Дерев’яні (Д)Муровані (М)Усі
Наддніпрянська школа
Сіверсько-чернігівська школа Слобожансько-полтавська школа Східноподільська школа Поліська школа Волинська школа Галицька школа Західноподільська школа Бойківська школа Гуцульська школа Лемківська школа Буковинська школа Марамороська школа Берестейська школа Український класицизм (Д) Український історизм (Д) Український модерн (Д) Давньоруські церкви Українське Відродження Українське бароко Український класицизм (М) Український історизм (М) Український модерн (М)

Наддніпрянська школа

 Центральна група. Церква св. мц. Параскеви, 1742, с. Зарубинці, Черкащина (нині в Київському музеї просто неба (сел. Пирогів))

Центральна група. Церква св. мц. Параскеви, 1742, с. Зарубинці, Черкащина (нині в Київському музеї просто неба (сел. Пирогів))

Традиційні церкви Середнього Подніпров’я зазнали найбільших гонінь з-посеред усіх інших шкіл дерев’яного зодчества України. Причини очевидні: шалену лють українофобів та богоборців усіх часів вони викликали своєю виключною, підкреслено героїчною красою. Адже ці переважно високі, в півнеба, храми не ховалися від ворогів під покривом лісів і у далеких горах, не намагалися відволікти увагу надлишком декору, а головне — практично не піддавалися будь-якій «ідеологічній» перебудові. Коротше кажучи, їх неможливо було уявити деінде, ніж серед «ланів широкополих», де «Дніпро і кручі»… Тим паче неможливо було примусити їх кривосвідчити проти рідного, розтерзаного голодоморами і війнами народу, що ніяк не хотів вливатися в лави новітніх будівничих Вавилонської вежі, хоч би як та вежа називалася — «Річчю Посполитою», «Російською імперією», «Совєтскім Союзом» чи «русскім міром»…

І все ж зруйновано було не все.

По глухих закутках Черкащини, східної Вінничини й південної Київщини збереглися забуті шедеври народного генію. Їх трагічно мало — до двадцяти п’яти, не більше. З якої причини шовіністичний коток обминув ці храми? Хтозна… Можливо, милостивий Господь залишив їх у пам’ять про золотий вік під гетьманською булавою, коли кожен українець знав, як насправді називається його Батьківщина і якої він віри…

Васильківська група. Церква Зішестя Святого Духа, 1750 (перебудована1840), с. Шкарівка, Київщина

Васильківська група. Церква Зішестя Святого Духа, 1750 (перебудована1840), с. Шкарівка, Київщина

Стосовно архітектури наддніпрянських церков існує один нюанс. На півночі і сході ареалу школи збереглися храми, які, так би мовити, не встигли набрати висоту. Вони переважно одноверхі, хоча деякі мають декоративні, глухі ліхтарики ще й над вівтарем і бабинцем. Зараз можна лише здогадуватися, чому ці церкви виявилися «недобудованими» порівняно із головною, «центральною» групою наддніпрянців. Ймовірно, тут повпливали і близькість поліської етнозони, і ощадливість замовників, і недостатня кваліфікація майстрів. Хай там як, але ми не могли не виділити окремої «васильківської» групи, яку, безперечно, слід вважати перехідною до поліської школи.

Унікальні наддніпрянські церкви потерпають і нині, за незалежної України. За відсутності коштів — руйнуються від негоди і часу. За мовчазного потурання «пам’яткоохоронців» — паплюжаться пластиком і бетоном, невмілою рукою і холодним серцем. Але ми віримо, що вони милістю Божою встоять. А прийде час — знову засяють і полинуть в Небо в усій своїй Божественній першозданній красі і величі.