Хрестовоздвиженська церква Києво-Печерської Лаври (на Ближніх печерах) (К)1699 – 1700 рік
Ктитором Хрестовоздвиженської церкви став соратник Івана Мазепи, полтавський полковник Павло Семенович Герцик, єврей за національністю. Під її склепінням він і був урочисто похований ще до завершення усіх робіт (+1699). До речі, у великого гетьмана був іще один соратник тої ж національності — гадяцький полковник Михайло Борохович (+1704). Цей «жидомазепинець» фундував іще один чудовий храм — Успенський у селі Лютенька поблизу Гадяча (1686 р.), який у 1974-му році буцімто випадково, а радше навмисно зруйнували радянські біда-реставратори.
Та вернімося у Лавру. Церква на Ближніх печерах — скромний шедевр козацького бароко. Тридільна, з м’якими, щиро українськими абрисами, з вишуканою лиштвою південного порталу… Із церкви через прибудову ХVІІІ століття до Ближніх печер ведуть аж три входи, за що їй особлива шана й честь.
Цілих сто років у притворі храму прочан зустрічала велика ікона преподобних Антонія і Феодосія Печерських, за стилістикою дуже подібна до раннього Реріха (російський модерн), чудово оздоблена напівкоштовним камінням — топазами, яшмою і малахітом. Та під час «ремонту» початку ХХІ ст., затіяного в церкві її нинішніми «господарями» із сусіднього Патріархату, дивовижний образ на кілька років зник із виду, і ми вже побоювалися, чи не прикрашає святиня запасники якоїсь третьяковки. Та Господь милував: у 2017 році ікона об’явилася в Успенському соборі КПЛ.
Хрестовоздвиженській церкві пощастило менше: ремонт не пощадив ані згаданої вище лиштви, в яку брутально «врубали» потворний навіс, ані іконостасу — пам’ятки 1760-х рр. (сницар Карпо Шверін), який покрили кричущою позолотою. Цікаво, як би «відреставрували» нинішні клобуконосні спонсори розкішні Царські врата церкви — срібні, тактовно визолочені, виготовлені у Києві на початку 1780-х рр. за преподобного Зосими (Валкевича), останнього вільно обраного братією архімандрита Лаври? Утім, це питання риторичне. Адже унікальні врата ще у 1930-х більшовики продали за кордон як срібний лом… На щастя, вони потрапили до колекції срібла британського колекціонера Артура Гілберта і нині експонуються у знаменитій LACMA — Лос-Анджелеському музеї мистецтв. Там врата і дослідив наш друг — професор-металофізик і аматор давнини Сергій Приходько, який люб’язно надав світлини унікальної пам’ятки українського золотарства.
Будемо сподіватися, що після повернення в Києво-Печерську Лавру українських ченців, туди повернуться і врата. Скажете, неможливо? Перше чи друге?
Усі фото
