Троїцька церква Китаївської пустині (К)1763 – 1767 рр.Архітектор Степан Ковнір
Про авторство Ковніра сперечаються, але у нас сумнівів немає. По-перше, Китаївська пустинь належала Лаврі і кому ж як не знаменитому лаврському зодчому-кріпакові було у 1760-х рр. будувати там новий храм?
По-друге, затишно-камерний і водночас романтично-піднесений стиль будівлі якнайкраще уподібнюється до інших творінь майстра. Втім, нині це не так помітно, оскільки церква на своєму віку зазнала значних втручань у свою первісну майже хрещату статуру.
Спочатку у 1854 році дві чисто барокові бані над навою і вівтарем замінили п’ятьма куполами не зовсім визначеної генези. Цікаво, що ці куполи дуже схожі на схематичні церковні бані де Ля Фліза, які бачимо у його ілюстраціях до опису Київського намісництва. Благо, що їх поставили по-українськи, на умовних раменах хреста. Потім, вже наприкінці ХІХ ст., весь західний фасад церкви закрили прямокутною прибудовою із недоречною «закомарою» над входом. На щастя, ковнірівська ліпнина порталів та інший бароковий декор старої частини церкви при цьому не постраждали.
Тож нам лишається тільки подякувати Богові і Ковніру за цей чудовий храм. І не просто за храм, а й за те, як геніально його вписано в найчарівніший куточок Києва. Адже будь-якої пори року, за будь-якої погоди чи негоди спокійно-радісний силует Троїцької церкви відбивається у тихих водах китаївських ставів як образ тих райських осель, до яких так прагне душа, натомлена житейським морем…
Усі фото
