Перве посланнє святого Апостола Павла до Коринөян
Текст Нового Завіту перекладу Пилипа Морачевського розпізнано за виданням «Новий Завіт Господа нашого Іисуса Христа українською мовою. — Херсон. Видання кооперативного товариства «Українська Книгарня», — 1919».
Електронна форма тексту поширюється на умовах ліцензії «Attribution-ShareAlike 3.0 Unported». Посилання на електронне джерело (цю сторінку) обов’язкове.
© Наша Парафія
Глава 1↑
Павел, волею Божою, покликаний Апостол Іисуса Христа, та Сосөен брат,
2. Церкві Божій в Коринөі, освяченим в Іисусі Христі, покликаним святим, з усіма, котрі призивають імя Господа нашого Іисуса Христа, на всякому місці і іх і нашого;
3. Благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Іисуса Христа.
4. Дякую Богу моєму всякого часу за вас про благодать Божу, дану вам в Христі Іисусі,
5. Тим що у всьому би збагатились ним у всякім слові і всякім знанню,
6. Якож свідченнє Христове отверджено в вас,
7. Так що ви не маєте недостатку ні в однім даруванню, дожидаючись одкриття Господа нашого Іисуса Христа,
8. Котрий і отвердить вас і до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Іисуса Христа.
9. Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє, Сина його Іисуса Христа, Господа нашого.
10. Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Іисуса
Христа, щоб те саме говорили ви всі, і щоб не було між вами розділення, а щоб були зъєднані в одному розумінню і в одній думці.
11. Звіщено бо мені про вас, браттє моє, від Хлоісових, що між вами єсть змагання.
12. Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я Кифин; а я Христів.
13. Хіба поділивсь Христос? хіба Павла роспято за вас? або в імя Павлове хрестились ви?
14. Дякую Богові, що я нікого з вас не охрестив, тільки Криста та Гая,
15. Щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив.
16. Хрестив же я й Стефанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив.
17. Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустів хрест Христів.
18. Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.
19. Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних одкину. (Ісаіі 29, 14).
20 Де мудрець? де письменник? де досліджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість світа сього в дурощі? (Ісаіі 33, 18).
21. Коли бо у премудрості Божій не пізнав світ Бога премудростю, то зволив Бог дурощами проповіді спасти віруючих.
22. Коли і Іудеі ознак допевняються, і Греки премудрости шукають;
23. Ми ж проповідуємо Христа розпятого, Ідеям поблазнь, Грекам же дурощі,
24. Самим же покликаним, і Іудеям і Греками Божу силу і Божу премудрість:
25. Сим що дурощі Божі мудріщі людей і неміцне Боже кріпіше людей.
26. Спогляньте бо на покликаннє ваше, браттє, що небагато премудрих по тілу, небагато сильних, небагато благородних;
27. Ні, дурне світу вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне світу вибрав Бог, щоб осоромити потужне,
28. І незначне світу і погоржене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в ніщо обернути,
29. Щоб не величалось ніяке тіло перед ним.
30. Од Його ж ви в Христі Іисусі, що стався нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм,
31. Щоб, яко ж писано: Хто хвалиться, в Господі нехай хвалиться. (Ієрем, 9, 24).
Глава 2↑
І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам свідченнє Боже.
2. Бо я надумавсь, не знати нічого між вами, тільки Іисуса Христа, та й його розпятого.
3. І був я в вас у слабосиллі, в страсі і в великій трівозі.
4. І слово моє, і проповідь моя не в переважливих словах людськоі премудрости, а в явленню духа і сили,
5. Щоб віра ваша була не в мудрості людській, а в силі Божій.
6. Премудрість же промовляємо між звршеними, та премудрість не віку сього, ані князів віку сього, що зникають,
7. А промовляємо премудрість Божу в тайні, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу,
8. Котроі ніхто з князів віку сього не пізнав: бо колиб пізнали, то Господа слави не розпяли б.
9. Ні, якож писано: Чого око не бачило, ні вухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, що наготовив Бог тим, хто любить Його. (Ісаіі 64, 4).
10. Нам же Бог відкрив Духом своім: бо Дух усього досліджує, навіть і глибокостей Божих.
11. Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозі, ніхто не знає, тільки Дух Божий.
12. Ми ж не духа світу прийняли, а духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога.
13. І Се промовляємо не ученими словами людськоі премудрости, а ученими Духа Святого, духовним духовне судячи.
14. Душевний же чоловік не приймає, що є Духа Божого: дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо воно духовно розбірається.
15. Духовний же розбірає все, він же від нікого не розбірається.
16. Хто бо зрозумів розум Господень, щоб ясувати його? Ми ж розум Христів маємо.
Глава 3↑
І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тілесних, яко до малолітків у Христі.
2. Молоком поів вас, а не стравою: ще бо не змогли (знести того), та й ще й тепер не зможете.
3. Ще бо ви тілесні: коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хіба ж не тілесні ви і хіба не чоловічим звичаєм ходите?
4. Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хіба ж не тілесні ви?
5. Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і кому як Господь дав.
6. Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив.
7. Тим то ніщо і той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує, Бог.
8. Хто ж садить і хто поливає сі одно, кожний же прийме нагороду свою по своім труді.
9. Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.
10. По благодаті Божій, даній мені, яко премудрий будівничий, положив я підвалину, инший же будує. Нехай же кожен дивиться, як він будує.
11. Иншоі бо підвалини ніхто не може положити коло тієі, що лежить, котра є Іисус Христос.
12. Коли ж хто будує на сій підвалині з золота, срібла, дорогого каміння, дерева, сіна, очерету,
13. Кожного діло буде явне: день бо покаже: тим що в огні відкриється, і яка в кожного робота, огонь випробує.
14. Коли робота встоіть, хто вибудував, прийме нагороду.
15. Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеться, тільки так, як через огонь.
16. Хіба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас?
17. Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий свят; котрий є ви.
18. Нехай ніхто себе не обманює. Коли хто між вами здається мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим.
19. Бо премудрість світу сього у Бога, писано бо: Спиняючий премудрих в хитрощах іх. (Іов 5, 13).
20. І знов: Господь знає думки премудрих, що вони марні. (Псал. 93, 11).
21. Тимже ніхто нехай не хвалиться в людях: все бо ваше.
22. Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи світ, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, все ваше,
23. Ви ж Христові, а Христос Божий.
Глава 4↑
Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.
2. Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.
3. Та се в мене найменша річ, щоб мені судитись од вас або від людського суду; ні, я й сам себе не суджу.
4. Бо нічого на себе не знаю, та не сим я оправдуюсь; суддя ж мій Бог.
5. Тимже і ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; і тоді похвала буде кожному від Бога.
6. Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви в нас навчились не думати більш того, що написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.
7. Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєшся, мов би не прийнявши?
8. Ви вже ситі, вже забагатіли, без нас зацарювали. Тай щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!
9. Думаю бо, що Бог нас, Апостолів, яко останніх поставив, мов на смерть призначених: бо видовищем зробились ми світові, і Ангелам, і людям.
10. Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христі; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж бесчесні.
11. Що ж і до сієі години і голодуємо і жаждуємо і наготієм і биті в лице, і тиняємось,
12. І трудимось, прицюючи своіми руками; нас лають, ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;
13. Нас хулять, ми молимось; мов сміттє світу сталися ми, ометиця всього аж досі,
14. Не на сором вам се пишу, а яко дітей моіх любих остерегаю.
15. Бо колиб ви мали і тисячі наставників у Христі, та небагато батьків: бо в Христі Іисусі благовістєм я вас появив,
16. Благаю оце вас, будьте послідователями моіми.
17. Про се послав я до вас Тимоөея, мою любу дитину і вірного в Господі, котрий вам нагадає про дороги моі в Христі якож усюди у всякій церкві я навчаю.
18. Мов би не мав я до вас прийти, так розгорділи деякі.
19. Я ж прийду скоро до вас коли Господь схоче, і зрозумію не слово розгордівших, а в силу.
20. Не в слові бо царство Боже, а в силі.
21. Чого хочите? чи з лозиною прийти мені до вас, чи з любовью і духом лагідности?
Глава 5↑
Всюди чути, що між вами перелюб, та такий перелюб, про який і між невірними не говориться: щоб хто жінку батька свого мав.
2. І ви розгорділи, а не лучче б сумувати вам, щоб вилучено з між вас такого, що діло се робить.
3. Я ж бо небувши між вами тілом, а бувши духом, уже присудив, яко бувший (між вами), щоб того хто так робить,
4. В імя Господа нашого Іисуса Христа, як зберетесь ви і дух мій, силою Господа нашого Іисуса Христа,
5. Видали такого Сатані на погибель тіла, щоб дух спасся в день Господа Іисуса,
6. Не добре величаннє ваше. Хіба не знаєте, що трохи квасу все місиво заквашує.
7. Очистьте ж старий квас, щоб ви були нове місиво, якож ви й є безквасні. Бо і Пасха наша, Христос, за нас заколена.
8. Тим же святкуймо не в старому квасі, ані в квасі злоби та лукавства, а в опрісноках чистоти і правди.
9. Писав я до вас ув одному листі, щоб ви не мішались із перелюбниками,
10. Та і зовсім ні з перелюбниками світу сього, або з зажерливими, або хижаками, або идолослужителями: бо мусите з світу сього зійти.
11. Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або идолослужитель, або злоріка, або пьяниця, або хижак: з таким і не йісти.
12. Чого бо мені і тих судити, що осторонь (вас)? Хіба не тих, що в середині, ви судите?
13. Тих же, що осторонь, Бог судить. То й вилучте лукавого з між себе.
Глава 6↑
Невже ж із вас хто сміє, мавши діло до другого, судитись перед неправедними, а не перед святими?
2. Хіба не знаєте, що святі світ судитимуть? а коли світ судитиметься од вас, то хіба ви не достойні найменших судищ?
3. Хіба не знаєте, що ми Ангелів судитимем? а не тільки житейські речі,
4. Коли ж маєте судитись про житейські речі, упосліджених у церкві, оттих беріть за суддів.
5. На сором ваш кажу: Так, хіба нема між вами і одного мудрого, котрий змігби розсудити між братами своіми?
6. Ні, брат з братом судиться, та ще й перед невірними.
7. І се вже зовсім сором вам, що ви судитесь між собою. Чом би вам радніщ кривди не терпіти? чом лучче не даєте обідрати себе?
8. Ні, ви самі кривдите, та обдираєте, та ще й братів.
9. Або хіба не знаєте, що неправедні царства Божого не наслідять? Не обманюйте себе: ні блудники, ні идолослужителі, ні перелюбники, ні пещені, ні мужоложники,
10. Ні злодіі, ні зажерливі, ні пьяниці, ні злоріки, ні хижаки царства Божого не наслідять.
11. А такими з вас деякі були; та ви обмились, та освятились, та оправдились імям Господа Іисуса і Духом Бога нашого.
12. Все мені можна, та не все користує; все мені можна, та нічому не дам орудувати мною.
13. Йіжа про черево, і черево про йіжу; Бог же те й те зруйнує. Тіло ж не про перелюб, а про Господа, а Господь про тіло.
14. Бог же і Господа підняв, то й нас підійме силою своєю.
15. Хіба не знаєте, що тіла ваші члени Христові? Узявши ж члени Христові, невже зроблю (іх) членами перелюбниці? Нехай буде!
16. Хіба не знаєте, що, хто пригорнеться до перелюбниці, той одно (з нею) тіло? Будуть бо, сказано, вдвох одно тіло.
17. Хто ж пригорнеться до Господа, той один (з ним) дух.
18. Утікайте від перелюбу. Усякий гріх, що робить чоловік, осторонь тіла; хто ж робить перелюб, проти свого тіла грішить.
19. Хіба не знаєте, що тіло ваше храм Духа Святого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не своі?
20. Ви бо куплені (дорогою) ціною; тим, прославляйте Бога в тілі вашому і в дусі вашому; вони Божі.
Глава 7↑
Про що ж писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не торкатися.
2. Та, щоб не було перелюбу, кожен свою жінку нехай має і кожна свого чоловіка нехай має.
3. Нехай чоловік оддає жінці яку треба любов; так само й жінка чоловікові.
4. Жінка над своім тілом не має власти, але чоловік; так же само і чоловік над своім тілом не має власти, але жінка.
5. Не вхиляйтесь одно від одного, хіба що по згоді на (якийсь) час, щоб пробували в пості та молитві, та й знов докупи сходтесь, щоб Сатана не спокушував вас невдержаннєм вашим.
6. Се ж кажу по дозволу, а не по наказу.
7. Хочу бо, щоб усі люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так.
8. Кажу ж нежонатим та вдовицям: Добре ім, коли зістануться, як і я.
9. Коли ж не вдержаться, нехай женяться: лучче бо женитись, ніж роспалюватись.
10. Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучається з чоловіком.
11. Коли ж і розлучиться, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помириться: Тай чоловік щоб з жінкою не розлучався.
12. Иншим же я кажу, а не Господь: Коли котрий брат має жінку, що не вірує, а любо ій жити з ним, нехай не відпуска іі.
13. І котра жінка має чоловіка, що не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його.
14. Освячується бо чоловік невіруючий в жінці, і освячується жінка невіруюча в чоловікові; ато діти ваші були б нечисті; тепер же святі.
15. Коли ж невіруючий розлучається, нехай розлучається: не приневолюється, бо брат або сестра у такому, у впокою ж бо покликав нас Бог.
16. Що бо ти знаєш, жінко? може, ти спасеш чоловіка. Або що ти знаєш, чоловіче? може, ти жінку спасеш.
17. Тільки, як кожному уділив Бог, як кожного покликав Господь, так, нехай і ходить. І се всім церквам наказую.
18. Чи хто в обрізанню покликаний? нехай не притворюється. Чи в необрізнню хто покликаний? нехай не обрізується.
19. Обрізаннє ніщо, і необрізаннє ніщо, а хороненнє заповідей Божих.
20. Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостається.
21. Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна і вільним статися, радніще (тим) користуйся.
22. Покликаний бо у Господі невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів.
23. Ціною ви куплені; не робіться невільниками людськими.
24. У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробуває перед Богом.
25. Про дівство ж я наказу Господнього не маю, а. даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути.
26. Думаю, що се добре задля теперішньоі нужди, щоб чоловіку так бути.
27. Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвівся єси з жінкою, не шукай жінки.
28. Як ж і оженишся, (ще) не згрішив єси; як і віддасться діва не згрішила; та горе по тілу матимуть такі, я ж вас щаджу.
29. Се же кажу, браттє, що скорочений час остається, щоб хто має жінку, були наче не мають;
30. І хто плаче, наче не плачуть; і хто радіє, наче не радіють; і хто купує, наче не осягають;
31. І хто користується сим світом, наче не користуються: переходить бо образ світу сього.
32. Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журиться про Господнє, як угодити Господеві;
33. Жонатий же журиться про світове, як угодити жінці.
34. Є (також) різниця між жінкою і дівицею. Незамужня журиться про Господнє, щоб бути святою тілом і духом; а замужня журиться про світове, як угодити мужові.
35. Се ж вам на користь вашу кажу, не щоб вам накинути сіло, а ради звичайности і приступу вашого до Господа без озирання.
36. Коли ж хто думає, що соромно для дівиці його, коли перецвіте, і так мусить бути; що хоче нехай робить, не грішить: нехай ідуть заміж.
37. Котрий стоіть твердо в серці, не маючи примусу, та має власть над своєю волею, і розсудив так у серці своім, щоб держати дівицю свою, добре робить.
38. Тим же, хто віддає заміж, добре робить, а хто не віддає, лучче робить.
39. Жінка звязана законом, доки жив чоловік іі; як же вмре чоловік іі, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господі.
40. Але вона блаженіш, коли так пробуватиме по моій раді; думаю ж, що й я маю Духа Божого.
Глава 8↑
Що ж до идольских посвятів, знаємо, що всі знаннє маємо. Знаннє надимає, а любов збудовує.
2. Коли ж хто думає, що він знає що, то ніколи ще нічого не знав, як треба знати.
3. Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від нього.
4. Що ж до йіжи посвятів идольских, знаємо, що идоли ніщо в світі, і що нема иншого Бога, окрім єдиного.
5. Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи то на землі, (як многі боги і многі пани);
6. Та наш один Бог Отець, від котрого все і ми в нього; і один Господь Іисус Христос, через котрого усе (сталося) і ми через нього.
7. Але не у всіх (таке) знаннє; деякі с совістю идольською аж досі, яко посвят идольский йідять; і совість іх, бувши недужою, скверниться.
8. Йіжа ж нас не поставляє перед Богом: бо ані луччі ми, коли йімо, ані гірші, коли не йімо.
9. Гледіть же, щоб ніколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим.
10. Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє (за столом) сидиш у идольскому храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудується, щоб йісти посвяти идольски?
11. І загине через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер.
12. Грішачи ж так проти братів та вражаючи іх недужу совість, ви грішите проти Христа.
13. Тим же, коли йіжа блазнить брата мого, по йістиму мясива до віку, щоб не блазнити брата мого.
Глава 9↑
Xіба ж я не Апостол? хіба ж я не вільний? хіба ж я Іисуса Христа, Господа нашого не бачив? хіба не моє ви діло в Господі?
2. Коли иншим я не Апостол, то для вас (Апостол): ви бо печать апостолування мого в Господі.
3. Оце моя відповідь тим, хто судить мене.
4. Хіба ми не маємо власти йісти і пити?
5. Хіба не маємо власти сестру жінки водити, як инші Апостоли, і брати Господні, і Кифа?
6. Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити?
7. Хто воінствує коли своіми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не йість? або хто пасе стадо та й молока з стада не йість?
8. Хіба се я кажу як чоловік? чи не говорить сього й закон?
9. Бо в Моісеєвім законі писано: Не завязуй рота волові, як молотить. (Второз. 25, 4). Хіба про волів дбає Бог?
10. Чи задля нас як раз каже? Задля нас бо написано: що в надіі мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надією, бути спільником свого вповання.
11. Коли ми духовне сіяли вам, то чи велика річ, коли ми тілесне ваше жатимем?
12. Коли инші бувають спільниками (сієі) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не зупинити як небудь благовістя Христового.
13. Чи то ж не знаєте, що хто коло святого служить, ті з святого йідять? і хто коло жертівні пильнує, ті від жертівні частину приймають.
14. Так і Господь повелів тим, хто проповідує благовістє, з благовістя жити.
15. Я ж нічим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав; щоб так роблено для мене: бо лучче мені вмерти, ніж щоб хто славу мою знівечив.
16. Коли бо благовіствую, нема мені слави: примус бо на мені лежить; горе ж мені, коли не благовіствую!
17. Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волі, то доморядництво звірено мені.
18. Яка ж мені нагорода? (Така), щоб, благовіствуючи без видатку, подавав я благовістє Христове, так щоб не надуживати моєі власти в благовістю.
19. Бувши бо вільний від усіх, непідневольний нікому, усім зробив я себе слугою, щоб більш придбати.
20. І стався Іудеям, як Іудей, щоб Іудеів придбати; тим що під законом, як під законом, щоб тих, що під законом, придбати;
21. Беззаконним, як беззаконний, (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних;
22. Недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усім був я все, щоб принаймні деяких спасти.
23. Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником йому.
24. Хіба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усі біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли.
25. Кожен же, хто бореться, від усього вдержується. Ті ж, щоб тлінний вінець прийняти, а ми нетлінний.
26. Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повітря бьючи.
27. А морю тіло моє і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому иноді не бути нікчемним.
Глава 10↑
Не хочу ж браттє, щоб ви не знали, що отці наші всі під хмарою були, і всі через море переходили;
2. І всі в Моисея хрестилися в хмарі і в морі;
3. І всі ту саму йіжу духовну йіли;
4. І всі той самий напиток духовний пили: бо пили з духовноі скелі, що йшла за ними, скеля ж була Христос.
5. Та многих з них не вподобав Бог: бо поражені були в пустині.
6. Се ж сталося нам прикладом, щоб не бажали лихого, яко ж і вони бажали.
7. Ані идолослужителями не робіться, якож деякі з них, якож писано: Посідали люде йісти і пити і встали грати. (Ісх. 32, 6).
8. Ані робім перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло іх за один день двадцять три тисячі. (Числ 25, 1, 9).
9. Ані спокушуймо Христа, яко ж деякі з тих спокушували, та й погинули від гадюк. (Числ. 21, 6).
10. Ані нарікаймо, якож деякі з них нарікали, та й погинули від губителя. (Числ. 14, 32).
11. Усе ж се прикладами сталося ім, прописано ж на науку нашу; на котрих конець віку прийшов.
12. Тимже, хто думає стояти, нехай глядить, щоб не впав.
13. Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, ніж що здолієте, (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здоліли знести.
14. Тим, любі моі, втікайте від идольського служення.
15. Яко мудрим кажу; судіть, що я кажу.
16. Чаша благословення, котру благословляємо, хіба не єсть общеннє крови Христовоі? хліб, що переломлюємо, хіба не є общеннє тіла Христового?
17. Бо один хліб, одно тіло ми многі: всі бо від одного хліба причащаємось.
18. Погляньте на Ізраіля по тілу; хіба ті, що йідять посвяти, не спільники жертівні?
19. Що ж я кажу? що идол що-небудь єсть? або посвят идольский що-небудь єсть?
20. Ні, що посвячують погане, бісам посвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів.
21. Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете трапезі Господній причащатися і трапезі бісовській.
22. Чи нам же роздрожати Господа? хіба ми дужчі Його?
23. Все мені можна, та не все на користь; все мені можна, та не все збудовує.
24. Ніхто свого нехай не шукає, а кожен (того), що другого.
25. Все, що на торгу продається, йіжте, нічого не сумнячись задля совісти.
26. Бо Господня земля і повне іі. (Псал. 23, 1).
27. Коли ж хто з невірних запрошує вас і схочете пійти, то все поставлене перед вами йіжте, нічого не сумнячись задля совісти.
28. Коли ж хто вам скаже: Се идольский посвят; тоді не йіжте задля того, хто вам сказав, і задля совісти: бо Господня земля і повне іі.
29. Про совість же я кажу не про свою, а про другого: чого бо вілність моя судитиметься від совісти другого?
30. Коли ж я благодаттю причащаюся, на що мені хулу приймати (за те), за що дякую?
31. Оце ж, чи то йісте чи пьєте, чи що инше робите, все на славу Божу робіть.
32. Не будьте спотиканнєм ні Іудеям, ні Грекам, ні церкві Божій.
33. Якож і я у всьому всім годжу, не своєі шукаючи користи, а користи многих, щоб спаслися.
Глава 11↑
Будьте послідувателями моіми, яко ж і я Христів.
2. Хвалю ж вас, браттє, що все моє памьятаєте і якож я передав вам, перекази держите.
3. Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові, голова Христос, голова жінці чоловік, голова ж Христу Бог.
4. Усякий чоловік, що молиться або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою.
5. Усяка ж жінка, що молиться або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою: одно ж бо воно й те саме, якби була й виголена.
6. Коли бо не покривається жінка, нехай і стрижеться; коли ж сором жінці стригтися чи голитися, нехай покривається.
7. Чоловік бо не мусить покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою.
8. Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка.
9. І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка.
10. Тим і мусить жінка власть мати на голові ради Ангелів
11. Проте ж ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, в Господі.
12. Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога.
13. Самі між собою судіть: чи личить жінці непокритій молитись Богу?
14. Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік має довге волоссє, то сором йому.
15. Жінка ж коли має довге волоссє, се слава ій: бо волоссє замість покриття ій дано.
16. Коли ж хто захотів би перечити, ми такого звичаю не маємо, ні церкви Божій.
17. Се ж завіщаючи, не хвалю, що не лучче, а гірше збіраєтесь.
18. Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що разділеннє між вами, і почасти вірю.
19. Треба бо і єрисям між вами бути, щоб вірні між вами явились.
20. Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю йісти.
21. Кожен бо свою вечерю попереду пойість, один голодує, другий же впивається.
22. Хіба бо домів не маєте, щоб йісти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.
23. Я бо прийняв од Господа, що і передав вам; що Господь Іисус тієі ночи, котроі був виданий, прийняв хліб.
24. І хвалу віддавши, пероломив, і сказав: Прийміть, йіжте: се є тіло моє, що за вас ламлене: се робіть, на мій спомин.
25. Так само і чашу по вечері кажучи: Ся чаша є новий завіт у крові моій: се робіть, скільки раз пьєте на мій спомин.
26. Скільки бо раз йісте хліб сей чашу сю пьєте, смерть Господню звіщайте, доки (він) прийде.
27. Тим же, хто йістиме хліб сей і питеме чашу Господню недостойно, винен буде тіла і крови Господньоі.
28. Нехай же разгледить чоловік себе і так нехай хліб йість і чашу пьє.
29. Хто бо йість і пьє недодостойно, суд собі йість і пьє, нерозсуджуючи про тіло Господнє.
30. Того-то многі між вами недужі та слабі і заснуло доволі.
31. Бо колиб ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.
32. Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з світом не осудились.
33. Тимже, браттє моє, зійшовшись йісти, один одного дожидайте.
34. Коли ж хто голодний, дома нехай йість, щоб на суд не сходились. Про останнє ж, як прийду дам порядок.
Глава 12↑
Про духовне же, браттє, не хочу, щоб ви не знали.
2. Ви знайте, що як були ви невірними, то до идолів безголосих вождено вас, мов ведених.
3. Тим кажу вам, що ніхто, Духом Божим кажучи, не проклинає Іисуса, і ніхто не може назвати Господа Іисуса, як тільки Духом Святим.
4. Між даруваннями є різниця, Дух же той самий.
5. І різниця між служеннями, а то самий Господь.
6. І різниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всіх.
7. Кожному ж дається явленнє Духа на користь.
8. Тому бо духом дається слово премудрости, другому слово знання тим же Духом;
9. Иншому ж віра тим же Духом; иншому ж дарування сцілення тим же Духом;
10. Иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому роспізнаваннє духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мов.
11. Все ж се дійствує один і той же Дух, уділяючи кожному, якож хоче.
12. Як бо тіло одно, а членів має багато, всі ж члени одного тіла, хоч багато іх, а одно тіло, так і Христос.
13. Бо одним Духом усі ми в одно тіло хрестились, чи то Іудеі, чи Греки, чи невільники чи вільні, і всі одним Духом напоєні.
14. Бо тіло не є один член, а многі.
15. Коли скаже нога, що я не рука, я не від тіла; то хіба через се не є від тіла?
16. І коли скаже вухо, що не око, я не від тіла, то хіба через те не є від тіла?
17. Колиб усе тіло (було) око, де ж (був би) слух? Колиб усе слух, де нюханнє?
18. Тепер же Бог положив члени кожного по одному з них в тілі, якож схотів.
19. Коли ж би все (було) один член, то де (було б) тіло?
20. Тепер же багато членів, а тіло одно.
21. Не може ж око сказати руці: Не треба мені тебе; або знов голова ногам: Не треба мені вас.
22. Ні, котрі члени тіла здаються слабшими, ті тим більше потрібні;
23. І котрі здаються нам неповажніщими в тілі, тим більше чести додаємо; і не звичайні наші (члени) більшають окрасу.
24. Звичайним бо нашим того не треба. Та Бог зложив тіло, давши більшу честь, посліднійшому.
25. Щоб не було розділення в тілі, а щоб члени однаково один про одного дбали.
26. І коли терпить один член, терплять з ним усі члени.
27. Ви ж тіло Христове і члени від части.
28. І инших поставив Бог у церкві найперш Апостолів, вдруге пророків, втретє учителів, потім сили, а там даровання, сцілення, помагання, порядкування всяких мов.
29. Хіба всі Апостоли? хіба всі пророки? хіба всі учителі? хіба всі сили?
30. Хіба всі мають дарованнє сцілення? хіба вони всі говорять мовами? хіба всі викладають?
31. Жадайте ж дарованій луччих, і я покажу вам ще кращу дорогу.
Глава 13↑
Коли мовами людськими кажу й ангельскими, любови ж не маю, то стався я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.
2. Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я ніщо.
3. І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякоі користи мені (з того.)
4. Любов довго терпить, милосердує любов не завидує; любов не величається, не надимається.
5. Не осоромлює, не шукає свого, не поривається до гніву, не думає лихого;
6. Не веселиться неправдою, а веселиться правдою;
7. Все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.
8. Любов ніколи не впадає; чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.
9. Бо від части знаємо і від части пророкуємо.
10. Як же прийде звершене, тоді те, що від части, зникне.
11. Як був я малоліток, то яко малоліток говорив, яко малоліток розумів, яко малоліток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.
12. Бачимо бо тепер через дзеркало в загадці, тоді ж лицем до лиця; тепер пізнаю від
части, тоді ж пізнаю, якож і я познаний.
13. Тепер же пробувають віра, надія, любов, сі троє; більша ж з сих любов.
Глава 14↑
Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати.
2. Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу: бо ніхто не чує його; а духом він говорить тайне.
3. Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утішеннє.
4. Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує.
5. Хочу ж, щоб усі ви говорили мовами, та лучче, щоб пророкували: більший бо хто пророкує, ніж хто говорить мовами, хіба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла.
6. Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говоритиму або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою?
7. Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслі,
коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграється в сопілку або в гуслі.
8. Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовитиметься до бою?
9. Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозуміється говорене? на вітер бо говоритимете.
10. Стільки, як от буває, ріжних голосів на світі, і ні один з них не без вимови.
11. Коли ж не зрозумію сили голосу, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець мені.
12. Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то глядіть, щоб збагатіли ними на збудованнє церкві.
13. Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молиться, щоб вияснювати.
14. Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молиться, розуміннє ж моє безовочне.
15. Що ж (робити?) Молитимусь духом, молитимусь же й розуміннєм; співатиму духом, співатиму й розуміннєм.
16. Бо коли благословитимеш духом, то хто як той, хто займе місце невченого, скаже амінь на твоє дякуваннє, коли ж бо не знає, що говориш.
17. Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовується.
18. Дякую Богу моєму, що я більш усіх вас говорю мовами.
19. Тільки ж у церкві лучче мені пьять слів промовити розуміннєм моім, щоб і инших навчити, ніж десять тисяч слів (чужою) мовою.
20. Браттє, не бувайте діти розуміннєм; ні, в лихому бувайте малолітками, у розумінню ж звершеними.
21. В законі писано: Чужими язиками і чужими устами говоритиму людям сим, та й так не послухають мене, каже Господь. (Ісаіі 28, 11, 12).
22. Тимже язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним, пророцтво ж не невірним, а віруючим.
23. Коли оце зійдеться вся церква докупи, і всі чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте?
24. Коли ж усі пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усіх буде докорений і від усіх суджений.
25. І так тайни серця його виявляться, і так припавши лицем, поклониться Богові, звіщаючи, що справді з вами Бог.
26. Що ж (треба робити) браттє? Коли сходитесь, то кожен з вас псальму має, науку має, мову має, одкриттє має, виясненнє має, усеж на збудованнє нехай буде.
27. Коли хто (чужою) мовою говорить (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює.
28. Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові.
29. Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують.
30. Коли ж другому, що сидить, одкриється (що), перший нехай мовчить.
31. Можете бо всі один за одним пророкувати, щоб усі навчались і всі втішались.
32. І духи пророцькі пророкам коряться.
33. Не є бо Бог безладу, а впокою, як по всіх церквах у святих.
34. Жінки ваші в церквах нехай мовчать: бо не дозволено ім говорити, а щоб корилися, якож закон каже. (Бит. 3, 16).
35. Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своіх чоловіків питають: сором бо жінкам у церкві говорити.
36. Хіба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло?
37. Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те, що пишу вам, се заповіді Господні.
38. Коли ж хто нерозуміє, нехай не розуміє.
39. Тим же, браттє, жадайте пророкувати, і говорити мовами не бороніть.
40. Усе нехай поважно та до ладу робиться.
Глава 15↑
Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре і прийняли ви, і в котрому встояли.
2. Котрим і спасаєтесь, яким словом я благовіствував вам, коли памьятаєте, хіба що марно увірували.
3. Бо я передав вам найперш, що й прийняв; що Христос умер за наші гріхи по писанням,
4. І що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,
5. І що явився Кифі, а опісля дванадцятьом.
6. Після того явився більш пьяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоілись.
7. Після того явився Іакову, а потім усім Апостолам.
8. На останок же всіх, мов якому недорідку, явивсь і мені.
9. Я бо останній з Апостолів, котрий недостоєн зватись Апостолом: бо гонив церкву Божу.
10. Благодаттю ж Божою я є те що є; і благодать Його до мене була не марна; а більш усіх іх працював я, не я ж, а благодать Божа, що зо мною.
11. Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.
12. Коли ж про Христа проповідується, що він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?
13. Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;
14. Коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.
15. І ми являємось кривими свідками Божими, бо свідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.
16. Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.
17. А коли Христос не встав, то марна віра ваша; ви ще в гріхах ваших.
18. Тоді й померші в Христі погибли.
19. Коли тільки в сьому житті вповаємо на Христа, то окаянніщі ми всіх людей.
20. Тепер же Христос устав з мертвих; первістком по мертвих стався.
21. Якож бо через чоловіка (прийшла) смерть, через чоловіка і воскресеннє з мертвих.
22. Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христі всі оживають.
23. Кожен своім порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приході його.
24. Тоді (прийде) конець, як передасть царство Богу і Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.
25. Мусить бо він царювати, доки положить усіх ворогів під ноги Своі.
26. Останній ворог зруйнується — смерть.
27. Усе бо впокорив під ноги його. Коли ж сказано, що все впокорено, то явно, що окрім Того, Хто покорив Йому все.
28. Коли ж упокориться Йому все, тоді і сам Син упокориться Тому, Хто впокорив Йому все, що Бог був усе у всьому.
29. А то що робитимуть ті, хто хреститься ради мертвих, коли зовсім мертві не встають? чого ж і хрестяться ради мертвих?
30. Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?
31. Що-дня вмираю; так (по правді нехай буде) мені ваша похвала, що маю в Христі Іисусі, Господі нашому.
32. Коли б я чоловічим робом боровся з звірями в Єфесі, то яка мені користь, коли мертві не встають? Нумо йісти й пити: бо завтра помремо.
33. Необманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаі,
34. Протверезіться праведно та не грішіть: бо деякі не знають Бога. На сором вам кажу.
35. Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тілі прийдуть?
36. Безумний, що ти сієш, не оживе, коли не вмре.
37. І що сієш, не тіло будуче сієш, а голе зерно, як лучиться, пшеничне, або яке инше.
38. Бог же дає йому тіло, яке схоче, і кожному насінню своє тіло.
39. Не кожне тіло таке саме тіло; тільки инше тіло в людей, инше тіло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.
40. Є і тіла небесні і тіла земні, та инша слава небесних, і инша земних.
41. Инша слава сонця і инша слава місяця, і инша слава зір: зоря бо від зорі відрізняється славою.
42. Так і воскресеннє мертвих. Сіється у зотліннє, устає у нетлінню.
43. Сіється в безчестю, устає в славі; сіється в немочі, устає в силі.
44. Сіється тіло душевне, устає тіло духовне: є тіло душевне і є тіло духовне.
45. Так і написано: Стався перший чоловік Адам душею живою; (Бит. 2, 7) останній Адам духом животворящим.
46. Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.
47. Перший чоловік із землі земний; другий чоловік Господь з неба.
48. Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
49. І якож носили ми образ земного, так носитимем і образ небесного.
50. Се ж кажу, браттє, що тіло і кров царства Божого наслідити не може; і зотліннє незотління не наслідить.
51. Ось тайну вам кажу: Всі не впокоємось, всі ж перемінимось
52. У хвилину, у миг ока, за останньою трубою: бо затрубить, і мертві повстають нетлінними, і ми попереміняємось.
53. Треба бо тлінному сьому одягнутись у нетліннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.
54. Як же тлінне се одягнеться в нетліннє і смертне се одягнеться в безсмертє, тоді станеться написане слово: Пожерта смерть на побіді, (Ісаіі 25, 8).
55. Де в тебе смерте, жало? де в тебе пекло, побіда?
56. Жало ж смерти гріх, а сила гріха закон.
57. Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Іисуса Христа.
58. Тимже, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у ділі Господньому завсіди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господом.
Глава 16↑
Про милостиню ж для святих, як я роспорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть.
2. Першого дня в тижні нехай кожен з вас у себе складає скарбуючи, як йому ведеться, щоб не тоді, як прийду, складку робити.
3. Як же прийду, то котрих ви похвалите в листах, тих пошлю віднести дар ваш у Ієрусалим.
4. Коли ж буде достойно, щоб і мені йти, зо мною підуть.
5. Прийду ж до вас, як Македонію перейду; Македонію бо проходжу.
6. У вас же може загаюсь, або й зазимую, щоб ви провели мене, куди я піду.
7. Не хочу бо вас тепер переходом бачити: маю ж надію якийсь час пробути в вас, коли Господь дозволить.
8. Пробуду ж у Єфесі до пьятидесятниці.
9. Двері бо великі і широкі відчинились мені, і багато (в мене) противників.
10. Як же прийде Тимоөей, глядіть, щоб без страху був у вас: діло бо Господнє робить, якож і я.
11. То нехай ніхто ним не гордує, а випроводіть його з упокоєм, щоб прийшов до мене: жду бо його з браттєм.
12. Що ж до Аполоса брата, то дуже просив я його, щоб прийшов до вас з браттєм; і зовсім не було волі в його, щоб прийти тепер, прийде ж, як матиме догідний час.
13. Пильнуйте, стійте в вірі, мужайтесь і отверджуйтесь.
14. Все вам нехай в любові діється.
15. Благаю ж вас, браттє, (ви знаєте сімью Стефанову, що вона первоплід Ахайський, і що на служеннє святим оддали себе),
16. Щоб і ви корились таким і кожному, хто помогає нам і працює.
17. Зрадів же я приходом Стефановим і Фортунатовим і Ахаіковим: бо недостачу вашу вони сповнили.
18. Заспокоіли бо мій дух і ваш: пізнавайте ж оце таких.
19. Вітають вас церкви Азійські. Вітають вас, у Господі много Аквила і Прискила, з домашнею іх церквою.
20. Вітають вас усі брати. Вітайте один одного цілуваннєм святим.
21. Вітаннє моєю рукою Павловою.
22. Коли хто не любить Господа Іисуса Христа, нехай буде проклят, маран аөа!*)
23. Благодать Господа Іисуса Христа з вами.
24. Любов моя з усіма вами у Христі Іисусі. Амінь.
* Нехай буде одлучений до пришествія Господа.
