Трапезна церква Воскресіння св. прав. Лазаря (К)1722 – 1730 рр.(Різдва Христового, св. Федора Стратилата, нині – св. блгв. князя Ярослава Мудрого) Софійського монастиря (Мала Софія)
Ми вирішили не мудрствувати архітектурно і запропонувати шановним поціновувачам УЦА трохи відредагований текст із сайту Софійського заповідника — він досить змістовний.
«Церкву збудовано в 1722-1730 роках. Її архітектурні форми характерні для трапезних XVIII століття, в яких були й трапезний зал, і власне храм… Горизонтальна частина споруди була двоповерховою. На другому поверсі містився склад для продуктів і предметів монастирського вжитку. Під трапезною був глибокий великий підвал. Всі приміщення мали склепінчасті перекриття. До південно-західної частини було прибудовано кухню і башту з гвинтовими сходами, що вели на другий поверх…
У 1760-х роках трапезна добудовувалась. У цих роботах брав участь відомий український архітектор І. Г. Григорович-Барський. У 1822 році за проектом архітектора А. І. Меленського трапезну перебудовано на теплу церкву, чому її і називають ще Теплою, або Малою Софією. Через 50 років за проектом архітектора Юргенса церкву було розширено. Склепіння над було залом розібрано, і обидва поверхи колишньої трапезної перебудували в один високий неф з вівтарем у східній частині. Вздовж північного і південного фасадів звели одноповерхові нефи і з’єднали їх з центральним широкими арками, пробитими в давніх стінах будинку. До західного фасаду прибудовано невеличкий тамбур, а башту розібрано. У 1970-і роки в трапезній проведено великі науково-дослідні та реставраційні роботи, які дали змогу уточнити історію споруди, її первісну архітектуру й особливості декору. Під час реставрації будинкові трапезної частково повернуто початкові форми XVIII століття, однак збережено бокові прибудови 1872 року. Таким чином, колишня трапезна нині – це барокова споруда з грушовидним куполом над вівтарною частиною, кухнею і сходовою баштою в південно-західному куті будинку. Над західним входом споруджено високий пишний фронтон, прикрашений пілястрами, декоративними вазами і завитками – волютами. Центральна частина будинку вкрита характерним дахом із заломом, низькі бокові крила – односхилою покрівлею. В оформленні фасадів трапезної велика роль належить ліпному декору, застосованому для оздоблення віконних прорізів і карнизів. Тут поєднуються елементи класичного орнаменту (наприклад, іонік) з мотивами українського народно-декоративного мистецтва. Своєрідністю ліпного орнаменту трапезної є гірлянди зірочок і намистин, що обрамляють півциркульні віконні прорізи первісних фасадів XVIII століття. Вікна прибудов XIX століття оздоблені тонкими півколонками і трикутними фронтонами-сандриками. Особливою пластичністю відзначається східний фасад.
Своєрідний силует трапезної, виразність її архітектурних форм роблять будинок цінною пам’яткою української барокової архітектури».
Залишається доповнити інформацію про Малу Софію радісним повідомленням про її відновлення як діючого храму УПЦ Київського Патріархату. Текст від прес-центру Київської Патріархії.
«21 лютого 2016 р., в Неділю про митаря і фарисея, відбулася знакова подія, якої повнота Помісної Православної Української Церкви очікувала понад чверть століття — після понад восьми десятиліть перерви у комплексі Святої Софії Київської відновилася молитва і регулярні богослужіння.
Починаючи з відродження Помісної Української Православної Церкви у 1990 році ставилося питання про надання дозволу на звершення на території Святої Софії регулярних богослужінь. Найбільш придатною для цього є якраз Мала Софія, адже у ній немає ні мозаїк, ні стінного розпису, як у великому соборі, що потребують особливого ретельного зберігання.
Храм… був закритий більшовиками наприкінці 1920-х років, причому його внутрішнє убранство (престол, іконостас, ікони) було знищене.
Наприкінці 1993 — на початку 1994 рр. було підготовлено договір про використання цього храму (цей договір готував разом із блаженної пам’яті митрополитом Данилом (Чокалюком) і автор сайту про УЦА — А.В.), але зміна державної влади перешкодила його підписанню. Загалом протягом чверті століття Київський Патріархат щонайменше сім разів звертався до держави з проханням про відновлення у храмі Малої Софії регулярних богослужінь. Нарешті, на останнє звернення, надіслане Патріархом до Уряду в грудні 2015 р., було отримано позитивне рішення, відповідно до якого було підписано угоду між Церквою та Національним заповідником «Софія Київська» про спільне використання частини приміщень Малої Софії…
…Хоча історично трапезний храм Софійського монастиря мав різні посвяти — на честь мученика Феодора Стратилата, Воскресіння святого Лазаря Чотириденного, Різдва Христового — було вирішено освятити престол на честь святого, ім’я і діяльність якого нерозривно пов’язані з Софійським собором — благовірного князя Ярослава Мудрого, загальноцерковне шанування якого було відновлене Помісним Собором Київського Патріархату в 2008 р…
…В історії Святої Софії Київської перегорнуто чергову сторінку, залишену від більшовицького атеїстичного минулого. В священному для Української Церкви місці відновлено постійне богослужіння. Відтепер тут щоденно лунатимуть молитви за Україну, за побожний народ, за мир на нашій землі та церковну єдність».
І нехай так буде до кінця віку.
Амінь.
Усі фото
