе заступницею: день бо і ніч молишся за нас, і царства Твоїми молитвами утверджуються. Тому, оспівуючи Тебе, взиваємо: радуйся, благодатна, Господь з Тобою.

Пісня 4

Ірмос: Слова і прообрази пророків провістили Твоє втілення від Діви, Христе; сяйво світла Твого прийде на просвічення народів, і виголосить Тобі безодня з радістю: силі Твоїй слава, Чоловіколюбче.

Подивіться, люди, і дивуйтеся, бо гора свята і Богом явлена до небесних осель піднімається; небо земне в небесне і нетлінне переселяється.

Твоя смерть, Пречиста, була переходом до життя вічного і кращого, від тимчасового до воістину божественного і нескінченного; переселена була Ти, Чиста, щоб у радості бачити Сина Твого і Господа.

Відчинилися врата небесні, й ангели співали, і прийняв Христос дівствену душу Матері Своєї; херувими оспівують Тебе і серафими прославляють, радіючи.

Інший. Ірмос: Недослідиму Божу Раду, про Твоє, Всевишній, від Діви втілення, пророк Авакум, передбачивши, взивав: слава силі Твоїй, Господи.

Дивно було бачити, як одушевлене небо Царя всіх проходить земний простір; які дивні діла Твої, слава силі Твоїй, Господи.

Хоч і неосяжний Її Плід, через Який Вона стала небесами, Він погребіння прийняв волею, як мертвий; як же відмовиться від погребіння Вона, що народила Його безмужно?

У преставленні Твоєму, Мати Божа, найпросторіше і богоприємне Твоє тіло ангельські сили покривали священними крилами з тремтінням і радістю.

Пісня 5

Ірмос: Божественну й невимовну красу слави Твоєї, Христе, сповідую, бо Ти сяйво превічної слави Своєї, рівносущної й іпостасної, засвітив, народившись із дівственої утроби; сущим у темряві і тіні, воплотившись, Ти засяяв, як сонце.

Як на хмарі, собор апостолів був перенесений від країв землі до Сиону, щоб служити Тобі, Діво, хмарі легкій, з Якої Вишній Бог сущим у темряві і тіні засвітив праведне Сонце.

Приємні Богові слова мужів богопроповідників, що, як сурми милозвучні, принесли пісню погребальну, співаючи Богородиці: радуйся, нетлінне джерело Божого живоначального і спасительного для всіх втілення.

Інший. Ірмос: Здивувалося усе чесному Успінню Твоєму, Ти бо, нетлінна Діво, від землі преставилася в небесні оселі й до безкінечного життя, всім, хто оспівує Тебе, спасіння подаючи.

Нехай проголошують сурми богословів сьогодні, язик же багатовіщаний людський нехай прославляє, нехай оголошує повітря, сяючи безмірним світлом; ангели нехай оспівують Пречистої Діви Успіння.

Діво Богородице Всехвальна, Ти є воістину сосуд обраний, весь освячений Богові, всім богоприємний, весь оспіваний дивним співом у Твоїм погребінні.

Пісня 6

Ірмос: Пророк Іона, що опинився в палаючій утробі морського кита, прообразував Твоє триденне погребіння, будучи спасенним без ушкодження, взивав: жертву хвали принесу Тобі, Господи.

Подає Тобі Цар усіх Бог те, що вище природи, бо, як у народженні зберіг Тебе Дівою, так і у гробі зберіг тіло нетлінним, і прославив Тебе з Собою божественним упокоєнням, шану Тобі як Син Матері даруючи.

Воістину оселив Тебе у святому святих, як світлий світильник духовного світла, як золоту кадильницю божественного вугілля, стамну і жезл, і скрижаль богописану.

Інший. Ірмос: Божественне це і всечесне справляючи свято Богоматері, прийдіть, богомудрі, руками заплещемо, народженого від Неї Бога прославимо.

Із Тебе життя засяяло, ключі дівства не порушивши; як же пречисте і живоносне Твоє тіло стало причетним до смерти?

Будучи храмом Життя, життя вічного Ти сподобилася: бо через смерть Ти перейшла до життя, народивши Життя воіпостасне.

Кондак, глас 2: В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництві незмінне уповання гріб і смерть не втримали, бо як Матір Життя до життя переніс Її Той, Хто вселився в утробу приснодівствену.

Ікос: Огороди мої помисли, Христе мій, бо стіну миру я оспівати насмілююсь, Чисту Матір Твою; на камені утверди слова мої, і в тяжких помислах заступи мене, бо Ти виконуєш благання тих, що до Тебе взивають і з вірою просять. Ти даруй мені слово натхненне і помисли чисті, бо всякий дар просвітлення від Тебе посилається, Світлоподателю, що в утробу вселився приснодівствену.

Пісня 7

Ірмос: Безсоромному гніву і вогню любов до Бога противилася, вона зросила вогонь, а гнів посоромила, богонатхненною лірою побожних юнаків, які серед полум’я співали: препрославлений отців і наш Боже, благословенний Ти.

Богом створені скрижалі, написані Божественним Духом, Мойсей у гніві розбив, але його Владика Ту, що народила Його, нетлінною зберіг і переселив у небесні оселі, радіючи з Нею; взиваймо ж до Христа: препрославлений отців Боже, благословенний Ти.

Устами чистими, як на цимбалах; серцем світлим, як на гуслях; думкою високою, як милозвучною сурмою, в урочистий святий день Успіння Пречистої Діви, руками плещучи, заспіваймо: препрославлений отців Боже, благословенний Ти.

Богомудрі зберіться люди, бо Божої слави оселя від Сиону переселяється в небесні обителі, де чистий голос тих, що святкують, голос невимовного радування тих, що в радості взивають до Христа: препрославлений отців Боже, благословенний Ти.

Інший. Ірмос: Не поклонилися тварі замість Творця побожні юнаки, але, вогненну погрозу сміливо зневаживши, радувалися, співаючи: преславний Господи, Боже отців, благословен єси.

Юнаки і діви, що шанують пам’ять Діви і Богоматері, старці і князі, царі і судді, співайте: отців наших Боже і Господи, благословенний Ти.

Нехай сурмлять у сурму духовну гори небесні; нехай радіють пагорби, і нехай веселяться божественні апостоли: Цариця до Сина преставляється, з Ним царюючи.

Всесвяте преставлення божественної Твоєї і нетлінної Матері прославляючи, небесні ангельські чини зійшлися, щоб веселитися з сущими на землі, Тебе оспівуючи: Боже, благословенний Ти.

Пісня 8

Ірмос: Полум’я силою Божою ангела праведних юнаків зросило, злочестивих же попалило. Богородиця ж стала живоносним джерелом, що виточує життя і смерти смерть тим, що взивають: Творця єдиного оспівуємо, спасенні, і прославляємо по всі віки.

Апостоли і множество богопроповідників проводжали на Сионі пречисте тіло Богородиці, взиваючи: куди Ти йдеш нині, скиніє Бога живого? Не переставай заступатися за тих, що з вірою співають: Творця єдиного оспівуємо, спасенні, і прославляємо по всі віки.

Коли відходила Ти, всенепорочна, то, здійнявши руки, на яких носила Бога втіленого, Ти сміливо як Мати сказала Синові: охороняй повіки тих, кого Ти дав мені, які співають Тобі: Творця єдиного оспівуємо, спасенні, і прославляємо по всі віки.

Інший. Ірмос: Юнаків побожних у печі спасло Різдво Богородичне: тоді провіщене, а нині здійснене, воно весь світ спонукає співати; всі творіння, хваліть Господа і прославляйте повіки.

Пам’ять Твою, Діво Чиста, Начала і Влади, і Сили, Ангели, Архангели, Престоли, Господства, Херувими і страшні Серафими славлять; рід же людський оспівує і прославляє по всі віки.

Той, що дивно оселився у Твоєму, Богородице, пречистому лоні, втілюючись, цей всесвятий дух Твій прийняв, у Себе упокоїв як боржник Син; тому оспівуємо Тебе, Діво, і прославляємо по всі віки.

О, вище розуму чудеса Приснодіви і Богоматері! Бо, у гробі оселившись, показала рай, стоячи перед яким, радіючи, співаємо: Господа оспівуйте діла, і прославляйте Його по всі віки.

На 9-й пісні Чеснішу… не співаємо, а співаємо приспіви свята.

Ангели, Успіння Пречистої бачивши, здивувалися: як Діва возноситься від землі на небо.

Пісня 9

Ірмос: Перемагаються єства законні в Тобі, Діво Чиста, у дівстві бо Різдво, а в смерті життя перемагає; після Різдва Діва, і після смерти життя; спасаєш бо завжди, Богородице, насліддя Твоє.

Здивувалися сили ангельські, коли побачили на Сионі свого Владику, що тримав на руках жіночу душу; Тій, що Його пречисто народила, як Син виголошував: гряди, Чиста, з Сином і Богом прославленою будь.

Апостольський собор, поховавши богоприємне тіло Твоє, зі страхом дивився і великим гласом віщав: у небесні оселі до Сина возносишся, спасаючи завжди насліддя Твоє.

Інший приспів другого канону: Величай, душе моя, від землі на небо чисте преставлення Божої Матері.

Ірмос: Всякий, на землі народжений, нехай звеселиться, Духом просвічений. Нехай зрадується безплотних ангелів собор, шануючи священне торжество Богоматері, і заспіває: радуйся, найславніша Богородице, Пречиста Приснодіво.

Прийдіть на Сион, на Божественну зелену гору живого Бога, радіючи, Богородицю побачимо, бо до незрівнянно кращої і божественної оселі Її як Матір у святе святих Христос преставив.

Прийдіть, вірні, до гробу приступімо Божої Матері, й обнімімо серцем і устами, очима і лицем чисто доторкаючись, і почерпуючи зцілень щедрі дари від джерела вічноплинного.

Прийми від нас пісню надгробну, Мати Бога живого, і світлоносною Твоєю і божественною осіни благодаттю, подаючи християнам, що співають, мир, прощення гріхів і душам спасіння.

Світильний: Апостоли, що від країв землі зібралися тут, у Гефсиманії, поховайте тіло Моє, і Ти, Сину і Боже Мій, прийми дух Мій (тричі).

На Хваліте… стихири на 4, глас 4.

У славнім Успінні Твоїм небеса радіють і ангельські воїнства веселяться, вся ж земля радується, пісню надгробну виголошуючи Тобі, Матері Того, Хто всім володіє, безневісна Пречиста Діво, що рід людський визволила від праотцівського осудження (двічі).

Від усіх країв зійшлися апостоли повелінням Божим, щоб поховати Тебе, і бачили Тебе взятою від землі, у височінь дивлячись, гласом Гавриїла радісно взиваючи до Тебе: радуйся, бо Ти носила все Божество; радуйся, бо Ти єдина земне з небесним Різдвом Твоїм з’єднала.

Ти, що Життя народила, до життя безсмертного перейшла чесним Твоїм Успінням; Тебе бо у славі супроводжували Ангели, Начала і Сили, апостоли, пророки і все творіння; бо прийняв нетлінними руками Син Твій непорочну душу Твою, Діво Мати Богоневісто.

Слава: і нині, глас 6.

На безсмертне Твоє Успіння, Богородице Мати Життя, апостоли, піднесені в повітря на хмарах, будучи розсіяними по світу, зібралися разом біля пресвятого Твого тіла; його ж і поховали чесно, гласом Гавриїла Тобі співаючи: радуйся, Благодатна Діво, Мати безневісна, Господь з Тобою. З ними ж благай Сина Твого і Бога нашого, щоб спастися душам нашим.

Славослів’я велике, і відпуст.

На літургії

Блаженні з 1-го канону, пісня 3-я, на 4; і з другого канону пісня 6-а, на 4.

Після входу тропар свята; Слава: і нині; кондак.

Прокимен, пісня Богородиці, глас 6: Величає душа моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм.

Стих: Бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.

Апостол до Филип’ян, зачало 240 (2, 5-11).

Алилуя, глас 2: Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї.

Стих: Клявся Господь Давиду істиною, і не відмовився від неї.

Євангеліє від Луки, зачало 54 (10, 38-42).

Причасний: Чашу спасіння прийму, і ім’я Господнє призову.

2 відгуки
to «Місяць серпень, 15-й день. Успіння Пресвятої Славної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії»
  1. І сказав:

    У 6-й пісні, в тропарі після другого ірмоса помилка: не «Твос», а «Твоє».
    Бажаю успіху


Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору