Мури та вежі Києво-Печерської ЛавриКін. ХVІІ ст. – поч. ХVІІІ ст.
Усі лаврські мури і вежі (окрім Малярної, що відбудована нанову у 1830-х) збереглися від часів Мазепи. Саме цей славетний гетьман власним коштом звів їх у 1698-1701 роках. Підставою для грандіозного будівництва стала Північна війна зі шведами. Подейкують, що тодішнє священноначаліє монастиря виявляло незадоволення такою «мілітарізацією». Та оскільки на той час Українська Церква вже була продана греками Московії за червінці й соболі, то й не мала права голосу.
Вежу Івана Кущника названо на честь небесного покровителя Івана Мазепи. На її другому поверсі мала бути відповідна церква, та якось не склалося. Замість церкви під час реставрації 1718-1727 рp. вежу надбудували третім ярусом. Оскільки нижній ярус призначався для оборони, раніше у ньому були амбразури для гармат.
У південно-західній частині мурів розташована Годинникова, або Дзигарська вежа. На жаль, годинник пробув на ній тільки до 1818 р. і зник у вирі історії…
Онуфріївська вежа знаходиться у південно-східній частині фортечних мурів. Задумана як однобанна хрещата церква, вона споріднена із Всіхсвятським храмом над Економічною брамою. Більше того: можливо, саме Онуфріївська башта-церква й послужила прообразом для головного Мазепиного шедевру. Відтак вежа щедро декорована бароковими пілястрами, лопатками і (даруйте на слові) сандриками. Увінчана красуня пізнішою і дещо недоречною сигнатуркою із флюгером у вигляді прапорця.
На жаль, потрапити до унікальної пам’ятки пересічному прочанинові чи туристу не вдасться: скоро Онуфріїівська вежа «святкуватиме» 50-ліття реставраційних робіт. Та навряд чи українській державі і керівництву лаврського заповідника варто пишатися таким «рекордом».
Усі фото
