Фрагменти іконостасу та кивотна ікона Богоявленського собору Братського монастиряХVІІ – ХVІІІ стт.
Собор, збудований протягом 1690 — 1693 рр. за проектом Йосипа Старцева (Старченка) коштом вікопомного гетьмана Івана Мазепи, до 1935 року був головною окрасою київського Подолу. Не знищили його краси та величі ані пожежі, ані пізніша іностильна розбудова славетного монастиря. Недарма вкупі із Микільським собором на Печерську він вважався головною перлиною гетьманського бароко. Одначе, як відомо зі святого Євангелія, свині на перли не зважають… Бузувірна комуністична влада стерла шедевр з лиця української землі без жодного жалю…
Та дещо від храму збереглося. Дещо — це чудотворна ікона Божої Матері Братської і кілька ікон від первісного барокового іконостасу. Той іконостас згорів у полум’ї страшної подільської пожежі 1811 року, але не весь. Кілька ікон врятували і пізніше вставили в ампірний іконостас 1825 року, створений за проектом Андрія Меленського. Врятовані були і кілька інших артефактів із соборного начиння — зокрема, так званий Ставропигійний хрест, що при заснуванні монастиря був подарований йому Патріархом Єрусалимським Феофаном ІІІ і довгі роки висів над Царськими вратами іконостасу.
Хто врятував згадані святині у страшні роки богоборства і зрештою допровадив їх у Національний художній музей, достеменно невідомо. Але Бог усіх знає і про все відає. І неодмінно воздасть кожному за ділами його…
Усі фото
