Дерев’яні (Д)Муровані (М)Усі
Наддніпрянська школа Сіверсько-чернігівська школа Слобожансько-полтавська школа
Східноподільська школа Поліська школа Волинська школа Галицька школа Західноподільська школа Бойківська школа Гуцульська школа Лемківська школа Буковинська школа Марамороська школа Берестейська школа Український класицизм (Д) Український історизм (Д) Український модерн (Д) Давньоруські церкви Українське Відродження Українське бароко Український класицизм (М) Український історизм (М) Український модерн (М)

Слобожансько-полтавська школа

Троїцький собор, 1775 -- 1780, м. Новомосковськ

Троїцький собор, 1775 — 1780, м. Новомосковськ

Про церкви слобожансько-полтавської школи слід писати епічним, гомерівським складом. Оскільки майже усі вони — на 99 відсотків — відпливли у небуття. Власне Олесь Гончар у своєму «Соборі», де йдеться про Троїцьку церкву із Новоселиці (тепер — Новомосковська) і намагався це зробити. І все ж своїм знаттям про ті дивовижні храми ми завдячуємо переважно фотографії і кільком подвижникам, які увіковічили їх неповторний образ. Найбільше цій святій справі прислужився Степан Таранушенко, котрий з фотоапаратом і знаряддям архітектора пройшов перед самісінькою «варфоломіївською ніччю» школи по широких теренах Лівобережжя і зафіксував найвищий злет української зодчеської думки на фотоплівці і у креслениках. А через сорок з гаком років спромігся видати на цю тему книжку із сухуватою назвою «Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України», нині нарешті перевидану і в незалежній Україні ( http://savchook.com/books/taranushenko-dereviana-monumentalna-arhitektura/) .

Як вчасно він це зробив! Бо, скажімо, від численних традиційних полтавських церков залишився тільки один приділ, нині відомий як Спаська церква у Полтаві, а «класичні» зразки слобожанської дерев’яної архітектури можна побачити лише на самих маргінесах етнографічної зони — в Бериславі і тому ж Новомосковську. Унікальна ж група найстрімкіших і найстрункіших слобожанських церков, яку Таранушенко охрестив «лиманською школою», була стерта з лиця землі геть чисто, із сатанинською педантичністю. Тому ми й стверджуємо, що при нищенні цієї школи комуністичні вандали досягли точки неповернення, через що скласти цілісне уявлення про архітектуру Полтавщини і Слобожанщини не уявляється можливим.

Ні, таки не таланить цій школі. Навіть щойно відбудований у Пустовійтівці Троїцький храм Калнишевського не витримує критики з точки зору його первісних пропорцій (порівняйте лишень старі й нові світлини). Тому дякуймо Богові за все і пильнуймо: новітні орди іще дужче ненавидять наші дивовижні традиційні храми…