Успенська церкваСер. ХІХ ст.
Українство вільховецької церкви подібне до українства храму в Лехнівці. Але тут, як на нас, воно висловлене з відчутно більшим почуттям та силою. Це тому, що Успенський храм — симетрично-дев’ятидільний. До того ж бічні, поставлені хрестом верхи церкви — потужні і світлові; ще й наслідують центральну баню своїми обрисами, як і належить в народній УЦА. Відтак усередині церква буквально залита світлом, що ллється золотим дощем із — страшно сказати — 40 вікон! Виходить мало не Софія Константинопольська якась… Дивовижне враження доповнюють чудові первісні розписи на стінах, розміщені не густо, як прийнято у Росії, а вперемішку з великими світлими площинами, які значно додають врочистості інтер’єрові святині.
Що вже казати про досконале розташування храму — на невисокому, але домінуючому над селом горбку, видному звідусіль.
Ласкаво просимо у Вільховець!