Андріївська церква (СЄ)1747 – 1753 рр.Архітектор Бартоломео Растреллі
Про Андріївську церкву не писав тільки ледачий — тому ми торкнемося лише основоположних моментів її життя-буття.
…У давньоруському літописі «Повість минулих літ» зазначено, що благовістя Христової віри приніс на руські терени святий апостол Христовий Андрій Первозванний. Пройшовши через Крим, річищем Дніпра він дістався його верхів’їв у межах теперішнього Києва. Тут апостол встановив високий дерев’яний хрест, благословив сім околишніх пагорбів і провістив місту, яке мало постати на них, велике християнське майбутнє. Цей віками бережений переказ затвердив своїм авторитетом Собор Української православної Церкви 1621 року. В соборній постанові сказано таке:
«Святий апостол Андрій — перший архієпископ Константинопольський, Патріарх Вселенський і апостол Руський. На Київських горах стояли ноги його і очі його Русь-Україну бачили, а вуста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Русь-Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував апостол».
Тож іще за Київської Русі на пагорбі, який благочестиве церковно-народне передання завжди пов’язувало зі святим Андрієм Первозванним, постав Хрестовоздвиженський храм, напевне дерев’яний. Останній у середині ХVІІІ століття і змінила Андріївська церква, запроектована Растреллі у кращих традиціях центрально-європейського бароко, але не без впливу традицій місцевих, тобто українських. Саме тому Андріївська церква суттєво відрізняється від інших творінь видатного зодчого як за неповторною пластикою, так і за пишнотою декору.
Далі надаємо слово Вікіпедії (в нашій редакції):
«Внутрішнє оздоблення церкви, розроблене Б. Растреллі, … було виготовлене за формами українських різьбярів М. Чвітки, Я. Шевлицького, московських майстрів І. та В. Зиміних, П. Ржевського та інших. Іконостас церкви оздоблено різьбленим позолоченим орнаментом, скульптурою й живописом, який з 1754 по 1761 рік виконували О. П. Антропов та І. Я. Вишняков. Зокрема, Антропову належать композиції «Зішестя Святого Духа на апостолів», «Нагірна проповідь Христа» (прикрашають кафедру) і «Таємна вечеря» (у вівтарі).
У церкві вирізняються полотна «Вибір віри князем Володимиром» (латиського художника Й. Еггінка) і «Проповідь апостола Андрія» (бл. 1847 р., укр. художника П. Т. Бориспольця); живопис у вівтарній частині церкви і на зворотній стіні іконостаса належить українським художникам І. Роменському та І. Чайковському.
На будівництво церкви витратили 23 500 штук цегли, 28 970 пудів цвяхів; на позолоту верхів — 1590 книжок і 20 аркушів листового золота».
Від народження і аж до середини ХХ століття богослужбове життя храму було не дуже активним: він часто стояв зачиненим через часті ремонти і історичні буревії. Визначна подія сталася 14 травня 1942 року, коли в Андріївській церкві був висвячений на єпископа Переяславського майбутній Патріарх УАПЦ — УПЦ Київського Патріархату Мстислав (Скрипник). Тут же він проводив богослужіння під час свого перебування в Україні в 1990—1992-х роках. Про всі ці події свідчить пам’ятна дошка на стіні стилобату.
У ХХІ столітті церква з перемінним успіхом поєднує статус діючого храму і філії Софійського заповідника. Дай же Боже їй до кінця віку міцно стояти на святих Київських горах як свідчення правдивості пророцтва св. Андрія Первозванного і великої Божої ласки до рідної української землі.
Усі фото
