Вознесенський собор Вознесенського монастиря (Г, К)1695 -1700 рр.
Вознесенський собор у Переяславі, фундований гетьманом Іваном Мазепою, у 1845 році зобразив Тарас Григорович Шевченко. Він же у повісті «Близнец» визначив стиль споруди як напіврококо — напіввізантійський.
І, звісно, помилився, оскільки ані рококо, ані Візантії в соборі немає й сліду. А є бароко — гетьманське, козацьке чи просто українське — як вам завгодно. З яскравими ознаками на зразок високого барабану, високих хвилястих фронтонів, вишуканих лиштв і порталів. Щоправда, ліпне оздоблення з’явилося на соборі буцімто не за часів Мазепи, а у першій половині ХVІІІ ст, коли по сусідству із храмом виріс переяславський Колегіум — також чудовий представник УБ. В ньому, як відомо, у 1750-х рр. викладав Григорій Сковорода, увічнений на подвір’ї закладу Іваном Кавалерідзе. Чи ж не для хору Вознесенського монастиря Сковорода написав свою дивовижну Херувимську пісню, підписану по-філософському лаконічно і скромно: «Гриць»?
У жовтні 1766 р. до собору для поховання було перенесено із Млієва голову замордованого поляками ктитора Данила Кушніра, про якого так пронизливо написав той же Шевченко у своїх «Гайдамаках».
У 1975 році у соборі встановили мальовану діораму кривавої битви за Букринський плацдарм (осені 1943 р.), в якій загинуло півмільйона (!) воїнів, переважно українців… Певна річ, діораму разом із відповідним музеєм вже давно пора перенести у належніше місце, а у храмі відновити регулярні богослужіння, за якими й поминати усіх загиблих за волю й долю рідної України…
Дай Боже…
Усі фото
