Божественна Літургія Василія Великого
Божественна Літургія святого отця нашого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської
Диякон: Благослови, владико.
Священик бере Святе Євангеліє, творить ним знак хреста над антимінсом і виголошує:
Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Велика або мирна єктенія
Диякон: В спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За мир з неба і спасіння душ наших Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За спокій всього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за з’єднання всіх Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За (все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого) … (ім’я, титул глави Помісної церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за ввесь причет і людей Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За боголюбиву і Богом бережену Україну нашу, за уряд та військо її Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За місто наше (або — село наше, святий монастир наш) і за всяке місто, село і країну і за тих, що по вірі живуть у них, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За добре поліття, за врожай плодів земних і за часи спокійні Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За подорожніх на воді, на землі і в повітрі; за недужих, знеможених та поневолених і за спасіння їх Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
В разі потреби тут бувають додаткові прохання.
Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Молитва першого антифону
Священик: Господи Боже наш, Твоя сила несказанна і слава неосяжна. Твоя ласка безмірна і любов до людей невимовна. Сам, Владико, з добросердечности Твоєї зглянься на нас і на святий храм цей і подай нам і тим, що моляться з нами, багату ласку Твою і щедрість Твою.
Священик: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Антифон 1, зображальний (Пс. 102)
Благослови, душе моя, Господа, благословен єси, Господи.
Благослови, душе моя, Господа, і вся істото моя — ім’я святеє Його.
Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його.
Він прощає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої. Він визволяє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами.
Щедрий і Милостивий Господь, Довготерпеливий і Многомилостивий.
Благослови, душе моя, Господа, і вся істото моя і ім’я святеє Його.
Благословен єси, Господи.
Диякон, вклонившись, стоїть перед образом Христа, а після антифону стає на звичайному місці і, вклонившись, виголошує малу єктенію.
Мала єктенія 1
Диякон: Ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Молитва другого антифону
Священик: Господи Боже наш, спаси людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, охорони повноту Церкви Твоєї, освяти тих, що люблять красу дому Твого, прослав їх Твоєю божественною силою і не покидай нас, що надіємось на Тебе.
Священик: Бо Твоя є влада і Твоє Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Антифон 2, зображальний (Пс. 145)
Слава… Хвали, душе моя, Господа. Буду хвалити Господа, поки життя мого; співатиму Богові моєму, доки живу.
Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння.
Вийде дух його, і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його.
Блажен, кому Бог Якова помічник його, у кого надія на Господа Бога свого, що створив небо і землю, море і все, що в них;
Він береже істину повік, творить суд покривдженим, дає поживу голодним;
Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців. Господь підносить повалених, Господь любить праведників, Господь охороняє пришельців, сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить.
Воцариться Господь повік, Бог твій, Сіоне, з роду в рід.
І нині…
Єдинородний Сину і Слово Боже, Безсмертний єси, і зволив ради нашого спасіння тіло прийняти від святої Богородиці і Вседіви Марії, без зміни ставши чоловіком. Ти ж розп’ятий був, Христе Боже, і смертю смерть подолав; Ти один у Святій Тройці, рівнославлений з Отцем і Святим Духом, спаси нас.
Потім диякон на звичайному місці виголошує.
Мала єктенія 2
Диякон: Ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Молитва третього антифону
Священик: Ти, що дав нам ці спільні й однодушні молитви і обіцяв вволити прохання двох або трьох, що згодяться в ім’я Твоє, Сам і нині прохання рабів Твоїх на пожиток їм прийми, і подай нам і в цьому житті зрозуміння Твоєї істини, і в будучині даруй життя вічне.
Священик: Бо Ти Благий і Чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Блаженні (Мт. 5:3–12)
У Царстві Твоїм пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.
Блаженні убогії духом, бо їх є Царство Небесне.
Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
Блаженні тихі, бо вони наслідять землю.
Блаженні голодні й спрагнені правди, бо вони наситяться.
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
Блаженні гнані за правду, бо їх є Царство Небесне.
Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та ширитимуть про вас усяку лиху славу неправдиво Мене ради.
Радуйтеся і веселіться, бо велика нагорода вам на небесах.
Вхід з Євангелієм
Коли співають третій антифон, священик і диякон, ставши перед святим престолом, вклоняються тричі. Тоді священик бере Святе Євангеліє, подає дияконові і йдуть праворуч поза престолом. Вийшовши північними дверима, з ставниками попереду, стають на звичайному місці (на амвоні), схиляють обидва голови і, коли диякон промовить: Господеві помолімось, священик читає молитву входу.
Молитва входу
Священик: Владико, Господи Боже наш, що встановив на небесах чини і воїнства ангелів і архангелів служити славі Твоїй, вчини, щоб з нашим входом відбувся і вхід святих ангелів, що разом з нами служили б і прославляли б Твоє милосердя. Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Після молитви диякон стає в царських дверях праворуч священика і, показуючи орарем до престолу, промовляє:
Диякон: Благослови, владико, святий вхід.
Священик благословляє, промовляючи:
Священик: Благословенний вхід святих Твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Диякон дає священикові цілувати Євангеліє, стає в царських дверях, підносить Євангеліє вгору й виголошує:
Диякон: Премудрість. Станьмо побожно.
Люди: Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа. Спаси нас, Сину Божий, дивний у святих, співаємо Тобі: Алилуя.
Якщо в неділю: Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа. Спаси нас, Сину Божий, що воскрес із мертвих, співаємо Тобі: Алилуя.
Тропарі і кондаки
Тоді люди співають належні тропарі й кондаки, а священик у той час читає молитву.
Молитва Трисвятого
Священик: Боже Святий, Ти в святих перебуваєш, Тебе трисвятим голосом серафими оспівують і херувими славлять, і всі небесні сили Тобі поклоняються. Ти привів усе з небуття до існування, створив чоловіка на образ Свій і подобу і всякими дарами його прикрасив. Кожному, хто просить, Ти даєш премудрість і розум, не відкидаєш і грішника, а встановлюєш покаяння для спасіння. Ти сподобив нас, смиренних і недостойних рабів Твоїх, і в цю годину стати перед славним Твоїм жертовником і належне Тобі поклоніння і хвалу приносити. Сам, Владико, прийми з наших грішних уст трисвяту пісню, зглянься на нас з милосердя Твого, прости нам усяку провину вільну і невільну, освяти наші душі і тіла, і дай нам побожно служити Тобі всі дні життя нашого, молитвами пресвятої Богородиці і всіх святих, що від віку Тобі угодні були.
Трисвяте
Коли люди проспівають тропарі й кондаки, диякон, схиливши голову, тримає в руці трьома пальцями орар і промовляє до священика:
Диякон: Благослови, владико, час Трисвятого.
Священик, благословляючи його, виголошує:
Священик: Бо Ти Святий єси, Боже наш, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас.
Диякон підходить до царських дверей і, вказуючи орарем на образ Христа, виголошує:
Диякон: Господи, спаси благочестивих і вислухай нас.
Потім показує на вірних і виголошує:
Диякон: І на віки вічні.
Люди: Амінь.
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Слава… і нині… Святий Безсмертний, помилуй нас.
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас.
Замість Трисвятого на Різдво Христове, на Богоявлення Господнє, у Велику суботу співається:
Всі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя (тричі).
Слава… і нині.. У Христа зодягнулися. Алилуя.
Всі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя.
Замість Трисвятого в третю (Хрестопоклонну) неділю Великого посту співається:
Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє славимо (тричі).
Слава… і нині… І святеє воскресіння Твоє славимо.
Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє славимо.
Люди співають Трисвяте, а священик і диякон тричі проказують Трисвяте, вклоняючись перед святим престолом.
Тоді промовляє диякон до священика:
Диякон: Звели, владико.
І йдуть до горнього місця, поцілувавши святий престол. Священик, ідучи, промовляє:
Священик: Благословен, хто йде в ім’я Господнє.
Диякон: Благослови, владико, горній престол.
Священик: Благословен єси на престолі слави Царства Твого, що перебуваєш над херувимами, завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Священикові належить стояти або сидіти збоку горнього місця, на південь від нього.
Читання Святого Письма
Після Трисвятого диякон, ставши перед царськими дверима, виголошує:
Диякон: Будьмо уважні.
Священик: Мир усім.
Читець: І духові твоєму.
Диякон: Премудрість.
Читець: Прокимен…
Люди співають прокимен, читець виголошує стих.
Диякон: Премудрість.
Читець: Діянь святих апостолів читання (або: Соборного послання святого апостола … (ім’я) читання; до Римлян, Коринтян, Галатів… послання святого апостола Павла читання).
Диякон: Будьмо уважні.
Читець читає Апостол. У цей час диякон з кадилом підходить до священика і просить благословення словами:
Благослови, владико, кадило.
Прийнявши благословення, диякон кадить святий престол і навкруги і ввесь вівтар, іконостас, священика і людей. Священик під час читання Апостола сидить з правого боку горнього місця (на горньому місці сидить тільки архиєрей), а коли читець скінчить читати Апостола, священик промовляє:
Священик: Мир тобі.
Читець: І духові твоєму.
Диякон: Премудрість.
Люди: Алилуя, алилуя, алилуя (тричі).
Читець виголошує стихи із псалмів.
Священик, стоячи перед святим престолом, проказує молитву.
Молитва перед Євангелієм
Священик: Засвіти в серцях наших, Чоловіколюбче Владико, чисте світло Твого богопізнання і очі розуму нашого розкрий на розуміння євангельської Твоєї науки. Дай нам страх блаженних заповідей Твоїх, щоб, перемігши всі тілесні пристрасті, ми провадили духовне життя, думали й чинили все угодне Тобі. Бо Ти єси світло душ і тіл наших, Христе Боже, і Тобі славу віддаємо з Предвічним Твоїм Отцем і Всесвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Диякон, скінчивши кадити, підходить до священика і, схиливши перед ним голову, показує на Святе Євангеліє й виголошує:
Диякон: Благослови, владико, благовістителя святого апостола і євангелиста… (ім’я).
Священик, благословляючи його, виголошує:
Священик: Бог, молитвами святого, славного, всехвального апостола і євангелиста … (ім’я), нехай дасть тобі слово благовістити силою великою для сповнення Євангелія улюбленого Сина Свого, Господа нашого Ісуса Христа.
Диякон: Амінь.
Священик подає дияконові Святе Євангеліє, а диякон приймає його та виходить царськими дверима на солею, попереджуваний ставниками.
Священик, стоячи перед святим престолом обличчям на захід, виголошує:
Священик: Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо святе Євангеліє. Мир усім.
Люди: І духові твоєму.
Диякон: Від … (ім’я євангелиста) святого Євангелія читання.
Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Священик: Будьмо уважні.
Диякон читає Євангеліє.
Після Євангелія промовляє священик
Мир тобі, що благовіствуєш.
Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Диякон, дійшовши до царських дверей, віддає Святе Євангеліє священикові. Виголошується проповідь.
Потрійна єктенія
Диякон: Промовмо всі з усієї душі і з усього розуміння нашого, промовмо.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Господи Вседержителю, Боже отців наших, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Священик читає благальну молитву.
Священик: Господи Боже наш, прийми від рабів Твоїх цю щиру молитву, і помилуй нас з великої милости Твоєї, і пошли всю щедрість Твою на нас і на всіх людей Твоїх, що сподіваються від Тебе багатої милости.
Диякон: Ще молимось за (все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого)… (ім’я, титул глави Помісної Церкви), І (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея), за братів наших священиків, священномонахів і за все у Христі братство наше.
При цих словах священик розгортає антимінс і розкриває три його сторони, крім верхньої.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Ще молимось за боголюбиву і Богом бережену Україну нашу, за уряд, військо і всю людність її, за державність, перемогу, спокій, здоров’я та спасіння їх, щоб Господь Бог допомагав їм у всьому та охороняв від усякого ворога і супротивника.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Тут бувають додаткові прохання.
Диякон: Ще молимось за святіших патріярхів православних, за благочестивих і повікнезабутніх князів і гетьманів наших, за вікопомних фундаторів святого храму (в монастирі — святого монастиря) цього і всіх православних отців і братів наших, що тут і повсюди давніше спочили.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Ще молимось про милість, життя, мир, здоров’я, спасіння, Боже завітання, прощення і відпущення гріхів рабів Божих … (поминає імена за здоров’я), і всіх парафіян святого храму цього, щоб зберегтися їм від усякої журби, гніву, біди, недуг душевних і тілесних, щоб спокійно вони жили, щоб у здоров’ї і добробуті всі дні життя їх проходили, Всемилостивий Господи, вислухай нас і помилуй.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Ще молимось за тих, що дари приносять і добро діють у святому і всечесному храмі цьому, за тих, що працюють, співають, і за всіх присутніх людей, що сподіваються від Тебе великої і багатої милости.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Священик: Бо Ти Милостивий і Чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Якщо є поминання спочилих, виголошується заупокійна єктенія (крім неділь і свят).
Єктенія за оголошених
Диякон: Оголошені, помоліться Господеві.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Вірні, за оголошених помолімось, щоб Господь помилував їх.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб просвітив їх словом істини.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб відкрив їм Євангеліє правди.
Священик розкриває і верхню частину святого антимінса.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб приєднав їх до Святої Своєї Соборної і Апостольської Церкви.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Спаси, помилуй, заступи і охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Оголошені, голови ваші вклоніть перед Господом.
Люди: Тобі, Господи.
Молитва за оголошених
Священик: Господи Боже наш, що на небі перебуваєш і доглядаєш усіх діл Твоїх; зглянься на рабів Твоїх, оголошених, що голови свої вклонили перед Тобою, дай їм легке ярмо, учини їх гідними членами Святої Твоєї Церкви і сподоби їх купелі відродження, відпущення гріхів і одежі нетління для пізнання Тебе, Істинного Бога нашого.
Священик: Щоб і вони з нами славили пречесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Єктенія вірних 1
Диякон: Всі оголошені, вийдіть.
Другий диякон (коли є): Оголошені, вийдіть.
Диякон: Всі оголошені, вийдіть. Щоб ніхто з оголошених не залишився, тільки вірні, ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Перша молитва за вірних
Священик: Ти, Господи, показав нам цю велику тайну спасіння; Ти сподобив нас, смиренних і недостойних рабів Твоїх, стати служителями святого Твого жертовника; Ти силою Святого Твого Духа вчинив нас гідними служби цієї, щоб ми, неосудно ставши перед святою славою Твоєю, принесли Тобі жертву хвали — Ти бо дієш усе в усьому. Дай, Господи, щоб наша жертва і за гріхи наші і за людську несвідомість стала вгодною і приємною Тобі.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Премудрість.
Священик: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Єктенія вірних 2
Диякон: Ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Коли священик править один, то дальших прохань не проказує.
Диякон: За мир з неба і спасіння душ наших Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За спокій всього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за з’єднання всіх Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Друга молитва за вірних
Священик: Боже, з милістю і щедротами Ти навістив смирення наше; поставив нас, смиренних і грішних і недостойних рабів Твоїх, перед святою славою Твоєю служити святому Твоєму жертовникові Ти укріпи нас силою Святого Твого Духа на службу цю і дай нам слово, відкривши уста наші, призивати благодать Святого Твого Духа на Дари, що мають бути принесені.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Премудрість.
Диякон північними дверима йде у вівтар.
Священик: Щоб під Твоєю владою ми завжди захист мали і Тобі славу віддавали, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Великий вхід
Люди співають херувимську пісню:
Ми, таємно херувимів з себе уявляючи і Животворчій Тройці трисвятую пісню співаючи, відкладімо нині всякі житейські піклування.
(У Великий Четвер — «Вечері Твоєї тайної….», у Велику Суботу — «Нехай мовчить всяка плоть…»).
Диякон, узявши кадило і поклавши ладану, підходить до священика і, прийнявши благословення від нього, кадить навкруги святий престол і ввесь вівтар та іконостас, а потім священика, співців і народ, проказуючи про себе 50-ий псалом. А священик тихо читає молитву.
Молитва великого входу
Священик: Ніхто із зв’язаних тілесними пристрастями і втіхами не достойний приходити або наближатися, або служити Тобі, Царю слави! Бо служити Тобі — велике і страшне навіть для самих небесних сил. Одначе, з невимовного і безмежного Твого чоловіколюбства, Ти сам непорушно і незмінно став чоловіком, був нашим Архиєреєм і, як Владика всього, передав нам священнодійство богослужної цієї і безкровної жертви. Бо Ти Єдиний, Господи Боже наш, маєш владу над небесним і земним, Тебе на престолі херувими носять, Ти серафимів Господь і Цар Ізраїля, Ти Єдиний Святий і в святині спочиваєш. Тому молю я Тебе, Єдиного Милосердного і Благоуважного: зглянься на мене, грішного і непотрібного раба Твого, і очисти мою душу й серце від сумління лукавого, і силою Святого Твого Духа мене, одягненого благодаттю священства, учини гідним стати коло святої Твоєї цієї трапези та священнодіяти тайну Святого і Пречистого Твого Тіла і Чесної Крови. До Тебе бо я приходжу, вклонивши голову свою, і молюся Тобі: не відвертай лиця Твого від мене і не виключай мене із слуг Твоїх, а сподоби мене, грішного і недостойного раба Твого, принести Тобі Дари ці. Бо Ти єси Той, що приносиш жертву і Принесений, що приймаєш і роздаєшся, Христе Боже наш, і Тобі славу віддаємо з Надвічним Твоїм Отцем і Пресвятим і Милосердним і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Після молитви і кадіння, ставши перед святим престолом священик здіймаючи руки, а диякон — орар, тричі проказують херувимську пісню, щоразу вклоняючись.
Священик: Ми, таємно херувимів з себе уявляючи і Животворчій Тройці трисвятую пісню співаючи, відкладімо нині всякі житейські піклування.
Диякон: Щоб прийняти і нам Царя всіх, що Його в славі проводять ангельські чини невидимо. Алилуя, алилуя, алилуя.
У Великий четвер замість херувимської пісні священик проказує:
Вечері Твоєї тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.
У Велику суботу замість херувимської пісні священик проказує:
Нехай мовчить всяка плоть людська, і нехай стоїть із страхом і трепетом, і ні про що земне в собі не помишляє; Цар бо над царями і Господь над володарями приходить у жертву Себе принести і дати Себе на поживу вірним.
Перед ним ідуть чини ангельські, з усяким началом і владою, многоокі херувими і шестикрилі серафими, лиця закриваючи і співаючи пісню: алилуя, алилуя, алилуя.
Священик і диякон цілують святий престол і переходять до жертовника (диякон попереду), де вже стоять іподиякони або братчики зі свічками. Священик бере в диякона кадило, кадить тричі жертовник і молиться про себе:
Священик: Боже, очисти мене грішного.
Тоді віддає кадило дияконові, який бере його на мізинець правої руки. Диякон тихо промовляє до священика:
Диякон: Візьми, владико.
Священик кладе воздух на ліве плече диякона, промовляючи:
Священик: Піднесіть руки ваші до святині і благословіть Господа.
Священик бере покритий малим покрівцем дискос і з побожністю та увагою ставить його на голову диякона, який стає на одне коліно; диякон, тримаючи кінець ораря в лівій руці, а кадило на пальці правої руки, держить дискос обома руками на голові. Сам священик бере покриту покрівцем святу чашу і держить її перед собою. Всі виходять через північні двері на солею: іподиякони або братчики несуть свічники, за ними йде диякон і далі священик. Диякон виголошує:
Диякон: (Все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого) … (ім’я, титул глави Помісної Церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея) нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Коли священик править без диякона, то виголошує це саме, а коли з дияконом, то виголошує далі:
Священик: Увесь єпископський, священичий, дияконський чин і причет церковний, боголюбиву і Богом бережену Україну нашу, уряд, військо і всю людність її, почесних і повікнезабутніх фундаторів і доброчинців святого храму цього, вас і всіх православних християн нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Якщо правлять кілька священиків, то вони виголошують по черзі:
Перший священик: Увесь єпископський, священичий, дияконський чин і причет церковний нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Другий священик: Боголюбиву і Богом бережену Україну нашу, уряд, військо і всю людність її нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Третій священик: Почесних і повікнезабутніх фундаторів і доброчинців святого храму цього, вас і всіх православних християн нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь. Щоб прийняти і нам Царя всіх, що Його в славі проводять ангельські чини невидимо. Алилуя, алилуя, алилуя.
Диякон входить у вівтар царськими дверима і стає праворуч, а коли входить священик, то промовляє до нього:
Диякон: Священство твоє нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм.
А священик до диякона:
Священик: Священнодияконство твоє нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Священик ставить святу чашу на антимінсі праворуч і знімає з неї покрівець. Тоді бере з голови диякона дискос, ставить його на антимінсі ліворуч, теж знімає і відкладає покрівець. Ці дії священик виконує, тихо промовляючи тропарі:
Священик: Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє Тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і, пахощами покривши, у гробі новім положив. У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, в раю ж з розбійником і на престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний.
Як Життєносець, як кращий від раю і воістину ясніший від усякої царської палати, явився для нас гріб Твій, Христе, джерелом нашого воскресіння.
Тоді священик бере воздух з плеча диякона і, подержавши його над кадилом, покриває ним святощі, промовляючи знов один тропар:
Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє Тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і, пахощами покривши, у гробі новім положив.
А далі бере від диякона кадило, тричі кадить святощі і проказує:
Ущаслив, Господи, благоволінням Твоїм Сіон, і нехай збудуються стіни Єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення, тоді покладуть на жертовник Твій тельців.
Священик віддає кадило дияконові і промовляє, схиливши голову:
Священик: Пом’яни мене, брате і співслужителю.
Диякон же до нього:
Диякон: Нехай пом’яне Господь Бог священство твоє в Царстві Своєму.
Тоді й диякон, схиливши голову і трьома пальцями правої руки тримаючи орар, промовляє до священика:
Диякон: Помолися за мене, владико святий.
Священик: Дух Святий нехай найде на тебе, і сила Вишнього нехай осінить тебе (Лк. 1:35).
Диякон: Той же Дух допомагає нам у всі дні життя нашого. Пом’яни мене, владико святий.
Священик: Нехай пом’яне тебе Господь у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Диякон, промовивши «Амінь», цілує праву руку священика, виходить північними дверима і, ставши на звичайному місці, виголошує єктенію.
Благальна єктенія 1
Диякон: Доповнімо молитву нашу Господеві.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За принесені Чесні Дари Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Після перенесення Божественних Дарів на святий престол священик проказує молитву принесення:
Священик: Господи Боже наш! Ти створив нас і привів до цього життя; показав нам путі до спасіння; дарував нам відкриття небесних Таїн; Ти поставив нас на цю службу силою Духа Твого Святого. Сподоби ж нас, Господи, бути служителями Твого Нового завіту, слугами святих Твоїх Таїн; вчини нас, що з великої милости Твоєї наближаємось до святого Твого жертовника, бути достойними приносити Тобі цю словесну і безкровну жертву за наші гріхи і за людську несвідомість; прийми жертву нашу в святий і наднебесний і мисленний Твій жертовник, як приємні пахощі, і зішли нам благодать Святого Твого Духа.
Зглянься на нас, Боже, і подивись на цю службу нашу, і прийми її, як приймав Ти дари Авеля, жертви Ноя, всепалення Авраама, священні жертви Мойсея і Аарона, мирні жертви Самуїла. Як приймав Ти від святих Твоїх апостолів істинну службу цю, так і з рук нас грішних прийми дари ці з милосердя Твого, Господи; щоб ми, сподобившись служити непорочно святому Твоєму жертовнику, здобули нагороду вірних і мудрих управителів у страшний день Твоєї праведної відплати.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Дня всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Ангела спокою, вірного провідника, охоронителя душ і тіл наших у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Прощення і відпущення гріхів та провин наших у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Доброго і пожиточного для душ наших і спокою для світу у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Останок життя нашого в спокої та покаянні скінчити у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Християнського кінця життя нашого, безболісного, бездоганного, спокійного, і доброї відповіді на страшному суді Христовім просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію зо всіма святами пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Священик: Щедротами Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен єси, з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик звертається до народу і благословляє.
Священик: Мир усім.
Люди: І духові твоєму.
Диякон: Полюбімо один одного, щоб однодумно визнавати.
Люди: Отця, і Сина, і Святого Духа, Тройцю Єдиносущну і Нероздільну.
І священик тричі вклоняється перед святим престолом, про себе промовляючи:
Священик: Любитиму Тебе, Господи, сило моя; Господь — твердиня моя і пристановище моє (Пс. 17:2–3).
Священик цілує покрівець над Святими Дарами, спочатку над дискосом, потім над чашею, і край престолу. Коли ж правлять два священики або більше, то всі цілують святощі і один одного в праве і ліве плече і руку. Старший промовляє: Христос посеред нас! А другий відповідає: І є, і буде. Диякони також цілують свої орарі і один одного в плечі і промовляють, як і священики.
Диякон: Двері, двері! В премудрості будьмо уважні!
Священик підносить воздух і повіває ним над Святими Дарами, проказуючи Символ віри (якщо буде кілька священиків, то всі вони тримають воздух над Святими Дарами), і, поцілувавши воздух, відкладає його в кінці Символу віри.
Символ віри
Люди: Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.
І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків,
Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.
Він для нас, людей, і для нашого спасіння зійшов з небес, і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.
І розп’ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований.
І воскрес на третій день, як було написано.
І вознісся на небо і сидить праворуч Отця.
І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.
І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків.
В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.
Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів.
Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку. Амінь.
Анафора
Диякон (стоячи на солеї): Станьмо побожно, станьмо зо страхом. Будьмо уважні, щоб у спокої святу жертву приносити.
Люди: Милість спокою, жертву хвали.
Диякон відходить у вівтар північними дверима і, взявши рипіду, обвіває святощі. Якщо немає рипіди, чинить це зложеним малим покрівцем.
Священик звертається до вірних і благословляє їх.
Священик: Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами.
Люди: І з твоїм духом.
Священик: До неба піднесімо серця.
Люди: Піднесли до Господа.
Священик: Принесімо подяку Господеві.
Люди: Достойно і правдиво є поклонятися Отцю, і Сину, і Святому Духові, Тройці Єдиносущній і Нероздільній.
Священик: Сущий Владико, Господи Боже, Отче Вседержителю, Тобі поклоняємось! Воістину достойно і правдиво, і подобає величі святости Твоєї Тебе хвалити, Тебе в піснях славити, Тебе благословити, Тобі поклонятися, Тобі дякувати, Тебе славити, Єдиного істинно сущого Бога, і Тобі з серцем сокрушенним і духом смиренним приносити цю словесну нашу службу; бо Ти дарував нам пізнання Твоєї істини.
І хто може висловити силу Твою, виголосити всі хвали Твої або розповісти про всі чудеса Твої у всякий час? Владико всіх, Господи неба і землі і всього творіння видимого і невидимого, що на престолі слави пробуваєш і доглядаєш безодні, Безначальний, Невидимий, Незбагненний, Неописанний, Незмінний, Отче Господа нашого Ісуса Христа, великого Бога і Спасителя, надії нашої. Він є образ Твоєї благости, рівнообразна печать, що являє в Собі Тебе, Отця; живуще Слово, Бог Істинний, Предвічна Премудрість, Життя, Освячення, Сила, Світ істинний, через Нього явився Дух Святий, Дух істини, дар усиновлення, запорука будучого насліддя, початок вічних благ, животворча Сила, Джерело освячення; через Нього зміцнюючись, усе словесне і розумне творіння Тобі служить і Тобі повсякчасну віддає славу, бо все служить Тобі. Тебе бо хвалять ангели, архангели, престоли, господства, начала, власті, сили і многоокі херувими; перед Тобою стоять навколо серафими, шість крил в одного і шість крил в другого, і двома вони покривають лиця свої, а двома ноги, і двома літаючи, взивають один до одного, невмовкаючими устами безперестанно славословлячи:
(Виголос): Пісню перемоги співають, виголошують, викликують і промовляють.
Люди: Свят, Свят, Свят, Господь Саваоф! Повні небо і земля слави Твоєї! Осанна в вишніх! Благословен, хто йде в ім’я Господнє! Осанна в вишніх!
Диякон при виголосі священика бере з дискоса звіздицю, творить нею над дискосом знак хреста і, поцілувавши, відкладає її. Тоді далі обвіває святощі.
Священик: З цими блаженними силами, Владико Чоловіколюбче, і ми грішні виголошуємо і промовляємо: воістину Святий єси і Пресвятий, і безмірна велич святости Твоєї, і праведний єси в усіх ділах Твоїх, бо в правді і істинному суді Ти все подав нам. Ти створив чоловіка, взявши пороху землі, і, вшанувавши образом Твоїм, Боже, оселив його в солодкім раю і обітував йому безсмертне життя і насолоду вічних благ за додержання Твоїх заповідей. Коли ж він не послухав Тебе, Істинного Бога і Сотворителя свого, та спокусився на принаду змієву і умертвив себе власними провинами, то праведним Твоїм присудом Ти, Боже, вигнав його з раю у світ цей і повернув його в землю, з якої взято його, подаючи йому спасіння через відродження в Самому Христі Твоєму.
Бо Ти, Благий, не відвернувся докраю від створіння Твого, що йому Ти дав життя, і не забув про діло рук Твоїх, але многообразно з милосердя милости Твоєї одвідував: посилав пророків, творив чудеса через святих Твоїх, що в кожному роді догодили Тобі; промовляв до нас устами рабів Твоїх пророків, провіщаючи нам, що обіцяне спасіння настане; закон дав на поміч; поставив ангелів охоронителями. Коли ж сповнився час, Ти говорив до нас через Самого Сина Твого, що Ним і віки сотворив. Він, бувши сяйвом слави і образом іпостасі Твоєї, держачи все словом сили Своєї, не вважав за привласнення бути рівним Тобі, Богові й Отцеві, але Предвічним Богом бувши, на землі явився і з людьми жив; прийнявши тіло від святої Діви, Він понизив Себе в образі раба і став подібним до тіла смирення нашого, щоб нас уподобити образові слави Своєї. Бо коли через людину гріх увійшов у світ, а через гріх — смерть, то Єдинородний Твій Син, Сущий в лоні Твоїм, Бога і Отця, народився від Жони, святої Богородиці і Вседіви Марії, і, народжений під законом, осудив гріх у тілі Своєму, щоб смертні в Адамі — ожили в Христі Твоєму.
І, поживши в цьому світі, Він дав заповіді на спасіння, відвернув нас від ідольської омани, привів до пізнання Тебе, Істинного Бога і Отця, придбав Собі в нас людей вибраних, священство царське, народ святий і, очистивши водою і освятивши Духом Святим, віддав Себе як викуп за смерть, в якій держано нас, проданих в неволю гріха. І, зійшовши через хрест до пекла, щоб наповнити Собою все, Він знищив муки смерти, і воскрес на третій день, і положив усім людям путь до воскресіння мертвих, бо не можна було, щоб Начальник життя вдержаний був у тлінні; Він став початком із померлих, Перворідним із мертвих, щоб бути Самому всім, першим серед усіх. І, зійшовши на небеса, Він сів праворуч величі Твоєї на висотах; Він і прийде віддати кожному за діла його.
А нам на спомин Свого спасенного страждання Він залишив те, що ми принесли за Його заповідями; бо коли Він мав вийти на вільну і незабутню і животворчу Свою смерть, в ніч, коли віддав Себе за життя світу, взяв хліб у святі Свої і пречисті руки і, показавши Тобі, Богові й Отцеві, подякувавши, благословивши, освятивши, розломивши,
(Виголос): дав святим Своїм ученикам і апостолам і сказав: прийміть, споживайте — це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів.
Люди: Амінь.
Коли священик промовляє виголос, диякон, тримаючи орар трьома пальцями правої руки, показує разом із священиком на святий дискос. Так само і коли священик виголошує: «Пийте з неї всі», — диякон показує разом із священиком на святу чашу.
Священик: Так само взяв і чашу з плодом виноградним, розбавивши, подякувавши, благословивши, освятивши,
(Виголос): дав святим Своїм ученикам і апостолам і сказав: пийте з неї всі — це є Кров Моя Нового завіту, що за вас і за многих проливається на відпущення гріхів.
Люди: Амінь.
Священик: Це чиніть на спомин про Мене, бо кожного разу, коли споживаєте хліб цей і п’єте чашу цю, — звіщаєте Мою смерть, визнаєте Моє воскресіння.
Отже і ми, Владико, споминаючи спасенні Його муки, Животворчий Хрест, триденне погребення, воскресіння з мертвих, на небо вшестя, праворуч Тебе, Бога і Отця, сидіння і славне та страшне Його друге пришестя,
(Виголос): Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все.
Одночасно, коли священик промовляє це, диякон складає руки навхрест (права рука зверху) і, піднявши святий дискос і святу чашу, побожно вклоняється.
Люди: Тебе в піснях славимо, Тебе благословимо, Тобі дякуємо, Господи, і молимось Тобі, Боже наш.
Священик: Тому, Владико Пресвятий, і ми, грішні і недостойні раби Твої, що сподобилися служити святому Твоєму жертовнику, не за праведні діла наші, бо ми не вчинили нічого доброго на землі, а з-за милости Твоєї і щедрот Твоїх, що Ти їх багато вилив на нас, насмілюємось приступити до святого Твого жертовника і, подавши вмістообрази Святого Тіла й Крови Христа Твого, молимось Тобі і благаємо Тебе, Святий над святими, щоб благоволінням Твоєї милости Дух Твій Святий зійшов на нас і на ці предложені Дари, і благословив їх, і освятив, і явив.
Диякон відкладає рипіду, яку тримав, і підходить до священика. Обидва тричі вклоняються перед святим престолом, молячись про себе:
Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі).
І промовляють:
Священик: Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, не відійми ж Його, Милосердний, від нас, а віднови нас, що молимось Тобі.
Диякон: Серце чисте створи в мені, Боже, і духа правди віднови в нутрі моєму.
Священик: Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, не відійми ж Його, Милосердний, від нас, а віднови нас, що молимось Тобі.
Диякон: Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відійми від мене.
Священик: Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, не відійми ж Його, Милосердний, від нас, а віднови нас, що молимось Тобі.
Диякон, вклонивши голову, показує орарем на святий хліб і тихо промовляє:
Диякон: Благослови, владико, святий хліб.
Священик благословляє святий хліб, промовляючи:
Священик: Хліб цей — самим Чесним Тілом Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Диякон: Амінь.
Знову диякон:
Диякон: Благослови, владико, святу чашу.
Священик, благословляючи, промовляє:
Священик: А чашу цю — самою Чесною Кров’ю Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Диякон: Амінь.
Священик: Пролитою за життя світу і спасіння.
Диякон: Амінь.
І знову диякон, показуючи орарем на ті й другі святощі, промовляє:
Диякон: Благослови, владико, обоє.
Священик, благословляючи ті й другі святощі, промовляє:
Священик: Перетворивши Духом Твоїм Святим.
Диякон: Амінь, амінь, амінь.
Усі священнослужителі вшановують істинне Тіло і Кров Христові земним поклоном.
Диякон, схиливши голову перед священиком, промовляє:
Диякон: Пом’яни, владико святий, мене грішного.
Священик: Нехай пом’яне тебе Господь у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Диякон, промовивши «Амінь», переходить на місце, де стояв перше.
Священик молиться.
Священик: А нас усіх, що від одного Хліба й Чаші причащаємось, з’єднай одного з одним на спільність з Єдиним Святим Духом, і вчини, щоб ніхто з нас не причастився Святого Тіла й Крови Христа Твого на суд або осуд, але щоб знайшли ми милість і благодать з усіма святими, що від віку Тобі вгодили: праотцями, отцями, патріярхами, пророками, апостолами, проповідниками, благовісниками, мучениками, ісповідниками, учителями і з усякою душею праведною, у вірі спочилою.
І, взявши кадило, священик виголошує:
Священик: Особливо з пресвятою, пречистою, преблагословенною, славною владичицею нашою Богородицею і Вседівою Марією.
І кадить перед святим престолом тричі по три. Потім диякон кадить навкруги святий престол і поминає живих і померлих.
Люди: Тобою, Благодатна, радується всяка твар — ангельський собор і людський рід. Освячений храме і розумовий раю, дівам хвало! З Тебе Бог втілився, і немовлятком був Предвічний Бог наш. Бо він лоно Твоє престолом обрав, а Тебе просторшою небес створив. Тобою, Благодатна, радується всяка твар, слава Тобі!
Священик (молиться): Із святим Іоаном, пророком, Предтечею і Хрестителем, з святими славними і всехвальними апостолами, святим … (ім’я), що його пам’ять сьогодні творимо, і з усіма святими Твоїми, молитвами їх зглянься на нас, Боже, і пом’яни всіх спочилих в надії на воскресіння і життя вічне… (імена померлих, кого священик хоче пом’янути) і упокой їх там, де сяє світ лиця Твого.
Ще молимось Тобі, пом’яни, Господи, Святу Твою Соборну і Апостольську Церкву, сущу від краю і аж до краю всього світу, що її Ти набув Чесною Кров’ю Христа Твого, дай їй мир; і святий храм цей утверди аж до кінця віку. Пом’яни, Господи, тих, що ці дари Тобі принесли, і тих, за кого, ким і ради кого їх принесено. Пом’яни, Господи, тих, що плоди приносять і добро творять у святих Твоїх церквах і пам’ятають за вбогих; відплати їм багатими Твоїми і небесними дарами; дай їм замість земного — небесне, замість дочасного — вічне, замість тлінного — нетлінне. Пом’яни, Господи, тих, що в пустинях, і горах, і печерах та проваллях земних. Пом’яни, Господи, тих, що в дівстві, і в побожності, в подвижництві і в чистому житті перебувають.
Пом’яни, Господи, владу нашу, уряд і військо. Дай їм глибокий і непорушний мир; наповни серця їх добром до Церкви Твоєї і до всього народу Твого, щоб за спокоєм їх ми провадили тихе і мирне життя у всякій побожності і чистоті; добрих у благості Твоїй збережи, лукавих учини добрими милістю Твоєю. Пом’яни, Господи, тут присутніх людей і з необхідности відсутніх і помилуй їх і нас з великої милости Твоєї: скарбниці їх наповни всяким достатком; подружжя їх збережи в спокої та однодушності; дітей виховай; молодь навчи; старих підкріпи; малодушних порадуй; розпорошених збери; спокушених наверни і приєднай до Святої Твоєї Соборної і Апостольської Церкви; одержимих духами нечистими визволи; тих, що плавають, супроводь; з подорожніми будь у путі; вдовиць заступи; сиріт охорони; невільників визволи; хворих зціли; тих, хто під судом і на каторзі, на засланні і на тяжких роботах і в усякій скорботі, нужді й біді, — пом’яни їх, Боже. І всіх, що потребують великого Твого милосердя, і що люблять нас і ненавидять, і що доручили нам, недостойним, молитися за них, і всіх людей Твоїх пом’яни, Господи Боже наш, і на всіх пролий багату Твою благодать, подаючи всім, чого вони просять на спасіння. І тих, кого ми не пом’янули через незнання чи забуття, або через множество імен, тих пом’яни Ти Сам, що знаєш вік і ім’я кожного від утроби матері його. Бо Ти, Господи, Поміч безпомічним, Надія безнадійним, Спаситель у бурях сущим, Пристановище тим, що плавають, хворим Лікар; Сам для всіх будь усім, відаючи кожного і прохання його, дім і потребу його. Спаси, Господи, це місто (або — село, монастир) і всяке місто і країну від голоду, мору, землетрусу, повені, вогню, меча, нападу чужинного та міжусобиці.
(Виголос): Найперше пом’яни, Господи, (все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого)… (ім’я, титул глави Помісної Церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея), і даруй їх святим Твоїм Церквам, щоб були вони у спокої збережені, почесні, здорові, довговічні і правдиво навчали слова Твоєї істини.
Люди: І всіх, і все.
Священик (молиться): Пом’яни, Господи, усіх єпископів православних, що правдиво навчають слова Твоєї істини.
Пом’яни, Господи, з великого милосердя Твого і мою недостойність, прости мені всяку провину вільну і невільну, і через гріхи мої не стримуй благодати Святого Твого Духа від принесених Дарів.
Пом’яни, Господи, пресвітерство, у Христі дияконство і ввесь священний чин, і не осором нікого з нас, що стоїмо навколо святого Твого жертовника. Зглянься на нас в благості Твоїй, Господи, явись нам у багатстві щедрот Твоїх, даруй нам добре і пожиточне поліття, даруй тихі дощі землі на врожай, благослови вінець року благости Твоєї, припини незгоду Церков, втихомир розрухи народів, виникнення єресей скоро зруйнуй силою Святого Твого духа; всіх нас прийми до Царства Твого, показавши синами світла і синами дня; Твій мир і Твою любов даруй нам, Господи Боже наш, все бо Ти дав нам.
Тут священик (або диякон) поминає живих. Потім священик виголошує:
Священик: І дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити і оспівувати пречесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик повертається до царських дверей і, благословляючи людей, виголошує:
Священик: Нехай же будуть милості великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з усіма вами.
Люди: І з твоїм духом.
Диякон, вклонившись, обходить святий престол і північними дверима виходить на солею, стає на звичайне місце і виголошує єктенію.
Благальна єктенія 2
Диякон: Всіх святих пом’янувши, ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За принесені і освячені Чесні Дари Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб Чоловіколюбець Бог наш, прийнявши їх у святий, і наднебесний, і мисленний Свій жертовник, як духовні пахощі, послав нам божественну благодать і дар Святого Духа, помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Священик (молиться): Боже наш, Боже спасіння, навчи нас достойно приносити Тобі подяку за добродійства Твої, що їх учинив Ти і чиниш нам. Ти, Боже наш, прийнявши дари ці, очисти нас від усякої тілесної і духовної скверни і навчи відправляти святиню в страсі Твоїм, щоб, з чистим свідоцтвом совісти нашої приймаючи частину святощів Твоїх, з’єдналися ми з Святим Тілом і Кров’ю Христа Твого і, достойно прийнявши їх, мали б Христа, що жив би в серцях наших, і були б храмом Святого Твого Духа. Так, Боже наш, нікого з нас не вчини винним перед цими Твоїми Страшними і Небесними Тайнами, ані немічним душею і тілом за недостойне їх причастя, але дай нам до останнього нашого зітхання достойно приймати частину святощів Твоїх на путь до життя вічного, на добру відповідь на страшному суді Христа Твого, щоб з усіма святими, які від віку Тобі вгодили, і ми стали причасниками вічних Твоїх благ, приготовлених Тобою для тих, що люблять Тебе, Господи.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Дня всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Ангела спокою, вірного провідника, охоронителя душ і тіл наших у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Прощення і відпущення гріхів та провин наших у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Доброго і пожиточного для душ наших і спокою для світу у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Останок життя нашого у спокої та покаянні скінчити у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Християнського кінця життя нашого, безболісного, бездоганного, спокійного, і доброї відповіді на страшному суді Христовім просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Єдність віри і причастя Святого Духа виблагавши, самих себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Священик (з піднесеними руками виголошує):
І сподоби нас, Владико, безбоязно, неосудно насмілитись призивати Тебе, Небесного Бога Отця, і промовляти:
Люди: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик звертається до людей і благословляє.
Священик: Мир усім.
Люди: І духові твоєму.
Диякон: Голови ваші вклоніть перед Господом.
Люди: Тобі, Господи.
Священик (молиться): Владико, Господи, Отче щедрот і Боже всякої утіхи! Перед Тобою вони вклонили свої голови; благослови їх, освяти, збережи, укріпи, утверди, від усякого злого діла віддали, а до всякого доброго діла приєднай, і сподоби неосудно причаститися Пречистих цих і Животворчих Твоїх Таїн на відпущення гріхів, на причастя Духа Святого.
(Виголос): Благодаттю, щедротами і чоловіколюбством Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен єси, з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Причастя
Священик, низько вклонившись Святим Тайнам, відступає від святої трапези і миє руки.
Священик: Зглянься, Господи Ісусе Христе, Боже наш, з святої оселі Твоєї і з престолу слави Царства Твого, і прийди освятити нас, Ти, що вгорі з Отцем сидиш і тут з нами невидимо пробуваєш; і сподоби могутньою Твоєю рукою подати нам Пречисте Тіло Твоє і Чесну Кров Твою, а через нас і всім людям.
Поки священик проказує цю молитву, диякон, стоячи на солеї перед образом Спасителя, опоясується орарем навхрест. Священик і диякон, кожний на своєму місці, тричі вклоняються, промовляючи про себе:
Боже, милостивий будь до мене, грішного (тричі).
Коли священик простягає руки і доторкається Святого Хліба, щоб святе піднесення творити, диякон виголошує:
Диякон: Будьмо уважні.
Диякон входить південними дверима у вівтар. Царські двері і завіса закриваються. Священик, підносячи Святий Хліб, виголошує:
Священик: Святеє святим.
Люди: Єдин Свят, Єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь.
Люди співають причасний (кінонік) дня або святого.
Диякон, ставши праворуч священика, промовляє:
Диякон: Розломи, владико, Святий Хліб.
Священик, з увагою і побожністю розламуючи Святий Хліб на чотири частини, промовляє:
Священик: Розломлюється і розділюється Агнець Божий, розломлюваний і неподільний, що завжди споживається і ніколи не вичерпується, і причасників освячує.
Про розломлювання Святого Агнця
Треба тобі знати, священику, що, розломлюючи Святий Агнець, маєш класти частини на дискос знаком хреста вниз, а надрізом догори. Частину з написом ІС клади вгорі дискоса, цебто на схід; ХС — внизу, цебто на захід; НІ — на північ; а КА — на південь, як показано на малюнку.
Взявши ж частину з написом ІC, поклади до святої чаші. Частину з ХС розломлюй для священиків та дияконів. Частини з написами НІ й КА розділи для причасників на стільки дрібних частинок, скільки їх, на твою думку, буде потрібно.
Також треба тобі знати, що, розбавляючи святою теплотою Божественну Кров Господню, маєш вливати з увагою так, щоб було досить для всіх причасників. Тому на проскомидії, коли проколюєш Святий Агнець, вливай вина і води стільки, щоб вистачило для всіх; опісля ж нічого не доливай, а розбавленим один раз під час «Святеє святим» — причащай.
Диякон, вказуючи орарем на чашу, промовляє:
Диякон: Доповни, владико, святу чашу.
Священик бере частину вгорі дискоса з написом ІС, чинить нею знак хреста над святою чашею і промовляє:
Священик: Повнота Духа Святого.
Тоді вкладає її до святої чаші.
Диякон: Амінь.
І, взявши теплоту, промовляє до священика:
Благослови, владико, теплоту.
Священик благословляє, промовляючи:
Благословенна теплота святих Твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
І диякон вливає скільки треба, навхрест, до святої чаші, промовляючи:
Диякон: Теплота віри повна Духа Святого. Амінь.
Диякон відставляє теплоту, а священик промовляє:
Священик: Дияконе, приступи.
Диякон підходить, побожно вклоняється Святим Дарам і промовляє:
Диякон: Ось приступаю до Безсмертного Царя. Прости мені, владико святий, і благослови, і подай мені Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Священик подає часточку Святих Таїн і промовляє:
Священик: Рабу Божому … (ім’я), священно-диякону, подається Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів і на життя вічне.
Диякон приймає Святий Хліб на долоню правої руки, підкладаючи ліву руку під неї, далі цілує руку священика, відходить за святий престол і, вклонивши голову, молиться:
Диякон: Вірую, Господи, і визнаю…
Священик так само побожно вклоняється, бере часточку на долоню правої руки, а ліву підкладає під неї зі словами:
Священик: Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа подається мені, недостойному рабу Божому, ієреєві… (ім’я), на відпущення гріхів моїх і на життя вічне.
І схиливши голову, священик молиться, промовляючи:
Вірую, Господи, і визнаю, що Ти єси воістину Христос, Син Бога Живого, що прийшов на світ грішників спасти, між якими перший — це я. Ще вірую, що це саме є Пречисте Тіло Твоє і це саме є Чесна Кров Твоя. Молюся отже Тобі: помилуй мене і прости мені провини мої вільні й невільні, чи то в слові, чи ділі, свідомі й несвідомі; і сподоби мене неосудно запричаститися Пречистих Твоїх Таїн на відпущення гріхів і на життя вічне. Амінь.
Вечері Твоєї тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.
Нехай не на суд і не в осуд буде мені причастя Святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі й тіла.
Після молитви священик і диякон причащаються Тіла Христового зі страхом і всякою обережністю. Священик підкладає під бороду плат і побожно приступає до святої чаші, бере її обома руками з платом, промовляючи:
Священик: Чесної, і Пресвятої, і Пречистої Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа причащаюся я, недостойний раб Божий, ієрей … (ім’я), на відпущення гріхів моїх і на життя вічне.
І тричі причащається. Тоді, витерши уста свої і край святої чаші платом, що тримає в руці, промовляє:
Це торкнулося уст моїх, і здійме беззаконня мої, і гріхи мої очистить.
Потім призиває диякона, промовляючи:
Дияконе, приступи.
Диякон підходить і вклоняється один раз, промовляючи:
Диякон: Прости мені, владико святий, і благослови, і подай мені Чесну, і Пресвяту, і Пречисту Кров Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Священик подає дияконові плат і підносить до уст його святу чашу, з якої диякон обережно три рази причащається, а священик у той час промовляє:
Священик: Причащається раб Божий, священнодиякон … (ім’я), Чесної, і Пресвятої, і Пречистої Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне.
Диякон витирає уста платом і цілує святу чашу, а священик промовляє:
Це торкнулося уст твоїх, і здійме беззаконня твої, і гріхи твої очистить.
Коли є вірні до причастя Святих Таїн, тоді священик розділяє дві частини з написом НІ і КА на малі часточки, щоб вистачило всім причасникам, і, вкладаючи їх до святої чаші, промовляє:
Воскресіння Христове бачивши, поклонімось Святому Господеві Ісусу, Єдиному Безгрішному. Хресту Твоєму поклоняємось, Христе, і святеє воскресіння Твоє оспівуємо і славимо. Бо Ти єси Бог наш, крім Тебе, іншого не знаємо, ім’я Твоє призиваємо. Прийдіть, усі вірні, поклонімось святому Христовому воскресінню, бо через Хрест прийшла радість усьому світові. Повсякчас благословляючи Господа, оспівуємо воскресіння Його, бо, перетерпівши розп’яття, Він смертю смерть переміг.
Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня над Тобою зійшла. Радій нині й веселися, Сіоне, а Ти, чистая, красуйся, Богородице, воскресінням Сина Твого.
О Пасхо велика і найсвятіша, Христе! О Мудросте і Слово Боже і Сило! Сподоби нас тісніше з’єднатися з Тобою в невечірній день Царства Твого.
Потім покриває чашу покрівцем та проказує молитву:
Дякуємо Тобі, Господи Боже наш, за причастя Святих, Пречистих, Безсмертних і Небесних Твоїх Таїн, що їх Ти дав нам на благодіяння, і освячення, і зцілення душ і тіл наших. Сам, Владико всіх, дай, щоб причастя Святого Тіла і Крови Христа Твого було нам на віру бездоганну, любов нелицемірну, на примноження мудрости, зцілення душі й тіла, відігнання всякого супротивника, додержання заповідей Твоїх, на добру відповідь на страшному суді Христа Твого.
Тоді відчиняють царські двері і диякон, вклонившись один раз, бере з престола плат, побожно приймає святу чашу від священика, підходить до царських дверей, підносить святу чашу перед народом і виголошує:
Диякон: Зі страхом Божим, вірою і любов’ю приступіть.
Люди: Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Бог Господь і з’явився нам.
Священик стає в царських дверях лицем до людей і читає молитву перед Причастям:
Священик разом з вірними: Вірую, Господи… (cтор. 269).
Усі причасники проказують за священиком молитву «Вірую, Господи» і, склавши руки навхрест на грудях, один по одному підходять до Причастя. Священик бере від диякона святу чашу, відкриває покрівець і, причащаючи, промовляє:
Священик: Причащається раб Божий … (ім’я) Чесного, і Пресвятого, і Пречистого Тіла і Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне.
Під час причастя диякон (або причетник) підкладає покрівець під бороду причасників, а по причасті священик витирає уста причасника платом. Причасник, причастившись, цілує край чаші й, відійшовши, приймає антидор (просфору) і теплоту від братчика, запиваючи нею Святе Причастя.
Причащаючи дітей до семи років, священик промовляє:
Священик: Причащається дитя Боже … (ім’я) Чесного, і Пресвятого, і Пречистого Тіла і Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на життя вічне.
Люди співають причасний.
Перенесення Святих Таїн
Після причастя вірних священик і диякон входять у вівтар і ставлять Святощі на престолі. Диякон згортає з дискоса до чаші часточки, обтирає губкою дискос уважно, пильно й побожно, а священик при тому стиха промовляє:
Обмий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров’ю Твоєю Чесною, молитвами святих Твоїх.
Диякон малим покрівцем накриває святу чашу, а на святий дискос кладе звіздицю, копіє, ложечку і другий покрівець, і все те покриває складеним воздухом, а священик обертається лицем до людей і, благословляючи їх рукою, промовляє:
Священик: Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє.
Священик повертається до святого престолу і, взявши кадило, тричі кадить Чесні Дари, промовляючи:
Священик: Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя.
Священик віддає кадило.
Люди: Ми бачили Світ істинний, прийняли Духа Небесного, знайшли віру істинну, Нероздільній Тройці поклоняємось, бо Вона спасла нас.
Диякон стає на праве коліно; священик ставить йому на голову святий дискос; диякон обома руками приймає його і, повернувшись до царських дверей, нічого не промовляючи, відходить до святого жертовника і ставить святий дискос. Священик, уклонившись, бере святу чашу, робить нею знак хреста над антимінсом, тихо промовляючи:
Священик: Благословенний Бог наш
Тоді священик повертається до царських дверей і, благословляючи святою чашею народ, виголошує:
завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь. Нехай повні будуть уста наші похвалою Тобі, Господи, щоб ми оспівували славу Твою, бо Ти сподобив єси нас причаститися Святих Твоїх Божественних, Безсмертних і Животворчих Таїн. Збережи нас у Твоїй святині кожний день навчатися правди Твоєї. Алилуя, алилуя, алилуя.
Священик іде до жертовника, ставить чашу та кадить. Диякон, вийшовши північними дверима і ставши на звичайнім місці, виголошує:
Подячна єктенія
Диякон: Станьмо побожно, прийнявши Божественні, Святі, Пречисті, Безсмертні, Небесні і Животворчі, Страшні Христові Тайни, достойно подякуймо Господеві.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Дня всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного випросивши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Священик, згорнувши антимінс, бере Євангеліє і, тримаючи його просто, чинить ним над антимінсом знак хреста і виголошує:
Священик: Бо Ти єси освячення наше, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик: В спокої вийдімо.
Люди: З іменем Господнім.
Диякон: Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Заамвонна молитва
Священик: Господи, Ти благословляєш тих, що Тебе благословляють, і освячуєш тих, що на Тебе надію покладають. Спаси людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, повноту Церкви Твоєї збережи, освяти тих, що люблять красу дому Твого, прослав їх Твоєю божественною силою і не остав нас, що надіємось на Тебе. Спокій світові Твоєму дай, Церквам Твоїм, священикам, боголюбивій і Богом береженій Україні нашій, парафіянам святого храму цього і всім людям Твоїм. Бо всяке добре даяння і всякий звершений дар з висоти є, сходячи від Тебе, Отця світла, і Тобі славу, подяку і поклоніння віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Доки священик читає заамвонну молитву, диякон, вклонивши голову, стоїть перед образом Христа і тримає орар свій аж до кінця молитви. Після молитви священик входить царськими дверима і тихо проказує молитву перед споживанням Святощів.
Священик: Сповнилось і відправилось, по нашій силі, Твого промислу Таїнство, Христе Боже. Бо маємо спомин Твоєї смерти, бачили образ Твого воскресіння, сповнилися безконечного Твого життя, зазнали невичерпної Твоєї насолоди, що її і в будучому віці всіх нас сподоби благодаттю Безначального Твого Отця і Святого і Милосердного і Животворчого Твого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Диякон, увійшовши північними дверима, споживає Святощі зі страхом та обережністю.
Люди: Амінь. Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку (тричі).
Псалом 33
Благословлятиму Господа… (стор. 29–30).
Відпуст
Священик благословляє народ, виголошуючи:
Священик: Благословення Господнє на вас Його благодаттю і чоловіколюбством завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик (обернувшись до престолу):
Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.
Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Господи, помилуй (тричі). Благослови.
Священик (з хрестом у руках): Христос (у неділю — що воскрес із мертвих), Істинний Бог наш, молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Василія Великого архиєпископа Кесарії Каппадокійської, і святого… (ім’я святого, що його храм), і святого … (ім’я святого, що його пам’ять у той день), і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він Милосердний і Чоловіколюбець.
Люди: Амінь. (Все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого)… (ім’я, титул глави Помісної Церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея), настоятеля і парафіян святого храму цього, і всіх православних християн, Господи, збережи на многії літа!
Після відпусту священик роздає вірним антидор (просфори від проскомидіі) і одночасно дає їм цілувати святий хрест. Коли священик повернеться у вівтар, то закриваються царські двері і завіса, а священик проказує молитви після Святого Причастя (стор. 324).
