Дзвіниця на Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври (К)1754 – 1761 рр.Архітектор Степан Ковнір
Деякі дослідники вважають Ковніра тільки майстром-будівничим дивовижної дзвіниці на Дальніх печерах КПЛ, приписуючи авторство проекту чи то Шеделю, чи Григоровичу-Барському. Утім, справжній історик архітектури має бути не лише науковцем, а й неабияким поетом. Тому нам досить пригадати Ковнірівський корпус у тій же Лаврі чи церкву препп. Антонія і Феодосія Печерських у Василькові на Київщині, щоб відкинути всі сумніви: монастирський кріпак Ковнір, якого Бог благословив і талантами, і довгим віком життя (91 рік!), цілком міг і один упоратися з поставленою задачею. А задача була не з простих — створити не просто дзвіницю-помічницю Різдвобогородичного храму, а композиційний центр усієї дільниці Ближніх і Дальніх печер Лаври. Та, схоже, зодчий поставив перед собою іще вищу мету…
Відтак не будемо багато писати про «кращу пам’ятку українського бароко ХVІІІ ст.» (за висловом Григорія Логвина), а лише пильно на неї поглянемо. І зблизька — щоб зацінити розкішні лиштви, янгеликів, колонки, башточки та рипіди; і здалека — щоб усі деталі злилися в неймовірне ціле, утворюючи найліпший дороговказ до того Царства, де немає ні кріпаків, ні панів, ні хатин, ні палаців… Де немає навіть церков і дзвіниць, оскільки весь світ стає Храмом, де Бог вічно сяє усім і усюди…