«Наша Парафія»

1.

До імператора Тита Елія Адріана Антоніна Благочестивого Августа Кесаря — синові його Верессіму філософу і Люцію філософу, рідному сину Кесаря, усиновленому сину Благочестивого, любителю наук і священному сенату та всьому народу римському, звертаюся з моїм словом та проханням за людей відомих народів, яких несправедливо ненавидять і женуть, — я з їхнього числа, Іустин, син Пріска, онук Вакхія, з уродженців Флавії Неаполя в Сирії Палестинській.

2.

Люди істинно благочестиві і любомудрі повинні поважати і любити тільки істину, відмовляючись від того, що слідує думкам предків, якщо вони нездалі: таким обов’язок, який вселяється розумом. Здоровий глузд вимагає не тільки не слідувати тим, які несправедливо чинили або навчали: той, хто любить істину, повинен всіляко і більше за своє власне життя прагнути дотримуватися правди у своїх словах і вчинках, хоч би й смерть загрожувала йому. Ви зветеся благочестивими і філософами і славитеся скрізь охоронцями наук: тепер виявиться, чи є ви такими насправді. Ми звернулися до вас не з тим, щоб улестити вас цією запискою або говорити задля задоволення вашого, але вимагати, щоб ви судили про нас за суворим і ретельним дослідженням, а не керувалися упередженням або догідливістю людей марновірних, не захоплювалися безрозсудним поривом або давньою, утвердженою у вашій свідомості, поганою чуткою; через це ви висловили б вирок тільки проти себе самих. Що ж стосується нас, то ми переконані, що ні від кого не можемо потерпіти шкоди, якщо не викриють нас в поганій справі і не доведуть, що ми недостойні люди: ви можете убивати нас, але шкоди нам зробити не можете.

3.

Але, щоб ці слова не здалися комусь безрозсудними і зухвалими, ми просимо дослідити, в чому їх звинувачують; і якщо звинувачення виявляться правдивими, то нехай покарають їх, як належить. Якщо ж ніхто ні в чому викрити не може, то здоровий розум не повеліває, через погану чутку, ображати людей безневинних або краще — самих себе, коли думаєте вести справи не за справедливістю, а за пристрастю. Всякий, хто є поміркованим, скаже, що найкраща і єдина умова справедливості полягає в тому, щоб його підлеглі надавали досконалий звіт про своє життя і вчення, а начальники, з іншого боку, виносили вирок не за насильством і самовладдям, але керуючись благочестям і мудрістю. Таким чином, і правителі, і піддані насолоджувалися б щастям. Хтось із древніх десь сказав: «якщо правителі і народи не філософствуватимуть, то громадянські спільноти не зможуть благоденствувати»». Отже, наш обов’язок надати на розгляд всіх наше життя і вчення, щоб замість тих, які нічого нашого не знають, нам самим не підпасти під покарання за ті злочини, які чинять інші через свою сліпоту. А ваша справа, як того вимагає розум, вислухати нас і бути добрими суддями, тому що вам не проститься перед Богом, якщо ви, взнавши істину, не зробите того, що є справедливим.

4.

За одним ім’ям, окрім дій, які сполучені з ім’ям, не можна судити, що добре або зле. Хоча втім щодо нашого імені, яке ставиться нам в провину, ми найдобріші люди. Але як ми не вважаємо справедливим у тому випадку, коли б ми були викриті в злочині, просити собі прощення заради одного імені, так з іншого боку, якщо ми не за іменем, ні за способом життя не є винними, то вашою справою є поклопотатися, щоб не карати несправедливо людей безневинних, і за це вам самим по справедливості не бути покараними. Одне ім’я не може бути розумною підставою ні для похвали, ні для покарання, якщо з самих справ не відкриється що-небудь похвальне або погане. І ви у себе нікого з обвинувачених не караєте, доки не будуть викриті; а у нас одне ім’я приймаєте за доказ провини, хоча втім, якщо судити по імені, ви повинні карати швидше наших обвинувачів. Нас звинувачують в тому, що ми християни; але несправедливо ненавидіти добре. Також, якщо хто із обвинувачених відречеться, і скаже тільки, що він не християнин, то ви його відпускаєте, ніби вже не маючи ніякого доказу його провини; якщо ж хто оголосить себе християнином, то караєте його за це одне зізнання, тоді як належало б дослідити життя того, хто оголосив себе християнином, і того, який відрікся, щоб із самих справ виявилось, який той і інший. Тому що деякі, прийнявши від вчителя Христа заповідь не відрікатися, своєю твердістю при катуваннях служать підбадьорливим прикладом для інших, так само й інші, які погано живуть, можуть бути упередженим прикладом для людей в звинуваченні всіх християн в нечесті та беззаконні. Але це несправедливо. І між тими, які носять ім’я і одяг філософів, є також люди, які нічого не роблять відповідного до їхнього звання, і ви знаєте, що древні вчителі, при всій протилежності їхніх думок і вчень, називаються одним і тим же ім’ям філософів; а деякі з них навчали безбожно. І поети розповідають про розпусту Зевса і його дітей, і на тих, які займаються їхніми байками, ви не накладаєте мовчання, навпаки даєте нагороди і почесті тим, які майстерно висміюють ваших богів.

5.

Що ж це означає? Ми говоримо, що не робимо нічого злочинного і не тримаємося таких безбожних вчень, і ви не чините судового розслідування, але за потягом безрозсудної пристрасті і через намову злих демонів страчуєте нас без роздумів і турботи. Але потрібно сказати істину. Ще в древності злі демони, відкрито являючись, оскверняли жінок і отроків і являли людям вражаючі жахи, так що ті, які не думали розумом про їхні дії, будучи охоплені страхом і не знаючи, що це були злі демони, називали їх богами, даючи їм таке ім’я, яке хто з демонів сам собі вибрав. Але коли Сократ зважився виявити це, по-справжньому керуючись розумом і дослідженням, і відвів людей від демонів, тоді самі демони скористалися людьми, які живуть у злі, і через них Сократ був засуджений на смерть як безбожник і нечестивець під тим приводом, ніби він вводить нові божества. Таким самим чином вони теж саме роблять і проти нас. Тому що не тільки серед еллінів викрито це Словом через Сократа, але і серед варварських народів — самим Словом, Яке прийняло видимий образ, стало людиною і нареклося Ісусом Христом. Віруючи цьому Слову, ми говоримо, що духи, які чинили такі справи, не тільки не є добрими, але злими і нечестивими демонами, які у своїх ділах не можуть зрівнятися навіть з людьми, які люблять чесноту.

6.

Через це нас називають безбожниками. І ми зізнаємося, що є безбожниками стосовно таких уявних богів, але не в ставленні до Бога істинного, Отця правди і цнотливості та інших чеснот, чистого від всякого зла. Як Його, так і Сина, Який прийшов від Нього, передавши нам це вчення, разом з воїнством інших, наслідуючих Йому, благих ангелів, так само і Духа пророчого шануємо і поклоняємося, віддаючи честь словом та істиною, і відверто викладаємо все це всякому охочому навчитися так, як самі ми навчені.

7.

Але скажуть: деякі із взятих на допит справді виявилися злочинцями. Правда, багатьох і часто ви засуджуєте, як скоро досліджуєте життя звинувачених; але засуджуєте не тому, що інші раніше за них були викриті. Взагалі, ми зізнаємося, що як між еллінами, які навчали, кожен по-своєму називаються одним ім’ям філософа, хоч би їхні вчення були і не узгоджені: так і між варварами одне спільне ім’я дається і тим, які дійсно є мудрецями, і тим, які тільки видають себе за таких: всі називаються християнами. Тому ми просимо, щоб ті на кого доносять вам, були судимі за їхніми ділами, щоб той, який виявився винним, був покараний, як злочинець, а не як християнин; якщо ж хто виявиться безневинним, нехай звільняється як християнин, який не зробив нічого поганого. Ми вже не просимо вас карати тих, які обвинувачують, тому що для них досить покарання в їхній власній неправді і невіданні істини.

8.

Вникніть, ми говоримо це для вашого ж блага, тому що в нашій волі відректися на допитах; тільки ми не хочемо жити обманом. Ми бажаємо вічного і чистого життя, ми прагнемо до перебування з Богом, Отцем і творцем всього світу, і поспішаємо сповідати нашу віру, будучи переконаними і віруючи, що такої нагороди можуть досягнути ті, які своїми ділами засвідчили перед Богом вірність в служінні Йому і любов до життя у Ньому, недоступного для зла. Ось в коротких словах те, чого ми очікуємо, чому навчилися від Христа і що викладаємо. Платон також говорив, що грішники прийдуть на суд до Радаманта і Міноса і будуть ними покарані; і ми стверджуємо те ж саме, але по-нашому, суддею буде Христос і душі їхні будуть з’єднані з тими ж тілами, і будуть віддані вічним мукам, а не мукам тільки на тисячу років, як говорить Платон. Якщо ж хто скаже нам, що це неймовірно і неможливо, то, принаймні, це помилка без особливих наслідків, поки ми не є викритими в жодному злочині.

9.

Ми не приносимо безлічі жертв, не робимо вінків з квітів на честь тих, яких зробили люди, і поставивши в храмах, назвали богами: тому що знаємо, що вони бездушні і мертві, і образу Божого не мають (ми не думаємо, щоб Бог був схожий на такі зображення, в яких, як говорять деякі, вони зобразили Його для шанування); але вони мають імена і вигляд злих демонів, що являлися людям. Але чи потрібно говорити вам, коли ви самі знаєте, як художники обробляють речовину, обтесують і вирізують, плавлять і кують, і нерідко з непридатних сосудів, за допомогою мистецтва, змінивши тільки їхній вигляд і давши їм образ, роблять те, що називають богами? Ось що ми вважаємо не тільки осоружним розуму, але і образливим для Бога, Який має невимовну славу й образ, годі як ім’я Його засвоюється речам тлінним і таким, що вимагають постійного піклування. Також ви дуже добре знаєте, що їхні художники є неблагочестивими і, щоб не перераховувати детально, віддані всім порокам; вони навіть розтлівають власних служниць, які допомагають їм в їхній роботі. Яке безумство! Розпусні люди роблять і переробляють богів для поклоніння; і такі ж люди призначаються вартовими до храмів, де поміщаються боги, не дивлячись на те, що було б нечестивим подумати або сказати, що люди можуть бути охоронцями богів.

10.

А нам передано, що Бог не має потреби в матеріальних приношеннях від людей, Він, Який, як ми бачимо, Сам усе подає нам. Ми навчені і переконані і віруємо, що Йому угодні тільки ті, хто наслідує Його в Його досконалості — в цнотливості, правді і людинолюбстві, і в усьому, що достойне Бога, Який не іменується ніяким визначеним ім’ям. Ми навчені також, що Він з Своєї благості на початку все влаштував з безвидної речовини для людей, і що вони, якщо у своїх ділах виявляться достойними Його призначення, удостояться жити з Ним і царювати з Ним, ставши вільними від тління і страждання. Тому що як сотворив Він нас на початку, коли ми не існували, думаємо, таким само чином тих, які вибрали благоугодне Йому, удостоїть за це нетління і співжиття з Собою. Що ми створені на початку — це було не нашою справою; але для того, щоб ми обирали слідувати тому, що Йому приємне. Він, посередник подарованих нам розумних здібностей, переконує нас і веде до віри. І мені здається, для всіх людей важливим є те, щоб їм не перешкоджали пізнати це вчення, але звертали на нього їхню увагу. Бо чого не могли зробити закони людські, те здійснило б Слово Боже, якби злі демони, за сприяння багатообразної схильності до зла, яка знаходиться в кожній людині, не розсіяли так багато неправдивих і безбожних звинувачень, з яких жодне не підходить до нас.

11.

Коли ви чуєте, що ми чекаємо царства, то марно вважаєте, що ми говоримо про яке-небудь царство людське, тоді як ми говоримо про царювання з Богом: це ясно з того, що коли ви допитуєте нас, то ми самі зізнаємося, що ми християни, хоча знаємо, що всякому, хто зізнається в цьому, належить бути страченому. Якби ми чекали людського царства, то відрікалися б, щоб уникнути загибелі, або прагнули б сховатися, щоб досягнути очікуваного. Але оскільки наші надії спрямовані не на сьогодення, то не турбуємося, коли нас убивають, знаючи, що всі неодмінно повинні померти.

12.

А щодо суспільного спокою — ми вам сприяємо і сприяємо в цьому більше за всіх людей, тому що ми тримаємося такого вчення, що ні лиходієві, так само, як і користолюбцю, ні зловмиснику, ні добродійному неможливо сховатися від Бога, і що кожен за своїми ділами отримає вічну муку або спасіння. Якби всі люди знали це, то ніхто не обирав би зло на короткий час життя, знаючи, що він йде на вічне вогненне засудження, але повністю стримував би себе і прикрашався чеснотою, щоб отримати блага Божі і уникнути покарань. Тому що не через страх до встановлених вами законів і покарань люди прагнуть приховати свої злочини; вони роблять злочини, знаючи, що від вас, як від людей, можна сховатися. А якби знали і були впевнені, що від Бога нічого не можна приховати, не тільки ніякого діла, але і наміру, то, принаймні, від страху покарання всіляко прагнули б поводитися добре — з цим і ви погодитеся. А тим часом, здається, неначе ви боїтеся, щоб всі не почали жити добродійно, і вам вже не залишилося кого карати: це властиво катам, а не добрим правителям. Втім я впевнений, що й це, як я сказав раніше, є справою злих демонів, які вимагають жертв і служіння від тих, які живуть всупереч розуму. Але ви, я думаю, які любите благочестя і філософію, не почнете робити що-небудь всупереч розуму. Якщо ж і ви, подібно до безумних, віддаєте перевагу звичаям над істиною, то робіть, що можете. Правителі, які віддають перевагу думці над істиною, не могутніші за розбійників в порожньому місці. І ви не матимете успіху у ваших ділах — це оголошує саме Слово, те Слово, яке після Бога-Отця є державнішим і правосуднішим зі всіх правителів. Тому що як всі відмовляються отримати у спадок бідність або страждання, або батьківське безслав’я, так і розумна людина не стане обирати те, що забороняє вибрати Слово. Те, що все це буде, передбачив, кажу, Вчитель Наш, Син і разом посланець Отця всіх і Владики Бога, Ісус Христос, від Якого ми отримали ім’я християн. Тому ми і тверді у всьому, чого навчені від Нього, бо на ділі збувається те, що він заздалегідь пророкував: це є діло Боже, щоб передбачити, як Він, яку-небудь подію, і щоб вона відбулася точно так, як передбачено. Отже, мені можна було б зупинитися на цьому і не додавати нічого більше того, що ми просимо, справедливого і істинного. Але оскільки я знаю, що нелегко здійснити раптову переміну в душі, одержимій невіданням, то для переконання тих, які люблять істину, я зважився додати ще декілька слів, знаючи, що не неможливо розігнати невідання, коли буде запропонована істина.

13.

Хто ж із розсудливих не зізнається, що ми не безбожники, якщо шануємо Творця всього світу і, згідно з тим, як ми навчені, говоримо, що Він не вимагає крові, зливань і курінь, а славимо Його, у міру сил, словом молитви і подяки у всіх приношеннях наших. Ми навчені, що один тільки образ пошани, достойний Його, — той, щоб дане їм для нашого живлення не знищувати вогнем, але приносити для нашого власного використання і для тих, які мають потребу, а Йому з подякою возносити за допомогою слів урочисте служіння і пісні за те, що ми сотворені, за все що подане для нашого добробуту, за різні види сотвореного, за зміну часу; і підносити прохання про те, щоб нам воскреснути для нетління, за нашою вірою в Нього. Наш вчитель в цьому є Ісус Христос, який для цього народився і був розіп’ятий при Понтійському Пилаті, який був правителем Юдеї під час Тиверія кесаря; і ми знаємо, що Він є Син Самого істинного Бога, і поставляємо Його на другому місці, а Духа пророчого на третьому. Те, що ми справедливо шануємо Його, — я доведу вам. Нас звинувачують в безумстві за те, що ми після незмінного і вічного Бога й Отця всього даємо друге місце розіп’ятій людині, але не знають вони таємниці, яка полягає в цьому. Я сповіщу її вам, а вас прошу ретельно вникнути в неї.

14.

Але я попереджаю вас: стережіться, щоб демони, на яких я вже вказував, не спокусили вас і не відхилили прийняти і зрозуміти наші слова. (Тому що вони прагнуть тримати вас в рабстві і служінні через сновидіння, через магічні чари беруть у полон всіх, хто не дбає про своє спасіння). Ми також відокремились від них, як тільки увірували Слову, і тепер за допомогою Сина слідуємо Єдиному Богові народженому; ми раніше знаходили задоволення в перелюбі, нині любимо одну цнотливість; раніше користувалися хитрощами магії, а нині віддали себе благому і народженому Богові; раніше ми понад усе піклувалися про надбання багатства і майна, нині й те, що споживаємо, вносимо в спільноту і ділимося з тим, хто має потребу; раніше один одного ненавиділи і вбивали, не хотіли користуватися одним вогнищем з іноплемінниками, через різницю в звичаях, — нині, після явлення Христового, живемо разом: і молимося за ворогів наших, і тих, що несправедливо ненавидять нас, прагнемо переконати, щоб вони, живучи за славними правилами Христовими, вірно надіялися отримати з нами одні і ті ж блага від Бога, Який над всіма володарює. Але щоб не подумали про мене, що спокушаю вас своїми мудруваннями, я, добре подумавши, спочатку викладу свої докази, приведу декілька витягів з вчення самого Христа, а вам, як сильним правителям належить дослідити, чи насправді ми цьому навчені і навчаємо. Повчання Його були короткі і не обширні; Він не був софістом, але слово Його було силою Божою.

15.

Про цнотливість Він говорив так: «Хто погляне на жінку з похітливим бажанням, той вже вчинив перелюб з нею в серці своєму перед Богом». І: «Якщо праве око спокушає тебе, виколи його: бо краще тобі одноокому увійти до царства небесного, ніж з двома очима бути вверженому у вогонь вічний». І: «Хто одружується на відпущеній від іншого чоловіка, той чинить перелюб». І ще: «Є деякі, які стали скопцями від людей, і є також ті, які самі себе зробили скопцями заради царства небесного, але не всі можуть знести це». Ті, які вступають згідно із людським законом в другий шлюб, у нашого Вчителя вважаються грішниками, так і такі, які дивляться на жінку з похіттю. Бо не той тільки відкидається Ним, хто чинить перелюб, але і той, хто хоче чинити перелюб, оскільки Богові відомі не тільки справи, але і бажання. Є багато чоловіків і жінок, років шістдесяти і сімдесяти, які, з дитинства ставши учениками Христовими, живуть в дівстві; і я готовий вказати таких зі всякого народу. Чи потрібно мені говорити про незліченне число тих, які навернулися від розпусти і навчилися цнотливості? Не праведників і не цнотливих закликав Христос до покаяння, але нечестивих, нестримних і неправедних. Так Він Сам говорив: «Я прийшов покликати не праведників, але грішників до покаяння». Бо Отець Небесний хоче покаяння грішника, а не мук Його. Про любов до всіх Він так навчав: «Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять А Я говорю вам: моліться за ворогів ваших і любіть тих, що ненавидять вас, і благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас». А про те, щоб ділитися з тими, що мають потребу, і нічого не робити для похвали, Він говорив так: «Тому, хто просить, дайте, і від того, хто хоче взяти в позику, не відвертайтеся. І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? І митарі це роблять. Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть: збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть. Бо яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? Отже, збирайте скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать». І: «будьте милосердними, як і Отець ваш милосердний». І повеліває сонцю Своєму сходити над грішними і праведними, і злими. Не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? Чи що пити? Або: у що одягтися? Знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного».

16.

А про те, щоб бути незлопам’ятними, догідливими для всіх і негнівливими, ось Його слова: «Якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу. І тому, хто захоче судитися з тобою, і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку. Хто гнівається на брага даремно, той підлягає суду. І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного». Ми не повинні створювати сварки, і Він не хоче, щоб ми були послідовниками недобрих людей; але Він застерігав нас терпінням і лагідністю відводити всіх від ганебних діл і пристрасті до зла. Це я можу показати на багатьох з наших, які із зухвалих і лютих змінилися, будучи переможені або тим, що побачили суворе життя своїх сусідів, або тим, що бачили в товаришах дивне терпіння в перенесенні образ, або з досвіду дізналися про вдачу тих людей, з якими стикалися у ділах. Про те, щоб зовсім не присягатися, а говорити істину, Він так заповідав: «Нехай буде слово ваше: так-так, ні-ні, а що зверх цього, те від лукавого». А про те, що поклонятися потрібно одному Богові, Він переконує так: «найбільша заповідь наступна: І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю». Коли дехто підійшов до Нього і сказав: «Учителю Благий! Він сказав у відповідь: «ніхто не благий, тільки один Бог». Якщо ж знайдуться такі, які не живуть так, як вчив Христос, нехай стане відомо — вони не християни, хоч і говорять язиком вчення Христове: бо Він вчив, що спасуться не ті, які тільки говорять, але ті, які роблять діла. Він сказав так: «Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня. Там буде плач і скрегіт зубів, тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього, а неправедні послані будуть у вогонь вічний. Багато хто прийде в ім’я Моє зовні одягнені в овечі шкіри, а всередині вовки хижі. Але ви пізнаєте їх за ділами їхніми. Всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь». І ми просимо, щоб ті, які не живуть згідно з вченням Його, а тільки називаються християнами, були покарані і вами.

17.

Ми скрізь прагнемо насамперед платити податки і повинності поставленим від вас чиновникам, тому що така Його заповідь. В той час підійшли деякі і запитали Його: чи належить платити кесареві податки? Він відповідав: «Покажіть мені монету: чиє це зображення і напис? Кажуть йому: кесаря. Він на це відповідав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові». Тому хоч і поклоняємося ми єдиному Богові, але в іншому і вам охоче служимо, визнаючи вас царями і правителями людей і молячись про те, щоб ви, при царській владі, були обдаровані здоровою думкою. Якщо ж ви не звернете уваги на наші молитви і відверті пояснення, то ми не відчуємо ніякої шкоди, тому що віруємо або, краще сказати, цілком впевнені, що кожен за своїми ділами буде покараний вічним вогнем і в міру сил, які хто отримав від Бога, буде змушений дати відповідь, як сказав Христос: «Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається». Подивіться на кончину кожною з колишніх правителів: вони померли загальною для всіх смертю. Якби смерть вела в стан нечуттєвості, то це було б недостойним для всіх лиходіїв. Але оскільки у всіх, що жили залишаються почуття, і всім належить вічна мука, то не коливайтеся, щоб переконатися і повірити, в істинності того, що я кажу. Насправді, нехай навіть некромантія і пророцтва за допомогою неосквернених хлопчиків, і викликання людських душ, і так звані у магів, насилателі снів та генії-охоронці з усіма діями людей, які займаються цим, — нехай переконають вас, що душі і після смерті зберігають почуття. Нехай запевнять вас в цьому люди, одержимі душами померлих і які кидаються долу, яких всі називають біснуватими і божевільними, — і так звані v вас оракули Амфілоха, Додони і Піфії та інші подібні до них, — вчення письменників Емпедокла і Піфагора, Платона і Сократа, і Гомерів рів, і зішестя Улісса, щоб побачити померлих, і думки інших, які говорили те ж саме. Послухайте нас, принаймні, нарівні з ними, ми не менше їх віруємо Богові, а навіть більше, тому що ми сподіваємося знову отримати померлі і перетворені в землю наші тіла, стверджуючи, що немає нічого неможливого для Бога.

18.

Якби ми не існували в тілі і хто-небудь почав говорити нам, що з малої краплі людського сімені можуть утворитися кістки і жили, і плоть, як ми це бачимо, то що б могло здатися неймовірнішим за те для мислячої людини? Говоритимемо з припущенням. Уявімо, що ви не існували б у своєму справжньому вигляді і не народилися від таких батьків, як ваші: якби хто показав вам сім’я людське і зображення людини і почав стверджувати, що з цього постала така істота, то чи повірили б ви цьому, не побачивши насправді? Думаю, ніхто не наважився б заперечувати (що він би не повірив). Так само і ваше невір’я виходить з того, що ви ще не бачили воскресаючого померлого. Але як раніше ви не повірили б, що з малої краплі можна постати вам такими, як ви, однак бачите, що це відбувається: таким самим чином розсудіть, що й людські тіла, які руйнуються і перетворюються в землю, подібно до насіння можуть за Божим повелінням у свій час воскреснути і зодягнутися в нетління.

19.

Я не можу сказати, яку ж достойну Бога могутність приписують Йому ті, які говорять, що всяка річ перетворюється в те, з чого вийшла, і що більше за це сам Бог нічого не може зробити: але бачу те, що вони не повірили б, що їм колись можна було б стати такими, якими вони бачать і самих себе і увесь світ, із таких речовин. Тому ми вважаємо краще вірити тому, що є неможливим для нашої природи і для людей, ніж подібно до інших бути невіруючими, бо знаємо, що і вчитель наш Ісус Христос сказав: «людям це неможливо. Богові ж усе можливо» і також сказав: «не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні». Геєна — це місце, де мучитимуться ті, які жили неправедно і не хотіли вірити, що збудеться те, чому навчив Бог через Христа.

20.

І Сивіла, й Істасп говорили, що тлінні речі будуть знищені вогнем. А так звані філософи-стоїки твердять, що і Сам Бог перетвориться у вогонь після такої зміни. Говорять, що знову постане світ. Ми ж думаємо, що Бог, Творець всього, перетворює непостійні речі. Отже, якщо ми інакше стверджуємо згідно з шанованими у вас поетами і філософами, а інше — повніше і достойніше Бога, ніж вони, і притому ми одні маємо доказ: то чому так несправедливо ненавидять нас більше за всіх? Коли говоримо, що все влаштоване і сотворене Богом, то виявиться, що ми висловлюємо вчення Платона; коли стверджуємо, що світ згорить, то говоримо згідно з думкою стоїків; і коли навчаємо, що душі лиходіїв, і після смерті маючи почуття, будуть покарані, а душі добрих людей, вільні від покарання, житимуть у блаженстві, то ми говоримо те саме, що й філософи. Стверджуючи, що не потрібно поклонятися справі рук людських, ми говоримо те саме, що й Менандр-комік та інші подібні до нього за ходом своїх думок: вони говорили, що художник вищий за витвір.

21.

І якщо ми говоримо, що Слово, яке є первородним Сином Божим, Ісус Христос, наш Вчитель, народився без змішання, і що він був розіп’ятий, помер і, воскреснувши, вознісся на небо, то ми не вводимо нічого відмінного від того, що ви говорите про так званих синів Зевса. Чи відомо вам, скільки було синів у Зевса, за оповіданнями шанованих у вас письменників: Гермес, тлумачне слово і вчитель у всіх; Ескулапій, який був також і лікарем, будучи вражений блискавкою, потім зійшов на небо; також розтерзаний Діоніс; Геркулес, який для того, щоб уникнути трудів кинувся у вогонь; Діоскури, які народилися від Леди, і Персей від Данаї, і народжений людьми Беллерофонт, котрий вознісся на коні Пегасі. Що вже говорити про Аріадну та інших, які подібно до неї поставлені між зірками? Зрештою, чому ви самі завжди бажаєте своїх померлих імператорів обезсмертити, виставляючи яку-небудь людину, яка клятвенно запевнила б, що він бачив, як спалений кесар з вогнища сходив на небо? А що розповідається про діяння так званих синів Зевсових, мені немає потреби говорити таким, які це знають; хіба сказати тільки те, що вони написані для розбещення вдачі і на шкоду вашому юнацтву, тому що всі думають, що добрим ділом є наслідування богів. Нехай віддалиться від цнотливої душі така думка про богів — вірити ніби найголовніший і, за їхніми словами, батько усіх Зевс був батьковбивцею і сином такого ж батьковбивці, будучи захоплений пристрастю до порочних і мерзенних задоволень, сходив до Ганімеда і до багатьох жінок, з якими блудодіяв, і ніби його сини здійснювали такі ж самі діла. Це, як сказав я раніше, робили злі демони. А ми навчені, що тільки ті досягають безсмертя, які наближаються до Бога святістю життя і чеснотами, про тих же, які живуть неправедно і не розкаюються, ми віруємо, що вони мучитимуться у вічному вогні.

22.

Але Син Божий, званий Ісус, хоч би й просто був тільки людиною, за своєю премудрістю достойний називатися Сином Божим: всі ваші письменники називають Бога Отцем і людей, і богів. Якщо ж ми говоримо, що Він, Слово Боже, народився від Бога особливим чином і вищий за звичайне народження, то, як раніше ми сказали, нехай це буде у нас спільне з вами, бо ви і Гермеса називаєте Словом — вісником Божим. А якщо хто заперечить, що Христос був розіп’ятий, то і це є спільним з вищепереліченими, по-вашому, синами Зевса, які прийняли страждання. Звичайно, їхні страждання, які довели до смерті, як розповідається, були неоднакові, так що Він, за винятковістю Свого страждання, здається нічим не нижчим за них, крім того я доведу, як збирався я зробити в попередній частині своєї апології, або вже довів, що Він вищий за них в цьому відношенні: із справ виявляється, хто кращий. Якщо ми говоримо, що Він народився від Діви, то вважайте це, як спільне з Персеєм. Коли оголошуємо, що він зціляв кульгавих, розслаблених і сліпих від народження і воскрешав мертвих, то і в цьому випадку потрібно уявити, що ми говоримо подібне до того, що говорять про діяння Ескулапія.

23.

Втім нехай вам буде відомо, що тільки те істинне, що стверджуємо ми, навчені від Христа і від пророків, які передували Йому; це є древнішим за всіх ваших колишніх письменників. І нашим словам потрібно вірити не тому, що ми говоримо схоже з ними, але тому, що говоримо істину. Це вчення виклав нам Ісус Христос, власне єдиний Син, Який народився від Бога, Його Слово і первісток, і сила, Який з Його волі став людиною для зміни і відновлення роду людського. І нарешті, якщо раніше Він став людиною між людьми, деякі — я розумію згаданих вище злих демонів — через посередництво поетів заздалегідь своїми розповідями видавали за дійсне те, що останні описували у вигаданих ними оповіданнях; таким само чином, як вони вигадали і ті порочні й нечестиві вчинки, що на нас зводяться, але для яких немає жодного свідка, ні доказу. Надамо на ці положення такі докази.

24.

По-перше, не дивлячись на те, що ми говоримо схоже з еллінами, одних тільки нас ненавидять за ім’я Христове і без всякої провини як злочинців віддають на смерть. Тим часом інші, в інших місцях, поклоняються деревам і річкам, мишам, кінікам і крокодилам і багатьом іншим безсловесним тваринам; і притому не одні і ті ж предмети знаходяться v всіх в пошані, але у різних народів різні предмети шануються, так що всі безбожні в очах інших, тому що не одне і те ж шанують. Тільки це і є провиною, яку можете приписувати нам, а саме те, що ми не шануємо ваших богів, не приносимо померлим зливань і курінь, ні вінків на їхні статуї, ні жертв. Ви ж самі добре знаєте, що одні і ті ж предмети в одних шануються як боги, а в інших вважаються простими звірами, а ще в інших служать для законних жертвоприношень.

25.

По-друге, ми, люди зі всякого народу, раніше так само поклонялися Діонісу, синові Семели, і Аполону, синові Латони, про любовні дії яких і говорити соромно, так само Прозерпіни і Афродіти, яка прийшла в шаленство через Адоніса, яких і містерії ви звершуєте, або Ескулапію, або кому-небудь з інших так званих богів. А нині, хоч би й смерть загрожувала за це, ми через Ісуса Христа знехтували їх усіх, присвятивши себе ненародженому і безстрасному Богові, Який — ми переконані знову — не сходив за нечистою пристрастю до Антіопи та інших жінок або до Ганімеда, не мав потреби в своєму звільненні при допомозі, отриманій через Фетіду від сторукого гіганта, і не старався, щоб за це її син Ахіллес, мстячи за свою коханку Брісеїду, знищив багатьох еллінів. Тих нам шкода, які вірять цим байкам; ми визнаємо їх демонською справою.

26.

По-третє, після вознесіння Христа на небо демони виставляли деяких людей, які називали себе богами, і вони не лише не були гнані вами, але удостоїлися почестей. Такий був якийсь Симон Самарянин із села, званого Гіттон: він силою демонів, що діяли через його посредництво, в часи кесаря Клавдія робив магічні чудеса у вашому царственому місті Римі, і зате був визнаний богом і, як бог, вшанований у вас статуєю. Ця статуя споруджена на річці Тібр між двома мостами з таким написом на римській мові: Симонові, богові святому. І майже всі самаряни, і деякі з інших народів визнають його за першого бога і поклоняються йому; і якусь Єлену, яка скрізь з ним у той час ходила, а раніше жила в блудному будинку, називають першою думкою, яка вийшла від нього. Знаю ще, що якийсь Менандр, інший самарянин із села Каппаретеї, учень Симона, був під впливом демонів і під час свого перебування в Антиохії багатьох спокусив чарівним мистецтвом, запевняючи навіть послідовників своїх, що вони не помруть; і нині є деякі з його учнів, які далі дотримуються такої думки. Ще якийсь Маркіон з Понта, який і нині навчає віруючих йому, визнає якогось іншого бога, який вище за Творця. Він, за сприяння демонів, багатьох зі всякого народу змусив говорити богохульства і відкидати Бога, Творця всього світу, сповідуючи якогось іншого бога, який, будучи вищим за Нього, сотворив більше, ніж Він. Всі, хто вийшов від таких людей, як я сказав, називаються християнами, так само, як і між філософами ті, які незгідні у своєму вченні, носять на собі загальне найменування, взяте від філософії. Чи відбуваються у них ті мерзенні справи, чутки про які носяться в народі, як-от: загашення світильників, взаємне злягання і поїдання людського м’яса — не знаю, але знаю, що ви їх не женете і не вбиваєте, принаймні, за їхнє вчення. Втім у мене є твір, написаний проти всіх колишніх єресей, якщо завгодно вам його мати, я вам доставлю.

27.

Ми, щоб нікого не турбувати і самим не грішити, тримаємося таких думок, що підкидати новонароджених немовлят є справою недобрих людей: по-перше тому, що майже всі такі, ми бачимо, — не лише дівчатка, але і хлопчики — вживаються для любодійства, і як древні, говорять, тримали стада биків або кіз, або овець, або коней, що пасуться, так нині і діти вживаються тільки для цієї ганебної справи; є також у всякому народі безліч жінок-гермафродитів і розпусників, які служать для цієї мерзоти. З них ви берете платню, подарунки і податі, тоді як їх потрібно викоренити з вашої землі; і хто-небудь з тих, що користуються ними, понад безбожне, нечестиве і безсоромне змішання, злягається, якщо трапиться зі своїм сином або родичем, або братом; є й такі, які віддають на цю справу своїх дітей і дружин; навіть деякі явно спотворюють себе для протиприродної розпусти, і такі таїнства вони відносять до матері богів. Крім того, у кожного з шанованих вами богів зображається змій як великий і таємничий символ. І цей непотріб, який ви відкрито звершуєте і шануєте, приписуєте нам нібито ми робимо все це, коли згасне і зникне божественне світло. Але такі наклепи нам не шкодять, абсолютно невинним в цих злочинах, швидше, вони шкодять тим, хто їх робить і неправдиво нас звинувачує в них.

28.

У нас начальник злих духів називається змієм і сатаною, і дияволом, як ви можете пізнати це із дослідження наших книг. Він буде посланий у вогонь зі всім своїм воїнством і з людьми, які йому наслідували, щоб мучитися нескінченний вік, як передбачив Христос. А що Бог зволікає привести це у виконання, то це робиться задля роду людського, бо Він передбачає, що деякі спасуться через покаяння, можливо навіть ще ненароджені. І на початку Він сотворив рід людський розумним і здатним обирати істинне і чинити добре для того, щоб ніякій людині не залишалося перед Богом вибачення; бо всі сотворені розумними і здатними до споглядання. Якщо ж хто не вірує, що Бог піклується про це, той, хоч і не прямо відкидає Його буття, але повинен буде сказати, що хоча Він і є, але насолоджується злом і існує подібно до каменя, і що ні чеснота, ні порок не існують, а, на думку тільки людей, одне вважається добром, а інше — злом: це є найбільшим нечестям і беззаконням.

29.

Є й інша підстава, чому ми відмовляємося підкидати дітей, — та, щоб з підкинутих ніхто не помер, якщо не буде скоро взятий, і щоб нам не стати людиновбивцями. Ми або одружуємося не інакше, як для того, щоб виховувати дітей, або, відмовляючись від шлюбу, постійно живемо в стриманості. І щоб довести вам, що соромливе злягання у нас не складає якого-небудь таїнства, один з наших подав олександрійському префекту Феліксу прохання, щоб він дозволив лікарю оскопити його, бо тамтешні лікарі говорили, що без дозволу префекта їм цього зробити не можна. Коли ж Фелікс не хотів підписати прохання, то молода людина залишилася дівственною і задовольнялася своєю власною свідомістю і свідомістю однодумних з нею. Тут, думаю, доречним є згадати також про недавно померлого Антиноя, якого усі почали зі страхом шанувати, як Бога, хоча знали, хто він був і звідки взявся.

30.

Щоб ніхто не заперечив нам, що перешкоджає іменованому у нас Христу бути людиною із людей, яка творила те, що ми називаємо чудесами, за допомогою магії, і тому явився Сином Божим, я тепер надам доказ, не покладаючись на словесні запевнення, але переконуючись тими, які передбачили майбутнє раніше, ніж воно збулося, оскільки ми на власні очі бачимо, що події здійснилися і здійснюються, як було передбачено; такий доказ, я думаю, здасться вам найбільшим та істинним.

31.

Були деякі люди серед юдеїв — пророки Бога, за допомогою яких пророчий Дух провіщав майбутні події раніше, ніж вони збулися. Їхні пророцтва юдейські царі збирали і ретельно зберігали так, як вони були сказані, коли були проречені пророками і ними ж самими записані в книгах на їхній власній єврейській мові. Але коли Птоломей, єгипетський цар, влаштував бібліотеку і прагнув зібрати твори всіх людей, то, почувши про ті пророцтва послав до царюючого тоді в юдеїв Ірода і попросив переслати книги пророцтв до нього. Цар Ірод послав ці книги, написані на єврейській мові, як вище сказано. Але оскільки єгиптяни не знали, що в них написане, то Птоломей знову послав і просив прислати людей для перекладу їх на грецьку мову. Це було виконано: і, таким чином, ті книги стали надбанням єгиптян донині, також вони знаходяться повсюди в усіх юдеїв. Втім останні читають їх, але не розуміють сказаного в них; нас же вважають ворогами і супротивниками і, подібно до вас, вбивають і мучать, коли тільки можуть; у цьому самі можете переконатися. В колишній останній юдейській війні Баркохба, вождь юдейського збурення, повелів тільки одних християн віддавати на жахливі тортури, якщо вони не відречуться від Ісуса Христа і не стануть хулити Його. В цих же книгах пророків ми знаходимо пророцтва про те, що Ісус, наш Христос, прийде, народиться від Діви і виросте, зцілятиме всяку хворобу і всяку неміч і воскрешатиме мертвих; йому заздритимуть і не пізнають — розіпнуть; помре і воскресне, і на небеса зійде, і буде, і наречеться Сином Божим; також, що деякі будуть послані Ним проповідувати це всьому родові людському, і більшість з язичників увірують в Нього. Це було передбачене до Його явлення спочатку за п’ять тисяч років, тоді за три тисячі, тоді за дві, тоді за тисячу, тоді за вісімсот; тому що згідно із родовим спадкоємством існували то ті, то інші пророки.

32.

Мойсей, перший з пророків, сказав слово в слово так: «не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів. Він прив’язує до виноградної лози осля своє і до лози кращого винограду сина ослиці своєї; миє у вині одяг свій і у крові грон вбрання своє». Тепер вам надається можливість дослідити і ретельно дізнатися, до якого часу був в юдеїв їхній власний князь і цар? До явлення Ісуса Христа, вчителя нашого і тлумача непізнаних пророцтв, як передбачено через Мойсея божественним Святим пророчим Духом: не зубожіє князь від Іуди, доки не прийде Той, Якому відкладене царство. Іуда є прабатьком юдеїв, від якого вони отримали цю назву. Після явлення Христового ви запанували над юдеями і оволоділи усією їхньою землею. А словами: «Він буде сподіванням народів» вказується, що люди зі всіх народів чекатимуть Його другого пришестя, як ви самі можете побачити і впевнитися самим ділом. Бо зі всіх племен людських чекають Того, Хто розіп’ятий в Юдеї, після смерті якого юдейська земля негайно віддана вам, як здобич війни. Слова «прив’яже до лози свого віслюка і омиє одяг свій в крові фона» були символом, який вказує на події, які мали статися з Христом, і на діла, які повинні були Ним звершитися. Осля стояло тоді при вході в одне село прив’язане до лози; Христос звелів своїм учням привести його до себе, і коли воно було приведене, Він сів на нього і увійшов до Єрусалиму, де був головний храм юдеїв, який вами зруйнований. Потім Він був розіп’ятий, щоб і решта слів пророцтва сповнилися. Бо слова «омиє одяг свій в крові грона» провіщали про страждання, яке мав Він зазнати, очищаючи Своєю кров’ю віруючих в Нього; оскільки те, що Дух Божий через пророка назвав одягом віруючих Йому людей, в яких живе сім’я від Бога, Слово. У словах «кров грона» натякається на те, що той, хто має з’явиться, хоча матиме кров, але не від людського сімені, а від Божої сили. Перша ж після Отця всього і Владики Бога Сила і Син є Слово, Яке прийняло плоть і стало людиною, — яким чином, про те скажемо потім. Як кров виноградної лози сотворив Бог, а не людина; так натякається, що ця кров вийде не від людського сімені, але від сили Божої, як сказали ми вище. І Ісая, інший пророк, про те ж пророкуючи іншими словами, сказав так: «Засяє зірка від Якова і цвіт зійде від кореня Єсеєвого, і на руку Того уповатимуть народи. Світла зірка, яка засяяла, і цвіт, який зійшов від кореня Єсеєвого, є Христос. Бо Він силою Божою народився від Діви, яка походить від сімені Якового, батька Іуди, який був, як ми сказали вище, прабатьком в юдеїв, і Єсей, за словом пророчим, був Його праотець, і син Якова та Іуди, згідно і з спадкоємством родів.

33.

І ще послухайте, як Ісая ясними словами сповістив, що Христос народиться від Діви. Сказано так: «Ось, діва в утробі прийме і народить Сина; і наречуть ім’я Йому: Емануїл, що означає з нами Бог». Що, на думку людей, є неймовірним і неможливим, те провістив Бог пророчим Духом, щоб, коли воно збудеться, не залишалися в невір’ї, але вірували, тому що воно було передбачене. Але щоб деякі, не розуміючи приведеного пророцтва, не почали докоряти нас в тому ж, в чому ми докоряємо поетів, які говорять, що Зевс сходив для плотської насолоди до жінок, я постараюся пояснити ці вислови. Слова «Ось, діва в утробі прийме» означають, що діва зачне без злягання. Бо якби зляглася вона з ким-небудь, то не була б вже діва, але Сила Божа, зійшовши на діву, осінила її і зробила так, що вона зачала, будучи дівою. І посланий у той час до Діви ангел Божий благовіствував їй такими словами: «Ось зачнеш в утробі від Духа Святого і народиш Сина, і Він наречеться Сином Всевишнього. І наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей своїх від гріхів їхніх». Так розповідають ті, які описали все, що стосується Спасителя нашого Ісуса Христа, і ми віримо їм, тому що через вищезгаданого Ісаю пророчий Дух передбачив, що Христос народиться, як я вище виклав. Під ім’ям Духа і Сили від Бога потрібно розуміти ні що інше, як Слово, яке є первонародженим у Бога, як вказав вищесказаний пророк Мойсей; і цей Дух, який зійшов на Діву й осінив її не зляганням, але силою, зробив її маючою в утробі. Ім’я ж Ісус, якщо перекласти з єврейської на грецьку мову, означає Спаситель; чому і ангел сказав Діві: «І наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх». А ті, що пророкують, бувають натхненні ні чим іншим, як Словом Божим, з цим і ви, думаю, погодитеся.

34.

Послухайте, як інший пророк, Михей, передрікав про місце, де належало народитися Йому. Він сказав так: «І ти, Вифлеєме-Єфрафо, чи малий ти між тисячами Іудиними? Бо з тебе вийде вождь, який упасе народ Мій». В Юдейській землі є одне село, віддалене від Єрусалима на тридцять п’ять стадій, в якому народився Ісус Христос, як можете дізнатися з таблиць перепису, який був при Квірині, першому нашому правителеві в Юдеї.

35.

І що Христос після народження не буде знаний для інших людей до досягнення зрілого чоловічого віку — так те і було, послухайте про те пророцтва. Ось такі: «Немовля народилося нам — Син даний нам; володарювання на раменах Його». Слова ці визначили силу хреста, до якого розіп’ятий приклав свої рамена, як це буде ясніше показане в подальшій моїй промові. І знову той же пророк Ісая, натхненний пророчим Духом, сказав: «Кожного дня простягав Я руки Мої до народу непокірливого, який ходив шляхом недобрим; вони запитують Мене про суди правди, бажають наближення до Бога». І знову в інших словах через іншого пророка говориться: «Пробили руки й ноги Мої, і за одежу Мою кидали жереб». З Давидом, царем і пророком, який це сказав, нічого такого не трапилося, але Ісус Христос був розпростертий руками і розіп’ятий юдеями, які суперечили Йому і говорили, що Він не Христос. І притому, як сказав пророк, «насміхаючись над Ним, посадили Його на судилищі і говорили: суди нас». А слова: «пробили руки й ноги Мої» були вказівкою на цвяхи, які на хресті були вбиті в руки і ноги Його. І після розп’яття Його ті, які розіп’яли, кинули жереб за Його одяг і розділили його між собою. А що справді це було, можете дізнатися з актів, складених при Понтійському Пилатові. Ще приведу пророчі слова іншого пророка, Софонії, в яких він ясно передбачив, що Христос сяде на лошаті і увійде до Єрусалима. Слова ці такі: «Радій від радости, дочко Сиону, торжествуй, дочко Єрусалиму: ось Цар твій гряде до тебе, праведний, Який спасає, достойний, Який сидить на ослиці і на молодому ослі, сині під’яремної».

36.

Коли чуєте слова пророків, що прорікаються ніби від чиєїсь особи, то не думайте, що вони виголошуються від самих натхненних мужів, але від Слова Божого, яке рухає ними. Іноді воно провіщає те, що буде, іноді говорить як від імені Владики всього і Отця Бога, іноді як від особи Христа, іноді як від імені людей, що відповідають Господеві або Отцеві Його: це саме можна побачити і у ваших письменників, де хоч один пише все, але вводить осіб, які говорять. Не розуміючи цього, юдеї, у яких знаходяться книги пророків, не впізнали Христа, коли Він прийшов, та й нас зненавиділи, коли говоримо, що Він прийшов, і доводимо, що Він розіп’ятий ними, як і було наперед сказано.

37.

Щоб і це було ясним для вас, ось які слова від імені Отця сказані вищезгаданим пророком Ісаєю: «Віл знає володаря свого, і осел — ясла господаря свого; а Ізраїль не знає Мене, народ Мій не розуміє. На жаль, народ грішний, народ обтяжений беззаконням, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа». І ще в іншому місці той самий пророк говорить також від імені Отця: «Який дім побудуєте Мені? — говорить Господь. Небо — престол Мій, і земля — підніжжя ніг Моїх». І ще у іншому місці: «Новомісяччя ваші і свята ваші ненавидить душа Моя, і великого дня посту і неробства не терплю. І коли ви простягаєте руки ваші, не почую вас — ваші руки повні крові. І якщо принесете мені пшеничну муку або куріння — це мерзота для Мене; жиру баранів і крові волів не хочу. Бо хто вимагав цього від рук ваших? Зніми кайдани неправди, розв’яжи пута ярма і розірви усяке ярмо; розділи з голодним хліб твій». Тепер можете судити і про те, яким є вчення, що пропонується пророками від імені Божого.

38.

Коли ж говорить пророчий Дух від лиця Христа, він віщає так: «Простягав Я руки Мої до народу непокірливого, який ходив шляхом недобрим». І ще: «Я віддав хребет Мій тим, що б’ють, і щоки Мої тим, що уражають; лиця Мого не закривав від наруг і обпльовання. І Господь Бог допомагає Мені: тому Я не соромлюся, тому Я тримаю лице Моє, як кремінь, і знаю, що не залишуся у соромі. Близько Той, Хто виправдав Мене». І знову говорить: «Вони розділили ризи Мої і пробили Мої ноги і руки. Я лягаю і сплю, і встаю, бо Господь заступить мене». І знову говорить: «Зневажали устами, киваючи головою, кажучи: нехай спасе самого себе». Все це звершене юдеями над Христом, як ви самі можете дізнатися. Бо коли Він був розіп’ятий, вони, ворушивши вустами і киваючи головою, говорили: «Той, хто воскресив мертвих, нехай спасе Себе Самого».

39.

А коли пророчий Дух говорить як той, що провіщає майбутнє, тоді говорить так: «Від Сиону вийде закон, і слово Господнє — з Єрусалима. І буде він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала і списи свої — на серпи: не підніме народ на народ меча і не будуть більше вчитися воювати». В тому, що це так було, можете самі впевнитися. З Єрусалиму люди, числом дванадцять, вийшли в світ, і притому люди неписьменні, такі, що не уміють говорити, але силою Божою сповістили всьому роду людському, що послані Христом навчити всіх Божому слову. І ми, які раніше один одного вбивали, не тільки не ворогуємо з ворогами, але, щоб не сказати неправди і не обманути тих, які чинять допити, з радістю сповідуємо Христа і помираємо. Звичайно, нам можна було б користуватися в цьому випадку словами: присягався язик, а розум не присягався. Але смішно було б — тоді як воїни, які присягаються вам і вписані на службу тримаються даного слова і віддають перевагу цьому над власним життям і батьками, і батьківщиною, і всім домашнім, не дивлячись на те, що ви не можете надати їм нетлінної нагороди, — якби ми, бажаючи нетління, не переносили всього для отримання бажаного від Того, Який може дати.

40.

Послухайте, як на перед сказано і про тих, які проповідували вчення Його і сповістили Його явлення. Вищезгаданий пророк і цар пророчим Духом сказав так: «День дневі сповіщає про них, і одна ніч дає ночі звістку. Нема ні народу, ні говору, де не чувся б голос їхній. По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце, і воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє». Понад це, я вважаю корисним і пристойним згадати і про інші пророцтва того ж самого Давида. З них вам можна дізнатися, як повеліває людям жити пророчий Дух і як сповіщає, що на Христа повстане Ірод, цар Юдейський, і самі юдеї, і Пилат, який був у них правителем, зі своїми воїнами; що увірують в Нього люди із всякого народу; що Бог називає Його Сином Своїм і обіцяв підкорити Йому всіх ворогів; також, що демони прагнуть уникнути, наскільки їм можна, влади Отця всього і Владики Бога і влади Христової; і як Бог закликає всіх до покаяння раніше настання дня судного. Сказано так: «Блажен муж, що не йде на раду нечестивих і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить. Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч. І буде він, як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним. Не так нечестиві, не так: вони як порох, що вітер змітає з лиця землі. Тому не встоять нечестиві на суді, і грішники на зібранні праведних. Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине. Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне? Повстають царі землі і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його. «Розірвемо, кажуть, пута їхні й скинемо з себе ярмо їхнє». Той, Хто живе на небесах, посміється з них: Господь осоромить їх. Тоді Він заговорить до них у гніві Своїм і обуренням Своїм розжене їх. Я ж поставлений від Нього Царем над Сионом — горою святою Його. Сповіщаю волю Господню. Господь сказав до Мене: «Ти Син Мій, Я нині породив Тебе». «Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє. Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх». Отже, нині зрозумійте, царі, навчіться, всі судді землі. Служіть Господу зі страхом і радійте Йому з трепетом. Вшануйте Сина, щоб не прогнівався Господь і щоб не загинули ви, зійшовши з путі праведної, бо скоро запалає гнів Його. Блаженні всі, хто надіється на Нього».

41.

І знову в іншому пророцтві пророчий Дух, сповіщаючи через того ж Давида, що Христос після розіп’яття Свого царюватиме, сказав так: «Співай Господу, вся земле, благовістіть з дня у день спасіння Його; бо великий Господь і славний, страшніший за всіх богів. Тому що всі боги народів — ніщо, а Господь небеса сотворив. Слава і велич перед лицем Його, могутність і радість на місці святому Його. Воздайте Господу славу і честь. Візьміть дар, ідіть перед лице Його, поклоніться Господу у величі святині Його. Тремти перед Ним, уся земле, бо Він заснував вселенну, вона не похитнеться. Нехай веселяться народи: Господь царює».

42.

Але коли пророчий Дух говорить про майбутнє як про таке, що вже було, як це можна відзначити у наведених вище словах, то, щоб ця обставина не служила виправданням для читачів в їхньому нерозумінні, я поясню і це. Оскільки майбутнє цілком відоме Йому, то Він наперед говорить, як вже про те, що відбулося. Для того, щоб це дійсно так сприймати, вникніть розумом в наступне. Давид прорік вищенаведені слова за тисячу п’ятсот років раніше того, як Христос, ставши людиною, був розіп’ятий, і ніхто з тих, хто був раніше Його, своїм розп’яттям не приніс радості народам, та й після Нього також. Але наш Ісус Христос, будучи розіп’ятий і померши, воскрес і воцарився, зійшовши на небо; і те, що ним сповіщене через апостолів у всіх народах, служить радістю для очікуючих обіцяного від Нього нетління.

43.

Але щоб хтось із того, що вище сказане мною, не зробив висновок, ніби ми говоримо, що події відбуваються з необхідності долі, оскільки вони проречені за передбаченням, то зруйную і це. Ми навчені пророками, що кожному за достоїнством вчинків воздаються або покарання і муки, або нагороди, ми оголошуємо це за істину. Бо якщо це не так, але все виходить від долі, то в нас повністю немає свободи. Якщо долею визначено одному бути добрим, а іншому — порочним, то один не був би достойний похвали, а інший — осуду. Знову ж таки, якби рід людський не мав здатності вільно уникати порочного і обирати добре, то він не був би ні в чому винний, що б не робив. Але те, що він свобідно або чинить добре, або грішить, ми таким чином доводимо, що одна і та ж людина переходить до протилежних речей; а якби їй було визначено долею бути або порочною, або чесною, то вона не була б здатною до таких протилежностей і не могла б багато разів змінюватися. Тому не були б одні добрими, а інші злими. Бо тоді ми стверджували б, що доля є причиною пороків, але між іншим чинить щось всупереч самій собі; чи належало б нам визнати за істину вищесказане положення про те, що немає ні чесноти, ні пороку, але тільки в думці розрізняється добре або погане; а це, як показує істинний розум, є найбільшим нечестям і беззаконням. Дію долі ми допускаємо в тому, що тим, які обирають добре, належить достойна винагорода, так само як і тим, які обирають протилежне, — відповідне покарання. Тому що людину сотворив Бог не такою, як інше творіння, наприклад, дерева і чотириногих, які не можуть діяти свобідно. Інакше вона не була б достойною винагороди або похвали, як би свобідно не обирала добре, але, будучи створеною такою, не могла б бути наказана справедливо, як би була такою не сама по собі, але тому, що не могла б бути інакшою, ніж такою, якою вона народилася.

44.

Цьому навчив нас Святий Дух пророчий, Який свідчить через Мойсея, що першоствореній людині Бог сказав таким чином: «Ось, Я сьогодні запропонував тобі життя і смерть, добро і зло — вибери добро». І ще через Ісаю, іншого пророка, ніби від імені Отця всього і Владики Бога про це сказано так: «Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх, навчіться чинити добро, захищайте сироту, заступайтеся за вдову; прийдіть — і розсудимо, — говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, — як сніг убілю, якщо будуть червоні, як пурпур, — як вовну убілю. Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі; якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо уста Господні говорять». Слова «меч пожере вас» не означають, що мечами будуть вбиті неслухняні; але меч Божий є вогонь, їжею якого є ті, які наважуються робити зло. Тому і сказано: «меч пожере вас, бо уста Господні сказали це». Якби говорив пророк про меч, який січе і відразу перестає, то не сказав би «пожере». І Платон, говорячи, що «провина є в людині, яка обирає, а Бог не винний», запозичив це від пророка Мойсея. Бо Мойсей древніший за всіх грецьких письменників. Та й в усьому, що філософи і поети говорили про безсмертя душі, про покарання після смерті, про споглядання небесного і про подібні предмети — це взяли вони від пророків, через них могли вони це зрозуміти і висловити. Тому у всіх, здається, є насіння істини, але вони не точно зрозуміли їх, в чому викриваються тим, що самі собі протирічать. Таким чином, коли говоримо, що майбутні події були передбачені, говоримо не те, що вони ніби здійснюються з потреби долі, але те, що Бог, знаючи наперед майбутні справи всіх людей, визначає в Собі те, що кожна людина повинна отримати подяку за свої діла, передбачає через пророчого Духа, що вони отримують від Нього відповідно до достоїнства своїх вчинків: через це Він завжди закликає людський рід до нової уваги і напруги, показуючи Своє піклування і промисел про нього. Але за дією злих демонів визначене покарання тим, хто почне читати книги Істаспа або Сивіли, або пророків, щоб страхом відвернути людей, які читають, від напоумлення доброму і утримати їх у своєму рабстві; чого, втім, вони не можуть зробити назавжди; тому що не тільки ми самі безбоязно читаємо ці книги, але і вам, як бачите, подаємо на розсуд, будучи впевненні, що вони сподобаються всім. І хоч би ми переконали в тому не багатьох, але придбаємо з цього вельми багато користі; бо, як добрі працівники, отримаємо від Господа нагороду.

45.

Що Отець всього Бог вознесе Христа після воскресіння Його з мертвих на небо і утримає Його до тих пір, поки вразить демонів, що ворогують на Нього і поки не наповниться число праведних і доброчесних, яких він передбачив і для яких не привів ще у виконання Своє визначення, — послухайте слова пророка Давида. Вони такі: «Сказав Господь Господу моєму: «Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх. Жезл сили Твоєї пошле Господь із Сиона; царюй посеред ворогів Твоїх. З Тобою народ Твій, у день сили Твоєї, у світлостях святих Твоїх. «Із утроби раніше віків Я породив Тебе». Словами «жезл сили Твоєї пошле Господь із Сиона» вказує наперед те могутнє вчення, яке Його апостоли, вийшовши з Єрусалиму, проповідували всюди, і хоча смерть визначена тим, які навчають або взагалі сповідують ім’я Христове, але ми всюди самі приймаємо його й інших навчаємо. Якщо ж і ви читатимете ці слова налаштовані вороже, то, як я вище сказав, не зможете зробити більше нічого, як вбити: це не приносить найменшої шкоди, а вам і всім, які несправедливо переслідуєте нас, і нерозкаяним готує вічну муку у вогні.

46.

Але щоб хтось для відвертання людей від нашого вчення не зробив безрозсудного заперечення, що, за нашими словами, Христос народився за 150 років при Квірині, а викладав повчання, яке ми приписуємо Йому, не набагато пізніше при Понтії Пилатові і звідси не зробив висновок, що невинними є всі люди, які народилися до Нього, — я заздалегідь вирішу ці труднощі. Ми навчені, що Христос є першонародженим від Бога, і ми вище оголосили, що Він є Слово, Якому причасний увесь людський рід. Ті, які жили згідно зі Словом, є християни, хоч би вважалися за безбожників: такі між еллінами — Сократ і Геракліт та подібні до них, а з варварів — Авраам, Ананія, Азарія і Мисаїл та Ілля і багато інших; переказувати їхні дії або імена була б, я знаю, відчутна стома, і тепер я утримаюся від цього. Таким чином, ті, що раніше були, які жили супроти Слова, були безчесними, ворожими Христу і вбивцями людей, які жили згідно зі Словом, а ті, які жили і нині живуть згідно з ним, є християни, безстрашні і спокійні. З якої ж причини силою Слова, з волі Отця всього і Господа Бога, Він народився, як людина, через Діву і був названий Ісусом, був розіп’ятий, помер і воскрес, і зійшов на небо — це може зрозуміти той чоловік з того, який подумає над тим, про що я раніше говорив так докладно; і оскільки тепер немає потреби в розкритті цього предмета, то я перейду до більш необхідних доказів.

47.

Послухайте, що сказано пророчим Духом про спустошення землі Юдейської. Його слова вимовлені як ніби імені того народу, який дивується з того, що сталося. Їхня суть така: «Сион став пустим, зробився пустелею; Єрусалим спустошений. Дім освячення нашого і слави нашої, де батьки наші прославляли Тебе, спалений вогнем, і всі коштовності наші розграбовано. І Ти терпів усе це і мовчав, і смиряв нас жорстоко». А що Єрусалим спустошений, як передбачено, це вам відомо. Про опустіння його і про те, що нікому з юдеїв не дозволено буде там жити, сказано пророком Ісаєю так: «земля ваша спустошена, поля ваші на ваших очах пожирають чужі, і ніхто з них не житиме в ній». І ви добре знаєте, що спостерігається вами, щоб ніхто не був в ньому, і що страта призначена тому юдеєві, який буде захоплений при вході в нього.

48.

Послухайте, якими словами було передбачено про нашого Христа, що Він зцілятиме всякі хвороби і воскрешатиме померлих. Їхня суть така: «Прийде і спасе вас. Тоді кульгавий скакатиме, як олень, і язик німого буде співати, сліпі прозріють, прокажені очистяться і мертві воскреснуть і ходитимуть». Те, що він звершив це, ви можете дізнатися з актів, складених при Понтійському Пилатові. Таким чином, провіщено пророчим Духом і те, що він буде вбитий разом з тими, які уповають на Нього, послухайте, що сказане Ісаєю. Сказано так: «Праведник помирає, і ніхто не приймає цього до серця; і мужі благочестиві підносяться від землі, і ніхто не помислить, що праведник підноситься від зла і його гріб буде в мирі: він взятий з-поміж нас».

49.

І знову послухайте, як сказано через того ж Ісаю, язичницькі народи, які не очікували Його, поклоняться Йому, а юдеї, які завжди очікують, не пізнають Його, коли Він прийде. Слова ці сказані ніби від імені самого Христа, і суть їх така: «Я відкрився тим, що не запитували про Мене; Мене знайшли ті, що не шукали Мене. Ось Я! Ось Я! говорив Я народові, який не іменувався ім’ям Моїм. Кожного дня простягав Я руки Мої до народу непокірливого, який ходив шляхом недобрим за своїми думками, до народу, який постійно ображає Мене в лице». І дійсно, юдеї, що мають в руках пророцтва і завжди чекають пришестя Христа, не пізнали Його, і не тільки не пізнали, але і відкинули, а язичники, які ніколи не чули про Христа доти, поки Його апостоли не прийшли з Єрусалима і не сповістили про Нього, і не передали пророцтва, з радістю і вірою відійшли від ідолів і вдалися через Христа до ненародженого Бога. Були відомі наперед ті лихослів’я, які розголошуватимуть про тих, що сповідують Христа, і які жалюгідні ті, які хулять Його і вважають за краще дотримуватись древніх обрядів; послухайте, як в коротких словах сказано про це Ісаєю. Сказано так: «горе тим, які гірке вважають солодким, і солодке — гірким».

50.

Послухайте пророцтво і про те, що Він, ставши для нас людиною, зазнав страждання і безчестя і що Він знову прийде зі славою. Ось воно: «Тому Я дам Йому частку між великими, і з сильними буде ділити здобич за те, що віддав душу свою на смерть і до злочинців приєднаний був, тоді як Він поніс на Собі гріх багатьох і за злочинців зробився заступником. Ось, раб Мій буде благоуспішний, підніметься і піднесеться, і звеличиться. Як багато хто дивувався, дивлячись на Тебе — настільки був спотворений більше за будь-яку людину лик Його, і вигляд Його — більше за синів людських! Так багато народів приведе Він у здивування; царі закриють перед Ним уста свої, тому що вони побачать те, про що не було говорено їм, і дізнаються те, чого не чули. Господи, хто повірив почутому від нас і кому відкрилася сила Господня? Бо Він зійшов перед Ним, як пагін і як паросток з землі сухої; немає у Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було у Ньому вигляду, який приваблював би нас до Нього. Він був зневажений і принижений перед людьми, муж скорбот, що пізнав болісті, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був зневажуваний, і ми ні у що ставили Його. Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби. Але Він був укритий виразками за гріхи наші і мучений за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися. Усі ми блукали, як вівці, були збочені кожен на свою дорогу: і Господь поклав на Нього гріхи усіх нас. Він був мучений, але страждав добровільно і не відкривав уст своїх; як агнець, Він був ведений на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, безмовний, так Він не відкривав уст Своїх. Від пут і суду Він був узятий». Після розп’яття Його всі Його залишили і відреклися від Нього; але потім, коли повстав Він з мертвих, явився їм і навчив читати пророцтва, в яких все це було передбачено, і коли побачили вони Його, Який сходить на небо, і увірували, і прийняли силу, звідти Ним послану від Нього, то пішли до всього роду людського, почали навчати цьому і отримали ім’я апостолів.

51.

Далі, щоб показати нам, що Той, Хто страждає, таким чином має недослідимий рід і царюватиме над своїми ворогами, пророчий Дух сказав так: «Від пут і суду був узятий; але рід Його хто пояснить? Бо Він відірваний від землі живих; за злочин народу Мого перетерпів покарання. Йому призначали гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив гріха, і не було неправди в устах Його. Але Господу вгодно було уразити Його і Він віддав його на муки; коли ж душа Його принесе жертву умилостивления, Він побачить потомство вічне, і воля Господня благоуспішно буде виконуватися рукою Його. На подвиг душі Своєї Він буде дивитися із задоволенням; через пізнання Його Він, Праведник, Раб Мій, виправдає багатьох, і гріхи їхні на Собі понесе. Тому Я дам Йому частку між великими, і з сильними буде ділити здобич за те, Що віддав душу Свою на смерть, і до злочинців приєднаний був, тоді як Він поніс на Собі гріх багатьох і за злочинців зробився заступником». Про те, що на небо Він вознесеться, як було передречено, послухайте сказано так: «Підніміть, врата, верхи ваші, підніміться, врата вічні, — і ввійде Цар слави! Хто є Цар слави? Господь кріпкий і сильним, Господь могутній в бою». А як із небес прийде Він зі славою, послухайте, що сказано про це пророком Єремією. Слова його такі: «Із хмарами небесними йшов ніби Син Людський і ангели Його з Ним».

52.

Отже, коли ми доводимо, що все те, що вже збулося було провіщене пророками раніше, ніж воно здійснилося, то необхідно і потрібно вірити, що неодмінно збудеться і те, що так само передбачене, але ще має колись здійснитися. Бо яким чином сповнилися невідомі події, передбачені раніше, таким само чином збудеться й інше, хоча не знають того і не вірять. Пророки передбачили два пришестя Христових: одне, яке вже було, у вигляді людини неславної і страждаючої, інше, коли Він, як сповіщено, з славою прийде з небес, оточений Своїм ангельським воїнством, і коли воскресить тіла всіх померлих людей, і тіла достойних зодягнуться в нетління, а тіла нечестивих, здатні вічно відчувати, пошле разом з злими демонами у вічний вогонь. Те, що це передбачено, я доведу. Пророк Єзекиїль говорив так: «І стали зближатися кістки, кістка з кісткою своєю, і плоть виросла», і «всяке коліно поклониться Господеві, і всякий народ прославить Його». Про те, що відчуватимуть і як мучитимуться нечестиві, також послухайте сказане, що: «Черва їх не помре, і вогонь їх не згасне. І вони розкаються тоді, коли не буде від того ніякої користі». Що говоритимуть і робитимуть люди юдейські, коли побачать Його, який прийшов у славі, про це пророком Захарією пророчо сказано так: «Повелю чотирьом вітрам зібрати розсіяних дітей, повелю півночі принести і півдню не забороняти». І тоді буде в Єрусалимі велике нарікання, не нарікання уст і губ, але нарікання серця, і роздиратимуть не одяг свій, але думки. Заплачуть вони коліно за коліном і подивляться на Того, Якого прокололи, і скажуть: «Чому Ти, Господи, попустив нам відхилитися від шляху Твого? Слава, яку благословили батьки наші, стала нам в наругу».

53.

Я міг би привести багато й інших пророцтв, але утримуюся, вважаючи ці достатніми для переконання тих, які мають вуха, здатні до слухання і розуміння: такі, думаю, самі можуть зрозуміти, що ми говоримо не так, як в байках про уявних синів Юпітера, які тільки говорили, але не-могли довести їхніх слів. Яким би чином повірили ми Людині розіп’ятій, що Вона є Первісток ненародженого Бога і здійснить суд над всім родом людським, якби не знаходили ми свідчень, передбачених про Нього раніше, ніж Він прийшов і став людиною, і якби не бачили, що точно так і збулося, тобто, що земля юдейська спустошена, що люди зі всякого народу увірували в Нього за допомогою вчення Його апостолів, і кинули древні звичаї, в яких вони неправдиво жили, оскільки ми на собі це бачимо і знаємо, що християни з язичників численніші і більш ревні за християн з юдеїв і самарян. Язичниками пророчий Дух називає всі інші народи, а юдейське і самарянське плем’я називається Ізраїлем і домом Якова. І я приведу пророцтво, в якому передбачено, що віруючих буде більше з язичників, ніж з юдеїв і самарян. Сказано про це так: «Звеселися неплідна, яка не народжувала, розкрийся і вигукни та, яка не боліла черевом, тому що набагато більше дітей у самотньої, ніж у тієї, що має чоловіка». Тому що всі народи були далекі від істинного Бога і служили ділу рук, а юдеї і самаряни, маючи передане їм через пророків Слово Боже, завжди чекали Христа, не пізнали Його, коли Він прийшов, виключаючи небагатьох, про яких пророчий Дух Святий передбачив через Ісаю, що вони спасуться. Він ніби від їхнього імені сказав: «Якби Господь Саваоф не залишив нам невеликого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморі». Содом і Гомора, за розповіддю Мойсея були містами нечестивих людей, які знищив Бог, спаливши вогнем і сіркою, так що ніхто з їхніх жителів не врятувався, окрім одного чужоземця, родом халдея, на ім’я Лот, з яким врятувалися і дочки його. Охочі можуть побачити і нині всю їхню країну, порожню, спалену і таку, що досі залишається безплідною. На доказ того, що віруючі з язичників були передбачені як рівні і тверді у вірі, я приведу те, що сказав пророк Ісая. Він сказав так: «Усі ці народи необрізані, а увесь дім Ізраїлів з необрізаним серцем». Така велика кількість ясних свідчень може справедливо викликати переконання і віру в тих, які люблять істину, а не йдуть за порожніми думками і керуються пристрастями.

54.

Ті, які викладають нечувані розповіді поетів, не надають юнакам, що вчаться, ніяких доказів; і я кажу, що все це сказане для обману і розбещення роду людського за дією злих демонів. Вони, почувши пророцтва пророків про те, що прийде Христос і нечестиві люди будуть покарані вогнем, зробили, щоб багато хто назвався синами Зевса, думаючи цим вчинити так, щоб люди оповіді про Христа вважали за чудесні казки, подібні до тих, які були розказані поетами. Це було поширено у греків і у всіх інших народів, де, як вони чули з переказів пророків, мало бути більше віруючих в Христа. І я доведу, що вони, почувши слова пророків, неправильно їх зрозуміли, а як заблудлі підлаштовувалися тільки до того, що було сказане про нашого Христа. Пророк Мойсей, як я сказав, був древнішим за всіх письменників, і через нього, як я раніше згадав, промовлене таке пророцтво: «Не зубожіє князь від Іуди і вождь від чресл його, доки не прийде Той, Якому відкладено, і Він буде сподіванням народів; Він прив’яже до виноградної лози свого віслюка і омиє одяг свій в крові грона». Демони, почувши ці пророчі слова, сказали, що Діоніс народився від Зевса, і передали, що він був винахідником винограду, і осла поміщають в його таїнствах і навчили, що він був розтерзаний і зійшов на небо. І оскільки в пророцтві Мойсея не зазначено ясно, чи Син Божий той, хто має прийти і їздити на осляті і чи залишиться він на землі або зійде на ньому на небо; і так як ім’я лошати могло означати лоша від осла чи від коня, то, не знаючи, кого зобразити символом свого пришестя — молодого осла чи коня, той, про якого пророкується, і чи Божий він Син, як я вже сказав, чи людський, вони оголосили про Беллерофонта, що він, будучи людиною від людей, на коні Пегасі зійшов на небо. А коли почули від іншого пророка, Ісаї, що Христос народиться від Діви і Сам собою зійде на небо, теж саме сказали про Персея. І коли дізналися, що Він, як передбачено в наведених вище пророцтвах, «сильний, як велетень, готовий йти в дорогу», то сказали, що Геркулес був сильний і обійшов всю землю. Коли ж знову почули пророцтва про Нього, що Він зцілятиме всяку хворобу і воскрешатиме мертвих, уявили собі Ескулапія.

55.

Але ніде жодного з так званих синів Зевса вони не уявляли розп’ятим, бо їм це і на думку не приходило, тому що все, що сказане стосовно цього, було сказане символічно, як відзначалося вище. Хрест, як передбачив пророк, є найбільший символ сили і влади Христової, як це видно і з предметів тих, що підлягають нашому спостереженню. Розгляньте всі речі в світі, чи влаштовується щось без цієї форми і чи може бути без неї взаємний зв’язок? По морю не можна плавати, якщо на кораблі не є справним той трофей, який називається вітрилом, землі не можна орати без хрестоподібної форми: ті, що копають землю, так само, як і ремісники, виконують свою роботу не інакше, як за допомогою знарядь, що мають цю форму. І зовнішній вигляд людини відрізняється від вигляду безрозсудних тварин тільки тим, що вона пряма і має можливість простягати свої руки, і на своєму обличчі має так званий ніс, що тягнеться від лоба, за допомогою якого тварина дихає і який являє не що інше, як фігуру хреста. Про це сказано пророком так: «дихання перед лицем нашим Христос Господь». І ваші символи представляють силу хрестоподібної форми. Я розумію прапори і трофеї, з якими ви повсюди здійснюєте свої урочисті ходи, виявляючи в них знаки вашої влади і сили, хоча ви робите це, самі не роздумуючи про це. І ви поміщаєте зображення померлих у вас імператорів на тій же фігурі, і в написах називаєте їх богами. Отже, переконавши вас по можливості словом і видимим образом, ми знаємо, що вже не будемо винні, хоча ви і не повірите, хоча з нашої сторони зроблене і виконано все належне.

56.

Не достатньо було злим демонам раніше явлення Христа сказати, що були у Зевса так звані сини: але і після того, як Він з’явився і жив серед людей, коли вони дізналися, яким чином провіщено про Нього пророками, і побачили, що у всякому народі вірують в Нього і чекають Його, то знову, як я вище сказав, виставили вони інших, Симона і Менандра з Самарії, які своїми магічними чудесами багатьох спокусили і дотепер тримають в омані. Симон, як я вже сказав, був у вас в столиці Римі за кесаря Клавдія, і так здивував священний сенат і народ римський, що його визнали за Бога і на його честь спорудили статую, подібну до інших богів, у вас шанованих. Тому я прошу, щоб священний сенат і ваш народ разом з вами прийняв до відома мій захист, щоб, якщо хто тримається вчення симонового, міг дізнатися істину і уникнути помилки; а ви, якщо буде вам угодно, зруйнуйте його статую.

57.

Не можуть злі демони запевнити в тому, що немає вогненної муки для покарання нечестивих, — так само, як не могли вони зробити і того, щоб Христос, коли Він прийшов, залишився непізнаним. Вони можуть зробити тільки те, щоб ті, які живуть безрозсудно, були вихованими в пристрастях і поганих звичаях, прихильні до порожніх думок, нас знищували і ненавиділи; тоді як ми не тільки не ненавидимо їх, але, як вище сказано, жаліємо і бажаємо переконати їх, щоб змінилися. Ми не боїмося смерті, оскільки відомо, що ми неодмінно помремо, і немає нічого нового, а все одне і теж буває в теперішньому стані речей; якщо насолода цим може займати тих, які насолоджуються хоча б рік, то вони повинні навернутися до нашого вчення, щоб назавжди позбутися страждань і потреб. Але якщо не вірять, що щось буде після смерті, вважаючи, що померлі переходять в стан нечуттєвості, то цим надають нам послугу, звільняючи нас від тутешніх страждань, а самих себе виявляють злими, людиноненависниками і послідовниками порожніх думок, тому що вбивають не для того, щоб нам надати свободу, але вбивають, щоб позбавити нас життя і задоволення.

58.

І Маркіона з Понта, як я вище сказав, виставили злі демони: він і нині навчає не визнавати Бога Творця всього небесного і земного, ні провіщеного пророками Христа, Сина Його; але проповідує якогось іншого Бога, вищого від Творця всього, так само, як і іншого Сина. І багато хто вірить цій людині як одній, яка знає істину, і сміються над нами; не мають ніякого доказу своїх думок, але безрозсудно захоплені, як агнці вовком, стають їжею безбожного вчення і демонів. Бо так звані демони тільки про те і дбають, щоб відвести людей від Бога Творця і Його Першонародженого Христа Бога, і тих, які не можуть піднятися від землі, вони прикували і прицвяхували до земних і рукотворних речей, а тих, які прагнуть до споглядання Божественного, непомітно спокушають, і якщо вони не мають здорового глузду і не ведуть чистого і безпристрасного життя, ввергають їх в нечестя.

59.

А щоб ви знали, що Платон запозичив від наших вчителів, тобто з розповідей, викладених пророками, коли він говорив, що Бог змінив потворну речовину і сотворив світ, — послухайте, як те саме дослівно сказане Мойсеєм, про якого було раніше згадано, як про першого і древнішого пророка, ніж еллінські письменники: через нього пророчий Дух, сповіщаючи, як і з чого на початку Бог сотворив світ, сказав так: «На початку сотворив Бог небо і землю. Земля ж була безвидна і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водою. І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло». Таким чином, Платон та інші, які говорять, одне і те ми самі навчилися, та й ви також можете переконатися, що Божим словом створений увесь світ з речовини, зображеної вище Мойсеєм. Навіть те, що називається у ваших поетів Еребом, — ми знаємо — раніше згадувалося Мойсеєм.

60.

І те, що у Платона в Тимеї говориться у фізіологічному відношенні до Сина Божого, коли говориться, що Він (Бог) оселив Його у вселенній на зразок букви «X», він також запозичив у Мойсея. Бо в Мойсеєвих писаннях розповідається, що тоді, як ізраїльтяни вийшли з Єгипту і були в пустелі, на них напали отруйні тварини, єхидні і гаспиди, і різні змії, що винищували народ; і Мойсей, за натхненням і дією Божою, взяв мідь і зробив образ хреста і поставив його у святій скинії, і сказав народу: якщо ви подивитеся на цей образ і увіруєте, ви спасетеся через нього. Внаслідок того змії, як написав Мойсей, почади вмирати, а народ через такий засіб уникнув смерті. Платон прочитав це і, не знаючи точно і не подумавши, що то був образ хреста, а бачачи тільки фігуру букви «X», сказав, що сила, найближча до першого Бога, була у все-ленній подібною до букви «X». І його згадка про третього сталася, як я вже сказав, від читання слів Мойсея, що дух Божий носився над водами; бо він друге місце дає Слову Божому, яке, за його словами, поміщене у вселенній подібним до букви «X», а третє місце — Духу, про Якого сказано, що Він носився над водами, кажучи: третє біля третього. Послухайте, як пророчий Дух сповістив через Мойсея про майбутню пожежу; він сказав так: «вічний вогонь зійде у гніві Моєму, палить до пекла глибинного». Отже, не ми тримаємося думок таких же, як інші, але всі наслідують і повторюють наше вчення. У нас можна слухати і дізнатися це від тих, які і букв не знають, від людей невчених і таких, що говорять варварською мовою, але мудрих і сповнених вірою і духом, при всьому тому, що деякі з них є сліпими і позбавленими зору. З цього можна зрозуміти, що це вчення вийшло не від людської мудрості, але виголошене силою Божою.

61.

Тепер викладу, яким чином ми присвятили самих себе Богу, оновившись через Христа, щоб, якщо пропущу це, не подумали про мене, що я лукавлю у своєму поясненні. Хто переконається і повірить, що це вчення і наші слова істинні, і пообіцяє жити згідно з ними, тих вчать, щоб вони з молитвою і постом просили у Бога відпущення колишніх гріхів, і ми молимося і постимо разом з ними. Потім ми приводимо їх туди, де є вода, і вони відроджуються так само, як ми самі відродилися, тобто омиваються водою в ім’я Бога Отця і Владики усього і Спасителя нашого Ісуса Христа, і Духа Святого. Бо Христос сказав: «Якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого» Кожному відомо, що, народившись одного разу, не можливо знову увійти в утробу ту, яка народила. І пророком Ісаєю, як я раніше згадував, сповіщено, яким чином ті, що згрішили і каються, можуть звільнитися від гріхів. Сказано так: «Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх, навчіться чинити добро, захищайте сироту, заступайтеся за вдову; прийдіть — і розсудимо, говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, — як сніг убілю, якщо будуть червоні, як пурпур, — як вовну убілю. Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі; якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо уста Господні говорять це». І ми отримали від апостолів наступну підставу для такої дії. Оскільки ми не знаємо свого першого народження і з необхідності народилися з вологого сімені через взаємне злягання батьків, і виросли в поганій вдачі і за поганим способом життя: тому, щоб не залишатися нам дітьми необхідності і невідання, але бути дітьми свободи і знання, і щоб отримати нам відпущення колишніх гріхів — у воді знаменується, який хоче відродитися і який розкаявся у гріхах — ім’я Отця всього і Владики Бога. Це одне ім’я промовляє той, хто веде до купелі того, хто приймає омивання, тому що ніхто не може сказати ім’я невимовного Бога; якщо ж хто і наважився б сказати, що воно є, той вчинив би жахливе безумство. А омивання це називається посвяченням, тому що посвячуються розумом ті, які пізнають це. І при імені Ісуса Христа, розіп’ятого при Понтійському Пилатові, і при імені Духа Святого, Який через пророків провістив все, що стосується Ісуса, омивається просвічуваний.

62.

І демони, почувши про це омивання, яке було сповіщене пророком, зробили так, що ті, які входять в їхні храми і хочуть наблизитися до них для звершення зливань і курінь, окроплюють себе, і навіть так роблять, що люди йдуть і повністю омиваються перед тим, як увійти в посвячені їм храми. Навіть і те, що жерці тим, які входять в храми, бажаючи здійснювати свої моління, повелівають скинути взуття, демони зробили через наслідування, перейнявши з подій, що сталися зі згаданим вище пророком Мойсеєм. Тоді як Мойсеєві заповідано було йти до Єгипту і вивести народ ізраїльський, який знаходився там, одного разу, коли в Аравійській землі він пас овець свого дядька по матері, з ним наш Христос розмовляв у вигляді вогню з тернового куща і сказав: «Зніми взуття твоє і наблизься, і слухай». Він, роззувшись, наблизився і почув повеління йти в Єгипет і вивести народ ізраїльський, що знаходився там, і отримав могутню силу від Христа, Який говорив з ним у вигляді вогню; і він пішов, і вивів народ, зробивши великі і дивні діла, про які, якщо ви бажаєте знати, можете довідатися детально з його писання.

63.

Всі юдеї і нині навчають, що говорив з Мойсеєм Бог безіменний. Через що пророчий Дух викривав їх через вищесказаного пророка Ісаю, і сказав, як раніше згадував я: «віл знає власника свого і осел ясла господаря свого; Ізраїль же не знає Мене, і народ не зрозумів Мене». Також, Ісус Христос, викриваючи юдеїв за те, що вони не знали, що є Отець і що є Син, сказав так: «Ніхто не знає Отця, тільки Син, ні Сина, тільки Отець і ті, яким відкриє Син». Словом Божим є Син Божий, як я вище сказав. Називається Він і ангелом, і апостолом, бо Він сповіщає все, що потрібно знати, і посилається для відкриття того, що сповіщається, оскільки сам Господь сказав нам: «хто слухає Мене, Той слухає Того, Хто послав Мене». І це буде ясно з Мойсеєвих писань. В них сказано так: «І говорив Мойсеєві ангел Божий в полум’ї вогню з тернового куща і сказав: Я Сущий, Бог Аврама, Бог Ісаака, Бог Якова, Бог батьків твоїх. Піди в Єгипет і виведи народ мій». Що за тим послідувало, можете, якщо хочете, дізнатися із них: все тут написати неможливо. А слова ці сказані на доказ того, що Ісус Христос є Син Божий і апостол, Який раніше був Словом, — іноді у вигляді вогню, іноді в образі безтілесних, нині за волею Божою, став для роду людського людиною, зазнавши страждання, яким він за дією демонів був підданий божевільними юдеями. Юдеї, не дивлячись на те, що прямо сказано в писаннях Мойсея: «І говорив ангел Божий до Мойсея у вогні, палаючому в терновому кущі, і сказав: Я Сущий, Бог Аврама і Бог Ісаака, і Бог Якова», стверджують, що Отець всього і Творець говорив так. Тому і пророчий Дух для їхнього викриття сказав: «Ізраїль не знає Мене, народ не зрозумів Мене». І також Ісус, як я вище зазначив, знаходячись між ними, сказав: «Ніхто не знає Отця, тільки Син; ні Сина, тільки Отець і ті, яким відкриє Син». І так юдеї, які завжди думали, що Отець всього говорив з Мойсеєм, тоді як з ним говорив Син Божий, Який називався ангелом і апостолом, справедливо викриваються пророчим Духом і Самим Христом в тому, що вони не знають ні Отця, ні Сина. Тому що ті, які Сина називають Отцем, ясно показують, що вони і Отця не знають, і не знають також, що у Отця всього є Син, Який, будучи первородним Словом Божим, є також Богом. І Він раніше у вигляді вогню і в безтілесному образі являвся Мойсеєві та іншим пророкам, а нині, за часів володарювання вашого, як я вище сказав, став людиною від Діви, з волі Отця, для спасіння віруючих в Нього, зазнав приниження і страждань, щоб своїми смертю і воскресінням перемогти смерть. Сказане з купини Мойсеєві: «Я є Бог Авраама і Бог Ісаака, і Бог Якова, і Бог батьків твоїх» означає те, що вони і після смерті перебувають і є людьми того ж Христа. Бо вони перші зі всіх людей зайнялися пошуками Бога. Авраам був отець Ісаака, Ісаак — Якова, як про це також написав Мойсей.

64.

Те, що демони також спонукали поставити зображення так званої Прозерпіни поблизу водних джерел, видаючи її за дочку Зевса, то це через наслідування слів Мойсея. Бо Мойсей сказав, як я раніше написав: «на початку Бог сотворив небо і землю; земля була невидима і невлаштована, і Дух Божий носився над водами». Отже, через наслідування Духа Божого, про якого сказано, що Він носився над водою, вони оголосили, що Прозерпіна була дочкою Зевса. Мінерву також вони назвали дочкою Зевса не від злягання, але тому, що вони дізналися, що Бог Словом Своїм помислив і сотворив світ, тому представили Мінерву як першу думку; ми вважаємо дуже смішним вживати жіночу стать як образ думки. Так само й інших так званих синів Зевса викривають їхні власні дії.

65.

Після того, як омиється той, хто увірував і дав свою згоду, ми ведемо його до так званих братів у спільне зібрання для того, щоб зі всією старанністю звершити спільні молитви як за себе, так і за посвяченого, і за всіх інших, де б вони не знаходилися, щоб удостоїтися нам, пізнавши істину, явитися і в справах добрими громадянами і виконавцями заповідей для отримання вічного спасіння. Після закінчення молитов ми вітаємо один одного цілуванням. Потім до предстоятеля братії приносяться хліб і чаша води і вина: він, взявши це, виголошує ім’ям Сина і Духа Святого хвалу і славу Отцеві всього і старанно звершує подяку за те, що Він удостоїв нас цього. Після того, як він звершить молитви і подяку, увесь присутній народ відповідає: амінь. Амінь — єврейське слово — означає: нехай буде так. Після подяки предстоятеля і виголошення від всього народу люди, звані у нас дияконами, дають кожному з присутніх причаститися хліба, над яким звершена подяка, і вина, і води, і відносять це до тих, які відсутні.

66.

Їжа ця у нас називається Євхаристією (подякою), і нікому іншому не дозволяється брати участь в ній, як тільки тому, хто вірує в істину нашого вчення і омився омиванням на відпущення гріхів і на відродження, і живе так, як заповідав Христос. Бо ми приймаємо це не так як звичайний хліб або звичайне питво: але як Христос, Спаситель наш. Словом Божим втілився і мав плоть і кров для нашого спасіння, таким само чином ця їжа, над якою здійснена подяка через молитву Його слова і від якої через уподібнення отримує поживу наша кров і плоть, є — як ми навчені — плоть і кров того Ісуса, який втілився. Бо апостоли в написаних ними розповідях, які називаються Євангеліями, передали, що тим було так заповідано: Ісус, взявши хліб, і подякував, і сказав: це творіть на Мій спомин, це є тіло Моє; так само Він взяв чашу і подякував, і сказав: це є кров Моя, і подав їм одним. Те ж саме злі демони в наслідування навчили робити в таїнствах Мітри; бо, як ви знаєте або можете дізнатися, при посвяченні того, хто вступає в таїнства, пропонується там хліб і чаша з водою.

67.

З того часу ми між собою завжди звершуємо спомин про це. Ті, хто з нас живуть в достатку, допомагають всім бідним, і ми завжди живемо в єдності один з одним. За всі отримані нами благодіяння ми прославляємо Творця всього через Сина Його Ісуса Христа і через Духа Святого. В так званий день сонця бувають у нас зібрання в одному місці всіх, які живуть по містах або селах; читаються, скільки дозволяє час, сказання апостолів або писання пророків. Потім, коли читець перестає, предстоятель за допомогою слова робить повчання і умовляння наслідувати тим прекрасним речам. Потім всі разом встаємо і возсилаємо молитви. Коли ж закінчимо молитву, тоді, як я вище сказав, приноситься хліб і вино, і вода; і предстоятель також возсилає молитви і подяки, скільки він може. Народ виражає свою згоду словом «амінь» — і буває кожному роздавання і причастя дарів, над якими звершена подяка, а до тих, що не були на зібранні вони посилаються через дияконів. Багаті ж і охочі, кожен з своєї волі, подають, що хочуть, і зібране зберігається у предстоятеля: а він має піклування про сиріт, вдів і про всіх, які мають потребу з хвороби або з іншої причини, про тих, що знаходяться у в’язницях, про мандрівників здалеку, взагалі піклуються про тих, що знаходяться в потребі. В день сонця ми всі взагалі робимо загальні зібрання, тому що це є перший день, в який Бог, змінивши морок і речовину, сотворив світ, і Ісус Христос, Спаситель наш, того ж дня воскрес із мертвих. Його розіп’яли напередодні Сатурнового дня, а в день після Сатурнового дня, тобто в день сонця, Він явився Своїм апостолам і ученикам виклавши їм те, що ми представили на ваш розсуд.

68.

І якщо вам це здається згідним з розумом і істиною, то зважте; якщо здається вам дурницями, то залишіть в презирстві як дурницю і ні в чому безневинних людей не засуджуйте на смерть як ворогів. Ми наперед говоримо вам, що не уникнете майбутнього суду Божого, якщо будете перебувати у вашій неправді, а ми виголосимо: нехай буде те, що Богу угодне. І хоча ми могли б на підставі листа Його Величності світлості кесаря Адріана, батька вашого, просити вас наказати, щоб нас судили згідно з нашим проханням, але вирішили краще просити не тому, що так було постановлено Адріаном, але тому, що ми написали прохання і виклад нашої справи, будучи впевнені, що просимо справедливого. Додаю втім, і копію з листа Адріана, щоб ви побачили, що і в цьому випадку ми говоримо істину. Ось ця копія.

69.

Адріан Минуцію Фундану. Отримав я лист, написаний до мене попередником твоїм, знаменитим Серенієм Граніаном; і не бажаю залишати без дослідження справу, про яку мені донесено, щоб безневинним не бути занепокоєними, а наклепникам не було приводу займатися їхнім мерзотним ремеслом. Отже, якщо наші піддані в провінціях твердо можуть підтримати свої вимоги проти християн, так що і перед судом можуть їх довести, то не забороняю їм це робити — тільки не дозволяю їм вдаватися до гучних вимог і криків. Набагато справедливіше, щоб якщо хто захоче донести, ти зробив дізнання у справі. І тоді, якщо хто донесе і доведе, що вищезгадані люди роблять що-небудь проти законів, то ти визначай покарання згідно з їхніми злочинами. Особливо постарайся, заради Геркулеса, про те, щоб, якщо хто з наклепу зажадає притягнути до обвинувачення кого-небудь з християн, тобі вчинити з такою людиною за найсуворішим чином, пропорційно з мерзенним його лиходійством.

70.

Лист Антоніна до суспільства азійського. Самодержець кесар, Тит Елій Адріан Антонін, Август, благочестивий, великий первосвященик, на 15-му році трибунської влади, утретє консул, батько вітчизни, суспільству азійському бажає радуватися. Я думав, що і боги клопочуться про те, щоб такі люди (християни) не могли сховатися; тим більше що вони, якби могли, покарали б їх за те, що не хочуть їм поклонятися: а ви переслідуєте таких людей, і образ думок, який вони мають, засуджуєте як безбожний, і возводите на них інші речі, яких втім, довести ми не можемо. Але для них корисно, щоб вони думали, що йдуть на смерть за те, в чому їх звинувачують, і вони отримують над вами перемогу, віддаючи своє життя швидше на смерть, ніж, погоджуючись на те, що ви вимагаєте від них. Про землетруси ті, які були і теперішні, не слід згадувати, оскільки ви під час них буваєте малодушні, якщо порівняєте себе з ними, тому що вони відданіші за вас Богу. Ви, здається, і не знаєте у той час богів, не піклуєтесь про храми і не визнаєте служіння Богу. Тому і ненавидите тих, які служать Богу, і гоните їх навіть до смерті. Інші з обласних правителів також писали про цих людей до божественнішого мого батька; і він відповідав їм, щоб не турбували таких людей, якщо не виявиться, що вони роблять що-небудь проти римського уряду. І мені багато хто доносив про них, і я також відповідав їм, згідно з думкою мого батька. Якщо ж хто почне доносити в суд на якого-небудь з таких тільки тому, що він такий, то той, на кого доноситься, нехай буде вільний від звинувачення, хоч би і виявилося, що він з таких, а той, хто доносить, нехай буде покараний.

71.

Лист імператора Марка в Сенат, в якому він свідчить, що християни були причиною перемоги. Самодержець Кесар, Марк Аврелій Антонін, Герменський, Парфянський, Сарматський народу Римському і священному Сенату бажає радіти. Я повідомляв вас про важливість моєї мети і про те, яких наслідків досяг я на кордонах Германії після того, як обтяжений і стомлений я був оточений в Карнуті сімдесятьма чотирма батальйонами на відстані дев’яти миль. Коли вони стали близькими до нас, спостерігачі дали нам знати, і Помпеян, наш воєначальник, підтвердив те, що ми знали (бо я був оточений незліченною кількістю, а при собі мав невеликий загін з першого, десятого і подвійного легіону наших військ), тобто що перед нами знаходиться змішане військо, числом 977 000 чоловік. І так порівнявши себе і своє військо з безліччю варварів і ворогів, я звернувся з молитвою до вітчизняних богів. Будучи залишений ними без уваги, а тим часом бачачи скрутне становище мого війська, я викликав званих у нас християнами і, розшукавши, знайшов їх велику кількість, і я висловив свій гнів на них, чого втім не варто було робити, оскільки надалі я пізнав їхню силу. Вони приступили до справи не приготуванням стріл, зброї і труб: це їм противне з пошани до Бога, Якого носять в совісті; потрібно зізнатися, ті, яких ми вважали безбожниками, мають у своїй совісті живого Бога. Упавши на землю, вони почали молитися не лише за мене, але і за все військо, щоб Бог утішив нас в теперішній спразі і голоді; бо ми вже п’ятий день не пили води, за її відсутністю; тому що знаходилися ми посередині Германії і на ворожій території. Як тільки християни упали до землі і почали молитися Богу, Якого я не знав, відразу з’явився з неба дощ, для нас прохолодний, а для ворогів римських він був градом вогненним. І ми відразу визнали в самій молитві близьку присутність Бога як непереборного і непереможного. За цією обставиною відтепер дозволимо таким людям бути християнами, щоб вони не отримували за своєю молитвою і проти нас якої-небудь зброї. У відношенні до цього я ухвалюю, щоб вони не були звинувачені за те, що вони християни. Якщо ж виявиться хтось, хто звинувачує християнина в тому, що він християнин, то я хочу, щоб щодо християнина, який звинувачується і сам зізнається в тому, було ясно доведено, що його ні в чому іншому не звинувачують, тільки крім того, що він є християнин, а той, хто викриє його, повинен бути спалений живим. Якщо християнин оголосить про себе, і це буде підтверджено, то керуючий областю нехай не примушує його до відступлення і не позбавляє його свободи. Я хочу, щоб це було підтверджено і сенатським рішенням, і повеліваю виставити це моє розпорядження на Траяновій площі, для того, щоб всякому можна було прочитати. Префект Вітрасій Поліон потурбується послати його в усі області; і хто б не побажав скористатися і мати це повеління, не забороняти йому списати з оголошеного нами.

Переклад прот. Костянтина Лозінського

Святий Іустин Філософ. Життя та діяльність | Зміст | Апологія II, подана на користь християн римському сенату

Опубліковано: 17.01.2017.

Коментарі закриті.