До Міжнародного дня рідної мови 21 лютого
У грудні 1933 р. на пленумі Всеукраїнської профспілки працівників мистецтв виступив заступник наркома освіти, донедавна один з керівників ідеологічних служб ЦК КП(б)У А. Хвиля, який проголосив кобзу та бандуру «класоворожим» інструментом тільки за те, що вони «орієнтують музичний фронт на часи гетьманів та козацької романтики».
Трагічна розв’язка настала в грудні 1934 р., коли до Харкова на заключний етап Республіканської олімпіади міста і села було звезено майже триста кобзарів і лірників. Неймовірне віроломство і підступність влади проявилися на повну силу: цих похилого віку людей, багато з яких було незрячими, каліками, заарештували і розстріляли.
Турченко Ф. Г. Новітня історія України. Ч. 1. 1917-1945. 10 клас: Підручник для серед. загальноосв. шкіл. Вид. 2-е. – Київ, 1998, с. 271-272).
Досить гарна й корислива стаття, яка дає знати ту гріку й болючу правду минулих років наших людей та України. І дійсно, наскільки люди винахідливі на зло, щоб на таке наважуватися (маю на увазі про кобзарів і студентів), думаючи, що роблять цим-то собі й «державі» добре, знищуючи і ламаючи волю та життя молодих людей. Із цього видно, – звідки береться зло, де воно зароджується, а робить і народжує його сама людина своєю власною волею….
Примiтивна стаття: ну навiщо копiя статтi з газети, котра нiчим не обгрунтована? Ну краще б копiю рiшення суду про розстрiл + пiдтвердження розстрiлу студентiв.
Ви можете знайти те рішення й опублікувати. Навіщо такі примітивні відгуки?