Бесіда після повернення з першого заслання
1. Що1 мені сказати, про що буду говорити? «Благословенний Бог!» Ці слова говорив я, ідучи від вас, це ж знову повторюю чи, правильніше, і там я не переставав говорити те ж саме. Ви пам’ятаєте, як я вказував вам на Іова і говорив: Нехай буде ім’я Господнє благословенне» (Іов. 1, 21). Це залишив я вам для напуття, це ж знову пропоную для подяки: «Нехай буде ім’я Господнє благословенне». Різні обставини, але одне славослів’я. Будучи вигнаним, я благословляв і, повертаючись, благословляю. Різні обставини, але одна мета у зими і літа, одна мета — врожайність ниви. Благословенний Бог, Який допустив, щоб я відійшов, благословенний Він, Який повелів мені знову повернутися. Благословенний Бог, Який допустив бурю, благословенний Бог, Який припинив її і встановив тишу. Кажу це, повчаючи вас благословляти Бога. Трапилося щось добре? Благословляй Бога, і добре залишиться. Трапилося щось зле? Благословляй Бога, і зло припиниться. Так і Іов: коли був багатим, дякував, і коли зробився бідним, славословив і не забував Бога, тому й не богохульствував. Різні були обставини, але один душевний настрій. Так мужність керманича ані тишею не розслаблюється, ані бурею не пригнічується.
Благословенний Бог і тоді, коли я був розлучений з вами, і коли знову зустрівся з вами. Те й інше — справа однієї думки. Я відділений був від вас тілом, але не був відділений від вас душею. Чи бачите, що вчинила підступність ворогів? Вона підсилила відданість, запалила любов, подала мені тисячі доброзичливців. Колись любили мене мої, а тепер шанують і юдеї; думали розлучити мене з моїми, а залучили до мене чужих. Але не їм, а Божому імені дякую за те, що їхня злоба повернулася на нашу честь. Так, юдеї розіп’яли нашого Господа, і Ним врятований весь світ, але за це я дякую не юдеям, а Розіп’ятому. Нехай бачать, Який наш Бог, який мир учинила їхня підступність, яку славу приготувала. Колись наповнялася тільки церква, а тепер і площа стала церквою: одна слава і там, і тут.
Ніхто не накладав мовчання на ваше зібрання, однак усі печаляться. А раніше одні співали, інші хвалили співаючих. Сьогодні кінські скачки і нікого немає там, а всі зійшлися до церкви, наче потоки. Потоки — це ваша безліч, ріка — це ваші голоси, які підносяться до неба і виражають любов до Отця. Ваші молитви для мене більш славні, ніж діадеми. Чоловіки і жінки разом. Звичайно, «нема ні чоловічої статі, ні жіночої; бо усі ви — одне в Христі Ісусі» (Гал. 3, 28). «Хто висловить могутність Господа, сповістить усі хвали Його?» (Пс. 105, 2). Бачите, наскільки істинним є те, що я завжди говорив вам, тобто, хто мужньо переносить спокусу, той отримує від неї великі плоди.
2. Я закликав вас до Апостолів2. Так, ми, вигнані, прийшли до тих, котрі були гнаними. Ми зазнавали підступів, і вони були гнані. Ми прийшли до Тимофія, нового Павла, прийшли до святих тіл, які носили на собі рани Христові. Якщо маєш доблесну душу, ніколи не бійся спокуси — завдяки цьому святі сподобилися вінців. Великим є страждання для тіла, але ще більшим є заспокоєння для душі. 0, якби вам завжди бути в таких стражданнях! Так і пастир радіє, коли трудиться задля овець. Що мені говорити? Де сіяти? Нема для мене незайнятої країни. Де мені трудитися? Нема для мене відкритого виноградника. Де мені творити? Храм переповнений, мої сіті розриваються від безлічі риб. Що ж мені робити? Не маю часу для творіння. Тому я і повчаю вас не як таких, що потребують повчання, а щоб показати мою щиру любов до вас.
3. Скрізь зеленів колосся. Стільки овець, і ніде не видно вовка. Стільки колосся, і ніде немає терня. Стільки винограду, і ніде немає лисиці! Хижі звірі потонули, і вовки розбіглися. Хто прогнав їх? Не я, пастир, а ви, вівці. О, доблесть овець! За відсутності пастиря вони прогнали вовків. О, краса нареченої чи, точніше, цнотливість! Під час відсутності чоловіка вона прогнала перелюбників! О, краса і цнотливість нареченої! Вона відкрила свою красу, показала свою чистоту. Як ти прогнала перелюбників? Любов’ю до чоловіка. Як ти прогнала перелюбників? Особливою цнотливістю. Я не брала зброї; не брала ані списів, ані щитів — я показала їм свою красу, і вони не витерпіли її сяйва. Де ж вони тепер? У соромі. А де ми? У радості. З нами царі, з нами начальники. І що мені сказати? Про що говорити? «Нехай же додасть вам Господь все більше і більше, вам і дітям вашим» (Пс. 113,22). І пильність ваша нехай утримає це у своїй сіті! На цьому ми зупинимося, дякуючи за все людинолюбному Богові, Якому слава навіки. Амінь.
- Існує тільки в латинському та російському перекладах. [↩]
- Тобто до Константинопольської церкви св. Апостолів, де спочивали мощі св. Тимофія. [↩]
