Троїцька церква (К, О)1784 – 1787-ті рр.
Троїцька церква у Гостролуччі — споруда унікальна. Але не так архітектурою (хоча й тут є цікавини), як нетривіальною біографією. Виявляється, селяни закинули свій храм задовго до революцій і репресій — ще у ХІХ столітті!
Відповідно вже близько 150 років про церкву не дбають, не ремонтують etc, etc… Та попри це вона ще не втратила шансів на відновлення — очевидно, надто якісними були будматеріали і кваліфікованою зодчеська артіль. На жаль, на відміну від іншого гостролуцького храму (Миколаївського у стилі ампір) про Троїцьку церкву мало хто відає. Ще менше тих, хто її бачив — адже стоїть мальовнича руїна у глухому сільському закутку, неблизько від центральної вулиці.
А далі послухаємо Вікіпедію (в нашій редакції).
«Церкву збудовано коштом Григорія Григоровича Іваненка (буцімто полковника реєстрового(?) козацтва — А.В.). 12 травня 1784 року єпископ Переяславський та Бориспільський Іларіон видав архієрейську грамоту на будівництво нової церкви замість старої дерев’яної. Разом із церквою спорудили муровану 2-ярусну дзвіницю, що розташовувалася окремо, на південь від церкви (тобто за українською традицією — А.В.).
Церква була парафіяльною до 1836 року, коли було завершено будівництво нового великого Миколаївського храму. Нова церква вміщувала усіх парафіян села, тому з того ж 1836 року Троїцька церква стає приписною. Усе цінне церковне майно було перенесено до нового храму. Від середини ХІХ-го ст. церква не перебудовувалася і досьогодні зберегла первісні риси.
Ще на початку ХХ ст. священик Антоній Соколовський звертав увагу на стан церкви: «Грустный вид представляют собой и храм и колокольня: стены покрылись зеленою плесенью, штукатурка во многих местах обвалилась, крыши облиняли и почернели, окна повыбиты с рамами и затянуты проволочными сетками. Все вопиет громко о поновлении, да нет средств, а церковь еще крепка…».
У радянський час храм використовувався не за призначенням. До 1957 року у храмі діяв магазин, з 1965 до 1970-хроків — Гостролуцьке споживче товариство. У ці десятиліття храм було пошкоджено — центральну та східну частину церкви розібрано до висоти 3,7 м, розібрано прибудовану з південного боку вівтаря паламарню. Повністю втрачено двоярусну дзвіницю».
Все це, безперечно, ганебна правда. Але кортить доповнити щойно згаданого, давно спочилого о. Антонія: дуже часто коштів немає тому, що немає совісті і страху Божого. А от зворотнє твердження, яке доводиться чути набагато частіше — однозначно від лукавого.
Усі фото
