Церква преп. Феодосія Печерського (К)1698 – 1700 рр.
Церква преподобного Феодосія Печерського — одна із найвиразніших представниць української архітектури в цілому і козацького бароко зокрема. Чому? Бо й серед найдовершеніших храмів вирізняється витонченою простотою і невимушеною шляхетністю. Додає позитиву і тридільна, народна структура церкви, оригінально доповнена двома башточками — ходниками на хори.
Історія святині нетривіальна. Її збудовано коштом соратника гетьмана Мазепи, київського полковника Костянтина Мокієвського на місці давнього дерев’яного храму. Останній постав там, де 1091 року зупинялася процесія із мощами преподобного Феодосія Печерського при їх перенесенні із Дальніх печер до Успенського собору Києво-Печерської Лаври. І хоч за довгі віки той перший храм, напевне, не раз руйнувався і перебудовувався, його вівтар завжди точно вказував місце, де на дубовому пні колись стояла рака з мощами преподобного отця, третього (після князів-страстотерпців Бориса та Гліба) канонізованого святого Української Церкви. Цей благочестивий переказ має і документальне підтвердження: залишки згаданого пня віднаходили під престолом під час ремонтів 1833 і 1989 рр.
У 1805 — 1813 рр. до західного фасаду храму прибудували ампірну дзвіницю. Ще через півстоліття церква «обзавелася» незугарними приділами, а також подвір’ям, яке утворили житлові корпуси та стіни з еклектичною брамою. Під час національних змагань 1918 року більшовицьким обстрілом було знищено вівтарну главу святині. Утім, радянські реставратори в якості наочної агітації за «найпрогресивніший лад у світі» наприкінці 1950-х відновили Феодосіівську церкву у первісному вигляді. Дзвіницю і приділи було розібрано, а вишукане цегляне оздобення фасадів — звільнено з-під чужорідних прибудов.
На початку 1990-х у храмі та корпусах було відкрито монастир УАПЦ (тепер УПЦ Київського Патріархату). Обитель стала улюбленим місцеперебуванням Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка). На жаль, у 2016 році розпочалася відбудова дзвіниці, яка знову закрила чудовий західний фасад і, безперечно, значно спотворила досконалий силует церкви. Та не будемо надто суворі — дзвіниця монастиреві точно потрібна.
Усі фото
