Дерев’яні (Д)Муровані (М)Усі
Наддніпрянська школа Сіверсько-чернігівська школа Слобожансько-полтавська школа Східноподільська школа Поліська школа Волинська школа Галицька школа Західноподільська школа Бойківська школа Гуцульська школа Лемківська школа Буковинська школа Марамороська школа Берестейська школа Український класицизм (Д) Український історизм (Д) Український модерн (Д) Давньоруські церкви Українське Відродження Українське бароко Український класицизм (М) Український історизм (М) Український модерн (М)

Церкви українського модерну

Георгіївський храм-пам'ятник на полі Берестецької битви, с. Пляшева (Рівненщина)

Георгіївський храм-пам’ятник на полі Берестецької битви, с. Пляшева (Рівненщина)


Повторюватися не будемо. Про історію виникнення та засади модерну (зокрема, українського модерну) ми досить докладно написали у відповідній статті розділу «Дерев’яні церкви». Тому тут подаємо лише кілька важливих зауважень.

Порівняно з дерев’яними модерновими церквами, муровані аналоги постали на значно ширших теренах — від Слобожанщини до Лемківщини, від Чернігівщини до Поділля. Причини такого явища, очевидно, слід шукати у високопрофесійній генезі стилю, коли кожна споруда засадничо задумувалася як дороговказ на шляху розвитку української архітектури. Це, звісно, виглядає як парадокс, але факт лишається фактом: народні майстри просто не встигли опанувати новий стиль, названий народним і національним. І хто знає, які б іще шедеври встигли витворили наші геніальні зодчі, якби їх творчий лет так брутально не спинили революції, війни та голодомори?..

Саме в силу політичних обставин більшість мурованих храмів українського модерну було збудовано за Збручем, у міжвоєнній Польщі. Тож на Волині, в Галичині та за Карпатами у 1920-тих — 1930-х роках постали десятки вишуканих церков, у яких вкотре розділений народ просив у Бога волі й долі. Найбільше попрацювали на сакральній ниві УМа архітектори Євген Нагірний, Лев Левинський, Сергій Тимошенко та Олександр Лушпинський. У деяких західноукраїнських храмах збереглися автентичні модернові інтер’єри (серед них і крихкі вітражі), які дивом перейшли часи комуністичного богоборства і нині, чудово відреставровані, знову явлені світові. А от побачити «класичні», тобто дореволюційні розписи та ікони у стилі українського модерну можна хіба у Свято-Георгіївському храмі-пам’ятникові на полі Берестецької битви та у Всіхсвятській надбрамній церкві Києво-Печерської Лаври. Над їх оздобленням працював видатний український ікономаляр та художник Іван Їжакевич з учнями.

Що ж, українська церковна архітектура в «особі» церков українського модерну має достойну вершину, раз-по-раз доповнювану прекрасними спорудами і у ХХІ столітті. Але що там майорить далі, за обрієм, ближче до Небесного Єрусалима?..