Церква свв. Костянтина та Олени (каплиця св. Дмитра Ростовського) (К, Б, Г)1734; 1747 – 1757 рр.
Цілком вичерпно про церкву написав Тит Геврик у своїй вікопомній праці «Втрачені архітектурні пам’ятки Києва», перевиданій в Україні далекого і сповненого надій 1991 року.
Йому й слово.
«1734 року бургомістер Минцевич збудував… кам’яну церкву, а в 1747 — 57 роках архітект Іван Григорович-Барський добудував галерею довкола неї та поставив кам’яну дзвіницю. В 1750-тих роках він зробив ще одну добудову до церкви, пізніше обернуту на каплицю св. Димитрія.
Триповерхова барокова дзвіниця мала каплицю на другому поверсі, присвячену пам’яті Данила Туптала. Данило Туптало (згодом митрополит, св. Димитрій Ростовський) був сином Сави Туптала, сотника Київського полку, який жив поблизу Притиско-Микільської церкви…
Від усього комплексу будівель церкви свв. Костянтина та Єлени залишилися тільки стіни каплиці св. Димитрія роботи Григоровича-Барського, без куполи…
Оскільки Федір Ернст у своєму описі Подолу 1930 року не згадує церкви Костянтина та Єлени або її дзвіниці, можна припустити, що ці дві архітектурні пам’ятки були зруйновані перед 1930 роком. Залишки Свято-Димитрівської каплиці Григоровича-Барського були внесені 1963 року в Український республіканський реєстр архітектурних пам’яток».
Довгий час у церкві-каплиці містився шкільний (!) спортивний зал (вже після розвалу СРСР директорка ніяк не хотіла віддавати його парафії УПЦ МП), та зрештою в ній відновилися богослужіння.
Усі фото
